11 листопада 2025 року 16 год. 05 хв.Справа № 280/6851/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участі секретаря судового засідання Лактіонової Г.І. та сторін
від позивача: адвокат Маньчин О.О.,
від відповідача: Стець А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом - Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»
до - Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
07.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС ПО РОБОТІ З ВЕЛИКИМИ ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:
№ 000/479/32-00-07-04-19 від 23.07.2025 згідно з яким Акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за листопад 2023 року на суму 2 688 873 грн;
№ 000/480/32-00-07-04-19 від 23.07.2025 згідно з яким, на підставі п. 54.3.3 ст. 54 ПК України, п. 120.2-1 ст. 120-1 ПК України до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 400 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача про порушення позивачем статей 188 та 201 ПК України є необґрунтованими, з огляду на неправильне застосування контролюючим органом наведених статей до господарських операцій позивача. Так, як зазначає позивач, у листопаді 2023 року АТ «ЗФЗ» та STALMAG SP.Z O.O. було підписано низку додаткових угод, згідно з якими сторони дійшли згоди про припинення договірних зобов'язань в зв'язку з неможливістю їх виконання та повернення товару на адресу АТ «ЗФЗ». Позивач зауважує, що в акті перевірки зазначається про те, що повернутий від нерезидента на адресу АТ «ЗФЗ» товар вже не може вважатися товаром власного виробництва, оскільки він вже був поставлений на експорт, а після цього він є просто товаром. Таке твердження, на думку позивача, є безпідставним, оскільки постачання товару на експорт, тимчасове перебування у іншої особи та його подальше повернення не змінює виробника товару та його властивості. Незалежно від того скільки часу товар був за межами митної території України він не змінив свою назву, властивості та походження (виробника), адже нерезидент STALMAG SP.Z О.О. (Польща) не є виробником феросиліцію ФС65 та феросиліцію ФС75 та не здійснював придбання такого самого товару у інших виробників. Таким чином, на думку позивача, наданими до перевірки первинними документами було підтверджено, що нерезидент STALMAG SP.Z.О.О. (Польща) проводив повернення раніше поставленого на його адресу товару, не здійснював постачання чи продаж товару на адресу АТ «ЗФЗ», як господарську операцію, а тому відсутні правові підстави для визначення бази оподаткування ПДВ за такою операцією на підставі абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України (як продаж нижче ціни придбання). Крім того, перевіркою не було враховано, що АТ «ЗФЗ» у листопаді 2023 року здійснював постачання товару (феросиліцію ФС65 та феросиліцію ФС75) власного виробництва, тоді як у відповідності до вимог абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін. В даному випадку ціна, за якою феросиліцію ФС65 та феросиліцію ФС75 постачався у листопаді 2023 року відповідала рівню звичайних цін на вказану продукцію на території України. Перевіркою не було встановлено невідповідність рівня цін за яким здійснювалася поставка вказаного товару власного виробництва рівню звичайних цін на аналогічну продукцію. Також перевіркою не було встановлено підстав вважати, що АТ «ЗФЗ» отримав від нерезидента іншу продукцію, а не раніше поставлену продукцію власного виробництва, та здійснював у листопаді 2023 року постачання не продукції власного виробництва, а іншої продукції. Постачання товару на експорт у 2022 році та повернення його у 2023 році, в зв'язку із припиненням договірних зобов'язань, не змінює виробника такого товару. Товаросупровідними документами, а також митними документами було підтверджено, що від покупця повертався той самий товар - феросиліцію ФС65 та феросиліцію ФС75. Таким чином, на думку позивача, в акті перевірки зроблено безпідставний висновок щодо порушення АТ «ЗФЗ» вимог податкового законодавства, у зв'язку із тим, що операції з повернення товару помилково кваліфіковані, як окрема господарська операція з придбання товару. Вказано, що АТ «ЗФЗ» не здійснювало придбання феросплавної продукції у компанії-нерезидента STALMAG SP.Z.О.О. (Польща), а тому ціни, наведені у митних деклараціях не можуть вважатися ціною придбання цього товару, як помилково зазначено в акті перевірки. Здійснюючи операції постачання (продажу) зазначеного товару у листопаді 2023 року АТ «ЗФЗ» не зобов'язано було керуючись п. 188.1 ст. 188 ПК України, визначати базу оподаткування зазначених операцій ПДВ виходячи із ціни придбання таких товарів, оскільки товариство здійснювало постачання (продаж) не раніше придбаних товарів, а продукції власного виробництва.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2025 подальший розгляд справи було ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження.
20.08.2025 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що перевіркою контролюючого органу встановлено реалізацію АТ «ЗФЗ» феросиліцію ФС65 та феросиліцію ФС75 за цінами, що є нижчими за ціни імпорту цього товару, які зазначені в митних деклараціях. На думку відповідача, АТ «ЗФЗ» було здійснено господарську операцію з імпорту феросилікомарганцю МНС17 та відображено у Декларації з ПДВ, саме як імпорт товарів. Повернення товару відбулось в митному режимі імпорту, і хоча феросиліцію ФС65 та феросиліцію ФС75 є продуктом виробництва АТ «ЗФЗ», ці товари з економічної точки зору вже не можуть розглядатись в якості готової продукції. Коли феросиліцій ФС65 та феросиліцій ФС75 були вироблені АТ «ЗФЗ», вони оцінювались за собівартістю виробленої продукції, коли вони за відповідними договорами були реалізовані, їх вартість була оцінена за ціною продажу саме товару. За цією ж ціною продажу феросиліцій ФС65 та феросиліцій ФС75 були повернені АТ «ЗФЗ», і повинні обліковуватись у бухгалтерському обліку, як товар, який вже оцінюється за ціною продажу. Тож, на думку відповідача, операції з повернення феросиліцію ФС65 та феросиліцію ФС75 не підпадають під визначення господарської операції, метою якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідач вказує, що фактично згідно з наданими до перевірки документами відбулось не повернення продукції, а імпорт товару, реалізованого у митному режимі експорту. Для встановлення ціни придбання феросиліцію ФС65 та феросиліцію ФС75 необхідно оперувати даними митних декларацій з імпорту цих товарів. Під час ввезення товару на митну територію України, в режимі імпорту, між АТ «ЗФЗ» та STALMAG SP. Z O.O., відбулась операція з постачання товару, оскільки відбулась передача права власності від STALMAG SP. Z O.O. до АТ «ЗФЗ». Також, відповідач вказує про неможливість підтвердження повернення STALMAG SP. Z O.O., саме продукції придбаної у АТ «ЗФЗ». А тому, на переконання відповідача та з урахуванням виявлених порушень в частині заниження податкових зобов'язань, у зв'язку з постачання товарів за цінами, нижчими ціни придбання таких товарів, АТ «ЗФЗ» порушено п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, а саме: не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на перевищення ціни придбання товарів над ціною реалізації цих товарів.
Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а підстави для їх скасування відсутні.
25.08.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив контролюючого органу є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.
06.10.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, а також надані пояснення про необхідність врахування положень Закону України «Про санкції» № 1644-VII від 14.08.2014, враховуючи наявність у структурі власності позивача підсанкційних осіб.
16.10.2025 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, відповіді на відзив, а також надані пояснення щодо тверджень відповідача про необхідність врахування положень Закону України «Про санкції».
Ухвалою суду від 28.10.2025 підготовче засідання у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, у відповіді на відзив та письмових поясненнях, які надавались на адресу суду, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив та письмові пояснення, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.
У відкритому судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» зареєстроване 30.05.1995, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про включення відомостей про юридичну особу за ідентифікаційним кодом 00186542; перебуває на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань основний вид господарської діяльності товариства за КВЕД: 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів.
Позивач є платником податку на додану вартість.
12 червня 2025 року посадовими особами Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (АТ «ЗФЗ») було отримано Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (код ЄДРПОУ - 00186542) № 393/32-00-07-13/00186542 від 06.06.2025 (далі - Акт перевірки) з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 р., зокрема з питань, визначених в рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 13.02.025 № 4185/6/99-00-06-01-03-06.
На сторінці 36 Акту перевірки наведено висновок, зроблений за результатами проведеної перевірки:
«Наведена у цьому акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в межах організації і проведення цієї перевірки, у тому числі представлена платником податків, та результати її опрацювання є відповідно до п.п. 191.1.46 п. 191.1 ст. 191, п. 74.3 ст. 74 і п.п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 Кодексу підставою для зазначених нижче висновків.
Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків:
1. п. 188.1 ст. 188, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки ним завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 2 688 873 грн.
2. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.2015 № 1307, оскільки АТ «ЗФЗ» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на перевищення ціни придбання товарів над ціною реалізації цих товарів у листопаді 2023 року на суму ПДВ 2 688 872,76 грн».
