02 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2268/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Дегтярьової С.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
відповдіач-2: Військова частина НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 )
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебувала справа №340/2268/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України та Військової частина НОМЕР_5 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 року позов задоволено частково. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 30.08.2016 з використанням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31.08.2016 по 31.05.2017 з використанням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
До суду надійшла заява представника військової частини НОМЕР_1 про заміну військової частини НОМЕР_3 , що вибула, на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 , та відстрочення виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 по справі № 340/2268/22 строком на один рік, але не менш як до дня отримання військовою частиною від розпорядника бюджетних коштів другого рівня коштів на виконання судового рішення.
Ухвалою судді від 10.11.2025 року заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2025 року.
У судове засідання учасники справи не прибули, що відповідно до частини 2 статті 378 КАС України, частина 2 статті 379 КАС України не перешкоджає судовому розгляду.
Дослідивши матеріали справи та заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Частиною 1 статті 379 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Під публічним правонаступництвом у сфері управлінської діяльності органів державної влади слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно-правові відносини нового суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) на місце суб'єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.
З поданих представником військової частини НОМЕР_1 до суду документів встановлено, що 26.09.2025 на виконання директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 07.06.2025 № 321/78/ДСК, директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 21.06.2025 № Д-38/ДСК, директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 31 липня 2025 року № Д-49/ДСК, наказів командира військової частини НОМЕР_6 щодо організаційно-штатних заходів від 17.06.2025 № 11/ДСК, від 01.08.2025 № 16/ДСК, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) "Про проведення організаційних заходів" від 06.08.2025 № 5/ДСК, Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.10.2022 № 22/ДСК, військові частини НОМЕР_3 і НОМЕР_1 переформовано у військову частину НОМЕР_1 , з анулюванням умовного найменування військової частини " НОМЕР_3 " та ідентифікаційного коду " НОМЕР_4 ".
На підтвердження вищевказаного, військова частина НОМЕР_1 надала суду всі документи, що перебували у її розпорядженні, а саме: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2025 № 5/ДСК, довідку № 497-857 від 03.10.2025 та Акт приймання-передачі судових справ від 25.09.2025 (а.с.186-189).
З урахуванням вищевикладеного, військова частина НОМЕР_3 вибула і підлягає заміні її правонаступником - військовою частиною НОМЕР_1 .
Стосовно відстрочення виконання судового рішення, то суд зазначає таке.
Так, приписами частини 1 статті 370 КАС України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому частиною 5 статті 378 КАС України чітко визначено, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, підставою для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим адміністративним судом способом. При цьому відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення.
У постанові від 06 грудня 2019 року у справі № 2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30 січня 2020 року у справі №819/150/17).
У рішенні від 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення 27 листопада 2008 року у справі №1-37/2008).
У рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Суд вважає, що при розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Суд установив, що заявник обґрунтовує необхідність відстрочення виконання судового рішення тим, що представниками юридичної служби військової частини НОМЕР_1 невідкладно після набрання рішенням суду законної сили подано рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 щодо зобов'язання начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 здійснити виконання судового рішення. Крім того, юридичною службою військової частини НОМЕР_3 подано рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_3 з проханням клопотати перед вищим керівництвом про зобов'язання начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 виконати рішення суду по справі. Фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 , відповідно до поданих рапортів, було невідкладно здійснено первісне замовлення коштів для виконання судового рішення по справі. Через тривалу відсутність фінансування на виконання рішення суду кошти повторно замовляються щомісячно, що підтверджується розрахунками потреби в коштах за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки". Водночас кошти, необхідні для виконання судового рішення у справі, станом на 05.11.2025 року на рахунок військової частини не надходили, а їх отримання, за твердженням заявника, очікується.
Разом із тим, відповідно до частини 3 статті 378 КАС України відстрочення виконання судового рішення може бути надано лише у разі доведення заявником наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому чинне законодавство покладає на відповідача обов'язок організувати виконання судового рішення незалежно від особливостей бюджетного фінансування та не допускає перекладення негативних наслідків його відсутності на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Доводи ж заявника свідчать виключно про тимчасові фінансові труднощі та затримку фінансування, що є типовими ризиками бюджетного процесу. Такі обставини не можуть бути визнані винятковими або такими, що створюють об'єктивну неможливість виконання судового рішення, оскільки відповідач не позбавлений обов'язку та можливості забезпечити виконання рішення у межах своїх повноважень, а відсутність коштів на певну дату не є доказом виникнення непереборних перешкод.
При цьому, заявник не надав суду достеменних доказів того, які саме дії він вже здійснив в напрямку виконання судового рішення, чи застосовував він необхідних заходів для цього.
Більш того, матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення строку відстрочки виконання рішення, відповідач безумовно та беззаперечно виконає свій обов'язок перед позивачем.
За таких обставин, суд уважає, що заява представника військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.248, 256, 295, 378 КАС України, суд, -
Замінити відповідача у справі № 340/2268/22 - Військову частину НОМЕР_3 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) на її правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 340/2268/22 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА