28 листопада 2025 року м. Київ справа №320/2524/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Комісії при Президентові України у питаннях помилування про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - протокол №2 від 24.10.2024 Комісії при Президентові України у питаннях помилування щодо розгляду клопотання про помилування, яким було відмовлено у внесенні Президенту України пропозиції помилувати позивача без обґрунтування відмови, що узгоджується:
- з Окремою думкою суддів Великої Палати Верховного Суду у справі №990/57/24 від 05.09.2024;
- з приписами міжнародних і національних актів, якими обґрунтована Окрема думка;
- зі статтями 8, 3, 28 Конституції України та статтею 3 Конвенції;
визнати бездіяльність Комісії протиправною та зобов'язати обґрунтувати відмову у внесенні Президенту України пропозиції помилувати позивача, що узгоджується:
- з Окремою думкою суддів Великої Палати Верховного Суду у справі №990/57/24 від 05.09.2024;
- з приписами міжнародних і національних актів, якими обґрунтована Окрема думка;
- із частиною 2 статті 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення Комісії при Президентові України у питаннях помилування щодо розгляду клопотання про помилування, яке оформлене протоколом №2 від 24.10.2024 та яким відмовлено у внесенні Президенту України пропозиції помилувати позивача без обґрунтування відмови.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» 11.07.2024 до Департаменту з питань громадянства, помилування, державних винагород Офісу Президента України надійшло клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 про його помилування від 02.07.2024 з додатками, поданими від 15.08.2024 та від 11.10.2024.
Відповідно до Протоколу №2 засідання Комісії при Президентові України у питаннях помилування з розгляду клопотань про помилування осіб, засуджених судами України від 24.10.2024, Комісія відповідно до пунктів 5, 9 Положення про порядок здійснення помилування залишила без задоволення клопотання про помилування таких засуджених: ОСОБА_1 .
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення та бездіяльність відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 27 частини першої статті 106 Конституції України Президент України здійснює помилування.
Так, відповідно до пункту першого Положення про порядок здійснення помилування, яке затверджено Указом Президента України №223/2015 від 21.04.2015 (далі по тексту - Положення), визначено, що це Положення визначає порядок здійснення Президентом України помилування відповідно до пункту 27 частини першої статті 106 Конституції України.
Пунктом 2 Положення визначено, що помилування засуджених здійснюється у виді:
заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років;
повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань.
Право клопотати про помилування має особа, яка:
засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;
засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;
засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування (п. 3 Положення).
Згідно з пунктом 4 Положення клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а у разі оскарження вироку в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом.
У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання.
Пункт 5 Положення передбачає, що особи, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, можуть бути помилувані у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин.
Особи, засуджені за вчинення корупційних злочинів, можуть бути звільнені від відбування покарання в порядку помилування після фактичного відбуття ними строків, встановлених частиною третьою статті 81 Кримінального кодексу України.
Відповідно до пункту 6 Положення клопотання про помилування особою, засудженою судом України, яка відбуває покарання в Україні, або засудженою судом іноземної держави і переданою для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, подається через адміністрацію установи виконання покарань або іншого органу, що здійснює виконання кримінальних покарань. Адміністрація в установленому порядку невідкладно реєструє клопотання і протягом п'ятнадцяти днів з дня подання направляє його до Адміністрації Президента України разом із копіями вироку, ухвали і постанови суду, характеристикою про поведінку особи із викладеною письмово думкою адміністрації і, як правило, спостережної комісії або служби у справах дітей про доцільність помилування, а також іншими документами і даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.
Засуджена особа до особистого клопотання про помилування може долучити інші документи, які, на її погляд, мають значення для застосування помилування.
Згідно з пунктами 7, 8 Положення підготовку матеріалів до розгляду клопотання про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду здійснює Департамент з питань помилування Адміністрації Президента України (далі - Департамент).
Департамент для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку запитувати та одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, установ виконання покарань необхідні для розгляду клопотання про помилування документи, матеріали та інформацію.
Клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія).
Комісія утворюється Президентом України у складі голови, двох заступників голови і членів Комісії. Одним із заступників голови Комісії є за посадою Керівник Департаменту. Обов'язки секретаря Комісії виконує один із членів Комісії.
До складу Комісії призначаються висококваліфіковані юристи, громадські діячі, політики та представники творчої інтелігенції.
Організаційною формою роботи Комісії є засідання, які скликаються і проводяться головою Комісії, а за його відсутності - одним із заступників голови Комісії.
Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутня більшість її складу.
Рішення Комісії ухвалюються шляхом голосування більшістю присутніх на засіданні членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним.
Відповідно до пункту 9 Положення під час розгляду клопотання про помилування враховуються:
ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, його поведінка, щире каяття, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, сімейні та інші обставини;
думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших суб'єктів про доцільність помилування.
Пунктами 10 - 12 Положення визначено, що про клопотання, які не підлягають задоволенню за обставин, передбачених цим Положенням, Департамент доповідає Комісії.
Пропозиції Комісії за результатами попереднього розгляду клопотань про помилування оформляються протоколом, який підписують голова та секретар Комісії.
За результатами попереднього розгляду клопотань про помилування і матеріалів, підготовлених Департаментом, Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування.
Про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, Комісія доповідає Президентові України.
Відповідно до пункту 13 Положення про помилування засудженого Президент України видає указ.
З матеріалів справи встановлено, що з Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» 11.07.2024 до Департаменту з питань громадянства, помилування, державних винагород Офісу Президента України надійшло клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 про його помилування від 02.07.2024 з додатками, а також 15.08.2024 та 11.10.2024 отримані від засудженого доповнення до вказаного клопотання, які надійшли до Офісу Президента України електронною поштою.
Строк відбутого покарання засудженим із зарахуванням судом попереднього ув'язнення відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України складав 27 років.
Зазначене клопотання з додатками і доповненнями та матеріалами про помилування позивача, засудженого до довічного позбавлення волі за бандитизм, умисне вбивство з корисливих мотивів двох осіб, вчинене у складі банди, та незаконне придбання, перевезення, виготовлення, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, 24.10.2024 були розглянуті Комісією і ухвалено рішення, відповідно до пунктів 5, 9 Положення, про залишення без задоволення клопотання про помилування позивача.
У відзиві на позов відповідачем зазначено, що позивач вчинив умисні кримінальні правопорушення, у тому числі особливо тяжкі злочини, наслідком яких стало протиправне заподіяння смерті двом особам.
Таким чином, Глава держави, взявши до уваги рішення Комісії, не видав указу про помилування позивача, що відповідає вимогам пунктам 12 та 13 Положення.
Під час розгляду справи судом не встановлено порушень Комісії під час розгляду клопотання позивача, яке надійшло з Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про помилування засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що Положення про порядок здійснення помилування, яке затверджено Указом Президента України №223/2015 від 21.04.2015, є чинним, у судовому порядку скасовано не було, а тому є обов'язковим до застосування.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що пунктом 14 Положення передбачено, що у разі відхилення Комісією клопотання про помилування засудженої особи повторне клопотання щодо неї за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання.
Твердження позивача про те, що оскаржуване рішення та бездіяльність не узгоджується з позицією, викладеною в Окремій думці суддів Великої Палати Верховного Суду у справі №990/57/24 від 05.09.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, норми чинного законодавства передбачають, що висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з підстав викладеного вище, суд приходить до висновку, що рішення Комісії, яке оформлено протоколом №2 від 24.10.2024 засідання Комісії при Президентові України у питаннях помилування з розгляду клопотань про помилування осіб, засуджених судами України в частині, що стосується ОСОБА_1 , прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У зв'язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.