На підставі висновків акту перевірки від 06.06.2025 № 393/32-00-07-13/00186542 прийнято податкові повідомлення - рішення:
№ 000/479/32-00-07-04-19 від 23.07.2025 згідно з яким Акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за листопад 2023 року на суму 2 688 873 грн.
№ 000/480/32-00-07-04-19 від 23.07.2025 згідно з яким, на підставі п. 54.3.3 ст. 54 ПКУ, п. 120.2-1 ст. 120-1 ПКУ до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 400 грн за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Відтак, предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність податкових повідомлень-рішень № 000/479/32-00-07-04-19 та № 000/480/32-00-07-04-19 від 23.07.2025.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
В Акті перевірки в розділі 3.1 на сторінці 7 зазначається наступне:
"Перевіркою відображених показників у рядку 1.1 (колонка Б) «Операції на митній території України, що оподатковуються за основної ставкою, податкової Декларації з ПДВ за листопад 2023 р. у сумі ПДВ 12 532 276 грн встановлено його завищення на суму 2 688 873 гривень.
Опис цього порушення наведено у п. 3.1.1 акту перевірки".
Далі на сторінці 8 Акту перевірки наведено висновок та подальше обґрунтування «порушення»:
"На порушення п. 188.1 ст. 188, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, АТ «ЗФЗ» було занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів за цінами, нижчими ціни придбання таких товарів та не було виписано відповідні податкові накладні, в результаті чого підприємством завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у листопаді 2023 року на суму 2 688 873 грн».
В обґрунтування вказаного висновку в Акті перевірки зазначається, що перевіркою встановлено реалізацію АТ «ЗФЗ» у листопаді 2023 року феросиліцію ФС65 та феросиліцію ФС75 власного виробництва за цінами, що є нижчими за ціни імпорту цього товару, зазначені у митних деклараціях № UA112070004229U8 від 18.11.2023 та № UA112070004228U8 від 18.11.2023.
Також зазначається - «За митними деклараціями № UA112070004229U8 від 18.11.2023 та № UA112070004228U8 від 18.11.2023 було здійснено повернення товару у режимі імпорту раніше експортованого товару за Контрактом купівлі-продажу від 01.03.2022 № 22.07 та постачання феросиліцію ФС65 нерезиденту STALMAG SP.Z O.O. Польща та Договору комісії від 21.04.2022 № 22.10 на передачу феросиліцію ФС75 комісіонеру STALMAG SP.Z O.O. Польща.
Експортовано зазначену продукцію АТ "ЗФЗ" було у 2022 році за митними деклараціями № UA112070/2022/002655 від 17.03.2022 на реалізацію феросиліцію ФС65 за ціною 2 340 ЄВРО за 1 метричну тону (курс валюти - 33.1707) та № UA112070/2022/004142 від 26.08.2022 на реалізацію феросиліцію ФС75 за ціною 2 200 Євро за 1 метричну тону (курс валюти - 36,4808)».
У відповідності із п. 188.1 ст. 188 ПК України «база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку».
Перевіркою безпідставно не було враховано, що АТ ЗФЗ у листопаді 2023 року здійснював постачання товару (Феросиліцій ФС65, ФС 75) власного виробництва, інакше самостійно виготовленого товару, тоді як у відповідності із вимогами абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.
В даному випадку ціна, за якою Феросиліцій марки ФС65 та ФС75 постачався у листопаді 2023 року відповідала рівню звичайних цін на вказану продукцію на території України, оскільки інше не було встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки. Судом зауважує, що проведеною перевіркою не було встановлено невідповідність рівня цін за яким здійснювалася поставка вказаного товару власного виробництва рівню звичайних цін на аналогічну продукцію в Україні.
Також перевіркою не було встановлено обґрунтованих підстав вважати, що АТ ЗФЗ в результаті повернення товару отримав від нерезидента іншу продукцію, а не раніше поставлену продукцію власного виробництва (Феросиліцій марки ФС65 та ФС75), та здійснював у листопаді 2023 року постачання не самостійно виготовленої продукції, а іншої продукції.
Суд погоджується із твердженням Позивача про те, що постачання товару на експорт у 2022 році та повернення його у 2023 році, в зв'язку із припиненням договірних зобов'язань, не змінює виробника такого товару.
Таким чином, в Акті перевірки зроблено незаконний висновок, щодо порушення підприємством вимог податкового законодавства в зв'язку із тим, що операції з повернення товару помилково кваліфіковані як окрема господарська операція з придбання товару.
Режим митного оформлення товару, в якому проводилося переміщення феросплавної продукції в зв'язку із припиненням договірних зобов'язань за договорами з нерезидентом, не може розцінюватися як окремий правочин чи господарська операція. Іншими словами, не дивлячись на те, що повернення раніше поставленого нерезиденту товару здійснювалося в митному режимі «імпорт», таке переміщення товару через митний кордон України не може бути кваліфіковане або визначене як придбання товару для цілей оподаткування.
Згідно з визначенням, яке наведене в п. 14.1.191 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Постачанням товарів також вважаються:
а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;
б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;
в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);
г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;
д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;
е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.
Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Не вважаються постачанням товарів операції з реалізації відповідно до кримінального процесуального законодавства України товарів, визначених частиною сьомою статті 293 Митного кодексу України, що здійснюються особами, зазначеними у пункті 180.22 статті 180 цього Кодексу.
Враховуючи наведене визначення, для цілей оподаткування, операція з повернення товару прирівнюється до «постачання товару», саме в зв'язку із чим при ввезенні товару на митну територію України (в зв'язку із поверненням його нерезидентом), АТ «ЗФЗ» сплатило ПДВ. Застосування п. 14.1.191 ст. 14 ПК Укрїни стосується лише оподаткування операції з повернення товару, та не стосується подальшого продажу повернутого товару.
Після завершення митних процедур та повернення товару, його було оприбутковано, на підставі первинних документів як товар власного виробництва. В подальшому, при продажі товару АТ «ЗФЗ» керуючись п. 188.1 ст. 188 ПК України визначало базу оподаткування ПДВ операцій з поставки товару власного виробництва іншим контрагентам виходячи із договірної ціни такого товару, яка відповідала рівню звичайної ціни на даний товар.
Щодо правового режиму ввезення повернутого від нерезидента товару та зазначення вартості товару в вантажних митних деклараціях, суд виходить з наступного.
Визначення операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України для цілей оподаткування наведене в п. 14.1.211 ст. 14 ПК України:
«Ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України».
У відповідності із визначеннями, які наведено в ст. 4 Митного кодексу України (МК України):
«ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України» - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.
«митний режим» - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.
Згідно ст. 74 МК України, яка визначає митний режим імпорту:
«Імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.»
Товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів (ст. 76 МК України).
З наведених положень законодавства, які регламентують митне оформлення товару при ввезенні його на митну територію України, в тому числі при поверненні внаслідок припинення (розірвання) договірних зобов'язань, вбачається, що ввезення товарів на митну територію України це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, через митний кордон України, а імпорт - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
В Акті перевірки вказується, що для встановлення ціни придбання Феросиліцію у листопаді 2023 року необхідно оперувати даними митних декларацій з імпорту цих товарів.
Таке твердження є помилковим та свідчить про невірне застосування та порушення вимог чинного законодавства.
У відповідності із ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому однією з основних цілей використання митної вартості товарів, згідно ст. 50 Митного кодексу України є нарахування митних платежів, а не визначення бази оподаткування ПДВ при продажі вказаних товарів у майбутньому.
В митних деклараціях зазначається не ціна придбання товару, а митна вартість товару. При цьому митна вартість товару зазначається у вантажних митних деклараціях для митних цілей, тому митна вартість товару, наведена у митних деклараціях, не може вважатися ціною придбання цього товару, як помилково зазначено в Акті перевірки. Також суд зауважує, що п. 188.1 ст. 188 ПК України не передбачає можливість визначення бази оподаткування операцій податком на додану вартість виходячи із митної вартості товарів, яка була зазначена у вантажних митних деклараціях.
Судом було досліджено питання щодо правомірності укладання додаткових угод про припинення договірних зобов'язань та повернення товару, зокрема встановлено наступне.
Стаття 598 Цивільного кодексу України передбачає підстави припинення зобов'язань:
1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
3. Особливості припинення зобов'язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством.
4. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
У відповідності із ст. 604 Цивільного кодексу України:
1. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
2. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
У випадках, передбачених законом або договором, новація може здійснюватися щодо декількох первісних зобов'язань.
3. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.
4. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором, крім випадків, коли первісне зобов'язання змінене планом санації або реструктуризації згідно з Кодексом України з процедур банкрутства і заставодержатель проголосував проти такого плану.
АТ «ЗФЗ» та STALMAG SP.Z O.O., керуючись положеннями ЦК України уклали додаткові угоди, згідно з якими відбулося припинення договірних зобов'язань за домовленістю сторін.
Підписання таких угод було обумовлено об'єктивними чинниками (зміна кон'юнктури ринку феросплавної продукції, неможливість реалізації продукції та виконання договірних зобов'язань), не суперечило вимогам законодавства, відповідало цивільній право та дієздатності сторін.
В Акті перевірки на сторінці 18 зазначається про порушення вимог ст. 203 Цивільного кодексу України при укладанні додаткових угод з нерезидентом на повернення товару, а саме Доповнення № 8 від 20.10.2023 до Контракту купівлі-продажу № 22.07 від 01.03.2022 та Доповнення № 4 до Договору комісії № 22.10. від 21.04.2022.
Стаття 203 ЦКУ визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Зміст підписаних АТ «ЗФЗ» додаткових угод до Контракту купівлі-продажу № 22.07 від 01.03.2022 та до Договору комісії № 22.10. від 21.04.2022 на переконання суду не суперечить вимогам ЦКУ, вимогам інших актів законодавства, а також інтересам держави та суспільства.
В Акті перевірки не зазначається в чому саме полягає невідповідність зазначених правочинів, додаткових угод, вимогам законодавства або інтересам держави чи суспільства, не наведено конкретні норми законодавства, які були порушені при укладанні таких угод не зазначено жодних інших доказів які б це підтверджували.
Тобто викладена в Акті перевірки думка щодо порушення ст. 203 ЦК України є лише припущенням, яке не обґрунтоване посиланням на конкретні докази.
Також судом встановлено, що зазначені правочини (доповнення, додаткові угоди) були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що знаходить підтвердження у встановлених та задокументованих фактах ввезення повернутого товару на митну територію України, отримання та оприбуткування його Позивачем.
Товар фактично постачався нерезиденту - він був поставлений залізничним транспортом, пройшов митне оформлення у 2022 році. В подальшому, за взаємною згодою сторін, відбулося реальне та підтверджене документально повернення цього товару від покупця на адресу АТ «ЗФЗ», згідно ВМД товар ввезено на митну територію України та повернуто на склади підприємства.
Особами, які проводили перевірку, не враховано положення ст. 204 ЦКУ, згідно з якою встановлюється презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У відповідності із ч. 3 ст. 215 ЦКУ якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Додаткові угоди (доповнення), укладені нерезидентом STALMAG SP.Z O.O. з АТ «ЗФЗ» до зазначених зовнішньо-економічних договорів не визнані судом недійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом чи іншим правовим актом, а тому такі додаткові угоди та їх правові наслідки повинні були враховуватися Відповідачем при проведенні перевірки.
Враховуючи вищевикладене, висновок Акту перевірки про порушення АТ «ЗФЗ» вимог п. 188.1 ст. 188, п. 200.4 ст. 200 ПКУ, що призвело до заниження бази оподаткування операцій з постачання товарів за цінами, нижчими за ціну придбання таких товарів, в результаті чого завищення суму від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за листопад 2023 року на суму 2 688 873 грн, є помилковим та незаконним.
Щодо висновку відповідача про необхідність виписки податкових накладних та реєстрації їх в ЄРПН суд встановив наступне.
Дії платника податків щодо виписки та реєстрації податкових регламентовано в ст. 201 ПКУ, а також Порядком виписки податкових накладних, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 21.12.2015.
У відповідності із вимогами п. 201.1 ст. 201 ПКУ:
«201.1. На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.»
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до вимог ст. 187 ПКУ є:
«187.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.»
Згідно з п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено Наказом міністерства фінансів № 1307 від 31.12.2015 (далі - Порядок № 1307)
«15. У разі постачання товарів/послуг, крім постачання товарів, базою оподаткування для яких встановлено максимальні роздрібні ціни, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / звичайна ціна / балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.»
В зв'язку із підписанням додаткових угод до Контракту купівлі-продажу та комісії, які було укладено із нерезидентом, відбулося повернення раніше поставленого товару, при цьому придбання товару у нерезидента не відбувалося.
У відповідності із п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товару за рішенням суду.
Під час ввезення товару, який повертався від нерезидента, на митну територію України в режимі імпорту, відбулася фактична передача товару, що для цілей оподаткування такої операції ПДВ підпадало під «постачання товару», тому АТ «ЗФЗ» при ввезенні товару, який повертався, було сплачено ПДВ.
В подальшому зазначений товар було оприбутковано як готову продукцію власного виробництва, що відповідає змісту підписаних додаткових угод та суті описаної операції.
Під час продажу такої готової продукції власного виробництва іншим покупцям, у листопаді 2023 року, Позивач керуючись п. 188.1 ст. 188 ПКУ визначало базу оподаткування ПДВ таких операцій виходячи із договірної ціни товару, тобто ціни зазначеної у договорі (а не у митній декларації), при цьому така ціна не могла бути та як встановлено судом не була нижчою за звичайну ціну на такий товар.
Здійснюючи операції постачання (продажу) зазначеного товару (Феросиліцію марки ФС65 та ФС75) у листопаді 2023 року Позивач був не зобов'язаний керуючись п. 188.1 ст. 188 ПКУ визначати базу оподаткування зазначених операцій ПДВ виходячи із ціни придбання таких товарів, оскільки здійснював постачання (продаж) не раніше придбаних товарів, а продукції власного виробництва.
Таким чином, були відсутні підстави для застосування п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено Наказом міністерства фінансів № 1307 та складання другої податкової накладної - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною.
Відтак, висновок Акту перевірки про порушення вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПКУ, а також вимог п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено Наказом Мінфіну № 1307, яке виразилося в нескладенні та нереєстрації податкових накладних на перевищення ціни придбання товарів над ціною реалізації цих товарів у листопаді 2023 року на суму ПДВ 2 688 873 грн є помилковим та незаконним.
Додатково судом взято до уваги, що перевірки з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 року проводилися неодноразово починаючи з січня 2024 року. За результатами перевірок були складені Акти:
№ 127/32-00-51-01-03/00186542 від 15.02.2024;
№ 927/32-00-07-04-14/00186542 від 23.10.2024;
№ 393/32-00-07-13/00186542 від 06.06.2025.
На висновки, наведені в Актах №127/32-00-51-01-03/00186542 від 15.02.2024 та № 927/32-00-07-04-14/00186542 від 23.10.2024 та податкові повідомлення-рішення Східного МУ ДПС по роботі з ВПП від 29.11.2024 № 000/998/32-00-07-04-19, № 000/999/32-00-07-04-19, № 000/1000/32-00-07-04-19, до Державної податкової служби України, АТ «ЗФЗ» подавалися скарги разом з додатковими документами, що засвідчують обставини справи.
ДПС України задовольняло скарги Позивача, після чого Відповідачем проводилися повторні перевірки. Так зокрема в Рішенні про результати розгляду Скарги ДПС України від 13.02.2025 № 4185/6/99-00-06-01-03-06 зазначено, що висновки перевірки про заниження АТ «ЗФЗ» податкових зобов'язань на суму 2 688 873 грн ПДВ та, як наслідок складання та реєстрації в ЄРПН податкової накладної, не забезпечені належною доказовою базою, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Однак при проведенні повторних перевірок Відповідачем не було враховано висновки ДПС України, наведені в Рішеннях про результати розгляду скарг та складено Акт перевірки від 06.06.2025, який не містить нових доказів чи належних обґрунтувань, які б підтверджували зроблені Відповідачем висновки.
Таким чином, висновки Акту перевірки про порушення Позивачем вимог ст. 188, 200 та 201 ПКУ при відображенні від'ємного значення об'єкту оподаткування ПДВ по декларації з ПДВ за листопад 2023 року та необхідність виписки додаткових податкових накладних, є помилковими, необґрунтованими та незаконними.
Також не знайшли підтвердження твердження відповідача щодо необхідності застосування Закону Укараїни «Про санкції» № 1644-VII від 14.08.2014.
Відповідно до п. 200.4-1 ст. 200 ПКУ, платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення.
Суми такого від'ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з обставинами справи відповідачем не приймалося рішення про відсутність у Позивача права на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2023 року, тобто застосування обмежень, передбачених п. 200.4-1 ст. 200 ПК України не є предметом розгляду у даній справі.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 23.07.2025 № 000/479/32-00-07-04-19 та № 000/480/32-00-07-04-19, винесені відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тож не відповідають частині другій статті 2 КАС України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд зазначає, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.
У відповідності до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належні докази на підтвердження законності спірних податкових-повідомлень рішень.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору
Керуючись статтями 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Поля Олександра, 57; код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:
№ 000/479/32-00-07-04-19 від 23.07.2025, згідно з яким Акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за листопад 2023 року на суму 2 688 873 грн;
№ 000/480/32-00-07-04-19 від 23.07.2025, згідно з яким, на підставі п. 54.3.3 ст. 54 Податкового кодекту України, п. 120.2-1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 400 грн за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), які прийняті Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» судовий збір у розмірі 30 289 (тридцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлене у повному обсязі та підписане суддею 02 грудня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький