28 листопада 2025 року м. Київ справа №320/31305/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ-Л" до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ-Л" з позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, у якому просить суд :
- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови від прийняття і реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних №177 від 22.07.2023, №178 від 22.07.2023, №179 від 22.07.2023, №180 від 22.07.2023, №181 від 21.07.2023, №182 від 21.07.2023;
- зобов'язати Державну податкову службу України прийняти до Єдиного реєстру податкових накладних та зареєструвати складені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ-Л" податкові накладні раїни щодо відмови від прийняття і реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних №177 від 22.07.2023, №178 від 22.07.2023, №179 від 22.07.2023, №180 від 22.07.2023, №181 від 21.07.2023, №182 від 21.07.2023.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно вчинені спірні дії, оскільки у спірних правовідносинах склалася ситуація, коли між обов'язком скласти податкову накладну та подати її на реєстрацію у позивача змінився керівник, та відповідно було змінено і кваліфікований електронний підпис директора. Водночас електронні документи (податкові накладні) ТОВ "ЮНІТ-Л" підписано чинним електронним цифровим підписом нового керівника та подано його до контролюючого органу для реєстрації, що свідчить про дотримання позивачем вимог ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Крім того, зазначено, що засвідчення податкових накладних електронним цифровим підписом та їх направлення на реєстрацію в ЄРПН відбулися у період роботи вже нового директора.
Відповідач надав відзив, у якому позов не визнав. Свою позицію мотивував посиланням на відповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства, зокрема, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) від 18.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
24.09.2024 на підставі перебування головуючого судді у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 адміністративну справу прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ-Л» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємств та громадських формувань 29.06.2005, номер запису: 10721230000003727.
Видами господарської діяльності ТОВ «ЮНІТ-Л» за кодами КВЕД є: 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи (основний); 95.12 Ремонт обладнання зв?язку; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування: 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування призначення; 41.10 Організація будівництва будівель; 71. 11 Діяльність у сфері архітектури: 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.
Позивач є платником податку на додану вартість з 01.02.2005 р., індивідуальний податковий номер - 324239526577, що підтверджується витягом з реєстру платників ПДВ №1526564501228 від 04.02.2015 р.
В рамках своєї господарської діяльності ТОВ «ЮНІТ-Л» здійснює виконання робіт (надання послуг), у тому числі щодо технічного обслуговування та реконструкції ліфтів у житлових та нежитлових будинках, проектних робіт з реконструкції ліфтів.
Судом встановлено, що між ТОВ «ЮНІТ-Л» (Підрядник) та Комунальним підприємством «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» (Замовник) було укладено договір підряду №38/22-KТ від 06.10.2022 р., згідно з пунктом 1.1. якого Підрядник зобов?язується виконати роботи із реконструкції ліфтів у житловому будинку за адресою: бульвар Лесі Українки, 28-А, під?їзди 1-4 у Печерському районі м. Києва, а Замовник - здійснити оплату за виконані роботи на умовах Договору.
До вказаного договору було складено додатки: протокол погодження договірної ціни (додаток 1), договірна ціна з пояснювальною запискою, локальними кошторисами та підсумковою відомістю ресурсів (додаток 2), календарний план виконання робіт (додаток 3), план фінансування робіт (додаток 4).
Додатковою угодою №2 від 12.06.2023 р. до цього договору було внесено зміни до вказаного договору в частині договірної ціни, порядку розрахунків за договором та викладено в новій редакції додатки №3 та №4 до договору.
Виконання робіт за укладеним договором №38/22-KТ підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) №38/22/10 від 07.07.2023 р. на суму 597972,13 грн., в т.ч. ПДВ; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3) №38/22/10 від 07.07.2023 р. на суму 599286,13 грн., в т.ч. ПДВ та актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт №38/22/11 від 07.07.2023 р. на суму 1314,00 грн., в т.ч. ПДВ та Актом відшкодування витрат по первинному технічному огляду ліфта №38/22/12 від 07.07.2023 р. на суму 4382,87 грн., в т.ч. ПДВ.
