про залишення позову без розгляду
01 грудня 2025 року Київ № 640/11301/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з указаним позовом, у якому, із урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд:
- визнати дійсним укладений трудовий договір між позивачем та Департаментом патрульної поліції щодо призначення позивача на посаду поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №4 полку №2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП із внесенням запису у трудову книжку про прийняття на роботу;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за період проходження служби з 14.03.2022 по 30.03.2022 у розмірі не нижче середньої заробітної плати, яку позивач повинен був отримувати, проходячи службу на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №4 полку №2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП;
- визнання неправомірними дій уповноважених осіб відповідача щодо фактичного розірвання трудових відносин із позивачем з посади поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №4 полку №2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП;
- поновити позивача на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №4 полку №2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП;
- стягнути з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.03.2022 і до моменту ухвалення рішення по цій справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2022 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 (суддя Балаклицький А.І.) справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
У силу вимог частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим визначено суддю Скрипку І.М.
Ухвалою суду від 18.11.2024 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Витребувано від відповідача особову справу позивача, довідку зі штатного розпису по займаній (аналогічній) позивачем посаді або іншу інформацію про посадовий оклад позивача (за наявності).
Від відповідача до суду надійшла заява, відповідно до якої стверджували відсутність особової справи, оскільки наказ про призначення на посаду позивача не видавався. Просили врахувати документи, які подавалися до Окружного адміністративного суду міста Києва, зокрема відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Керуючись частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою суду від 01.10.2025 позов залишено без руху з наданням позивачеві десятиденного строку для усунення його недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Від представника позивача до суду надійшла заява, відповідно до якої просив поновити строк звернення до суду.
На обґрунтування своєї позиції зазначає, що положення частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять повного тлумачення щодо прив'язки до дати, з якої виникає місячний строк на звернення до суду та є, по суті, бланкетною нормою по відношенню до статті 233 КЗпП України.
Із посиланням на статтю 233 КЗпП України, зазначив, що працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Представник зазначив, що починаючи з 14.03.2022, отримавши жетон, зброю, спеціальні засоби, що підтверджується відповідними рапортами, ОСОБА_1 , ризикуючи своїм життям, виконував службові обов'язки патрульного поліції: виходив на чергування, здійснював виїзди на патрулювання, виклики, затримання осіб із застосуванням зброї та спеціальних засобів, виконував службові обов'язки, виконання яких було небезпечним.
30.03.2022 на мобільний телефон позивача з невідомого йому номеру мобільного зв'язку, не зазначеному в жодному офіційному джерелі Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції, надійшов виклик з повідомленням про начебто його звільнення з невідомих йому причин, однак жодних дій з боку Департаменту на відсторонення від посади, викликів тощо здійснено не було, та позивач надалі продовжував виконувати свої обов'язки на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП. Проте, 05.04.2022 позивач вступив до Добровольчого формування територіальної громади «Байден К» (далі - ДФТГ), перебував на захисті Києва та області, виконував виїзні завдання по Україні та інші накази керівництва ДФТГ, що підтверджується посвідченням серії 67 № 31 та контрактом. Зазначає, що за самовіддане служіння Українському Народу позивач був нагороджений відповідною подякою.
Після цього, з 11.11.2022, позивач перебував у Добровольчому формуванні Вишгородської територіальної громади № 1. ОСОБА_1 з 02.03.2023 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним контрактом та записами у військовому квитку. У подальшому позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується відповідною довідкою, контрактом та записами у військовому квитку.
Зазначено, що станом на сьогоднішній день жодного грошового забезпечення (заробітної плати) за наданими позивачем відповідачу реквізитами він не отримав, жодних пояснень щодо цього не надано.
У зв'язку із цим у позивача виник сумнів у правильності оформлення Департаментом патрульної поліції документів про проходження служби позивачем та підозра у звільненні з відповідної посади поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП. Жодних викликів щодо отримання заробітної плати, щодо проходження служби, інформації про своє звільнення позивач не отримував, з наказом про звільнення не ознайомлений, його не підписував, звільненим себе з посади поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві не вважає, жодних змістовних пояснень не отримав. Зазначають, що заяви про звільнення позивач не подавав, угода про добровільне звільнення з посади відсутня, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, виконував свої службові обов'язки сумлінно, а тому відсутні будь-які підстави для його звільнення.
Отже, з квітня 2022 року позивач вступив до Добровольчого формування територіальної громади «Байден-К»; з 11.11.2022 - проходив службу у Добровольчому формуванні Вишгородської ТГ №1; з 02.03.2023 - вступив на військову службу у ЗСУ. Ці факти підтверджуються контрактами, посвідченнями, подяками, записами у військовому квитку.
Крім того, для врегулювання спору у позасудовому порядку та з метою ознайомлення з наказом про своє звільнення, 25.05.2022 позивачем направлено претензію на адресу Департаменту патрульної поліції. У своїй претензії позивач просив надати інформацію у разі, якщо дійсно його було звільнено з посади поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП, надати роз'яснення та копії відповідних документів. У відповідь на претензію, Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції листом від 24.06.2022 зазначило, що начебто наказ про призначення позивача на посаду поліцейського Департаменту патрульної поліції не видавався, а отже нібито підстави вважати, що позивач проходив службу в УПП у м. Києві ДПП відсутні.
Також, представником позивача, адвокатом Білінським Б.П. на адресу Департаменту патрульної поліції направлено адвокатський запит № 15/06/2 від 15.06.2022, у якому він просив надати інформацію, чи дійсно позивача було звільнено з посади поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП.; у разі, якщо дійсно позивача було звільнено з посади, надати роз'яснення та належним чином завірені копії відповідних документів. У відповідь на адвокатський запит, Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції листом від 24.06.2022 надало аналогічну відповідь, що й на претензію позивача.
Ураховуючи, що позивач, отримавши зброю, спеціальні засоби, жетон, виконував обов'язки працівника поліції та те, що після 30.03.2022 здійснював повноваження працівника поліції, уважає, що строк звернення до суду з позовом про звільнення з публічної служби не пропущено, оскільки його належним чином не було повідомлено про звільнення, наказ про звільнення вручено не було, запис у трудовій книзі відсутній.
Представник позивача зазначає, що відповідач у своїх заявах заперечує факт проходження служби позивачем в УПП у м. Києві ДПП, заявляє про відсутність наказу про призначення позивача на посаду поліцейського Департаменту патрульної поліції, у зв'язку із чим уважає, що в діях уповноважених працівників ДПП, що здійснюють належне оформлення трудових (службових) відносин своїх працівників можуть бути дії, які підпадають під ознаки кримінального проступку, передбаченого статтею 357 КК України - знищення документів, що підтверджують трудові відносини з позивачем з метою унеможливлення відновлення порушеного його права.
Оскільки за твердженнями представника, позивач уважає себе працівником поліції з підстав того, що мав жетон, зброю, виконував патрулювання, затримання, інші службові обов'язки та фактично перебував на службі, а після отримання листів відповідача на претензію (від 25.05.2022) та адвокатський запит (від 15.02.2022) дізнався про наявну правову невизначеність, а не про факт звільнення, тож з огляду на положення частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, строк звернення до суду слід обчислювати з моменту, коли позивач дійсно дізнався про порушення своїх прав, тобто не раніше 24.06.2022, коли надійшла відповідь з ДПП.
На переконання представника позивача, поважність причин пропуску строку у цій справі є явно очевидною та не потребує додаткового доказування: позивач не отримував належного повідомлення про звільнення; наказ про звільнення не вручався; жодних офіційних дій щодо припинення служби не здійснювалось. У сукупності ці обставини свідчать, що строк звернення до суду було пропущено не з вини позивача, а через протиправну бездіяльність відповідача, який не виконав свій обов'язок щодо належного повідомлення.
З огляду на воєнний стан, службу в умовах ризику для життя, а також неможливість вчасного збору та юридичної оцінки всіх необхідних доказів, уважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин.
Від відповідача до суду надійшли заперечення на заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, відповідно до якої вважають доводи, наведені позивачем у заяві, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджують наявності поважних причин для пропуску строку, тож заява не підлягає задоволенню.
Зазначили, що ключовим аргументом позивача є те, що строк звернення до суду нібито слід обраховувати з 24.06.2022 - дати, коли Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП (далі - УПП) надало відповідь на адвокатський запит його представника. Позивач стверджує, що лише в цей момент він «дізнався про наявну правову невизначеність, а не про факт звільнення». Таке твердження, на переконання відповідача, є невірним та суперечить як фактичним обставинам справи, так і власним твердженням позивача, викладеним у позовній заяві.
На переконання відповідача, позивач повинен був дізнатися про відсутність у нього статусу поліцейського та, як наслідок, порушення (як він уважає) своїх прав, щонайменше у наступні дати:
- 30.03.2022. У позовній заяві (сторінка 3) та у заяві (сторінка 3) позивач вказує: « 30.03.2022 на мобільний телефон позивача... надійшов виклик з повідомленням про начебто його звільнення». Ця дата є першим моментом, коли позивач отримав чіткий сигнал про припинення будь-яких відносин з ДПП.
- 05.04.2022. У Заяві (сторінка 3) позивач зазначає, що « 05.04.2022 позивач вступив до Добровольчого формування територіальної громади «БайденК»». Ця дія свідчить про те, що станом на 05.04.2022 позивач уже не виконував жодних обов'язків в ДПП та вступив до іншого формування. Це остаточно підтверджує, що на цю дату йому було достеменно відомо про припинення його відносин з відповідачем, незалежно від того, як він їх класифікував (звільнення чи неприйняття).
Отже, місячний строк звернення до суду, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу, розпочав свій перебіг не пізніше 05.04.2022 та, відповідно, закінчився 05.05.2022.
Позовну заяву було подано лише 22.07.2022, тобто з пропуском строку у понад два з половиною місяці. Спроба позивача прив'язати початок перебігу строку до дати отримання відповіді на адвокатський запит (24.06.2022), на переконання відповідача, є нікчемною. Звернення до відповідача з претензіями чи запитами не зупиняє і не перериває перебігу строків звернення до суду. Позивач та його представник, діючи добросовісно, мали б подати позов у встановлений законом строк, а не очікувати на відповідь, яка лише підтвердила вже відомі позивачу факти.
За твердженнями відповідача, позивач намагається обґрунтувати поважність причин пропуску строку своєю службою у ДФТГ (з 05.04.2022) та подальшою службою у ЗСУ (з 2023 року).
Щодо служби позивача у ЗСУ з 2023 року, відповідач зазначає, що строк звернення до суду сплив ще у травні 2022 року; служба у ДФТГ з 05.04.2022 не може вважатися поважною причиною пропуску строку з огляду на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсною неможливістю вчинити процесуальну дію у встановлений строк.
Однак, як убачається з матеріалів справи та самої заяви позивача, у період із квітня по липень 2022 року, позивач активно вчиняв дії, спрямовані на захист своїх прав: знайшов можливість укласти договір з представником (адвокатом Білінським Б. П.); 25.05.2022 (тобто вже після спливу строку) направив відповідачу претензію (заява, сторінка 4); його представник 15.06.2022 направив адвокатський запит (заява, сторінка 4).
Ці факти, на думку представника відповідача, беззаперечно доводять, що у позивача та його представника була реальна, практична і технічна можливість вчиняти юридично значущі дії. Жодних об'єктивних перешкод для підготовки та направлення позовної заяви до суду (у тому числі засобами електронного чи поштового зв'язку) не існувало. Якщо позивач мав можливість направити претензію 25.05.2022, він так само мав можливість направити позовну заяву до цієї дати (тобто до 05.05.2022). Вибір позивача на користь позасудового врегулювання (яке не є обов'язковим) замість своєчасного звернення до суду, є його власним процесуальним рішенням, і негативні наслідки цього вибору (пропуск строку) не можуть перекладатися на відповідача чи слугувати підставою для поновлення строку.
За результатами вивчення змісту заяви про поновлення строку, судом не встановлено поважних причин пропуску місячного строку звернення до суду, з огляду на таке.
За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2022 від позивача витребувано письмові пояснення на клопотання про залишення позову без розгляду та зобов'язано позивача надати ці пояснення у триденний термін з моменту отримання копії ухвали.
Від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, відповідно до яких просив суд у задоволенні клопотання відмовити
Як убачається з матеріалів справи, з позовом від 22.07.2022 до суду позивач звернувся 22.07.2022, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції суду, у той час як спірні правовідносини виникли з 14.03.2022 по 30.03.2022.
Суд констатує, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, щонайменше з 30.03.2022, оскільки у позовній заяві та у заяві про поновлення строку позивач вказує, що 30.03.2022 на його номер мобільного телефону надійшов виклик з повідомленням про начебто його звільнення.
На переконання суду, 30.03.2022 є першим моментом, коли позивач дізнався про порушення його прав.
Крім того позивач зазначає, що 05.04.2022 він вступив до Добровольчого формування територіальної громади «БайденК»».
Тож, на переконання суду, станом на 05.04.2022 позивач не виконував обов'язків в ДПП та вступив до іншого формування, що свідчить про те, що позивачу було достеменно відомо про припинення його відносин з відповідачем, оскільки на службу в поліції він уже не виходив.
Отже, місячний строк звернення до суду, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу, розпочав свій перебіг не пізніше 05.04.2022 та, відповідно, закінчився 05.05.2022.
Із цим позовом звернувся до суду лише 22.07.2022, тобто з пропуском місячного строку.
У зв'язку із цим суд не бере до уваги доводи позивача про початок перебігу строку звернення до суду з дати отримання відповіді на адвокатський запит (24.06.2022), оскільки ще до моменту звернення представника з адвокатським запитом позивачу було відомо про порушення його прав.
Суд погоджується з доводами відповідача, що у цьому конкретному випадку, звернення до відповідача з претензіями чи запитами не зупиняє і не перериває перебігу строків звернення до суду, оскільки позивач не був позбавлений права на звернення до суду в місячний строк, оскільки про порушення його прав був заздалегідь обізнаний до звернення до відповідача з претензіями та запитами.
Щодо служби позивача у ЗСУ з 2023 року, то строк звернення до суду сплив ще у травні 2022 року, а щодо служби у ДФТГ з 05.04.2022, така причина не може вважатися поважною з огляду на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсною неможливістю вчинити процесуальну дію у встановлений строк.
Із матеріалів справи вбачається, що у період із квітня по липень 2022 року, позивач активно вчиняв дії, спрямовані на захист своїх прав шляхом укладення договору з адвокатом, направлення відповідачу претензії та адвокатського запиту, проте до суду у визначений законом місячний строк з дня, коли йому вперше стало відомо про порушення права не звернувся.
Суд повторно зазначає, що з матеріалів справи судом не встановлено поважних причин пропуску місячного строку звернення до суду у правовідносинах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, із урахуванням додатково досліджених доказів, а твердження позивача про те, що його не було повідомлено про звільнення, суд не бере до уваги, оскільки не є предметом спору звільнення з публічної служби.
Щодо тверджень позивача про звернення до суду під час дії правового режиму воєнного стану, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків.
Жодних доказів неможливості реалізувати право на суд саме у зв'язку з введенням воєнного стану, позивачем не надано.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду із цим позовом, а повідомлені представником підстави суд не визнає поважними.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позову без руху позивача було попереджено судом, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 з урахуванням частини п'ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною п'ятнадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до пунктів 7 та 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом, а також із підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У силу вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду не визнані судом поважними, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
За вказаних обставин, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пунктів 7 та 8 частини першої статті 240 у взаємозв'язку із частиною п'ятнадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 122, 123, 171, 240, 243, 246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.