02 грудня 2025 року м. Київ справа №320/8654/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, у якому просить суд :
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 08500, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) щодо нарахування заборгованості з виплати пенсії за період з 10.11.2021 по 18.11.2024 як надмірно виплаченої в сумі 543155,21 грн. та здійснення стягнень в розмірі 20% з пенсії щомісячно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 08500, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) визнати право на пенсію, нараховану та виплачену за період з 10.11.2021 по 18.11.2024 в сумі 543155,21 грн., скасувати заборгованість та відмінити стягнення в розмірі 20% з пенсії щомісячно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 10.11.2021 дія норми частини другої статті 2 Закону № 2262-XII поширюється на осіб начальницького та рядового складу Національного антикорупційного бюро України, які повторно приймаються на службу, тому на цих осіб застосовується обмежувальна дія Закону № 2262-XII стосовно того, що виплата пенсій на час служби припиняється. В той же час позивач акцентує увагу на тому, що пенсія за вислугу років призначена у 2014 році, а призначення на службу відбулося у 2016 році, а тому, враховуючи те, що закон зворотної сили в часі не має, то зміни до Закону № 2262-XII не можуть вплинути на виплату позивачу раніше призначеної пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області з 2014 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В лютому 2025 року позивач звернувся до відповідача із запитом про визнання права на пенсію, виплачену за період з 10.11.2021 по 18.11.2024, скасування заборгованості у розмірі 543155,21 грн., а також відмінити щомісячні стягнення з пенсії в розмірі 20% внаслідок надмірно сплачених сум.
Відповідач визнав надмірно сплачені суми пенсії, внаслідок нарахування та виплати пенсії позивачу після внесення змін до частини другої статті 2 Закону № 2262-XII відповідно до яких поширено норму на осіб начальницького та рядового складу Національного антикорупційного бюро України, які повторно приймаються на службу, тому на цих осіб застосовується обмежувальна дія Закону № 2262-XII стосовно того, що виплата пенсій на час служби припиняється.
У відповідь на звернення позивача листом від 13.02.2025 відповідач повідомив, що позивачу мала бути припинена пенсія після внесення змін до частини другої статті 2 Закону № 2262-XII відповідно до якої поширено норму на осіб начальницького та рядового складу Національного антикорупційного бюро України, оскільки він повторно був признаний на службу в НАБУ.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
ОСОБА_1 у 2014 році звільнений з військової служби в запас, у зв'язку з чим призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон України N 2262-XII).
У 2016 році наказом директора Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) від 22.06.2016 №235-н/дск позивача призначено на посаду старшого оперативного працівника НАБУ, з 23.06.2016, як такого, що пройшов за конкурсом.
Після внесення змін до частини другої статті 2 Закону № 2262-XII про поширення осіб, яким припиняється виплата пенсії на осіб, які повторно проходять службу в НАБУ позивач направив відповідачу повідомлення 21.01.2022 про те, що він повторно признаний на службу в НАБУ в 2016 році до внесення змін до частини другої статті 2 Закону № 2262-XII, які вступили в силу 10.11.2021 та надав копію витягу з наказу директора НАБУ від 22.06.2016 №235-н/дск про його призначення на посаду.
Відповідач відповідь на повідомлення не направляв та продовжував нараховувати та виплачувати позивачу пенсію.
Позивач повторно направив повідомлення про те, що він продовжує проходити службу в НАБУ 27.09.2023, на яку не було відповіді та продовжувалася виплачуватися пенсія.
Після звільнення зі служби в НАБУ 18.11.2024 відповідно до наказу директора НАБУ №649-онс-ДСК позивач звернувся до відповідача про проведення перерахунку пенсії. Відповідач повідомив про надмірно сплачені кошти за період з 10.11.2021 по 18.11.2024 в сумі 543155,21 грн. та застосував утримання з щомісячних пенсій з розмірі 20% для повернення надмірно сплачених коштів.
Відповідач не повідомляв позивача про припинення виплати пенсії після внесення змін до частини другої статті 2 Закону № 2262-XII з дня вступу в дію змін до Закону з 10.11.2021 по звільнення позивача та звернення про перерахунок пенсії 18.11.2024 р.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-XII, відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Умови пенсійного забезпечення визначені у статті 2 Закону № 2262, згідно з положеннями частини першої якої, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
На момент призначення пенсії позивачу, редакція частини другої статті 2 Закону № 2262 визначала, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Закон України від 19.10.2021 № 1810-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність з вимогами Конституції України" набрав чинності 10.11.2021, яким, поміж іншого, внесено зміни до Закону № 2262, а саме у частині другій статті другої після слів "до Національної поліції" доповнено словами "Національного антикорупційного бюро України".
З урахуванням змін, частина другої статті другої Закону № 2262 визначає, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України).
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп).
Суд зауважує, що позивач ще до моменту прийняття на службу та проходження військової служби в НАБУ, набув право на призначення пенсії за вислугу років.
Отже, внесення з 10.11.2021 змін до частини другої статті другої Закону № 2262, згідно із якими правило припинення виплати пенсії на період проходження служби у разі повторного прийняття на військову службу розповсюдилось на проходження служби в органах НАБУ, не може бути застосовано до осіб, які призначені до органів НАБУ під час перебування їх на пенсійному обліку за Законом № 2262 до набрання чинності вказаних законодавчих змін.
Вказане повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 по справі № 805/3923/18-а.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, припинення виплати позивачу пенсії є порушенням норми Конституції України щодо незворотності дії законів у часі.
Судом також зазначається, що правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, відповідно до якої не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, поверненню підлягають кошти, якщо їх виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату або ж у разі недобросовісності з боку набувача.
За відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, такі кошти поверненню не підлягають.
Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі №6-151цс13, від 02.07.2014 року у справі №6-91цс14, від 25.10.2018 року у справі №495/196/17 (провадження №61-25598св18), від 17.07.2019 року у справі №489/210/17 (провадження №61-27560св18), яка з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватись судом.
Таким чином суд дійшов висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо визнання відповідачем надмірно сплачену пенсії за період з 10.11.2021 по 18.11.2024 в сумі 543155,20 грн. та стягнення щомісячно утримань внаслідок цієї переплати. Судом визнано, що позивач мав право на виплату пенсії після внесення змін до частини другою статті 2 Закону №2262-XII.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм статті 245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином суд дійшов висновку про задоволення похідних позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії з 10.11.2021.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Питання про розподіл судового збору не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 08500, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) щодо нарахування заборгованості з виплати пенсії за період з 10.11.2021 по 18.11.2024 як надмірно виплаченої в сумі 543155,21 грн. та утримання щомісячного стягнення з пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 08500, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) визнати право на пенсію, нараховану та виплачену за період з 10.11.2021 по 18.11.2024 в сумі 543155,21 грн., скасувати заборгованість та утримання щомісячного стягнення з пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та повернути утримані кошти ОСОБА_1 , які стягувалися з пенсії як надмірно виплачені за період з 10.11.2021 по 18.11.2024.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.