справа №380/17463/25
01 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості №UA209000/2025/900405/2 від 03.07.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900436/2 від 18.07.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900437/2 від 18.07.2025 року.
Посилається на те, що при митному оформленні товарів, які ввозилися на територію України, позивач визначив їхню митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). На дуМК України позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши другорядний метод (резервний). Позивач не погоджується із зазначеними в рішеннях про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900405/2 від 03.07.2025 року, №UA209000/2025/900436/2 від 18.07.2025 року та №UA209000/2025/900437/2 від 18.07.2025 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що декларант задекларував митну вартість за першим методом, однак подані документи не містили всіх необхідних відомостей. Вказано, що за умов поставки FOB декларант повинен був надати докази понесених витрат на транспортування, які є складовою митної вартості. Зазначено, що не подано транспортний документ на підтвердження витрат від Гданську до Глівіце, а також документи, які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце, що не дало змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце).Також зазначено, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, у тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Оскільки надані документи були неповними, а витребувані митним органом додаткові документи - не подані, митний орган був позбавлений можливості перевірити достовірність заявленої митної вартості, що стало підставою для її невизнання. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900405/2 від 03.07.2025 року, №UA209000/2025/900436/2 від 18.07.2025 року та №UA209000/2025/900437/2 від 18.07.2025 року є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 01.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місцезнаходження: вул.Будзиновського, 8а, м.Мостиська, Мостиський район, Львівська область, 81300; код ЄДРПОУ: 44929444) зареєстроване як юридична особа 26.05.2023 року. Основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є неспеціалізована оптова торгівля (46.90).
27.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дисконткю» (покупець) та компанією «Tianjin Free Trade Service Co., Ltd.» (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №TFTS07002023, відповідно до якого Продавець постачає та передає у власність триколісні велосипеди, самокати, педальні автомобілі та аналогічні колісні іграшки; лялькові коляски; ляльки; інші іграшки; зменшені («масштабні») моделі та аналогічні рекреаційні моделі та інші товари, а Покупець приймає та оплачує товар.
Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлення Покупця (п.1.2).
Найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджуються Сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформі-інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту (п.1.3.).
Відповідно до комерційного рахунку-фактури (Invoice) №KRBEM250313 від 06.04.2025 року позивач придбав у Tianjin Free Trade Service Co., Ltd наступні товари: 1) Дитячі іграшкові триколісні мотоцикли інтерактивні, розвиваючі із звуковими та світловими ефектами: модель SP-518-618 шт., kids ride on toy; оснащений електродвигуном - потужністю 25W, напругою 6V та акумулятором силою струму-4,5Ah. Загальна вартість 12669,00 доларів США.
02.07.2025 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170057052U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Умови поставки - FOB CN XINGANG (графа 20 декларації).
Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 12669,00 доларів США (графа 22 декларації).
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170057052U6, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації.
Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.
На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: прайс-лист; інтернет-пропозицію.
03.07.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900405/2, в графі 33 якого було вказано:
«…Під час здійснення контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне:
- п.10 Контракту №TFTS07002023 від 27.06.2023 року зазначено, що даний Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов?язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що Контракт укладено у м.Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов?язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов?язана дія чи подія. Однак Контракт не містить положень щодо строку дії, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;
- митна декларації країни експорту від 09.04.2025 року за №Е20250001483109141 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв?язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;
- відповідно наданих до митного оформлення товаросупровідних документів транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт XINGANG, Китай - порт Гданськ, Польща - м.Мостиська Україна на заявлених умовах поставки FOB - XINGANG, Китай. При цьому, коносамент від 14.04.2025 pоку за №UTRUST25040553 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт XINGANG, Китай - порт Гданськ, Польща: УМВС накладна від 25.06.2025 року №31519963 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с.Мостиська Другі, Україна: CMR від 30.06.2025 року за №1541 за маршрутом с.Мостиська Другі, Україна - м.Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином, до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце).
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості.
На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист, інформацію з інтернет видань. Документи, подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано.
За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: транспортні (перевізні) документи, щодо переміщення товару на ділянці Гданськ - Глівіце; - виписку з бухгалтерської документації - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно із ст.57 МК України.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме молоду 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495 VI розділ ІІІ. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару оформленого за МД №UA209170/2025/52335 від 17.06.2025 року Скоригована митна вартість склала 5.51 доларів США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».
Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційног призначення №UA209170/2025/001027. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900405/2 від 03.07.2025 року.
Крім того, 02.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» та компанією «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO.,LTD» укладено зовнішньоекономічний Контракт №KND230206, відповідно до якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі, а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлення Покупця (п.1.2).
Найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджуються Сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформі інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту(п.1.3.).
Відповідно до комерційного рахунку-фактури (Invoice) №KND25116 від 15.04.2025 року позивач придбав у TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO.,LTD наступні товари: 1) Меблі для сидіння. Загальна вартість 10039,50 доларів США.
18.07.2025 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170062034U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Умови поставки - FOB CN XINGANG (графа 20 декларації).
Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 10039,50 доларів США (графа 22 декларації).
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170062034U9, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації.
Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.
На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: прайс-лист; інтернет-пропозицію.
18.07.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900436/2, в графі 33 якого було вказано:
«…За результатами проведеного опрацювання встановлено:
- поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 02.06.2023 №KND230206 (далі - Контракт), укладеного між TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO,LTD (постачальник) та ТОВ «ДИСКОНТКЮ» (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 1000000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов?язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов?язковими для постачальника - продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати.
Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку Продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів.
- п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов?язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м.Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов?язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов?язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;
- митна декларації країни експорту від 18.04.2025 року №021720250000100988 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв?язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;
Варто зауважити, що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт XINGANG, Китай - порт Гданськ, Польще - м.Мостиська Україна на заявлених умовах поставки FOB - XINGANG, Китай. При цьому, коносамент від 23.04.2025 року №UTRUST25041020 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт XINGANG, Китай - порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 06 07.2025 року №31520523 за маршрутами порт Гліве. Польща - с.Мостиська Другі, Україна; СМР від 17.07.2025 року №7789 за маршрутом с.Мостиська Другі, Україна - м.Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща - Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи, які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце).
Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості.
На вимогу декларантом додатково надано інформацію з Інтернет видань, прайс-лист. Надіслані на вимогу митного органу додатково надані документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей, інших документів на вимогу не надано. За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: - виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно із ст.57 МК України.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару «крісла», оформленого за МД №UA100330/2025/108233 від 19.05.2025 року. Скоригована митна вартість склала 4,02 доларів США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося, оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».
Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/001126. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900436/2 від 18.07.2025 року.
Крім того, 15.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» та компанією «Hangzhou Yoho Industrial Co., Ltd.» укладено зовнішньоекономічний Контракт №YHSI231115, відповідно до якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця вуличні меблі, а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлення Покупця (п.1.2).
Найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджуються Сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформі-інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту (п.1.3).
Відповідно до комерційного рахунку-фактури (Invoice) №YHSI241104-4 від 21.04.2025 року позивач придбав у Hangzhou Yoho Industrial Co., Ltd наступні товари: 1) Меблі для сидіння. Загальна вартість 19406,60 доларів США.
18.07.2025 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170062241U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Умови поставки - FOB CN NINGBO (графа 20 декларації).
Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 19406,60 доларів США (графа 22 декларації).
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170062241U0, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації.
Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.
На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: прайс- лист; інтернет-пропозицію.
18.07.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900437/2, в графі 33 якого було вказано:
«…За результатами проведеного опрацювання встановлено:
- поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 15.11.2023 року №YHSI231115 (далі - Контракт), укладеного між Hangzhou Yoho Industrial CO.LTD (постачальник) та ТОВ «ДИСКОНТКЮ» (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 500000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов?язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов?язковими для постачальника - продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1.,10 Контракту має право його укладати.
Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку Продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів.
- п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов?язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м.Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов?язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов?язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;
- митна декларації країни експорту від 24.04.2025 року №310120250518317766 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв?язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;
Рахунок на перевезення №64686 від 09.07.2025 року містить посилання на договір від 17.12.2024 року №1992-Т/24, який наявний в графі 44 декларації, проте до митного оформлення не поданий, що не дає можливості в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості.
Варто зауважити, що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт NINGBO, Китай - порт Гданськ, Польща - м.Мостиська Україна на заявлених умовах поставки FOB - NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 07.05.2025 року №UTRUST25041821 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO. Китай - порт Гданськ, Польща: УМВС накладна від 09.07.2025 року №31520669 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 17.07.2025 року №0591 за маршрутом с. Мостиська Доугі, Україна - м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща - Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості (навантаження/розвантаження в Глівіце).
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості.
На вимогу декларантом додатково надано інформацію з Інтернет видань, прайс-лист. Надіслані на вимогу митного органу додатково надані документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей. Інших документів на вимогу не надано. За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: - виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, договір на перевезення.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно із ст.57 МК України.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) га методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару «меблі», оформленого за МД №UA205140/2025/40483 від 27.06.2025 року Скоригована митна вартість склала 4,02 доларів США/кг., Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».
Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/001127. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900437/2 від 18.07.2025 року.
Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900405/2 від 03.07.2025 року, №UA209000/2025/900436/2 від 18.07.2025 року та №UA209000/2025/900437/2 від 18.07.2025 року, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі (ч.5 ст.55 МК України).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в рахунках-фактурі №KRBEM250313 від 06.04.2025 року на суму 12669,00 доларів США; №KND25116 від 15.04.2025 року на суму 10039,50 доларів США та №YHSI241104-4 від 21.04.2025 на суму 19406,60 доларів США.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №25UA209170057052U6 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №TFTS07002023 від 27.06.2023; рахунок-проформу №KRBEM250313 від 17.03.2025; рахунок-фактуру (iнвойс) №KRBEM250313 від 06.04.2025; пакувальний лист від 06.04.2025; банківський платіжний документ №578 від 18.03.2025; банківський платіжний документ №625 від 20.05.2025; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №K111124-40 від 11.11.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №703 від 25.06.2025; автотранспортну накладну №1541 від 30.06.2025; накладну УМВС №31519963 від 25.06.2025; коносамент №UTRUST25040553 від 14.04.2025; митну декларацію країни відправлення №E20250001483109141 від 09.04.2025.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №25UA209170062034U9 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND230206 від 02.06.2023; рахунок-проформу №KND25116 від 14.03.2025; рахунок-фактуру (iнвойс) №KND25116 від 15.04.2025; пакувальний лист б/н від 15.04.2025; банківський платіжний документ №570 від 17.03.2025; банківський платіжний документ №634 від 27.05.2025; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №K111124-40 від 11.11.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №734 від 07.07.2025; автотранспортну накладну №7789 від 17.07.2025; коносамент №UTRUST25041020 від 23.04.2025; накладну УМВС №31520523 від 06.07.2025; прайс-лист від 14.03.2025; митну декларацію країни відправлення №021720250000100988 від 18.04.2025.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №25UA209170062241U0 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №YHSI231115 від 15.11.2023; рахунок-проформу №YHSI241104-4 від 04.11.2024; рахунок-фактуру (iнвойс) №YHSI241104-4 від 21.04.2025; пакувальний лист б/н від 21.04.2025; банківський платіжний документ №479 від 12.11.2024; банківський платіжний документ №616 від 15.05.2025; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №1992-T/24 від 17.12.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №64686 від 09.07.2025; автотранспортну накладну №0591 від 17.07.2025; коносамент №UTRUST25041821 від 07.05.2025; Накладна УМВС №31520669 від 09.07.2025; прайс-лист від 04.11.2024; митну декларацію країни відправлення №310120250518317766 від 24.04.2025.
Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).
Натомість в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.
Стосовно зауваження відповідача у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900405/2 від 03.07.2025, №UA209000/2025/900436/2 від 18.07.2025 та №UA209000/2025/900437/2 від 18.07.2025 про те що, контракти №TFTS07002023 від 27.06.2023, №KND230206 від 02.06.2023 та №YHSI231115 від 15.11.2023 не містять строку дії.
Суд звертає увагу, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - це домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (абз.13 ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).
Згідно зі статтею 382 ГК України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідач стверджує, що «строк - це певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія». Разом з тим, ст.180 ГК України, на яку і посилається посадова особа митниці, передбачає, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Згідно положень ст.181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 ст.220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Водночас суд враховує, що закон не визначає вимогу нотаріально посвідчувати зовнішньоекономічний договір між двома юридичними особами.
У оскаржуваних рішеннях Митниця не наводить обґрунтувань, визначених чинним законодавством, яке прямо визначає недійсність відповідного договору. У зв'язку з цим слід звернути увагу, що згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки посадові особи митниці не вказують положення закону, згідно якими укладений зовнішньоекономічний договір є недійсним та не подають рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визнано судом недійсним, то цей договір є правомірним.
Більше того, подальші дії відповідача (а саме митне оформлення товару після винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості) підтверджують, що і Митниця визнає зовнішньоекономічні контракти №TFTS07002023 від 27.06.2023; №KND230206 від 02.06.2023 та №YHSI231115 від 15.11.2023 як діючі, оскільки жодних застережень (карток відмови чи протоколів про порушення митних правил) при випуску товарів у вільний обіг не було.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, у п.10 контракту №TFTS07002023 від 27.06.2023 року «Інші умови» передбачено «Цей договір набирає чинності з його підписання. Цей контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього в повному обсязі». У п.3 контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «… загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 400000,00 USD».
Пунктом 10 контракту №KND230206 від 02.06.2023 року «Інші умови договору» передбачено «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання. Цей контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього в повному обсязі». У п.3 контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «…загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 1000000,00 USD».
У п.10 контракту №YHSI231115 від 15.11.2023 року «Інші умови договору» передбачено «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання. Цей контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього в повному обсязі». У п.3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «…загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 500000,00 USD».
З наведеного слідує, що контракти від 27.06.2023 №TFTS07002023, від 02.06.2023 №KND230206 та від 15.11.2023 №YHSI231115 є довгостроковими та розраховані на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами. Вказане узгоджується з положеннями ЦК України.
Стосовно посилань відповідача на те, що митні декларації країни відправлення від 09.04.2025 року за №Е20250001483109141, від 18.04.2025 року №021720250000100988 та від 24.04.2025 року №310120250518317766 не можуть бути взяті до уваги як документ, що підтверджують факт експорту товарів, у зв'язку з відсутністю у них дати експорту, суд зазначає таке.
Митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч.6 ст.53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч.3 ст.53 МК України.
При цьому, суд зауважує, що декларант не впливає на порядок заповнення експортної декларації та подає її митному органу у тому вигляді, в якому отримав від відправника.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
Утім, відповіач жодним чином не обґрунтував як впливає відсутність у вищевказаних деклараціях країни відправлення відмітки про дату експорту для цілей підтвердження митної вартості товару.
Стосовно тверджень відповідача про те, що до митного оформлення не подано транспортних документів від Гданську до Глівіце, а також документиів, які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості.
Як підтверджено матеріалами справи, експедитор ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» надав ТОВ «ДИСКОНТКЮ» лист від 08.08.2025 року, в якому повідомлено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера між п.Гданськ (Польща) і с.п.Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України, зазначених у рахунку №703 від 25.06.2025 року.
Крім того, експедитор ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» надав ТОВ «ДИСКОНТКЮ» лист №18 від 26.08.2025 року, в якому повідомлено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера між п.Гданськ (Польща) і с.п.Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України, зазначених у рахунку №64686 від 09.07.2025 року.
Також, експедитор ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» надав ТОВ «ДИСКОНТКЮ» лист від 25.08.2025 року, в якому повідомлено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера між п.Гданськ (Польща) і с.п.Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України, зазначених у рахунку №734 від 07.07.2025 року.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Згідно з ч.6 ст. 3 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому у ч.2 ст.53 МК України не визначено конкретний перелік документів, якими підтверджується розмір витрат на перевезення товарів.
В обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю за МД №25UA209170065738U7, МД №25UA209170062034U9, МД №25UA209170062241U0 були подані описані вище: коносаменти, накладні УМВС, авторанспортні накладні, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, банківські платіжні документи та митні декларації країни відправлення, які, на думку суду, є належними та допустимими доказами у цій справі.
Тобто усі транспорті витрати, які були понесені позивачем, включені до митної вартості та підтверджені документально, що свідчить про необгрунтованість та безпідставність аргументів відповідача.
Стосовно посилань відповідача на те, що контракти №KND230206 від 02.06.2023 року та №YHSI231115 від 15.11.2023 року не містять відомостей щодо повноважного представника постачальника, який має право його укладати.
Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до контрагента «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» з проханням роз'яснити, яка особа була уповноважена на укладання та підписання від імені компанії «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» зовнішньоекономічного контракту №KND230206 від 02.06.2023. У відповідь на вказаний запит компанія «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» надала відповідь від 26.12.2023 року, що такою особою є Yang Ruijie.
Аналогічно позивач звертався до контрагента «Hangzhou Yoho Industrial Co., Ltd» з проханням роз'яснити, яка особа була уповноважена на укладання та підписання від імені компанії «Hangzhou Yoho Industrial Co., Ltd» зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2023 року за №YHSI231115. Листом компанії «Hangzhou Yoho Industrial Co., Ltd» надано відповідь, згідно якої такою особою є Tao Xiaojun.
Суд зазначає, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №201 від 06.09.2001 року, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1275 від 06.07.2020 року. Тому посилання відповідача на відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору, як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості, є необґрунтованим.
Документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію, не визначені ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України як такі, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митного органу подаватися до митного контролю. А згідно ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Стосвно аргументів відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900437/2 від 18.07.2025 року про те, що рахунок на перевезення №64686 від 09.07.2025 року містить посилання на договір від 17.12.2024 року №1992-Т/24, який декларантом до митного оформлення не подано, то такі не відповідають дійсності, адже договір від 17.12.2024 року №1992-Т/24 зазначений у графі 44 митної декларації №25UA209170062241U0 із позначкою «d». Більше того, цей документ зазначено посадовою особою митниці у Картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/001127.
Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано інформацію з ЦБД, а саме: МД №UA209170/2025/52335 від 17.06.2025 року, №UA100330/2025/108233 від 19.05.2025 року та №UA205140/2025/40483 від 27.06.2025 року.
Так, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів передбачено ст.59 Митного кодексу України, якою, зокрема передбачено, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Суд вказує, що оскаржувані рішення відповідача не містять інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Митним органом не враховано, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
В той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях були зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.
Стосовно інших підстав, викладених у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900405/2 від 03.07.2025 року, №UA209000/2025/900436/2 від 18.07.2025 року та №UA209000/2025/900437/2 від 18.07.2025 року, то такі є необґрунтованими, адже відповідачем не доведено їх вплив на задекларовану позивачем митну вартість товару
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Втім, в оскаржуваних рішеннях відповідач не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; не вказано які саме додаткові документи витребовувались у декларанта для підтвердження митної вартості та які документи не було надано.
Беручи до уваги те, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900405/2 від 03.07.2025 року, №UA209000/2025/900436/2 від 18.07.2025 року та №UA209000/2025/900437/2 від 18.07.2025 року, є правовими актами індивідуальної дії, суд констатує невідповідність таких рішень критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 20000,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським об'єднанням «ШОКАЛО ТА ПАРТНЕРИ» на підставі договору про надання правової допомоги №1-02/10/23 від 02.10.2023 року і додаткової угоди до цього договору від 22.08.2025 року.
Відповідно до п.4.2 договору сторони узгодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги з питань, які зазначені у додатковій угоді, визначено у фіксованому розмірі: 20000,00 грн, як оплата за збір доказів, аналіз судової практики, підготовку позовної заяви, відповіді на відзив та участі у судових засіданнях в суді першої інстанції.
Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, дослідивши й проаналізувавши клопотання представника відповідача щодо зменшення розміру судових витрат на предмет наявності у ньому обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат, проаналізувавши надані позивачем документи, фактичний обсяг та якість виконаної адвокатами роботи, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги є частково необґрунтованим та, як наслідок, завищеним, а, відтак, підлягає зменшенню. Розумно обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, на думку суду, є сума 7500,00 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA209000/2025/900405/2 від 03.07.2025 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA209000/2025/900436/2 від 18.07.2025 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA209000/2025/900437/2 від 18.07.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (місцезнаходження: вул.Костюшки, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місцезнаходження: вул.Будзиновського, 8а, м.Мостиська, Мостиський район, Львівська область, 81300; код ЄДРПОУ: 44929444) судові витрати в сумі 11823 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять три) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.