про залишення позовної заяви без руху
02 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/8031/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО, розглянувши матеріали у справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1) Визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування додаткової грошової допомоги по пораненню ОСОБА_1 за період з січня 2024 року по лютий 2025 року в розмірі 100 тис. грн. включно;
2) Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у зв'язку з захистом Батьківщини з січня 2024 року по лютий 2025 року в розмірі 100 тис. грн. включно.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Водночас, в порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві не повністю вказано адресу місцезнаходження відповідача та місце проживання позивача.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Так, позивач просить нарахувати та виплатити грошове забезпечення у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), проте будь-яких доказів на підтвердження триваючої бездіяльність відповідача не надає.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В адміністративному позові позивач посилається на неодноразові звернення до відповідача з рапортом щодо виплати грошового забезпечення за спірний період, однак доказів на підтвердження таких звернень не надає.
Як в основній, так і похідній вимогах та й в цілому в описовій частині позовної заяви відсутня інформація про час, коли позивач дізнався про порушення свого права, відтак вказані позовні вимоги носять невизначений характер, за яким не можливо визначити початок перебігу строку звернення до суду.
За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї додатків неможливо встановити, з якого часу позивач проходив військову службу, чи є на день звернення військовослужбовцем та чи звільнений з військової служби.
При цьому позивач оскаржує до суду бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати йому додаткової винагороди за період лікування після поранення, отриманого 12.01.2024 року. Вказує, що проходив (у минулому часі) військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Інформація про період служби не зазначена. Додатком до позовної заяви вказано військовий квиток, однак фактично до позовної заяви його не додано, про що складено відповідний акт. Отже, встановити, чи перебуває позивач на службі, а якщо звільнений, то коли саме, встановити за матеріалами позовної заяви неможливо.
Позовні вимоги стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період з січня 2024 року - по лютий 2025 року. Натомість з цим позовом позивач звернувся до суду 27.11.2025 року.
Згідно пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Пунктами 9, 10, 11 розділу XXXIV цього Порядку передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Суд вважає, що позивач повинен був вперше дізнатися про порушення своїх прав внаслідок невключення його до наказу про виплату додаткової винагороди за січень 2024 року з дня отримання грошового забезпечення у лютому 2024 року.
З цим позовом позивач звернувся до суду 27.11.2025 року, пропустивши установлений законом тримісячний строк для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Всупереч цій нормі позивач не додав до позовної заяви заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, згідно з частинами 1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з встановленням строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 122, 123, 132, 160, 161, 169 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Повідомити особу, що подала позовну заяву, про необхідність виправити вказані в описовій частині ухвали недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити особі, що подала позовну заяву, що у разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО