01 грудня 2025 року м. Київ справа №320/36607/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 за період з 28.02.2022 по 09.11.2022.
2. Зобов?язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з врахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 28.02.2022 по 09.11.2022.
3. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік за 20 календарних діб, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
4. Зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік за 20 календарних діб, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 - з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
5. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника встановленого законом на 01.01.2018.
6. Зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
7. Визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошової компенсації за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2022.
8. Зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2022.
9. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення своєчасного розрахунку ОСОБА_1 при звільненні.
10. Зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 09.11.2022.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 клопотання представника відповідача про заміну сторони - задовольнити, замінено відповідача у даній справі - Військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_2 ).
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що після звільнення з військової служби йому стало відомо про те, що військова частина НОМЕР_1 незаконно розраховувала та виплачувала йому суми грошового забезпечення, допомог та компенсацій, без урахування при розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що відсутні правові підстави для проведення позивачу перерахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, а отже й перерахунку додаткових видів грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 за 20 календарних діб, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за календарний рік військової служби; виплати грошової компенсації за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2022, та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (позивач) проходив військову службу з 28.02.2022 по 09.11.2022 у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 09.11.2022 №261 сержанта ОСОБА_1 , стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти Військової частини НОМЕР_3 , звільненого наказом Командира НОМЕР_6 окремої бригади ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.10.2022 №83-РС (по особовому складу) з військової служби у ЗАПАС за підпунктом "г" ( через сімейні обставини або інші поважні причини (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я)) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XI (зі змінами), вважати, що 09 листопада 2022 року справи та посаду здав, направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 09 листопада 2022 року виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та всіх видів забезпечення.
Позивач зазначає, що під час проходження військової служби за період з 28.02.2022 по 09.11.2022 відповідачем визначався та виплачувався посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади та військового звання позивача, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704. Внаслідок такого визначення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням був також відповідно визначений розмір інших складових грошового забезпечення надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби.
Крім того, позивач стверджує, що відповідачем неправильно визначено розмір одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
16.08.2023 позивач звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_3 щодо здійснення перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 :
- шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для займаної посади та військового звання, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 28.02.2022 по 09.11.2022;
- грошового забезпечення (відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) з урахуванням перерахованого посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади позивача, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 28.02.2022 по 09.11.2022;
- грошової допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням перерахованого грошового забезпечення;
- грошової компенсації за 20 днів основної щорічної відпустки за 2022 рік,
- одноразової грошової допомоги в розмірі (за період з 28.02.2022 по 09.11.2022);
- грошової компенсації за неотримане речове майно.
Звернення до військової частини НОМЕР_3 підтверджується квитанцією від 16.08.2023 з описом вкладення.
Станом на день подання позову до суду відповіді на вказане звернення позивачем не отримано.
Зазначене не оспорювалось а ні первісним відповідачем, а ні його правонаступником.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інше забезпечення.
Згідно з частиною другою статті 9 зазначеного Закону України до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому частиною третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначається, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації військовослужбовця, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Кабінет Міністрів України Постановою від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) установив, що грошове забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 2 пункту 5 Постанови № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Водночас, Постановою №704, якою змінено (збільшено) розміри грошового забезпечення, передбачено, що з 01.01.2018 виникли підстави для встановлення грошового забезпечення у нових розмірах.
Так, пунктом 4 Постанови № 704 «в редакції на дату прийняття» встановлено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, відповідно до пункту 4 Постанови № 704 (в первісній редакції) для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується розрахункова величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Однак 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, якою пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
З моменту внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 діяла редакція, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Пункт 4 Постанови КМУ № 704 діяв у такій редакції до 29.01.2020, тобто до набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103.
Після скасування пункту 6 Постанови КМУ №103, який встановлював застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року, діє попередня редакція пункту 4 Постанови №704, згідно з якою розрахунок окладів проводиться шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, набрання чинності Постановою № 704, якою змінено (збільшено) розміри грошового забезпечення, що визначалися виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, на дату прийняття цієї постанови (30.08.2017) привело до необхідності визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, множенням на відповідний тарифний коефіцієнт.
Згідно з абзацом першим пункту 4 Постанови № 704 (в первісній редакції) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Після внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» в абзаці першому пункту 4 Постанови № 704 слова та цифри «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року)» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року».
Отже, внесеними змінами до пункту 4 Постанови № 704 частину, яка визначає розрахункову величину для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, викладено у новій редакції замість «на 1 січня календарного року» зазначено «на 1 січня 2018 року».
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи: скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, третьої особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови, якою позов до Кабінету Міністрів України, третіх осіб: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, виходячи з вищевказаного, починаючи з 29.01.2020, а саме з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/6453/18, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Оскільки норма п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності з дати набрання законної сили рішення у справі № 826/6453/18, а також додатки 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, якими визначені тарифні коефіцієнти для обчислення розмірів посадових окладів, не змінювалися, то при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати.
Також прошу звернути увагу на актуальну позицію Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6011/21.
Верховний Суд керувався наступними аргументами:
«... зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для визначення посадових окладів є законодавчо встановленим делегованим Уряду повноваженням щодо визначення грошового забезпечення для перерахунку пенсій військовослужбовців.
Однак, Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів та не вправі установлювати прожитковий мінімум для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили».
При цьому колегія суддів Верховного Суду зазначила, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон №294-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення посадових окладів, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містить.
Між тим Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» також не містять застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2021, 2022 рік також не містять.
