01 грудня 2025 року Справа № 280/8418/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2024 року до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв'язку з чим провести їй перерахунок та виплату пенсії з дати призначення, а саме з 09 листопада 2015 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що з 09 листопада 2015 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Втім, при призначенні пенсії, відповідачем не було враховано страховий стаж позивача починаючи з 01 січня 2004 року у подвійному розмірі у відповідності до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). У відповідь на звернення позивача Управління на адресу позивача направило лист та розрахунок стажу позивача, зі змісту яких вбачається, що стаж позивача з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2024 року зараховано в одинарному розмірі, оскільки пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Вважає, що вказаними діями відповідач порушив законні права та інтереси позивача, оскільки вони ґрунтуються на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності, визначеним частини 2 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
13 жовтня 2025 року представником відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відзив на позов, у якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову та зазначає, що відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Враховуючи вищезазначене, при визначенні права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статі 55 Закону №1788-XII зазначений порядок зарахування періодів роботи в подвійному розмірі застосовується як до 01 січня 2004 року, так і після цієї дати. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи після 01 січня 2004 року зараховуються на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі, оскільки пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Виходячи з вищевикладеного, вважає, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, з 09 листопада 2015 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Згідно з розрахунком стажу по пенсійній справі № 923110149915 підтверджується, що до страхового стажу позивача у розмірі 38 років 7 місяців 17 днів враховано в одинарному розмірі періоди її роботи починаючи з 01 січня 2004 року як робота за Списком № 2.
Згідно перерахунку пенсії позивача станом на 24 лютого 2025 року, доданого представником відповідача до відзиву на позов, у графі «Розрахунок заробітку для обчислення» вказано, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 40 років 7 місяців 11 днів.
20 червня 2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування до її страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2024 року.
На відповідне звернення позивача від 20 червня 2025 року, Управління листом від 03 липня 2025 року повідомило, що відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж з 01 січня 2004 року обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку до 01 січня 2004 року - на підставі документів та згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. До стажу позивача зараховано, зокрема періоди роботи з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2024 року на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до розрахунку стажу, доданого відповідачем до вищезазначеного листа, спірний період роботи зараховано органом пенсійного фонду до її страхового стажу в одинарному розмірі.
Згідно із записами трудової книжки позивача Серії НОМЕР_2 від 15 липня 1983 року, судом встановлено:
- запис №10: 26 серпня 1999 року зарахована на посаду молодшої медсестри (санітарки-буфетниці ) в 12-го відділення Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» наказ № 86 від 25 серпня 1999 року;
- запис 11: міститься запис про перейменування Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» на Комунальну установу «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради, підстава - рішення облради № 23;
- запис №12: 12 березня 1999 року підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно атестації робочих місць за умовами праці, підстава - наказ № 24-а від 30 січня 2002 року;
- запис №13: 13 травня 2004 року підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно атестації робочих місць за умовами праці, підстава - наказ № 93 від 06 липня 2004 року;
запис №14: 20 березня 2009 року підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно атестації робочих місць за умовами праці, підстава - наказ № 126-Адм;
- запис 15: міститься запис про перейменування Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на Комунальна установа «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради, підстава - рішення облради від 24 листопада 2011 року за № 29;
- запис № 16: 01 квітня 2014 року підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно атестації робочих місць за умовами праці, підстава - наказ № 95-Адм від 10 червня 2014 року;
- запис №17: 10 червня 2019 року підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно атестації робочих місць за умовами праці, підстава - наказ № 98-Адм від 10 червня 2019 року.
Відповідно до Довідки від 13 червня 2025 року № 168, виданої Комунальним некомерційним підприємством “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, позивач прийнята в Запорізьку обласну психіатричну лікарню на посаду молодшої медсестри (санітарки-буфетниці) 12 відділення з 26 серпня 1999 року (наказ від 25 серпня 1999 року за № 86) де працює по теперішній час.
Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив їй у відповідь на заяву у зарахуванні періодів роботи з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2024 року до страхового стажу для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до частин першої-другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначались Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Отже, Законом №1788-XII передбачена можливість зарахування до стажу у подвійному розмірі роботи, зокрема, у закладах з надання психіатричної допомоги.
Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-III визначено, що психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги; заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказані періоди роботи у підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.
Суд зазначає, що Закон №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-XII при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14 листопада 2017 року) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року. Редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 11 лютого 2025 року у справі №420/8637/24, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.
У постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058-IV. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону №1788-XII, то він мав би виключити із Закону №1788-XII усі інші положення, чого зроблено не було.
Судом установлено, що відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради від 13 червня 2025 року за № 168, позивач з 01 січня 2004 року позивач прийнята в Запорізьку обласну психіатричну лікарню на посаду молодшої медсестри (санітарки-буфетниці) 12 відділення з 26 серпня 1999 року (наказ від 25 серпня 1999 року за № 86) де працює по теперішній час.
Відповідачем не заперечується трудова діяльність позивача у вказані періоди на відповідних посадах, у своєму листі від 03 липня 2025 року та у відзиві на позов зазначено, що період роботи позивача зараховано в одинарному розмірі, заперечення висловлено лише щодо зарахування відповідного стажу в подвійному розмірі.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи позивача до страхового стажу позивача у подвійному розмірі.
Суд зазначає, що довідка Комунального некомерційного підприємства “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради від 13 червня 2025 року за № 168, містить також відомості про періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, зокрема, у такі періоди: з 01 жовтня 2019 року по 14 жовтня 2019 року, 12 вересня 2021 року (12 год.), 21 вересня 2021 року (12 год.), 26 вересня 2021 року (12 год.).
Відповідно до положень статті 181 Кодексу Законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Отже, Кодекс Законів про працю України передбачає зарахування відпустки без збереження заробітної плати до загального, безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Разом з тим, жодних посилань на можливість зарахування такого періоду у подвійному розмірі до стажу не йдеться.
Суд зазначає, що встановлена статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пільга стосовно обчислення у подвійному розмірі стажу роботи пов'язана саме з тим, що робота особи пов'язана з особливо важкими та шкідливими умовами праці.
Позивач протягом періодів перебування у відпустках без збереження заробітної плати не виконувала посадові обов'язки та не працювала, а відповідно підстави для зарахування такого періоду у подвійному розмірі відсутні.
Таким чином, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком періодів роботи позивача з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2024 року, за винятком періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є протиправними.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини третьої статті 245 КАС України з метою відновлення прав, свобод та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2024 року у подвійному розмірі, за винятком періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, з урахуванням частини 4 частини 4 статті 45 закону 1058 починаючи з 01 липня 2025 року (у разі виникнення права на підвищення пенсії перерахунок пенсії здійснюється з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа), а не з 09 листопада 2025 року як просить позивач, з огляду на звернення із заявою про перерахунок пенсії 20 червня 2025 року.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України). Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком періодів її роботи з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2024 року, за винятком періодів перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01 липня 2025 року перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до її страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру її пенсії періодів роботи з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2024 року у подвійному розмірі, за винятком періодів перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 грудня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов