01 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1390/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Казанчук Г.П розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Ковальову Тетяну Юріївну, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградські області № 0000179022404 від 21.11.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3569704, 00 грн штрафна санкція становить 892426,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0000179052404 від 21.11.2024 року, яким зменшено суму грошового зобов'язання за платежем: Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 3 212 734,21 грн штрафна санкція становить 609219,49 грн. Загальна сума грошового зобов'язання становить - 3821953,70 грн.;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0000179062404 від 21.11.2024 року, яким зменшено суму грошового зобов'язання за платежем: Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 267727,85 грн штрафна санкція становить 50768,29. Загальна сума грошового зобов'язання становить - 318 496,14 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0000179072404 від 21.11.2024 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість усього на суму, що становить 2136265,00 грн;
- рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 000010502404 від 06.02.2025 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 637268,51 грн, штрафні санкції в розмірі 197840,72 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Кіровоградській області № Ф-0000179032404 від 21.11.2024 року в сумі 637268,51 грн.
В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що ГУ ДПС в Кіровоградській області проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатом перевірки був складено акт від 18.10.2024 №15450/11-28-24-04/ НОМЕР_1 , на підставі висновків, викладених в акті перевірки, прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Представник позивача вважає висновки податкового органу, що зафіксовані в акті перевірки та покладені в основу оскаржуваних рішень, безпідставними, а самі оскаржувані рішення - необґрунтованими, такими, що були прийняті без достатніх правових підстав та без урахування фактичних обставин. Зауважила, що ФОП ОСОБА_1 були надані контролюючому органу всі первинні документи по господарським операціям щодо підтвердження правомірності списання паливно-мастильних матеріалів, які були використані в його господарській діяльності. Неправомірним є застосування податковим органом норми витрат палива на автомобільному транспорті, які визначені в наказі Міністерства транспорту України "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" №43 від 10.02.1998 року (далі по тексту - Наказ №43). Витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів конкретного платника податків не обов'язково мають дорівнювати наведеним нормативам, а повинні визначатись на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником відповідних витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, як і здійснено ФОП ОСОБА_1 . Крім того, наголошено, що обрахунок відстані щодо пройденого шляху автомобільним транспортом, податковий орган неправомірно обрахував, використовуючи інтернет ресурс ''google.maps''. При цьому, наголошено, що позивач обраховував кількість кілометраж пройдений автомобілями на підставі подорожних листів та ТТН.
ГУ ДПС в Кіровоградській області (надалі відповідач) не погоджуючись із позовними вимогами, надало відзив на позов, у якому зазначено про те, що платник податків здійснював списання паливно-мастильних матеріалів з порушенням норм законодавства, оскільки визначив завищену кількість пройденого автомобілями кілометражу під час надання послуг щодо перевезення вантажів, що призвело до завищення суми витрат платника податків у перевіряємому періоді (а.с.213-219 т.4).
Рух справи:
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 дану адміністративну справи прийнято до свого провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.04.2025 року об 10 год. 00 хв.
Ухвалою судді від 01.04.2025 вирішено забезпечити участь представника позивача - адвоката Ковальову Т.Ю. у режимі відеоконференції з робочого місця адвоката через підсистему «ВКЗ».
Ухвалою суду від 07.08.2025 року в адміністративній справі відмовлено у призначенні судової економічної експертизи.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11 вересня 2025 року.
В подальшому розгляд справи відкладався та у справі оголошувались перерви.
В судове засідання 10.11.2025 року сторони не з'явились, подавши заяви про подальшому розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 115, 120 т.9).
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Усною ухвалою суду від 10.11.2025 року вирішено подальший розгляд справи провести у порядку письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 07.11.2006 року, номер запису в реєстрі: 24450000000003578, основний вид діяльності 49.41 - вантажний автомобільний транспорт (а.с.9-10 т.1) та є платником податку на додану вартість.
На підставі наказів ГУ ДПС у Кіровоградській області від 16.08.2024 №588-п ''Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи- платника опдатків ОСОБА_1 '' та від 02.10.2024 №733-п проведена документальна планова виїзна перевірка за період з 01.01.2019 по 31.12.2023.
За результатом проведеної перевірки складений акт від 18.10.2024 року №15450/11-28-24-04/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з метою контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 0.01.2019 по 31.12.2023, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 від (надалі - акт перевірки, а.с.11-87 т.1).
Висновками перевірки є встановлені порушення:
- пункту 177.2, 177.4.1 та 177.4.4 статті 177 ПК України в частині заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3212734,21 грн, в тому числі за 2019 рік на 792469,66 грн, за 2020 рік на 251020,16 грн, за 2021 рік у сумі 524836,10 грн, за 2022 рік у сумі 310368,02 грн та за 2023 рік у сумі 1334040,27 грн;
- підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України в частині заниження суми податкового зобов'язання з військового збору на загальну суму 26727,85 грн, в тому числі: за 2019 рік на 66039,13 грн, за 2020 рік на 20918,35 грн, за 2021 рік у сумі 43736,34 грн, за 2022 рік у сумі 25684,00 та за 2023 у сумі 111170,02 грн;
- частина 2 пункту 1 статті 7, частина 5 статті 8 Закону України ''Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування'' в частині заниження суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 637268,51 грн, у тому числі за 2019 на суму 54234,08 грн, за 2020 рік на суму 134334,20 грн, за 2021 рік - 223300,00 грн, за 125400,23 грн;
- пункту 184.7 статті 184 пункту 198.5 статті 198 ПК України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 3569704,00 грн., в тому числі за лютий 2019 року - 55471 грн, за березень 2019 року - 7262 грн, за квітень 2019 - 51649 грн, травень 2019 року - 41441 грн, за липень 2019 року - 146693 грн, липень 2019 - 146693 грн, серпень 2019 - 279912 грн, вересень 2019 - 35961 грн, жовтень 2019 - 87506 грн, листопад 2019 - 174627 грн, січень 2020 - року 79525 грн, лютий 2020 - 95019 грн, березень 2020 - 65107 грн, квітень - 1705 грн, вересень 2020 - 11399 грн, жовтень 2020 - 12380 грн, грудень 2020 - 13776 грн, вересень 2021 - 123777 грн, жовтень 2021 - 168179 грн, листопад 2021 - 69811 грн, грудень 2021 - 173799 грн, січень 2022 - 102502 грн, лютий 2022 - 198076 грн, березень 2022 - 91859 грн, січень 2023 - 95708 грн, лютий 2023 - 106278 грн, березень 2023 - 128293 грн, квітень 2023 - 174545 грн, травень 2023 - 320222 грн, червень 2023 - 299385 грн, вересень 2023 - 357835 грн;
- пункту 198.3, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України в частині завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну 2136265 грн, в т.ч. січень 2019 на суму 118012 грн, лютий 2019 року - 62541 грн, березень 2019 - 181077 грн, квітень 2019 - 378465 грн, травень 2019 - 384875 грн, червень 2019 - 466308 грн, липень 2019 - 319615 грн, серпень 2019 - 39703 грн, вересень 2019 - 3740 грн, березень 2020 - 1705 грн, листопад 2021 - 111018 грн, грудень 2021 - 47585 грн, січень 2022 - 9666 грн, травень 2023 - 11955 грн.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення на акт перевірки, яке ГУ ДПУ в Кіровоградській області розглянуто на надано рішення про розгляд заперечення №11535/6/1-28-24-04 від 15.11.2024 (а.с.94-96 т.1).
ГУ ДПС в Кіровоградській області на підставі акту перевірки складені податкові повідомлення - рішення, які оскаржені до суду:
- №0000179052404 від 21.11.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за податковими зобов'язаннями - 3212734,21 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 609219,49 грн (надалі - спірне рішенн-1, а.с.89 т.1);
- №0000179062404 від 21.11.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір від здійснення підприємницької діяльності за податковими зобов'язаннями - 267727,85 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 50768,29 грн (надалі - спірне рішення-2, а.с. 90 т.1);
- №0000179022404 від 21.11.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями - 3569704,00 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 892426,00 грн (надалі - спірне рішення-3, а.с.88 т.1);
- №0000179072404 від 21.11.2024 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2136265 грн (надалі - рішення -4, а.с.91-92 т.1);
- №000010502404 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.02.2025 року, яким нараховані штрафні санкції в сумі 197840,72 грн за порушення з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - спірне рішення-4, а.с.93 т.1).
ГУ ДПС у Кіровоградській області винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000179032404 від 21.11.2024 року в сумі 637 268,51 грн (надалі - спірне рішення-5, а.с.94 т.1).