Підсумувавши, Верховний Суд дійшов висновку, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Тому, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Таким чином, відповідно до пункту 4 Постанови №704, починаючи з 29.01.2020 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
У постанові від 04.01.2023 у справі №640/17686/21 Верховний Суд сформував правовий висновок та вказав, що з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону №1082-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Отже, головний висновок полягає у тому, що встановлене положеннями пункту 3 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII (щодо не застосування у соціальних обрахунках показників та розмірів мінімальної заробітної плати) обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосовується з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Колізія у нормативному регулюванні обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців не повинна впливати на право військового забезпечення, такий спір підлягає вирішенню із застосуванням положень КМУ №704 із урахуванням збільшення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
- станом на 01.01.2018 встановлений у розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»);
- станом на 01.01.2022 встановлений у розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).
Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, є меншим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022.
12.05.2023 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 3 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"».
Так, пунктом 1 Постанови №481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Пунктом 2 вказаної Постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 та викладено абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Відповідно, оскільки вказана постанова Уряду України набула чинності 20.05.2023, а спірні правовідносини мають місце з 28.02.2022 по 09.11.2022, тобто охоплюються періодом регулювання п.4 Постанови №704 у редакції Постанови №481.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Жодним із положень Постанови №481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів, а тому приписи цієї постанови мають застосовуватися лише з дня набрання чинності даної постанови, а не мають зворотної дії в часі.
Таким чином, оскільки зазначені зміни були відсутні на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, грошове забезпечення позивача обчислюється із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня відповідного календарного року для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням.
З огляду на зазначене, під час проходження позивачем військової служби з 28.02.2022 по 09.11.2022 відповідач при нарахуванні та виплаті йому грошового забезпечення зобов'язаний був застосовувати абзац перший пункту 4 Постанови №704 в первинній редакції, а саме: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».
Враховуючи викладене, оклад за військовим званням позивача за період з 28.02.2022 по 09.11.2022 та інші складові грошового забезпечення мають бути перераховані в сторону збільшення із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 відповідно до тарифних коефіцієнтів.
Крім того, частиною 3 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 встановлено, що керівники державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надають один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260 в редакції на час виникнення спірних правовідносин), розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з п.п. 1, 7 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260 в редакції на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагороди), надбавка за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
На підставі вищезазначеного відповідач має здійснити перерахунок і виплату позивачу раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 28.02.2022 по 09.11.2022.
Щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік за 20 календарних діб.
Згідно з абзацом першим пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Таким чином, у разі звільнення з військової служби військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, йому виплачується компенсація за всі дні щорічної основної та додаткової відпустки, розміри яких обчислені виходячи із його грошового забезпечення на день звільнення, зокрема та не виключно, із його посадового окладу та окладу за військовим званням.
Згідно з наказом 09.11.2022 №261 позивача звільнено з 09.11.2022.
Відтак розмір компенсації за всі дні щорічної основної та додаткової відпустки повинні обраховуватись позивачу з грошового забезпечення, яке він одержував на день звільнення, тобто з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених відповідно до пункту 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 481), а саме: розрахованих виходячи з розміру 1762 гривні.
З огляду на зазначене, відповідач правомірно обчислив розмір компенсації за всі дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги, виходячи з розміру 1762 гривні.
Тому позовні вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають.
Щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно ст. 40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Нормами ч. 4 ст. 9 Закону №2011 передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Так, відповідно до пп. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я).
Враховуючи вищенаведене, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ.
Розмір такої допомоги визначається у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача.
Вищезазначене законодавчі норми не обмежують право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення при звільненні через сімейні обставини виключно у мирний час, як стверджує відповідач у відповіді на звернення.
Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413. Так, до такого переліку, серед іншого, віднесено також необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Позивач з 09.11.2022 був звільнений з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: через сімейні обставини або інші поважні причини (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я)) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XI (зі змінами), вважати, що 09 листопада 2022 року справи та посаду здав, направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи вищенаведене, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини (необхідність необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим п. 2 ст. 15 Закону №2011, у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Водночас, вислуга років позивача становить 2 роки 08 місяців, а тому він не набув права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби.
Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо невиплати грошового компенсації за речове майно, виходячи із закупівельної вартості майна станом на 01.01.2022, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок № 178), виплата грошової компенсації здійснюється особою офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації .
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Таким чином, виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв'язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов'язаних з проходженням військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату (року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).
Застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає вимогам пункту 5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яким визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року.
При цьому, гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-ХІІ право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, Конституційний Суд України у рішеннях від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
На підставі аналізу вищевказаних нормативних актів, суд зазначає, що оскільки позивач був звільнений у листопаді 2022 року, тому компенсація вартості неотриманого ним речового майна, що належить до видачі при звільненні, повинна обраховуватись виходячи із закупівельної вартості речового майна саме станом на 01 січня 2022 року.
Згідно витягу від 09.11.2022 №261 позивачу компенсація вартості неотриманого ним речового майна не виплачувалась, доказів зворотного відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2022 року і зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію вартості неотриманого речового майна, що належить до видачі при звільненні, виходячи із закупівельної вартості речового майна станом на 01.01.2022 року
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
В силу ч. 1-2 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Судом встановлено, що фактичної виплати позивачу сум грошового забезпечення та інших виплат не відбулося, що стало причиною виникнення спору між сторонами у справі.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України, як зауважила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У постанові від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17 Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Підсумовуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду в постанові в справі №810/451/17 зауважила, що за змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Отже, враховуючи вищевикладене, оскільки остаточний фактичний розрахунок з позивачем не проведено, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є передчасною, у зв'язку з чим, зазначені вимоги в цій частині, на думку суду, є передчасними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем судовий збір не сплачувався, а отже відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 за період з 28.02.2022 по 09.11.2022.
Зобов?язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з врахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 28.02.2022 по 09.11.2022.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 - з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
Визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошової компенсації за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2022.
Зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2022.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.