01 грудня 2025 року м. Київ № 620/2608/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, у якому позивачка просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Чернігівського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період, з 01.12.2024 по 28.02.2025, включно, виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Чернігівський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період, з 01.12.2024 по 28.02.2025 включно, виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн.
Визнати протиправними дії Чернігівського окружного адміністративного суду з нарахування та виплати судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період, з 01.12.2024 по 28.02.2025, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні.
Зобов'язати Чернігівський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період, з 01.12.2024 по 28.02.2025 на підставі частини 3 статті 135 Закону України від 02.06.2016 року №1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні) з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка, обіймаючи посаду судді Чернігівського окружного адміністративного суду, отримала суддівську винагороду за період з 01 грудня 2024 року по 28 лютого 2025 року, яка була нарахована та виплачена їй, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Водночас, позивач посилається на те, що відповідно до приписів Закону України про державний бюджет установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн. Відтак, позивач стверджує, що розмір виплаченої їй винагороди не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, що в свою чергу призводить до зменшення розміру суддівської винагороди і, відповідно, порушення її прав та гарантій.
Розпорядженням Голови Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 № 3, керуючись частиною першою статті 28, пунктом 6 частини першої, частини сьомої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа № 620/2608/25 була передана до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності. Провадження у справі судом не відкривалося.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 адміністративну справу № 620/2608/25 визначено територіальну підсудність справи за Київським окружним адміністративним судом, ухвалено передати справу на розгляд Київському окружному адміністративному суду в порядку статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказана справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 адміністративну справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала про прийняття справи до провадження та відкриття провадження була направлена сторонам в їх електронні кабінети користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронних листів, наявними в матеріалах справи.
На день розгляду справи по суті відзивів від відповідачів до суду не надходило, як і не надходило інших заяв по суті чи клопотань.
Керуючись положеннями частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 01.07.2009 і по теперішній час працює на посаді судді Чернігівського окружного адміністративного суду, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів, наявними в матеріалах справи.
Позивачці за період з 01.12.2024 по 28.02.2025 Чернігівським окружним адміністративним судом було нараховано та виплачено суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася така величина, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн.
При цьому, як стверджує позивачка, відповідач-1 повинен був нарахувати суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року та на 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.
Уважаючи такі дії протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною другою вказаної статті, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною третьою вказаної статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 1 частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI).
Закон України «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривні.
Водночас згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривні.
Згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року, встановлено у розмірі 2102 гривні.
У цьому аспекті суд зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах.
Водночас викладений у справі № 240/9028/24 висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.
У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 240/9028/24 не погодилась з наведеними висновками з таких міркувань.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 240/9028/24 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Згідно вимог частини шостої статті 13 Закону № 2453-VI висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що розмір суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відмінного від 2102 грн, є обґрунтованим, оскільки підстави для визначення розміру суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року, зокрема на 01.01.2024 та на 01.01.2025 у розмірі 3028 грн відсутні.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, відповідачі під час нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу діяли правомірно, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
З огляду на рішення про відмову у задоволення позовних вимог, а також те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволення позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.