КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
02 грудня 2025 року Справа № 320/57536/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРІЯ ТОРГ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРІЯ ТОРГ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2024 № 00440690704 та від 23.05.2024 № 00440700704.
Позиції сторін
В обґрунтування вимог позивач вказує, що віднесення контрагента ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» до переліку ризикових платників податків не може свідчити про нереальність укладених угод.
Зазначає, що податкові накладні, сформовані та зареєстровані ТОВ «ТОРГ ТРЕЙДЕР» (код ЄДРПОУ 44652326) в Єдиному реєстрі податкових накладних за господарськими операціями з ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» не були зупинені контролюючим органом, то такі операції не відповідали критеріям ризиковості, тому віднесення ТОВ «ТОРГ ТРЕЙДЕР» до ризикових не впливає на чинність та реальність угод, які мали місце між сторонами.
Також, вказує, що наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагентів позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.
Крім того, звертає увагу, що всі податкові накладні були складені та зареєстровані постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» мало всі підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зв'язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства під час формування сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню.
Зазначає про наявність у відкритих джерелах мережі інтернет інформації, стосовно реєстрації транспортних засобів з ідентифікаційним номером (VIN) JTJPBACX904015450, JTJPBACX504015056, JTMAAABJ504039429 та ЈТМАААВJ104029951 на території рф на фізичних/юридичну осіб.
Крім того, вказує, що платником не надано до перевірки первинних документів, які запитувалися контролюючим органом.
Також, зазначає, що доводи ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» є безпідставними, у зв'язку із чим в задоволенні позову просить суд відмовити.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 320/57536/24 відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати таку за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 16 січня 2025 року об 09:30 год.
25.12.2024 до відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзиви на позовну заяву в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
16.01.2025, за участі представника позивача Морозова П.В. та представника відповідача Василевської А.В., судом надано час представнику позивача ознайомитися з відзивом на позовну заяву та оголошено перерву судовому засіданні.
Наступне судове засідання призначено на 05 лютого 2025 року об 13:15 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
24.01.2025 до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
05.02.2025 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
05.02.2025 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із несправністю системи ВКЗ.
Наступне судове засідання призначено на 03 березня 2025 року об 13:15 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
03.03.2025, за участі представника позивача Морозова П.В. та представника відповідача Федоренко А.О., судом на місці ухвалено відкласти підготовче засідання за клопотанням представника позивача з метою надання часу подати додаткові документи.
Наступне судове засідання призначено на 19 березня 2025 року об 12:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
19.03.2025 від представника позивача Морозова П.В. надійшла заява про закриття підготовчого провадження у справі.
Того ж дня, від представника відповідача Василевської А.В. надійшла заява про відсутність заперечень стосовно закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 320/57536/24 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16 квітня 2025 року об 11:30 год.
19.03.2025, за участі представника позивача Морозова П.В. та представника відповідача Василевської А.В., заслухавши пояснення сторін, їх доводи, подані сторонами докази, за відсутності заперечень останніх, судом ухвалено на місці здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини судом
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2024 року, яке становить більше 100 тис. грн у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.02.2024 № 9034918261, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах за червень, вересень 2023 року та з урахуванням уточнюючої поданої від 26.03.2024 № 9070039731 податкової декларації з податку на додану вартість.
15.04.2024 посадовою особою відповідача складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 31369/26-15-07-04-04/44783267.
Посадовою особою відповідача встановлено порушення ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ»:
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 4 720 978 грн, у тому числі за січень 2024 року в сумі 4 720 978 гривень;
- п. 44.1 ст. 44, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючого органу не надано документи до перевірки.
За результатом виявлених порушень, відповідачем складено наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 23.05.2024 № 00440690704, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 4 720 978 грн;
- від 23.05.2024 № 00440700704, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1 020 грн.
Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Застосовані судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) (надалі - ПК України).
Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 196 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Так, в акті перевірки зазначено, що основним чинником виникнення від'ємного значення з ПДВ є: від'ємне значення податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду ряд. 16.1, яке виникло березень, квітень, червень, вересень 2023 року та відображено у січні 2024 року за рахунок придбання цукру та легкових автомобілів.
Зазначене не заперечується та підтверджено позивачем у позовній заяві.
Водночас, відповідач зазначає, що 26.03.2024 директору ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» вручено запит № 1 від 26.03.2024 щодо надання підтверджуючих документів за період виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість за червень, вересень 2023 року, січень 2024 року, а саме:
Наказ про облікову політику підприємства;
Копії наказів про призначення директора та головного бухгалтера;
Оборотно-сальдові відомості 311, 631, 361, 362, 632, 631 (в розрізі договорів), 632, 361, 10, 15, 20 (201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209), 28 (281), 23 (231), 25, 26 (261) за березень, квітень, червень, вересень 2023, січень 2024 року;
Картки рахунків 10,15, 311, 28 (281), 231, 261, 901, 902, 701, 702, 631, 361 за березень, квітень, червень, вересень 2023 року, січень 2024 року;
Оборотно сальдову відомість в розрізі товарів, послуг 702, 902, 701, 901 за березень, квітень, червень, вересень 2023 року, січень 2024 року;
Картки рахунків 281, 261, 231 в розрізі складів і первинних документів за березень, квітень, червень, вересень 2023 року, січень 2024 року та на дату проведення перевірки;
Загальну оборотно сальдову відомість за березень, квітень, червень, вересень 2023 року, січень 2024 року;
Договори оренди офісу, складів та інших;
Результати попередніх інвентаризацій;
Експортні контракти;
Виписки з банку за березень, квітень, червень, вересень 2023 року, січень 2024 року.
Зазначені документи прохалося надати до 13 год. 00 хв. 29.03.2024.
З копії вищезазначеного запиту слідує, що такий отримано 26.03.2024 об 16 год. 30 хв. директором товариства Круликівським Д.О., про що підтверджується розпискою у відповідному запиті.
Водночас, податковим органом у запиті повідомлено, що згідно п. 44.6. ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
На вказаний запит ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» документи не були надані та пред'явлені до перевірки, на підставі не надання документів до перевірки, щодо ведення господарської діяльності складено акт «Про ненадання документів до проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» від 08.04.2024 № 2708/26-15-07-04-04.
Разом з тим, суд зауважує, що позивачем не заперечується ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив факт ненадання первинних документів до перевірки.
В той же час, разом із позовною заявою ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» надало ряд первинних документів, які контролюючому органу під час перевірки надано не було.
Відповідно до пп. 16.1.12. п. 16.1. ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, серед іншого, забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Згідно із п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п.44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 ПК України).
Як зазначалося вище, посадовою особою ГУ ДПС у м. Києві 26.03.2024 директору ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» вручено під розписку запит № 1 від 26.03.2024 щодо надання підтверджуючих документів за період виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість за червень, вересень 2023 року, січень 2024 року.
Водночас, податковим органом у запиті повідомлено про наслідки ненадання запитуваних документів.
Тобто, платник податків був обізнаний про наслідки ненадання документів до перевірки.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 822/1212/16 колегія суддів зазначила, «Щодо посилань позивача на неврахування наданих TOB Ванакір документів, які підтверджують показники податкової звітності, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що позивачу контролюючим органом неодноразово зазначалось про положення пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, а тому доводи позивача не спростовують обґрунтованість прийнятих контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.»
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15 суд зазначив, що «… суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що під час проведення перевірки позивач повинен був надати усі документи, які стосуються її проведення.
Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норму абзацу першого пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відхиляючи довід позивача про наявність у нього відповідних документів на підтвердження суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаним контрагентом на час судового розгляду. Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.»
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 420/534/20, від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18.
Також, у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 420/13197/20 колегія зазначила, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Крім того, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 820/6190/16 вказано, наступне: «Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції вказана норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення, однак жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.»
Як вже зазначалося судом вище, в силу приписів п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Ці норми ПК кореспондуються із нормою частини другої статті 74 КАС, згідно з якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наведені норми вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.
Отже, платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.06.2022 у справі № 420/5345/19, від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15.
Таким чином, суд критично оцінює доводи позивача стосовно підтвердження сум податку на додану вартість, включену до складу податкового кредиту наданими до суду первинними документами, які як свідчать обставини справи до перевірки на запит контролюючого органу не надавалися.
Крім того, у акті перевірки також зазначається, що відповідно до податкової інформації встановлено взаємовідносини позивача із ризиковим контрагентом ТОВ «ТОРГ ТРЕЙДЕР» (код ЄДРПОУ 44652326) на загальну суму ПДВ 1 971 774,33 грн, враховану у складі податкового кредиту в Декларації за охоплені перевіркою попередні звітній періоди декларування сум від'ємного значення з ПДВ, а саме за березень, квітень 2023 року.
Вказується, що Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165 прийнято рішення: від 20.09.2023 № 37909, про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Також, відповідач зазначає, що листом Бюро економічної безпеки України повідомлено:
У результаті аналітично-інформаційної роботи встановлено ризики, які можуть свідчити про те, що ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ», ймовірно, порушило вимоги податкового законодавства під час формування сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню, зокрема, на що може вказувати:
- наявність у відкритих джерелах мережі інтернет інформації, стосовно реєстрації транспортних засобів з ідентифікаційним номером (VIN) JTJPBACX904015450, JTJPBACX504015056, JTMAAABJ504039429 та ЈТМАААВJ104029951 на території рф на фізичних/юридичну осіб;
- встановлення в ланцюгу постачання суб'єктів господарювання, відносно яких Комісією регіонального рівня (ГУ ДПС у м. Києві) відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 прийняті Рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, що може вказувати на ознаки неправомірного формування сум від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, що засвідчують необхідність проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ».
Так, стаття 83 ПК України встановлює перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України до таких матеріалів відносить, зокрема, податкову інформацію.
Підпунктом 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".
У статті 1 Закону України «Про інформацію» зазначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про інформацію», податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно із ч. 2 ст. 16 Закону України «Про інформацію», правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
Таким чином, висновки податкового органу за наслідками здійсненого ним контрольного заходу можуть, серед іншого, ґрунтуватись і на податковій інформації, до якої відносяться будь-які відомості та/або дані, що стосуються предмета перевірки.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.04.2025 у справі № 240/15137/20 Суд зазначив, «Серед іншого, судами враховано на інформацію, отриману з баз даних ДФС України, аналітичної системи «Податковий блок», відповідно до якої поставка товару не відповідає податковій звітності постачальників у ланцюгу постачання, які, до того ж, не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів (основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку) для здійснення відповідної господарської діяльності саме для поставок товарів відповідної якості для державного оборонного замовлення, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).»
Також, Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі № 823/876/16 вказав наступне: «Крім того, хоч з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.»
Крім того, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 820/2835/18 колегія зазначила, що формальна наявність договорів, видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб'єктами.
Таким чином, у зв'язку із ненаданням первинних документів до перевірки на підтвердження задекларованих показників податкової звітності та наявністю інформації, яка свідчить про неправомірність формування сум від'ємного значення з податку на додану вартість, суд погоджується із доводами контролюючого органу, стосовно неможливості підтвердження задекларованого показника рядку 17 Декларації з ПДВ на загальну суму 4 720 978 гривень.
Водночас, посилання ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» на практику Верховного Суду жодним чином не спростовує висновків акта перевірки та не підтверджує позицію товариства, серед іншого, через те, що вказані позиції Верховного Суду викладені стосовно обставин, відмінних від тих, що склалися у цій справі. Зазначені постанови Верховного Суду не охоплюють факт ненадання документів до перевірки у зв'язку із чим податковий орган не підтвердив показники задекларованої податкової звітності.
В той же час, суд звертає увагу, що Верховний Суд притримується сталої та послідовної позиції стосовно ненадання первинних документів до перевірки для підтвердження сум податкового кредиту, що тягне за собою визнання таких сум не підтвердженими документально.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.05.2024 № 00440690704, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 4 720 978 грн, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, відтак підстави для його скасування відсутні.
Також, що стосується ненадання первинних документів до перевірки суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, між іншим, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно із п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У відповідності до п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Як вже встановлено судом, 26.03.2024 директору ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» вручено запит № 1 від 26.03.2024 щодо надання підтверджуючих документів за період виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість за червень, вересень 2023 року, січень 2024 року.
Зазначені документи прохалося надати до 13 год. 00 хв. 29.03.2024.
З копії вищезазначеного запиту слідує, що такий отримано 26.03.2024 об 16 год. 30 хв. директором товариства Круликівським Д.О., про що підтверджується розпискою у відповідному запиті.
На вказаний запит ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» документи не були надані та пред'явлені до перевірки, на підставі не надання документів до перевірки, щодо ведення господарської діяльності складено акт «Про ненадання документів до проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ» від 08.04.2024 № 2708/26-15-07-04-04.
У зв'язку із ненаданням документів на запит посадової особи контролюючого органу, останнім встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України та як наслідок прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2024 № 00440700704, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1 020 грн.
Суд звертає увагу, що позивачем вказаний факт жодним чином не заперечується.
Крім того, ні позовна заява, ні відповідь на відзив не містить будь яких пояснень або доводів стосовно ненадання документів на запит відповідача.
Таким чином, у суду відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2024 № 00440700704, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1 020 гривень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ «ФАКТОРІЯ ТОРГ».
Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.
Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРІЯ ТОРГ» відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.