Отже, правомірність та законність спірних рішень є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
В акті перевірки податковий орган визначив, що позивачем завищені витрати, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, ПДВ та військового податку , у зв'язку завищенням позивачем списаного/використаного дизельного палива. Такий висновок перевіряючими здійснено на підставі документів актів виконаних робіт, заявок до актів, ТТН реєстрів ТТН інформації карти Google (Google Maps - для прокладання маршруту) обраховано відстань пройдену вантажними автомобілями (з урахуванням шляху в обидві сторони. з урахуванням найдовшого шляху з урахуванням шляху від місця паркування автомобілей до пункту навантаження так само і в зворотному напрямку з урахуванням віку машин погодних умов міських і міжміських перевезень охолодження та обігріву салону автомобіля покриття дороги ремонту доріг).
В судовому засіданні представник відповідача наголошував на тому, що витрати на пальне списане позивачем у значно більшій кількості, з огляду на те, що в обліку позивача таке списання відбулось на підставі ТТН та подорожніх листів за пройденим автомобілями кілометражем значно більшим ніж такий реально існує між точками подачі автомобіля до навантаження вантажу до місця відвантаження, та до повернення автомобілів до гаражу.
Стосовно спірно спірного рішення №0000179052404, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.
Спірним рішенням-1 визначене податкове зобов'язання (основне) в сумі 3212734,21 грн. Вказана сума податку визначене, з огляду на встановлення перевіркою завищення витрат на загальну суму 35317047 грн. Отже, результатом перевірки встановлено завищення витрат на 17848523,09 грн., в т.ч. за 2019 рік на суму 4402607,97грн., за 2020 рік на суму 1394556,43грн., за 2021 рік на суму 2915756,10 грн., за 2022 рік на суму 1724266,75 грн. та за 2023 рік на суму 7411334,84грн.
Згідно наданих на перевірку документів, а саме: актів виконаних робіт, заявок до актів виконаних робіт, ТТН, реєстрів ТТН, інформації карти Google (Google Maps - для прокладання маршруту) обраховано відстань пройдену вантажними автомобілями (з урахуванням найдовшого шляху, з урахуванням шляху в обидві сторони, з урахуванням шляху від місця паркування автомобілів до пункту навантаження так само і в зворотньому напрямку, з урахуванням віку машин, погодних умов, міських і міжміських перевезень, охолодження та обігріву салону автомобіля, покриття дороги, ремонту доріг) та встановлено завищення пройденого шляху та відповідно завищення списаного/використаного платником податків дизельного палива:
2019 рік у кількості 206319,83 л на загальну суму 4402607,97грн.;
2020 рік у кількості 75186,14 л на загальну суму 1394556,43грн.;
2021 рік у кількості 125771,77 л на загальну суму 2915756,10грн.;
2022 рік у кількості 64403,57 л на загальну суму 1724266,75грн.;
2023 рік у кількості 200116,05 л на загальну суму 7411334,84грн.
Позивач зазначав, що у своїй діяльності він використовує власну форму подорожнього листа розроблену та затверджену згідно наказу №2 від 03.01.2019 року, а списання ПММ проводить актами списання відповідно до подорожніх листів та норм витрат палива з урахуванням специфіки роботи транспортних засобів. Проте, як стверджує податковий орган, відстань зазначена у подорожніх листах значно відрізняється від відстані згідно ТТН та первинних документів.
Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що платник позивачем занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 17848523,09 грн., в т.ч. за 2019 рік на суму 4402607,97грн., за 2020 рік на суму 1394556,43грн., за 2021 рік на суму 2915756,10 грн., за 2022 рік на суму 1724266,75 грн. та за 2023 рік на суму 7411334,84грн.
В судовому засіданні встановлено, що підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, є висновки податкового органу щодо списання вартості пального на відстань, яка не підтверджена первинними документами, з огляду на те, що відстань зазначена у подорожніх листах значно відрізняється від відстані згідно ТТН та первинних документів.
Перш за все, суд зазначає, що фактично спірним є списана кількість кілометрів та як наслідок витрати на пальне.
Водночас, суд критично ставиться до механізму/процедури обрахунку пройденої автомобілями позивача відстані, застосованої податковим органом, з огляду на таке.