22 липня 2023 р. Замовником була сплачена вартість виконаних робіт за Договором №38/22-KТ в сумі 603669,00 грн. згідно з платіжними інструкціями:
- №19/07/2023 на суму 597972,13 грн., у т.ч. ПДВ - 99662,02 грн.;
- №19/07/2023 на суму 1314,00 грн., у т.ч. ПДВ - 219,00 грн.;
- №19/07/2023 на суму 4382,87 грн., у т.ч. ПДВ - 730,48 грн.
На підставі вищевказаних операцій позивач направив на реєстрацію до Єдиного реєстру податкові накладних податкові накладні №179 від 22.07.2023 р. на суму 4382,87 грн., у т.ч. ПДВ 730,48 грн; №180 від 22.07.2023 р. на суму 599286,13 грн., у т.ч. ПДВ 99881,02 грн. (включає платежі на суми 597972,13 грн. та 1314,00 грн.).
Податкові накладні до Договору №38/22-KТ було підписано електронним підписом т.в.о. директора Романенко I.В. і доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 03.08.2023 в 11:44:07 та в 11:44:23, однак, їх було відхилено відповідачем із зауваженням: «Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги статті 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документа особи, що засвідчила податкову накладну (3191019484 Ірина РОМАНЕНКО)», що підтверджується квитанціями №1 до податкових накладних до Договору №38/22-KТ.
Судом також встановлено, що між ТОВ «ЮНІТ-Л» (Виконавець) та Комунальним підприємством «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» (Замовник) було укладено договір на виконання проєктних робіт №27-ПР від 28.03.2023 р., згідно з пунктом 1.1. якого Виконавець зобов?язується виконати проєктні роботи із реконструкції ліфта у житловому будинку за адресою: вул. Сім?ї Бродських, 5/1, під?їзд 3 у Солом?янському районі м. Києва, а Замовник - здійснити оплату за виконані роботи на умовах Договору.
До Договору №27-ПР було складено додатки: календарний план виконання проєктних робіт (додаток 1), протокол погодження договірної ціни (додаток 2), договірна ціна з кошторисами (додаток 3), план фінансування проектних робіт (додаток 4), завдання на проєктування (додаток 5). Додатковою угодою №1 від 29.06.2023 р. до Договору №27-ПР було внесено зміни до Договору в частині договірної ціни та викладено в новій редакції додатки №1-4 до Договору 2.
На підтвердження виконання робіт за Договором №27-ПР позивачем надано акт приймання-передачі проектно-кошторисна документація №27 від 07.07.2023 р. на суму 23496,00 грн., в т.ч. ПДВ, акт відшкодування витрат по експертизі проєкту №27/1 від 07.07.2023 р. на суму 4272,00 грн., в т.ч. ПДВ.
22 липня 2023 р. Замовником була сплачена вартість виконаних робіт за Договором №27-ПР в сумі 27786,00 грн. згідно з платіжними інструкціями:
- №19/07/2023 на суму 23496,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3916,00 грн.;
- №19/07/2023 на суму 4272,00 грн., у т.ч. ПДВ - 712,00 грн.,
За результатами проведення вищевказаних операцій позивач направив на реєстрацію до ЄРПН податкові накладні №177 від 22.07.2023 р. на суму 4272,00 грн., у т.ч. ПДВ 712,00 грн, №178 від 22.07.2023 р. на суму 23496,00 грн., у т.ч. ПДВ 3916,00 грн.
Податкові накладні до Договору №27-ПР було підписано електронним підписом т.в.о. директора Романенко I.В. і доставлено до центрального рівня ДПС України 03.08.2023 в 11:44:14 та в 11:44:21, однак, їх було відхилено відповідачем із зауваженням: «Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги статті 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документа особи, що засвідчила податкову накладну (3191019484 Ірина РОМАНЕНКО)», що підтверджується квитанціями №1 до податкових накладних до Договору №27-ПР.
Судом також встановлено, що між ТОВ «ЮНІТ-Л» (Підрядник) та ТОВ «ЕСМА» (Замовник) було укладено договір з технічного обслуговування ліфтів №8669 від 01.03.2023 р, згідно з пунктом 1.1. якого Підрядник зобов?язується виконувати послуги з технічного обслуговування ліфтів у нежитловому будинку за адресою: вул. Світлицького, 15 у Подільському районі м. Києва, а Замовник - здійснити оплату за надані послуги на умовах Договору.
До Договору №8669 від 01.03.2023 р. було складено відомість обсягів робіт (додаток 1).
Вартість послуг була визначена п. 2.1. Договору №8669 від 01.03.2023 р. та додатком 1 до цього договору в сумі 6599,93 грн., у т.ч. ПДВ - 1099,99 грн. на місяць.
21 липня 2023 р. Замовником була сплачена вартість наданих послуг за Договором №8669 від 01.03.2023 р. в сумі 6599,93 грн., у т.ч. ПДВ 1099,99 грн. згідно з платіжною інструкцією №1656.
За результатами вищенаведених господарських операцій позивач направив на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну №181 від 21.07.2023 р. на суму 6599,93 грн., у т.ч. ПДВ 1099,99 грн.
Податкову накладну до Договору №8669 від 01.03.2023 р. було підписано електронним підписом т.в.о. директора Романенко I.В. і доставлено до центрального рівня ДПС України 14.08.2023 в 16:49:28, однак, її було відхилено відповідачем із зауваженням: «Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги статті 6 3У «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документа особи, що засвідчила податкову накладну (3191019484 Ірина РОМАНЕНКО)», що підтверджується квитанцією №1 до податкової накладної до Договору №8669.
Судом також встановлено, що між ТОВ «ЮНІТ-Л» (Виконавець) та Дочірнім підприємством «Готельний комплекс «Турист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» (Замовник) було укладено договір на технічне обслуговування №SL000018-2 від 01.10.2021 р., згідно з пунктом 1.1. якого Виконавець зобов?язується надавати послуги з технічного обслуговування обладнання, перелік якого визначений у додатку 2 до цього Договору, за адресою: вул. Раїси Окіпної, 2 у Дніпровському районі м. Києва, а Замовник - здійснити оплату за надані послуги на умовах договору.
До договору №SL000018-2 було складено додатки: обсяг робіт з Технічного обслуговування Обладнання (додаток 1), перелік обладнання та графік щомісячного Технічного обслуговування (додаток 2), перелік уповноважених осіб (додаток 3).
Додатковою угодою від 01.03.2023 р. №1 до Договору №SL000018-2 було внесено зміни до вартості технічного обслуговування обладнання, викладено додаток 2 до Договору №SL000018-2 в новій редакції, що додавалася до додаткової угоди №1.
21 липня 2023 р. Замовником була сплачена вартість наданих послуг за договором №SL000018-2 в сумі 35184,90 грн., у т.ч. ПДВ 5864,15 грн. згідно з платіжною інструкцією №5180.
Позивач направив на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну №182 від 21.07.2023 р. на суму 35184,90 грн., у т.ч. ПДВ 5864,15 грн.
Податкову накладну до Договору №SL000018-2 було підписано електронним підписом т.в.о. директора Романенко I.В. і доставлено до центрального рівня ДПС України 14.08.2023 в 16:48:06, однак, її було відхилено відповідачем із зауваженням: «Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги статті 6 3У «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документа особи, що засвідчила податкову накладну (3191019484 Ірина РОМАНЕНКО)», що підтверджується квитанцією №1 до податкової накладної до Договору №SL000018-2.
Не погодившись з вищенаведеними висновками відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
За правилами п. 61.1 та п. 61.2 статті 61 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Положеннями статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі також - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з п. 12 Порядку № 1246 (станом на дату направлення податкових накладних на реєстрацію) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);
чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;
наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;
наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;
дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктами 13-15 Порядку № 1246 передбачено, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Як було встановлено судом вище, за наслідком перевірки податкових накладних сформовано квитанції, в яких зазначено: «ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО», «Виявлені помилки/зауваження: Документ не може бути прийнятий - Порушено вимоги статті 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (3191019484 Ірина Романенко). Зареєстровані підписи особи: - директор з 24.07.2023 по 03.08.2023; - директор з 25.07.2023 по 23.07.2025».
Так, за правилами статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України Про електронні довірчі послуги.
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
З наведених в статті 1 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначень вбачається, що суб'єктами електронного документообігу є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.
Наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року №557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261) затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, який визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (далі також - Порядок).
Пунктами 1-7 розділу ІІ наведеного Порядку передбачено, що Суб'єкти електронного документообігу самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. В інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних системах, які забезпечують обмін електронними документами, що містять державні електронні інформаційні ресурси або інформацію з обмеженим доступом, повинен забезпечуватися рівень захисту цієї інформації, який відповідно до законодавства має відповідати ступеню обмеження доступу до неї.
Автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронній та паперовій формі, із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису та печатки (за наявності), керуючись цим Порядком.
Створення електронного документа завершується накладанням на нього кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та печатки (за наявності) підписувача (підписувачів).
У разі створення електронного документа з використанням більш як одного кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.
Після накладання кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки, автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) з використанням засобів електронного зв'язку до адресата протягом операційного дня.
Електронні форми документів у форматі за стандартом на основі специфікації eXtensibleMarkupLanguage (XML) оприлюднюються на офіційному вебпорталі ДПС.
У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.
Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня.
Автоматизована перевірка електронного документа включає:
підтвердження дійсності кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки за умов, встановлених Законом України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги";
перевірку обов'язковості та послідовності накладання на електронний документ кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки підписувачів у встановленому порядку;
перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);
перевірку обов'язкових реквізитів;
перевірку права підпису електронного документа підписувачем.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Порядку встановлено, що перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.
У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається кваліфікована електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.
Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.
Згідно п. 10 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку:
електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера);
Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі платник податку отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає органу ДФС за основним місцем обліку (або за неосновним місцем обліку - для платників податку, які змінили місцезнаходження та для яких сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду) посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку:
електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування;
електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки платника податку (у разі наявності).
Таким чином, суд вважає, що відповідачем вільно інтерпретовані умови перевірки при реєстрації податкових накладних, що врегульовані нормами п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29 грудня 2010 року для Автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів та стосуються відповідності електронного підпису.
Як наслідок, податкова накладна приймається на реєстрацію виключно у випадку, коли підписана Кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи, що є чинним як на дату виникнення податкового зобов'язання по ПДВ (податкової накладної), так і на дату реєстрації, що не відповідає діючим нормам Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних та ПК України.
Як встановлено судом із матеріалів справи, Рішенням єдиного учасника ТОВ «ЮНІТ-Л» Корнути О.С. №20/07 від 20 липня 2023 р. було звільнено з посади та припинено повноваження директора позивача ОСОБА_1 з 20.07.2023 року і призначено тимчасово виконуючим обов?язки директора позивача Романенко Ірину Вікторівну з 21.07.2023 року.
Пунктом 4 Рішення №20/07 було доручено Романенко Ірині Вікторівні забезпечити проведення державної реєстрації та внесення відповідних змін до ЄДР.
На виконання наданих Рішенням №20/07 повноважень Романенко I.В. 21.07.2023 р., у день набуття нею повноважень, подала до нотаріуса Шкоди О.М. як державного реєстратора документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни керівника ТОВ «ЮНІТ-Л» у ЄДР, про що свідчить опис документів, який міститься в матеріалах справи.
Суд враховує лист Міністерства юстиції України №3167/8.4.4./32-20 від 27.03.2020 р., яким роз?яснено питання повноважень нового призначеного керівника юридичної особи. Так, зокрема, Міністерство юстиції, керуючись ст. 92, 99, 237 ЦК, ст. 65 ГК наголошує, що повноваження керівника юридичної особи виникають не з моменту внесення відповідних відомостей до ЄДР, а з моменту фактичного початку виконання ним своїх обов?язків на підставі прийнятого уповноваженим органом управління юридичної особи рішення про його призначення (обрання).
24 липня 2023 р. представниками позивача було отримано Виписку з ЄДР по реєстраційної дії по зміні, копія якої міститься в матеріалах справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 як т.в.о. директора ТОВ «ЮНІТ-Л» була уповноважена здійснювати обов?язки керівника позивача з 21 липня 2023 року, про що і зазначено на сторінці 1 Виписки з ЄДР від 24.07.2023 р., а також на сторінці 8 Витягу з ЄДР ТОВ «ЮНІТ-Л» від 08.08.2023 р.
Судом також враховується, що, оскільки 22 і 23 липня 2023 року є вихідними днями (субота, неділя), інформація про її статус як керівника позивача була внесена державним реєстратором до ЄДР лише у понеділок, 24.07.2023 р. (дата запису 24.07.2023 р., номер запису 1000711070043032307).
При цьому, вказана обставина не свідчить про правомірність дій відповідача, що спричинили виникненню спірних правовідносин, оскільки повноваження керівника юридичної особи виникають не з моменту внесення відповідних відомостей до ЄДР, а з моменту фактичного початку виконання ним своїх обов?язків на підставі прийнятого уповноваженим органом управління юридичної особи рішення про його призначення (обрання), тобто у спірному випадку - 21.07.2023.
Тобто, суд вказує, що станом на 21.07.2023 та 22.07.2023 (дати складання податкових накладних) Романенко І.В. була керівником ТОВ “ЮНІТ-Л» та була уповноважена підписувати податкові накладні, то у період з 20.07.2023 р.
Висновки контролюючого органу про виникнення такого права у Романенко І.В. лише з 24.07.2023 р. є помилковими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Суд зазначає, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у. будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Як встановлювалось судом вище, ОСОБА_2 як т.в.о. директора ТОВ «ЮНІТ-Л» була уповноважена здійснювати обов?язки керівника позивача з 21 липня 2023 року, що й зазначено на сторінці 1 Виписки з ЄДР від 24.07.2023 р., а також на сторінці 8 Витягу з ЄДР ТОВ «ЮНІТ-Л» від 08.08.2023 р.
Тобто, у позивача, як платника податків, момент виникнення обов'язку скласти податкову накладну та її зареєструвати не збігається в часі. Перший виникає за датою настання першої події у відповідності до статті 187 ПК України, а другий - протягом часу, зазначеного в абз. 14 - 18 п. 201.10. статті 201 ПК України.
Враховуючи, що між цими моментами у товариства змінився директор, та відповідно було змінено і кваліфікований електронний підпис директора, останнім було подано податкові накладні для реєстрації в межах граничних строків та межах чинності підпису нового директора.
Як на дату виникнення податкових зобов'язань та на момент складання позивачем податкових накладних, що датовані 21 та 22 липням 2023 року, директором ТОВ «ЮНІТ-Л» була Романенко Ірина Вікторівна, яка мала повноваження, щодо підписання документів, так і на дату відправки податкових накладних на реєстрацію, директором цього товариства була Романенко Ірина Вікторівна, яка мала повноваження, щодо реєстрації документів та електронний підпис якого був чинним.
Отже, ДПС було неправильно здійснено перевірку відповідності електронного підпису, адже жодної інформації на підтвердження або спростування наявності чинного кваліфікованого електронного підпису директора на момент складання документів, надано не було, з чого можливо зробити висновок, що така перевірка взагалі не проводилась.
У зв'язку з чим, відповідачем неправомірно видано квитанції про відхилення податкових накладних, що є очевидним перевищенням повноважень, адже жодних належних причин, що заважали ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не було виявлено.
Зазначене свідчить, що контролюючим органом був здійснений формальний підхід до перевірки інформації в поданій для реєстрації податкових накладних, що порушує право позивача і перешкоджає виконанню його обов'язку, встановленого пункту 201.1 статті 201 ПК України. Крім того, діючий порядок не передбачає такої підстави для відхилення реєстрації податкової накладної як відміну посадової особи, що склала податкову накладну та посадової особи, що подала її для реєстрації. Податкова накладна складається від імені товариства, як суб'єкта зареєстрованого платником ПДВ, а не від імені того чи іншого директора товариства. В той же час, в даному випадку складання та реєстрація податкових накладних здійснена директором товариства, що мав відповідні повноваження станом на час вчинення відповідної дії.
На підставі викладеного, жодних порушень вимог законодавства зі сторони позивача допущено не було, так як ТОВ «ЮНІТ-Л» діяло в межах своїх повноважень, а контролюючим органом здійснено формальну перевірку поданих до реєстрації документів та прийнято хибне рішення про відхилення податкових накладних №177 від 22.07.2023, №178 від 22.07.2023, №179 від 22.07.2023, №180 від 22.07.2023, №181 від 21.07.2023 та №182 від 21.07.2023.
Відповідно до змісту статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання дій протиправними, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За вказаних обставин, в контексті наведених норм, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку.
Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 201 ПК України, а згідно з п. 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.
Згідно з п. 20 Порядку № 1246, внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, слід захистити порушені права позивача шляхом зобов'язання ДПС України зареєструвати вищевказані податкові накладні, складені позивачем в ЄРПН датою їх подання.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 16104,00 грн.
З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог позивача, понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 16104,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, судом встановлено наявність клопотання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 6600,00 грн.
За результатами розгляду клопотання позивача суд вказує про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст.1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст.1 Закону № 5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що в межах цієї справи адвокатське бюро «Дениса Дроздова» надає юридичній особі ТОВ «ЮНІТ-Л» правову допомогу на підставі договору про надання правової допомоги №3/08/2023 від 14 серпня 2023 р.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в справі №320/31305/23 позивачем надано наступні документи : копія договору № 3/08/2023 від 14.08.2023, Додаток № 1 до договору № 3/08/2023, статут адвокатського бюро «Дениса Дроздова», затверджений рішенням адвокатського бюро №2 від 29.01.2021, копія платіжної інструкції від 04.09.2023 № 5695.
Надаючи правову оцінку обставинам пов'язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом цієї справи, суд зазначає, що зменшення вартості витрат на правничу допомогу не стосується оцінки співмірності таких витрат, позаяк у даному випадку суд надає оцінку не вартості, а обсягу наданих послуг, що не є тотожним. При цьому, на переконання суду, ретельне дослідження обсягу витрат на правничу допомогу є обов'язком суду, виконання якого є запобіжником штучного збільшення недобросовісними учасниками процесу вартості судових витрат шляхом необґрунтованого включення до їх обсягу робіт (послуг), які фактично не виконувалися (не надавалися), або охоплюються іншими роботами (послугами), або не пов'язані критерієм «неминучості» з розглядом справи тощо. Отже, оцінка обсягу та складових наданих представником послуг та їх відношення до розгляду справи (у тому числі через критерій «неминучості») має передувати оцінці розміру таких послуг на предмет їх співмірності зі складністю справи, витраченим часом, ціною позову тощо.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи фактичний об'єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, зокрема, те, що дана справа є справою незначної складності, суд вважає частково обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу по складанню позову у розмірі 3000,00 грн, в іншій частині слід відмовити.
Вказаний розмір витрат, на переконання суду, обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.
Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд встановив, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, а тому розподілу підлягають виключно витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ-Л" задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних №177 від 22.07.2023, №178 від 22.07.2023, №179 від 22.07.2023, №180 від 22.07.2023, №181 від 21.07.2023, №182 від 21.07.2023.
Зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №177 від 22.07.2023, №178 від 22.07.2023, №179 від 22.07.2023, №180 від 22.07.2023, №181 від 21.07.2023, №182 від 21.07.2023, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ-Л", датою їх подання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ-Л" (0407, м. Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 2а, літ. А, 412, ідентифікаційний код 32423953) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 16104,00 грн (шістнадцять тисяч сто чотири) гривні 00 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі) гривень 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.