28 листопада 2025 року м. Київ справа №320/7301/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась громадянка ОСОБА_1 з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 27.02.2023 №930080318445 про відмову в частині застосування довідки про складові заробітної плати № 2600-0602-8/10203 від 19.01.2023 для розрахунку розміру пенсії за віком згідно ЗУ «Про державну службу»;
зобов'язати до Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначити їй пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ з 24.01.2023, застосувавши довідку про складові заробітної плати № 2600-0602-8/10203 від 19.01.2023 та здійснити відповідний перерахунок з урахуванням вже виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 отримує пенсію на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка 24.01.2023 звернулася в електронному вигляді до веб-порталу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії за віком у зв'язку з переведенням до категорії непрацюючих пенсіонерів згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та надала довідку про складові заробітної плати № 2600-0602-8/10203 від 19.01.2023 для розрахунку розміру пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
В електронній заяві до веб-порталу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачем вказано: «перерахувати пенсію у зв'язку з переходом на інший вид пенсії».
На час звернення до відповідача для призначення та перерахунку пенсії стаж позивача на державні службі становив 29 років 8 місяців 11 днів, що підтверджується копією трудової книжки.
Листом від 14.02.2023 №2600-0211-8/26208 Відділ обслуговування громадян № 8 повідомив про наступне: «Статтею 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-V111 «Про державну службу» передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до ЗУ « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XI ЗУ «Про державну службу» № 889, ЗУ від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» втратив свою чинність 10.12.2015 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 та 12 розділу XI ЗУ «Про державну службу».
Відповідно до підпункту 10 та 12 Прикінцевих положень ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії відповідно до cm. 37 ЗУ № 372З-XII «Про державну службу» від 16.12.199 і року мають право:
- Державні службовці, які станом на 01.05.2016 року обіймали посади державної службі та мали не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців;
- Особи, які станом на 01.05.2016 року мали не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Порядок проведення перерахунку пенсій у разі підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям було визнано п. 4 постанови КМУ від 31.05.2000 року за № 985 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій» (далі постанова № 985). Постановою КМУ від 09.12.2015 року № 1012 «Про упорядкування структури заробітної плати , особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до постанови № 865 від 31.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій», а саме - вилучено п. 4 даної постанови щодо порядку обчислення заробітної плати при проведенні перерахунків пенсій державним службовцям у разі підвищення заробітної плати при проведенні перерахунку пенсій державним службовцям відповідно до рішень КМУ.
Законом ЗУ «Про державну службу» № 889 від 10.12.2015 року не передбачено можливості здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям».
Рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області ОСОБА_1 відмовлено в частині застосування довідок про складові заробітної плати №2600-0602-8/10203 від 19.01.2023 для розрахунку розміру пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», у зв'язку з відсутністю законних підстав.
Позивачка, вважаючи протиправними дії та рішення відповідача, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел регламентуються Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 9 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2023 позивачка звернулася в електронному вигляді до веб-порталу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії за віком у зв'язку з переведенням до категорії непрацюючих пенсіонерів згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та надала довідку про складові заробітної плати № 2600-0602-8/10203 від 19.01.2023 року для розрахунку розміру пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.
Закон України «Про державну службу» № 889-VIII набрав чинності 01 травня 2016 року, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 p., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Отже, до 01.06.2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-VIII, а з 01.06.2016 року ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-VIII зберегла свою чинність тільки для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.
За приписами ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 p., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 p., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 2,0 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, слід вважати, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.08.2019 року у справі № 676/6166/17, від 04.04.2018 року у справі №822/524/18.
Як вбачається з трудової книжки, з 01.03.1993 позивачка працювала, як держслужбовець у Ленінградському райсоцзабезі, 15.03.2001 переведено до Ленінградського районного управління ПФУ, і вона працювала там (з подальшим перейменуванням) до 17.01.2023 як державний службовець.
Отже, для кваліфікації позивачки, як особи, яка має право на пенсію відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, позивачка повинна станом на 01.05.2016 мати стаж державної служби 20 років незалежно від того, чи працювала вона станом на 01.05.2016 на державній службі.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.05.2016 року ОСОБА_1 мала необхідний стаж державної служби більше 20 років, а саме 23 роки 1 місяць 29 днів.
Верховний Суд у постанові від 03.07.2018 року у справі № 569/350/17 дійшов висновку, що незалежно від того, чи працювала особа станом на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» № 889-VIII на державній службі, за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови - у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
У постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії є дотримання сукупності вимог, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Водночас право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ пов'язане лише зі стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII. Жодних додаткових умов для призначення такої пенсії не встановлено.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачкою способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Тобто, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Отже, “ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Ураховуючи викладене в сукупності, суд знаходить правові підстави для задоволення позовних вимог позивачки та, виходячи з формулювань позивачем позовних вимог, вважає за доцільне задовольнити їх у спосіб, що найбільш ефективно захистить її права та свободи.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Також позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З аналізу викладених норм слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Також суд вказує, що згідно із пунктом 1 частини 2 статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
З аналізу законодавства вбачається, що негайно виконуються рішення про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної суми заробітної плати, з якої можна виокремити її місячний розмір.
За наведених обставин, оскільки права позивачки захищені шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд дійшов висновку, що у зверненні рішення суду до негайного виконання необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073,60грн., зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 27.02.2023 №930080318445.
Зобов'язати до Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначити пенсію гр. ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ з 24.01.2023, застосувавши довідку про складові заробітної плати № 2600-0602-8/10203 від 19.01.2023 та здійснити відповідний перерахунок з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.