Відповідно до вимог пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Водночас, згідно пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність в сфері надання послуг по перевезенню вантажів, у якій використовує наступні транспортні засоби, які належать йому як на праві приватної власності, так на праві довгострокового користуванння або оренди. Основним видом діяльності позивача є надання послуг вантажних перевезень.
Позивачем облік і списання паливно-мастильних матеріалів здійснювався на підставі подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, що не заперечувалось податковим органом. При визначенні витрат при списанні палива слід враховувати первинні документи платника податків, а саме товарно-транспортні накладні і подорожні листи, які складались на кожен виїзд автомобіля. Усі вказані документи надавались під час перевірки, копії, яких містяться у матеріалах справи, у жодних зауважень щодо форми чи змісти цих документів, акт перевірки не містить.
При цьому, податковим органом не встановлено арифметичних розбіжностей щодо обліку за подорожніми листами.
Відповідно до розділу І Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (надалі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Тобто, ТТН є документ, на підставі якого здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу. Водночас, у ТТН відсутні графи щодо пройденої відстані, проміжні пункти перебування транспортного засобу, кількість разів проїзду в пункти завантаження та розвантаження тощо.
Перевіряючими при визначенні відстані, не взято до уваги специфіку кожної з наданих послуг позивачем, що є конкретним об'єктом витрат. Як приклад, можливо зазначити про кількість «поїздок» вантажного автомобіля при перевезенні вантажу від комбайну до елеватора або шлях для дозаправки автомобіля, тощо.
Верховний Суд у постанові від 28.07.2020 року по справі № 826/13368/15 зазначено, що витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів конкретного платника, що підлягають врахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, не обов'язково мають дорівнювати цим нормативам. А відтак відповідні витрати мають визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України (як того вимагає пункт 138.2 статті 138 цього Кодексу). З врахуванням вищенаведеного, випливає те, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться облік. У свою чергу, на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.
Позивачем при перевірці було надано документи, які заповнені у відповідності до чинного законодавства з обов'язковими реквізитами та підтвердженням витрати понесення таких витрат у власній господарській діяльності платника податків.
Автомобілі, на яких використовувалося пальне, перебувають на праві оренди та власності позивача, що підтверджує використання їх у господарській діяльності.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2020 року у справі № 810/1068/16, товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів. Наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд констатує, що відповідачем не ставляться під сумнів первинні документи позивача щодо придбання ПММ та його використання в межах власної господарської діяльності, натомість заперечується лише обсяг витрат палива, що пов'язано із кількості пройденого кілометражу.
Позивачем надані копії договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.115-250 т.2-а.с.59-103 т.3).
Акт наданих послуг (або акт виконаних робіт) є ключовим первинним документом, який підтверджує факт надання послуг або виконання робіт і служить підставою для оплати. Він засвідчує, що замовник прийняв роботи без зауважень, і є основою для бухгалтерського обліку. Акт фіксує, що послуга або робота була фактично виконана, із зазначенням обсягу, вартості та дати. Після підписання акта замовник може провести оплату, а виконавець - виставити рахунок.
Отже, належним підтвердженням виконання послуг є саме акт прийняття надання/виконання послуг.
Позивач, на підтвердження погодження із замовником щодо вартості наданих послуг надані суду копії актів виконаних робіт за перевіряємий період (а.с.100-250 т.7 -а.с.1-250 т.8 -а.с.1-13 т.9).
Списання палива відбувалось на підставі первинних документів, що підтверджується актами списання та відображено у зведених даних списання/використання ПММ, наданих позивачем (а.с.188 т.5). Вказане списання відбувалось на підставі подорожніх листів, у якому фіксується рух автомобіля, відповідно така фіксація може бути підтвердженням зв'язку списання палива на господарські потреби або використання авто у господарських цілях.
Досліджуючи зміст актів перевірки, суд стверджує, що вказані документи відповідають усім вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять усі необхідні та обов'язкові реквізити, які розкривають зміст господарської операції.
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначений перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, до яких, як на переконання суду, відноситься і витрати на пальне.
Замовниками послуг були погоджені вартість наданих позивачем послуг, а відтак, суми зазначених витрат у розрізі спірного періоду, є такими, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Надання послуг перевезення є основним видом діяльності позивача, а тому витрати на пальне безпосередньо пов'язане із отриманням ним доходу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Податковий орган зазначив про те, що інформацію про кількість кілометражу обрахована із застосування інформації карти Google Maps.
Суд погоджується із доводами позивача, що застосування чіткої інформації карти Google Maps, не ураховує специфіку кожної з наданих послуг, оскільки така інформації вказує із географічних точок без врахування точної інформації об'єктів навантаження. Так, інформаційні карти дають інформацію відстань між містами зазвичай обраховується від центру міста або від спеціально встановленої «нульової кілометрової» позначки (історично за точку відліку брали головпоштамт). Водночас, навантаження та розвантаження вантажу могло відбуватись у віддаленості від цим точок обрахунку, що безпосередньо впливало на кількість кілометрів.
Представником позивача, як приклад також зазначалось, що автомобіль для виконання послуг виїжджав із гаража, та міг заїжджати на заправку палива, яка знаходиться на деякій відстані. Тобто, такі відхилення взагалі не було враховані податковим органом.
За умовами договорів перевезення, оплата за перевезення вантажу здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури з урахуванням відстані транспортування. Сума оплати - вартісний показник послуги, на виконання якої позивач витратив кошти та включив у вартість транспортування.
Оплата за перевезення вантажу проведена замовниками послуг на підставі рахунків- фактури з урахуванням відстані транспортування, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.59-217 т.6). Визначена сума оплати - це вартісний показник послуги, на виконання якої позивач витратив кошти та включив у вартість транспортування.
Тобто, підписуючи акти виконаних послуг, замовники погодились із обрахунком вартості цих послуг.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що інформація з карт Google Maps не може бути застосована як беззаперечне джерело інформації щодо відстані, яку мав пройти автомобіль, та відповідно не можуть ґрунтуватись на такій інформації розрахунки витрат підприємця та обчисленням, сплатою податків і зборів.
У постанові ВС від 12.05.2020 року у справі № 813/4618/15 зазначено, що у цій конкретній справі податкова при перевірці визначила кілометраж за маршрутом згідно мапи автомобільних доріг України та Європи, яка є загальнодоступною в мережі Інтернет. Але суд зауважив, що інформація, отримана з мережі Інтернет не є належним доказом в розумінні процесуального закону та на цій підставі відмовив податковій і став на сторону підприємства.
Відповідачем не було взято до уваги те, що у разі необхідності нормативні витрати палива можуть бути скореговані, у встановлених межах, в залежності від умов експлуатації автомобіля. Для цього застосовуються поправочні (що підвищують і знижують) коефіцієнти. Зокрема, витрати палива підвищуються при роботі в холодну пору в залежності від фактичної температури повітря, в разі, якщо робота автотранспорту вимагає частих зупинок, обслуговуючого процесу і т.д.
Суд наголошує, що товарно-транспортна накладна, не встановлює відстань між пунктами відправлення та призначення. Її основна функція - підтвердження факту перевезення вантажу та фіксація його основних характеристик, таких як обсяг, вага, найменування вантажу, а також даних про учасників перевезення (вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника).
Враховуючи відсутність спору щодо належності та допустимості усіх первинних документів позивача, суд дійшов висновку про не доведення податковим органом належними та допустимими доказами належності витрат до витрат позивача, пов'язаних із отриманням ним доходів.
Слід також зауважити, що відповідачем при визначенні суми витрат, обрахована кількість пального на 100 кілометрів з урахуванням, затверджених позивачем норм витрат пального. Тобто, спору в частині норм витрат на 100 кілометрів при визначення спірної суми податкового зобов'язання, не має.
Згідно пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
За таких обставин, на переконання суду, висновки відповідача про завищення позивачем чистого оподатковуваного доходу в розмірі 17848523,09 грн у зв'язку із списання дизельного полива, не ґрунтуються на нормах законодавства. А тому, нарахування податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 3212734,21 (17848523,09 х 18%) є протиправним.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність визначення основного зобов'язання за спірним рішення, а тому і нарахування штрафу на таке зобов'язання у розмірі 609219,49 є протиправним.
У зв'язку із наведеним, податкове повідомлення - рішення від 21.11.2024 року №0000179052404, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності слід скасувати, як протиправне. А тому, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно спірного рішення №0000179062404, яким визначено податкове зобов'язання з військового збору, суд зазначає наступне.
Спірним рішенням-2 визначене податкове зобов'язання в сумі 267727,85 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 50768,29 грн. Вказана сума податку визначене, з огляду на встановлення перевіркою завищення витрат на загальну суму 17848523,09 грн. Отже, результатом перевірки визначення суми чистого оподатковуваного доходу, за висновком податкового органу, є його завищення на 17848523,09 грн. У зв'язку з чим, визначений військовий збір в розмірі 267727,85 грн (17848523,09 х 1,5%).
В акті перевірки зазначено про завищення суми витрат, оскільки до складу витрат пов'язаних із господарською діяльністю позивача, ним включенні витрати на пальне щодо пройденої відстані автомобілями позивача не пов'язаної із господарською діяльністю. Податковим органом наведено обрахунок завищення витрат за інформацією карти Google Maps (для прокладання маршруту), під час якою враховано відстань пройдену вантажними автомобілями (з урахуванням найдовшого шляху, з урахуванням шляху в обидві сторони, з урахуванням шляху від місця паркування автомобілів до пункту навантаження так само і в зворотньому напрямку, з урахуванням віку машин, погодних умов, міських і міжміських перевезень, охолодження та обігріву салону автомобіля, покриття дороги, ремонту доріг) та встановлено завищення пройденого шляху та відповідно завищення списаного/використаного платником податків дизельного палива.
Відповідно підпункту 1.1-1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України позивач є платником військового збору з підприємницької діяльності за перевіряємий період.
Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування військовим збором фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).
Водночас, з огляду на висновок суду про помилковість висновків податкового органу щодо завищення позивачем витрат в сумі 17848523,09 грн, а тому нарахування військового збору від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 267727,85 грн (17848523,09 х 1,5%) є протиправним.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність визначення основного зобов'язання з військового збору за спірним рішення, а тому і нарахування штрафу на таке зобов'язання є протиправним.
У зв'язку із наведеним, податкове повідомлення - рішення від 26.09.2024 року №0000179062404, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір від здійснення підприємницької діяльності на суму 267727 грн та штрафною санкцією 50768,29 грн слід скасувати, як протиправне. А тому, в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.
Стосовно спірних рішень №0000179022404 та №0000179072404, якими визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зменшено суму бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.
Спірним рішенням за формою №0000179022404 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість сумі 3569704,00 грн та штрафна санкція 892426,00 грн. Вказана сума ПДВ визначена, з огляду на встановлення перевіркою завищення суми податкового кредиту на 3569704,00 грн через списання ПММ за спірним обрахунком пройденого кілометражу, які використані не у підприємницькій діяльності.
Спірним рішенням за формою «В» №0000179072404 визначене завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на 2136265 грн.
В акті перевірки зазначено, що згідно наданих на перевірку документів, а саме: актів виконаних робіт, заявок до актів виконаних робіт, ТТН, реєстрів ТТН, інформації карти Google (Google Maps - для прокладання маршруту) обраховано відстань пройдену вантажними автомобілями (з урахуванням найдовшого шляху, з урахуванням шляху в обидві сторони, з урахуванням шляху від місця паркування автомобілей до пункту навантаження так само і в зворотньому напрямку, з урахуванням віку машин, погодних умов, міських і міжміських перевезень, охолодження та обігріву салону автомобіля, покриття дороги, ремонту доріг) та встановлено завищення пройденого шляху та відповідно завищення списаного/використаного платником податків дизельного палива (не використаного), яке відсутнє у залишках та вважається використаним поза межами господарської діяльності:
2019 рік у кількості 206319,83 л на загальну суму 4402607,97грн. (в т.ч. ПДВ 880522,00 грн.);
2020 рік у кількості 75186,14 л на загальну суму 1394556,43грн. (в т.ч. ПДВ 278911,00 грн.);
2021 рік у кількості 125771,77 л на загальну суму 2915756,10грн. (в т.ч. ПДВ 583151,00 грн.);
2022 рік у кількості 64403,57 л на загальну суму 1724266,75грн. (в т.ч. ПДВ 344853,00 грн.);
2023 рік у кількості 200116,05 л на загальну суму 7411334,84грн. (в т.ч. ПДВ 1482267,00 грн.).
Таким чином, податковий орган стверджував, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3569704,00, в т. ч. за січень 2019 року на суму 118012 грн., березень 2019 - 125796 грн., квітень 2019 - 249037 грн., травень 2019 - 47850 грн., червень 2019 - 81433 грн., жовтень 2019 - 83766 грн., листопад 2019 - 174627 грн., січень 2020 року 79525 грн., лютий 2020 - 95019 грн., березень 2020 - 66812 грн., вересень 2020 - 11399 грн., жовтень 2020 - 12380 грн., грудень 2020 - 13776 грн., вересень 2021 - 123777 грн., жовтень 2021 - 168179 грн., листопад 2021 - 180829 грн., грудень 2021 - 110366 грн., січень 2022 - 64583 грн., лютий 2022 - 188411 грн., березень 2022 - 91859 грн., січень 2023 - 95708 грн., лютий 2023 - 106278 грн., березень 2023 - 128293 грн., квітень 2023 - 174545 грн., травень 2023 - 332177 грн., червень 2023 - 287431 грн., вересень 2023 - 357835 грн., чим порушено вимоги пункту 184.7 статті 184, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями).
Відповідно пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
Дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;
Дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій з ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях,
на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку , сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податковий орган не встановлював порушення формування податкового кредиту з інших підстав, ніж ті, що описані судом вище. Податковий орган у спірному рішення стверджував про використання паливно мастильних матеріалів (ПММ) поза межами господарської діяльності з підстав обрахунку пройденого кілометражу за інформацією Google Maps. Інших порушень щодо формування податкового кредиту та визначення сум податку на додану вартість у поданих позивачем деклараціях з ПДВ за перевіряємий період не встановлено податковим органом.
Згідно пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
При перевірки правильності визначення суми від'ємного значення, тобто різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, податковим органом встановлено його завищення на загальну суму 2136265 грн. (за рахунок заниження податкових зобов'язань).
У зв'язку з чим зафіксовано завищення від'ємного значення з ПДВ на загальну 2136265 грн, у т.ч. січень 2019 на суму 118012, лютий 2019 року - 62541, березень 2019 - 181077, квітень 2019 - 378465, травень 2019 - 384875, червень 2019 - 466308, липень 2019 - 319615, серпень 2019 - 39703, вересень 2019 - 3740, березень 2020 - 1705, листопад 2021 - 111018, грудень 2021 - 47585, січень 2022 - 9666, травень 2023 - 11955.
Отже, висновки податкового органу в частині завищення сум від'ємного значення з ПДВ ґрунтуються на тому ж самому, як на думку податкового органу, щодо завищення пройденого шляху та відповідно завищення списаного/використаного позивачем дизельного палива, яке відсутнє у залишках та вважається використаним поза межами господарської діяльності позивача.
Водночас, з огляду на висновок суду про протиправність таких доводів податкового органу, суд дійшов висновку про протиправність визначення сум завищення від'ємного значення у розмірі 21366265 грн.
У зв'язку із наведеним, податкове повідомлення - рішення від 21.11.2024 року №0000179072404, яким визначена сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 2138265 грн слід скасувати, як протиправне. А тому, в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.
Стосовно спірного рішення про застосування штрафних санкцій №000010502404, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати єдиного, суд зазначає наступне.
Рішенням про застосування штрафних санкцій донараховане зобов'язання з єдиного внеску 637268,51 грн, у зв'язку із вказаним нараховано штрафні санкції в розмірі 197840,72 грн.
В акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді з 01.01.2019 по 31.12.2023 року позивач є платником єдиного внеску на загальних підставах відповідно до частини 4 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до вимог частини 1 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці фізичні особи - підприємці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору.
Відповідно до вимог абзацу 5 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
За період з 01.01.2019 по 31.12.2023 року позивач перебував на загальній системі оподаткування.
Відповідно до вимог частини 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», базою для нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), є отриманий дохід від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суми доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до вимог частини 3 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
У зв'язку із доводами податкового органу про завищення сум витрат та відповідно заниження податку на доходи з фізичних осіб, податковий орган зазначив про заниження базу нарахування єдиного внеску на загальну суму 2896675,05 грн., в тому числі за 2019 рік на суму 701064,00 грн., за 2020 рік на суму 610610,00 грн., за 2021 рік на суму 1015000,00 грн., за 2022 рік - 570001,05 грн.
Відповідно до п.9 10 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5№ частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. Зважаючи на вказане, згідно звіту про нарахування єдиного соціального внеску за 2020 рік, єдиний внесок за березень, квітень та травень 2020 року позивачем не нараховувався.
З огляду на висновок суду про помилковість висновків податкового органу нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 3212734,21 грн, а тому нарахування єдиного внеску в розмірі 637268,51 грн є протиправним.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність визначення основного зобов'язання з військового збору за спірним рішення, а тому і нарахування штрафу на таке зобов'язання в розмірі 197840,72 грн є протиправним.
У зв'язку із наведеним, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.02.2025 року №000010502404 слід скасувати, як протиправне. А тому, в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.
Стосовно спірної вимоги про сплату боргу № Ф-0000179032404, якою визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зменшено суму бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.
Вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000179032404 від 21.11.2024 року повідомлено позивача про обов'язок сплати податкового зобов'язання зі сплати єдиного податку в сумі 637268,51 грн.
Відповідно абзацу 3 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5№ частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Сума заборгованості зі сплати єдиного внеску визначена на підставі висновків акту перевірки щодо несплати суми внеску у зв'язку із заниженням суми податку на доходи фізичних осіб. Вказаний висновок не знайшов свого підтвердження під час розгляду цієї справи та визнаний протиправним, у зв'язку з чим спірна вимога № Ф-0000179032404 від 21.11.2024 також підлягає скасуванню як протиправною.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 15140,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1695 від 26.02.2025 року (а.с.139-140 т.3), а тому вказану суму слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У позовній заяві представник позивача просить присудити витрати на правову допомогу в розмірі 80000 грн.
У матеріалах справи наявні копія договору про надання правничої допомоги від 23.10.2024 року (а.с.8 т.1) та копія квитанції до прибуткового касового ордера №10-24 (а.с.130 т.3) та детальний опис робіт (а.с.124 т.3).
Згідно пункту 4 договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Ковальової Т.Ю. та ФОП ОСОБА_1 , грошова винагорода (гонорар) за даним договором та порядок оплати визначається в розмірі 80000 грн за ведення справи в суді першої інстанції.
Водночас у пункті 1 ''Предмет договору'' адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов'язується сплатити грошову винагороду (гонорар) Адвокату на надання правничої допомоги, а також фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору.
Відповідач у відзиві на позов заперечував розмір гонорару, вказав, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Закону України № 5076-VI. Зазначено, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою, а також зауважив, що підтвердженими лише можуть бути ті витрати, які стосуються судового розгляду, а не усі інші підготовчі.
Досліджуючи питання щодо присудження витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі
його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04, п. 269).
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: договір правничої допомоги від 23.10.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за Договором правничої допомоги від 23.10.2024, та рахунок на оплату (а.с.124 т.3):
1. збір та попередній аналіз документів стосовно питання про визнання незаконним та скасування ППР - 10000 грн;
2. досудова робота у вигляді подання заперечення та скарги до ГУ ДПС у Кіровоградській області - 25000 грн;
3. складання адміністративного позову про визнання незаконним та скасування ППР - 30000 грн;
4. представництво інтересів в суді - 15000 грн.
Слід зазначити, що ряд послуг, як-то: збір та попередній аналіз документів, а також досудова робота не охоплюється поняттям, наведеним у статті 132 КАС України ''витрати, пов'язаних з розглядом справи''. Натомість, витрати за складання адміністративного позову та представництво інтересів є тами, що пов'язані із розглядом цієї справи в судів.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
ВП ВС зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Принцип співмірності витрат на правову допомогу полягає у тому, що суд при розподілі судових витрат між сторонами оцінює їх на відповідність реальності, обґрунтованості та розумності, зважаючи на складність справи, обсяг наданих послуг та час, витрачений на них. Зменшити витрати суд може лише за клопотанням іншої сторони, яка доведе їх неспівмірність, а не з власної ініціативи.
Отже, підтвердженими витратами, які пов'язані із розглядом даної справи є витрати в сумі 45000 грн. При цьому, застосовуючи принцип співмірності, суд доходить висновку, що 30000 грн є тією сумою, яку слід присудити на користь позивача.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код ЄДРПОУ ВП 43995486) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградські області № 0000179022404 від 21.11.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0000179052404 від 21.11.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0000179062404 від 21.11.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0000179072404 від 21.11.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 000010502404 від 06.02.2025 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Кіровоградській області № Ф-0000179032404 від 21.11.2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 здійснені ним судові витрати: на оплату судового збору в сумі 15140,00 гривень та на оплату витрат на правову допомогу 30000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК