01 грудня 2025 року справа №640/11160/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Служби безпеки України про визнання дій протиправними, скасування наказів, атестаційної характеристики та результатів службової перевірки,
у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України.
Просив суд:
1) визнати протиправними дії посадових осіб Національної академії Служби безпеки України щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді суворих доган від 11.03.2020 і від 17.04.2020;
2) скасувати накази:
- від 11.03.2020 першого проректора з навчальної роботи Національної академії СБ України про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани ОСОБА_1 ;
- від 17.04.2020 проректора з наукової роботи Національної академії СБ України про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани ОСОБА_1 ;
3) визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - атестаційну характеристику ОСОБА_1 від 31.03.2020;
4) визнати протиправними та скасувати результати службової перевірки щодо ОСОБА_1 (доповідна записка №29/15 4165 від 24.04.2020).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2020 головуючим визначено суддю Патратій О.В.
Ухвалою від 25.05.2020 (суддя Патратій О.В.) визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
23.07.2020 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій, окрім первісних вимог, позивач також просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України №740 О/С від 10.06.2020 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в зв'язку із закінченням строку контракту);
2) визнати протиправним та скасувати наказ Національної академії Служби безпеки України №273 О/С від 06.07.2020 про виключення ОСОБА_1 зі списків військової частини;
3) визнати протиправним та скасувати наказ Національної академії Служби безпеки України №165 від 06.07.2020 про відрахування ОСОБА_1 з аспірантури;
4) поновити ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом з 06.07.2020;
5) зобов'язати Службу безпеки України виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.07.2020 по дату фактичного поновленні на посаді;
6) зобов'язати Службу безпеки України розглянути питання щодо укладання з ОСОБА_1 нового контракту про проходження військової служби.
Ухвалою від 11.08.2020 відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.
На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 №461 проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2020 справу передано на розгляд судді Шрамко Ю.Т.
Ухвалою судді Шрамко Ю.Т. від 02.04.2021 справу прийнято до провадження.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
23.05.2024 між суддями Київського окружного адміністративного суду проведено автоматизований розподіл вказаної справи, внаслідок якого справа №640/11160/20 передана для розгляду судді Скрипці І.М.
Ухвалою судді Скрипки І.М. від 29.05.2024 справу прийнято до провадження із залишенням позовної заяви ОСОБА_1 без руху.
Ухвалою від 08.10.2024 продовжено розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та замінено первісного відповідача - Службу безпеки України на належного - Національну академію Служби безпеки України (Національна академія, Академія, НА СБ України).
Також вказаною ухвалою витребувано від Національної академії Служби безпеки України протягом п'яти днів з дня вручення (ознайомлення) цієї ухвали копії таких доказів:
- наказ першого проректора з навчальної роботи Національної академії СБ України про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани позивачу від 11.03.2020;
- наказ проректора з наукової роботи Національної академії СБ України про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани позивачу від 17.04.2020;
- атестаційну характеристику позивача від 31.03.2020;
- результати службової перевірки щодо позивача (доповідна записка № 29/15 4165 від 24.04.2020);
- індивідуальний навчальний план аспіранта позивача;
- лист про тимчасову непрацездатність на період атестаційного оцінювання;
- матеріали особової справи позивача;
- пояснення щодо спірних правовідносин.
Крім того, позивач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 11.11.2025, зважаючи на те, що ця справа є справою незначної складності у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а також, що ОСОБА_1 не навів обставин, які б свідчили про неможливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, в задоволенні клопотання відмовлено.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що накладення спірних дисциплінарних стягнень зумовлене неприязним ставленням до нього керівництва Академії. Вважає, що законних підстав для прийняття оскаржуваних наказів у посадових осіб відповідача не було. Просив звернути увагу, що не прибув 10.03.2020 на чергування через відсутність належного інформування у відповідності до статті 282 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Вказує, що відомості в рапорті керівного складу Академії про те, що ОСОБА_1 визнав свою провину, не відповідають дійсності. Вважає, що відповідачем допущено і процедурні порушення, оскільки винесенню спірних наказів мало передувати службове розслідування, а в ході службової перевірки повинні були бути відібрані пояснення. Щодо проведення атестації, зазначив, що завідувачем аспірантури порушені строки подання атестації на розгляд, а атестаційна характеристика майора ОСОБА_2 ґрунтується на особистих оціночних судженнях.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із проханням у задоволенні позову відмовити. Зазначили, що дисциплінарні стягнення застосовані до позивача відповідно до норм чинного законодавства, а ОСОБА_1 не наведено обставин, які б свідчили про порушення процедури або перевищення повноважень при їх застосуванні. Звернули увагу, що такі стягнення накладалися не наказами ректора НА СБ України, а оголошувалися службовими особами Національної академії. Наголосили, що на час розгляду справи в суді такі вже втратили свою чинність. Вказали, що висновки атестаційної комісії не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, а відтак не можуть бути предметом судового оскарження. Також повідомили, що службова перевірка проводилася не конкретно щодо позивача, а з метою перевірки інформації, викладеної у його рапорті від 02.04.2020, в якому повідомлено про упереджене ставлення до нього з боку службових осіб Академії.
Позивач надіслав відповідь на відзив. Вказав, що відповідач не навів фактичних підстав порушення конкретних норм статутів Збройних Сил України. Підкреслив, що жодними визначеними функціональними обов'язками, інструкціями, положеннями Академії не передбачався обов'язок чергування аспірантами. Стверджував умисне неповідомлення його про чергування і відсутність доказів про належне інформування. Зазначав, що відповідні догани занесені до особової справи з метою дискредитації і мають бути скасовані за реабілітуючими підставами. Підкреслював безпідставність доводів відповідача про неможливість оскарження атестаційної характеристики.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Станом на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді аспіранта відділу аспірантури і докторантури Національної академії Служби безпеки України.
На час судового розгляду справи Київським окружним адміністративним судом позивач проходить службу на посаді старшого слідчого 2-го відділу слідчого управління Головного управління ГУ СБУ в АР Крим з 25.04.2024 (а.с.82).
При цьому, 17.06.2015 між позивачем та Службою безпеки України в особі Першого заступника Голови Служби ОСОБА_3 укладений контракт про проходження військової служби строком на 5 років до 26.06.2020 (а.с.43).
Наказом ГУ СБУ у м. Києві та Київській області №154 о/с від 30.07.2015 позивач призначений на посаду слідчого у слідчому відділі ГУ СБУ у м. Києві та Київській області. 30.09.2016 ОСОБА_1 зарахований на навчання до аспірантури з відривом від виконання службових обов'язків до Національної академії СБУ за спеціальністю 081- Право.
Як вбачається із рапортів, наявних в матеріалах справи, 11.03.2020 першим проректором з навчальної роботи Національної академії СБ України на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани (а.с.158).
Також 17.04.2020 проректором з наукової роботи Національної академії СБ України на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани (а.с.159).
Також з'ясовано, за повідомленням відповідача, що дисциплінарні стягнення накладалися не наказами Національної академії, а оголошувалися особисто позивачу службовими особами Національної академії (а.с.132).
Крім того, стосовно позивача 27.03.2020 проведено атестацію за період з червня 2015 року до березня 2020 року, за результатом якої складено висновок від 31.03.2020. У такому висновку зазначено, що він за своїми професійними й діловими якостями займаній посаді не відповідає (а.с.160-161).
Незгода позивача з оскаржуваними наказами та висновками атестації про невідповідність останнього займаній посаді, а також із результатами службової перевірки слугувала підставою для його звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам у частині щодо накладення дисциплінарних стягнень, суд виходить із такого.
За правилами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин першої, другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
За визначенням у частині першій статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» №2229-XII (Закон №2229-XII) Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
За змістом статті 19 Закон №2229-XII кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.
Статтею 20 Закону №2229-XII встановлено, що умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.
У відповідності до пункту 9 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України №1262/2007 від 21.12.2007 (Положення №1262/2007), контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України - письмова угода, що укладається між громадянином України і державою, від імені якої виступає Служба безпеки України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
Контракт укладається за зразком, що додається, у двох примірниках, підписується особою, яка вступає на військову службу, і відповідною посадовою особою Служби безпеки України згідно з пунктами 11 і 14 цього Положення, скріплюється гербовою печаткою підрозділу (органу, закладу, установи) і зберігається кожною із сторін.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV, який тут застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України. Дія Статуту поширюється, зокрема, на військовослужбовців Служби безпеки України.
За приписами статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За положеннями статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо додержання військової дисципліни, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначаються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України №551-XIV (Дисциплінарний статут), дія якого також поширюється на військовослужбовців Служби безпеки України.
Як визначено у статтях 1, 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, і зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності (стаття 6 Дисциплінарного статуту).
Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі №816/70/16 зазначив, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення.
Як закріплено статтями 4, 5 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання Стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
За положеннями статі 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Таким чином суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Згідно із статтею 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, як догана.
Предметом спору у цій справі є, серед іншого, накладення дисциплінарних стягнень у вигляді суворих доган ОСОБА_1 11.03.2020 та 17.04.2020.
Так, за змістом рапорта першого проректора Національної академії Служби безпеки України полковника ОСОБА_4 від 11.03.2020, складеного на ім'я ректора Національної академії Служби безпеки України генерал-майора ОСОБА_5 , за неналежне виконання своїх службових обов'язків, а саме: за порушення військової дисципліни, що виразилася у неприбутті на службу 10.03.2020 під час виконання обов'язків відповідального по Навчально-науковому інституту контррозвідувальної діяльності, відповідно до пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту, 11.03.2020 старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 , аспіранту відділу аспірантури і докторантури, накладено дисциплінарне стягнення - сувору догану (а.с.158).
Згідно рапорта проректора з наукової роботи Сергія Фальченка від 07.04.2020, складеного на ім'я ректора Національної академії Служби безпеки України генерал-майора ОСОБА_5 , 17.04.2020 старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 , аспіранту відділу аспірантури і докторантури Національної академії СБ України, за порушення статті 11 в частині бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), статті 12 (в частині про все, що стосується виконання ним службових обов'язків військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові), статті 37 (в частині неухильно виконати відданий наказ у зазначений термін) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Правил внутрішнього розпорядку Національної академії СБ України, затверджених наказом Національної академії СБ України 28.08.2019 року №237, що виразилось у неповідомленні безпосереднього керівника про місце перебування у робочий час, невиконанні вказівки керівника, систематичному порушенні розпорядку робочого дня (рапорт від 15.04.2020), відповідно до пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - сувору догану (а.с.159).
Примірники оскаржуваних наказів не долучалися позивачем до позовної заяви. При цьому, як зазначалося вище, відповідач пояснив, що дисциплінарні стягнення накладалися не наказами Національної академії, а оголошувалися особисто позивачу службовими особами відповідача.
До позовної заяви позивач додав рапорт від 29.04.2020 і звернення від 17.04.2020 на ім'я Голови Служби безпеки України ОСОБА_6 стосовно накладення стягнень і спірної ситуації, однак докази реєстрації таких документів або ж інші докази фактичного подання адресату не надав; не повідомив, чи мало місце реагування на такі звернення і рапорт (а.с.14-26).
Суд звертає увагу, що позивач, стверджуючи відсутність інформування про чергування і необхідність прибуття до Національної академії належно не сповіщався, однак доказів стосовно цього суду не надав.
Також ОСОБА_1 при поданні позову не звертався до суду з клопотанням про витребування оскаржуваних наказів, у зв'язку із неможливістю їх надати, і заявив таке клопотання лише після винесення суддею Скрипкою І.М. ухвали від 29.05.2024 про прийняття справи до провадження із залишенням позовної заяви ОСОБА_1 без руху.
Не надав позивач доказів і про те, що відповідачем вчинялися будь-які перепони в реалізації його права щодо отримання копій документів, які стосуються службової перевірки, в тому числі накладення стягнень, а також не ознайомлено його з цими наказами. Навпаки в позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що з матеріалів службової перевірки вбачається односторонність, упередженість, наявність оціночних суджень та спотвореність окремих фактів, а в клопотанні про поновлення строку звернення до суду - що процесуальні строки пропущені позивачем, в зв'язку з досудовим врегулюванням спору.
Згідно із частиною п'ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд наділений правом витребовувати у позивача докази на підтвердження обставин, за яких, на його думку, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Однак, доводи позивача, викладені в позовній заяві, зокрема і про те, що неприбуття його на службу 10.03.2020 під час виконання обов'язків відповідального по Навчально-науковому інституту контррозвідувальної діяльності, зумовлене відсутністю належного інформування з боку керівництва Інституту, не підтверджується жодним доказом.
У той же час, відповідач повідомив суд про те, що після широкомасштабного вторгнення мало місце знищення документів.
Щодо посилання ОСОБА_1 на непроведення посадовими особами відповідача службового розслідування, необхідно вказати на наступне.
За приписами статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, що проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України передбачено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608.
За визначеннями, наведеними у пункті 2 розділу І «Загальні положення» вказаного Порядку:
службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення;
службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Отже, призначення та проведення службового розслідування за загальним правилом не є обов'язковою передумовою прийняття компетентною посадовою особою рішення про накладення дисциплінарного покарання, позаяк метою службового розслідування є виключно: уточнення причин, що сприяли вчиненню правопорушення, уточнення умов, що сприяли вчиненню правопорушення, уточнення ступеня вини, а не з'ясування події та складу дисциплінарного проступку, характеру протиправного діяння, обставини вчинення правопорушення, наслідків правопорушення.
У свою чергу, одночасне проведення службової перевірки та службового розслідування стосовно військовослужбовця СБУ не допускається (пункт 5 Розділу ІХ Інструкції №45).
Необхідно вказати і на те, що призначення службового розслідування за відсутності підстав, визначених цією Інструкцією №45, заборонено, про що прямо зазначено у пункті 3 Розділу ІІ останньої.
Як вказав у своєму відзиві відповідач та не спростовано позивачем, службова перевірка, за результатами якої складено доповідну записку №29/15-4165 від 24.04.2020, проводилася не стосовно позивача, а з метою перевірки інформації, викладеної ОСОБА_1 у рапорті щодо упередженого до нього ставлення з боку службових осіб Національної академії СБ України.
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для проведення службового розслідування.
Стосовно посилань ОСОБА_1 на те, що згідно із пунктом 2.9 Положення про підготовку науково-педагогічних наукових кадрів Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби безпеки України №674 від 09.10.2006, покладання ВНЗ СБ України на аспірантів та докторантів обов'язків, не пов'язаних з підготовкою дисертації, забороняється, то суд звертає увагу, що відповідно до Контракту про проходження військової служби від 17.06.2015, укладеного між Службою безпеки України в особі Першого заступника Голови Служби-начальника ГУ «К» Служби безпеки України ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на строк з 26.06.2015 по 20.06.2020, останній бере на себе зобов'язання проходити військову службу за контрактом осіб офіцерського складу протягом строку дії контракту, в тому числі виконувати накази командирів і начальників.
Зважаючи на необхідність забезпечення додержання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо всебічного та об'єктивного розгляду адміністративної справи суд ухвалою від 08.10.2024 витребував від Національної академії Служби безпеки України докази, перераховані вище.
Однак, ухвала виконана відповідачем частково.
Як свідчить лист ректора Національної академії СБ України Андрія Черняка від 29.11.2024 №29/15-4998/да, який надійшов на виконання ухвали суду, надати завірену копію службової записки від 24.04.2020 №29/15-4165/дск неможливо, оскільки том 1 номенклатурної справи «Документи (акти, постанови, рішення, довідки, доповідні записки, висновки, листи) службових розслідувань», знищено в установленому законом порядку а її копія в матеріалах особової справи відсутня (а.с.156).
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, у разі надання посадовою особою суб'єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи.
Між тим, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження протиправності дій посадових осіб Національної академії Служби безпеки України щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді суворих доган 11.03.2020 і 17.04.2020. Також матеріали справи не містять доказів, а у ході судового розгляду позивачем не обґрунтовано наявності обставин, які б свідчили про можливість обґрунтованого сумніву щодо правомірності накладення оскаржуваних стягнень.
При цьому, через відсутність таких доказів суд позбавлений можливості надати їм належну правову оцінку.
У той же час, судом вичерпано всі заходи спрямовані на отримання доказів у цій справі.
Суд наголошує, що при зверненні до суду у травні 2020 року позивач відповідні докази не надавав, не зазначав про неможливість їх подання, не заявляв клопотання про витребування відповідних доказів, зокрема і у частині повідомлення про виклики на чергування.
При цьому, ОСОБА_1 , неправильно визначивши відповідача за позовом (Службу безпеки України замість Національної академії СБ України), фактично позбавив Національну академію права надати відповідні докази на час, коли вони ще існували, оскільки справа перебувала на розгляді в Окружному адміністративному суді м. Києва з травня 2020 року, а знищення документів мало місце після повномасштабного вторгнення російської федерації у лютому 2022 року.
Крім того, знову ж таки, суд, як вказувалося вище, не погоджується із твердженням позивача про відсутність у нього обов'язку з добового чергування чи іншого виду навантаження у якості відповідального по ННІ КРД СБ України.
За наведеного у сукупності, суд не знаходить підстав для задоволення позову у цій частині вимог.
Визначаючись щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акта - атестаційної характеристики ОСОБА_1 від 31.03.2020 року, суд виходить із такого.
За нормами пункту 50 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007 (Положення №1262/2007) для забезпечення правильного добору, розстановки, виховання, вдосконалення підготовки військовослужбовців Служби безпеки України, об'єктивної та принципової оцінки їх професійної підготовки, ділових і моральних якостей, визначення відповідності займаним посадам та перспективи службового використання, створення резерву кандидатів для просування по службі та направлення на навчання проводиться атестування військовослужбовців.
Атестування військовослужбовців Служби безпеки України (крім періоду дії воєнного стану) проводиться: перед закінченням строку контракту (не пізніше ніж за 3 місяці) у разі укладання нового контракту (підпункт «б» пункту 51 Положення №1262/2007).
Разом із тим, атестування всіх військовослужбовців Служби безпеки України або окремих їх категорій може бути проведено за рішенням Голови Служби безпеки України також в інші строки або з інших підстав, ніж передбачені цим пунктом (пункт 51 Положення № 1262/2007).
За змістом пункту 52 Положення №1262/2007 військовослужбовців Служби безпеки України атестують їх прямі начальники. В атестуванні військовослужбовців беруть участь атестаційні комісії.
Начальники, які атестують своїх підлеглих, несуть персональну відповідальність за об'єктивність атестацій та обґрунтованість викладених у них висновків і рекомендацій.
Затверджені атестації оголошуються атестованим військовослужбовцям їх прямими начальниками. Скарга на порушення порядку атестування та необ'єктивність атестації може бути подана в установленому порядку не пізніше місячного строку з дня оголошення атестації. Рішення за скаргою приймається начальником, який затвердив атестацію. Це рішення може бути оскаржене військовослужбовцем у встановленому порядку. В разі визнання скарги обґрунтованою до атестації вносяться відповідні зміни або складається нова атестація.
За нормами абзацу дев'ятого пункту 52 Положення №1262/2007 порядок проведення атестування військовослужбовців Служби безпеки України визначається Головою Служби безпеки України.
Розділом V Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 за №772 (Інструкція №772), визначено мету, підстави та порядок проведення атестування військовослужбовців СБ України.
Військовослужбовці, які бажають продовжити військову службу, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії контракту повідомляють прямого начальника, який має право укладати контракт з цим військовослужбовцем, про свій намір укласти новий контракт про проходження військової служби.
Згідно із пунктом 5 Розділу V Інструкції №772 новий контракт про проходження військової служби, у тому числі контракт про проходження іншого виду військової служби, не укладається у разі, якщо за результатами атестування, проведеного в порядку, встановленому цією Інструкцією, військовослужбовець атестований з висновками про недоцільність укладення нового контракту або про звільнення з військової служби після закінчення строку контракту, а також може не укладатись у випадках, визначених абзацами третім - одинадцятим пункту 2.2 цього розділ.
За нормами пункту 5.1 Інструкції №772 атестування військовослужбовців Служби безпеки України проводиться відповідно до розділу V Положення та з метою внесення обґрунтованих рекомендацій керівництву органів, підрозділів, закладів, установ для прийняття ним рішень щодо подальшого проходження військовослужбовцями цих органів, підрозділів, закладів, установ військової служби. Усі рішення щодо кадрового забезпечення приймає начальник органу, підрозділу, закладу, установи відповідно до своїх повноважень, що передбачено військовими статутами Збройних Сил України.
До зобов'язань начальників, які складають атестації, встановлених пунктом 5.5. Розділу V Інструкції № 772, віднесено наступні:
а) вивчити встановлений порядок атестування військовослужбовців;
б) всебічно вивчити й оцінити ділові та моральні якості особи, що атестується.
Для цього вони повинні: проаналізувати й оцінити професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники роботи військовослужбовця, що атестується; стан справ у органі, підрозділі, закладі, установі, якими він керує, або на ділянці роботи, за яку відповідає; з'ясувати думку про військовослужбовця своїх заступників та начальника підрозділу кадрового забезпечення; провести з військовослужбовцем не менше двох бесід (одну - на початку року атестування, другу - безпосередньо перед складанням атестації) з питань проходження ним служби, удосконалення ділових і моральних якостей, професійної підготовки, стилю, методів роботи та надати необхідні рекомендації щодо усунення недоліків, поліпшення особистої підготовки та стану справ на ділянці роботи, за яку він відповідає;
в) на основі всебічного вивчення військовослужбовця, що атестується, визначити зміст атестації та висновку за нею;
г) особисто скласти атестацію на підлеглого та підписати її;
ґ) подати атестацію у порядку підпорядкування для отримання висновків і затвердження.
У свою чергу, атестації складаються та затверджуються посадовими особами згідно зі схемою атестування (додаток 8 до цієї Інструкції). Складені атестації на військовослужбовців подаються до атестаційних комісій не пізніше ніж за два тижні до засідання цих комісій, на яких будуть атестуватися зазначені військовослужбовці (пункт 5.4 Розділу V Інструкції №772).
Пунктом 5.7 Розділу V Інструкції №772 передбачено, що атестація складається на бланку (додаток 9 до цієї Інструкції). У тексті атестації, який викладається в довільній формі, має бути викладена інформація, яка характеризує військовослужбовця: готовність до служіння Українському народові; наполегливість у виконанні службових обов'язків, особиста дисциплінованість, вимогливість до себе та підлеглих; організованість та вміння визначити головний напрям у роботі, здатність якісно виконувати поставлені завдання, виявляти ініціативу, швидко орієнтуватися й уміло діяти у складних обставинах; схильність до аналізу; якість керування підлеглими, вміння навчати та виховувати їх; організаторські здібності, авторитет у колективі; оцінка стану справ в органі, підрозділі, закладі, установі, якими керує військовослужбовець, що атестується (дисципліна, бойова готовність, виконання оперативно-службових завдань тощо), або на ділянці роботи, за яку він відповідає; рівень професійної підготовки; знання військових статутів, своїх обов'язків за посадою та виконання їх, наявність наукового ступеня і вченого звання, знання іноземних мов; уміння застосовувати отримані знання на практиці; наявність оперативного досвіду, досвіду управлінської діяльності, наставництва тощо; здатність критично оцінювати свою діяльність, творчо ставитися до справи, вміння зберігати державну таємницю, дотримуватися правил конспірації в роботі; стан здоров'я і працездатність, а також інші питання, необхідні для характеристики особи, що атестується.
Із наданої відповідачем на виконання ухвали суду від 08.10.2024 копії атестації за період з червня 2015 року до березня 2020 року, складеної завідувачем аспірантури, докторантури відділу аспірантури і докторантури Національної академії СБ України, з'ясовано, що у ній надана характеристика ОСОБА_1 , яка в повній мірі відображає обов'язкову до зазначення інформацію, визначену пунктом 5.7 Розділу V Інструкції №772.
За нормами пункту 5.8 Розділу V Інструкції №772 у висновку за атестацією зазначається, чи відповідає військовослужбовець, що атестується, займаній посаді, а також пропозиції щодо подальшого найбільш доцільного його службового використання, виходячи із професійних, ділових і моральних якостей, досвіду роботи, здібностей і нахилів, а також інтересів справи.
При цьому, можуть бути надані такі рекомендації: про призначення на вищу посаду (на яку й коли); про направлення на навчання до вищого військового навчального закладу Служби безпеки України, іншого навчального закладу, курси підвищення кваліфікації; про переміщення на рівну посаду (на яку посаду доцільно перевести та у зв'язку з чим); про переміщення на іншу роботу - оперативну, слідчу, науково-педагогічну, наукову або іншу (із зазначенням мотивів переведення; на яку посаду і коли); про переміщення з вищої посади на нижчу (на яку посаду та за якою підставою згідно з пунктом 46 Положення); про продовження військової служби за новим контрактом чи залишення на військовій службі понад граничний вік; про звільнення з військової служби і за якою підставою.
У висновку за атестацією поряд із визначенням відповідності військовослужбовця займаній посаді та викладенням рекомендації про його подальше службове використання може бути зазначено, які недоліки по службі або в особистій поведінці йому необхідно усунути. Висновок і рекомендації мають випливати з тексту атестації.
У свою чергу, у висновку атестації викладено таке: «Старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає. Укладання даного контракту для проходження служби в органах СБ України недоцільне».
Пунктом 5.12 Розділу V Інструкції №772 встановлено обов'язок атестаційних комісій всебічно вивчити подані атестації, встановити їх відповідність дійсним діловим і моральним якостям військовослужбовців, що атестуються, і дати висновки за ними.
Атестаційні комісії мають право викликати на свої засідання для надання довідок і пояснень як самих військовослужбовців, що атестуються, так і начальників, які склали атестації. Атестації з висновком про невідповідність займаній посаді, а також атестації, у яких зазначається про наявність у військовослужбовця істотних недоліків, повинні розглядатися з обов'язковим викликом військовослужбовців, що атестуються, на засідання атестаційних комісій.
Згідно із пунктом 5.13 Розділу V Інструкції №772, висновки за атестаціями роблять атестаційні комісії та безпосередні начальники військовослужбовців, а також прямі начальники, які затверджують атестації. Атестаційні комісії та начальники, які розглядають і затверджують атестації, при формулюванні висновків повинні дотримуватися вимог пунктів 5.7 та 5.8 цієї Інструкції.
Атестаційний висновок приймається комісією відкритим голосуванням без присутності того, хто атестується. Рішення приймається більшістю голосів присутніх членів атестаційної комісії. Для проведення засідання комісії необхідна наявність не менше двох третин затвердженого складу атестаційної комісії.
Висновок атестаційної комісії вноситься до протоколу (додаток 11 до цієї Інструкції), який підписується головою, членами і секретарем комісії. З протоколу висновок атестаційної комісії переноситься до атестації із зазначенням посад, військових звань, прізвищ та ініціалів голови, членів і засвідчується секретарем комісії.
Атестації розглядаються на одному засіданні атестаційної комісії. Повторний розгляд атестації комісією може бути проведено з урахуванням вимог пункту 52 Положення за рішенням начальника, який затверджує атестацію (пункт 5.14 Розділу V Інструкції №772).
Аналіз наведених вище норм законодавства дає суду підстави вважати, що висновок атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді має ґрунтуватися на об'єктивних показниках його діяльності, що підтверджені документально. Враховуючи те, що такий висновок визначає можливість подальшої роботи на певній посаді чи звільнення з військової служби, діяльність військовослужбовця повинна повно і всебічно досліджуватися для безпосереднього встановлення відповідності ділових і моральних якостей у виконанні службових обов'язків, особистої дисциплінованості, рівня професійної підготовки та інших питань, необхідних для характеристики особи, що атестується. Саме так забезпечується принцип законності й обґрунтованості атестування і реалізації його результатів у формі відповідного рішення.
Оскільки негативний висновок атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки для військовослужбовця щодо подальшого проходження служби в органах Служби безпеки України, таке рішення повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Одночасно законність, пропорційність, обмеження дискреції, добросовісність (дотримання законної мети) і процедурні гарантії (діяти в належний і якомога послідовніший спосіб) є законодавчими інструментами, які мають забезпечити захист особи від зловживань суб'єкта владних повноважень.
Так, зі змісту тексту спірної атестації слідує наступне: «...старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 навчається на очній формі навчання у відділі аспірантури та докторантури з 2016 року. Вченою радою Національної академії СБ України затверджено тему його дисертаційного дослідження «Функціональне призначення слідчого та його повноваження у кримінальному процесі України». Під час проходження служби на посаді аспіранта зарекомендував себе негативно. У процесі усних бесід, зокрема в присутності Проректора з наукової роботи, аспіранту неодноразово наголошувалося на необхідності належного виконання функціональних обов'язків, своєчасності, якості виконання дисертаційного дослідження, а також підготовки і подання звітних матеріалів. У результаті цього старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 частково активізував роботу над підготовкою дисертаційного дослідження. Потребує постійного контролю, неодноразового нагадування щодо виконання планових позицій. Не планує свою роботу належним чином. У лютому 2020 року проєкт дисертаційного дослідження старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 було вперше розглянуто на засіданні спеціальної кафедри №22 Навчально-наукового інституту контррозвідувальної діяльності, після чого аспіранту було вказано на низку суттєвих недоліків у роботі й передано проєкт для доопрацювання. На першому році навчання старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 було знижено розмір преміювання за несвоєчасне подання документів для затвердження теми дисертації.
У той же час, протягом всього навчання, відмічається грубе порушення правил внутрішнього розпорядку НА СБ України аспірантом, за що старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 було оголошено чотири дисциплінарних стягнення. У липні 2019 року за неналежне виконання посадових обов'язків, що виразилося у несвоєчасному прибутті на місце служби за командою «Грім», на старшого лейтенанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана». У липні 2019 року за неналежне виконання посадових обов'язків, що виразилося у систематичному порушенні розпорядку робочого дня та несвоєчасному поданні звітних матеріалів за результатами навчального року на спеціальну кафедру №22 Навчально-наукового інституту контррозвідувальної діяльності, на старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» правами завідувача аспірантури і докторантури. У листопаді 2019 року старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 оголошено «догану» завідувачем аспірантури, докторантури за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, що виразилося в систематичному порушенні розпорядку робочого дня, а в березні 2020 року «сувору догану» правами першого проректора (з навчальної роботи) за неналежне виконання службових обов'язків, а саме порушення військової дисципліни, що виразилось у неприбутті на службу 10 березня 2020 року під час виконання обов'язків відповідального по Навчально-науковому інституту контррозвідувальної діяльності.
У повсякденній службовій діяльності старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 потребує постійного контролю та спрямування на виконання поставлених завдань. Документи готує на недостатньому рівні. У роботі над удосконаленням знань і підвищенням професійного рівня проявляє поверхневий підхід. У колективі підтримує рівні стосунки. Почуття колективізму й товариськості розвинуто слабко, честю колективу не дорожить, справляє негативний вплив на оточення. Критику не сприймає, намагається нав'язати свою точку зору. Схильний переоцінювати результати своєї діяльності.
Старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 у 2019 році склав залік із вогневої підготовки на оцінку «добре» (протокол від 26.04.2019 №3). Із фізичної підготовки отримав оцінку «задовільно» (протокол від 20.06.2019 №8). Має задовільний стройовий вишкіл, проте недостатньо уваги приділяє зовнішньому вигляду офіцера, допускає порушення форми одягу».
Отже, у висновку атестаційної комісії зазначено, що позивач, з урахуванням його особистих і ділових якостей, а також того, що на нього накладено чотири дисциплінарних стягнення, не відповідає займаній посаді.
На підставі атестації, Атестаційною комісією Національної академії Служби безпеки України (протокол №3 від 31.03.2020) сформульовано висновок: «Старший лейтенант юстиції ОСОБА_1 за своїми професійними та діловими якостями займаній посаді не відповідає. Укладання нового контракту для подальшого проходження служби в органах СБ України, недоцільне» (а.с.160-161).
При цьому, текст атестації, згідно із пунктом 5.7 Розділу V Інструкції №722, викладений в довільній формі та містить інформацію, яка характеризує позивача.
Атестація на старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 і висновок із пропозиціями по ній затверджений ректором Національної академії СБ України 31.03.2020.
Позивача ознайомлено із атестацією 07.04.2020. ОСОБА_1 при ознайомленні із атестацією вказав, що не погоджується як з її текстом, так і з висновком.
З приводу посилання позивача на те, що у день проведення атестації 31.03.2020 він офіційно перебував на лікарняному з 30.03.2020 по 06.04.2020, то позивач таких доказів не надав, а Національна академія повідомила про відсутність у неї листа про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 на період атестації.
У той же час, суд наголошує на тому, що фактично оцінка правомірності атестації позивача вже надана судом під час розгляду справи №640/20075/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022.
Так, судом апеляційної інстанції у названій постанові, яка набрали законної сили, зазначено, що основним місцем служби позивача є Служба безпеки України, у якій ОСОБА_1 обіймає посаду слідчого у слідчому відділі ГУ СБУ у м. Києві та Київській області; одочасно позивача зараховано на навчання з відривом від виконання службових обов'язків.
Констатовано, що атестацію позивача перед укладенням нового контракту мала проводити Служба безпеки України, у якій ОСОБА_1 обіймає відповідну посаду, зазначену вище. Натомість, атестацію проведено іншим органом - Національною академією СБУ, у якій позивач лише проходить навчання в аспірантурі, водночас, саме результати такої атестації слугували однією з підстав для його звільнення.
У зв'язку із цим, судом резюмовано, що відповідачем звільнено позивача зі служби безпідставно, а оскаржуваний наказ Служби безпеки України №740 о/с від 10.06.2020 в частині звільнення позивача з військової служби в запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту) є протиправним та підлягає скасуванню.
За правилами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, судом у межах справи №640/20075/20 встановлено проведення атестації і складення висновку за її результатом неуповноваженим суб'єктом.
Така обставина є достатньою і самостійною підставою визнання протиправною і скасування відповідної атестації і висновку за її результатами, у зв'язку із чим суд доходить до висновку про необхідність задоволення позову у цій частині вимог.
Підсумовуючи наведене, суд констатує необхідність часткового задоволення позову, а саме - у частині визнання протиправною та скасування атестації і висновку за результатами атестації позивача, затверджених рішенням ректора Національної академії СБ України від 31.03.2020.
Стосовно розподілу судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи, суд зазначає, що оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, то питання стосовно розподілу відповідних витрат - не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати атестацію і висновок за результатами атестації ОСОБА_1 , затверджені рішенням ректора Національної академії Служби безпеки України від 31.03.2020.
у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.