Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 листопада 2025 року Справа№200/6091/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів та поновлення на службі, -
ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Трофімчука Віталія Вікторовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29 липня 2025 року № 352 о/с “По особовому складу»;
- поновити позивача на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 30 липня 2025 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача всі види грошового забезпечення (в тому числі премію) за час вимушеного прогулу з дня звільнення;
- звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді.
Ухвалою суду від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву; зобов'язано відповідача надати суду додаткові докази по справі.
2 вересня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові докази по справі.
29 вересня 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
6 жовтня 2025 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані наступним.
ОСОБА_1 з 2013 року працював в органах Національної поліції України, у тому числі з липня 2024 року - на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Донецькій області.
29 липня 2025 року позивач отримав копію наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29 липня 2025 № 352 о/с “По особовому складу» (далі - Наказ № 352), яким позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).
Даний наказ не містить відомостей про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, що перебуває на службі у поліції та на посаді, яку обіймав позивач, він не відповідає, не зазначено - у чому саме проявляється невідповідність позивача посаді, яку він обіймав; також наказ не містить мотивів, якими відповідач керувалась під час його прийняття, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал або несумісність особи позивача посаді, яку вона займає.
Оскільки вказаний наказ передбачає правові наслідки у вигляді звільнення позивача зі служби через службову невідповідність, то він повинен бути мотивованим і відображати усі суттєві обставини, що слугували підставою його прийняття.
Підставою видачі вказаного наказу стали доповідна записка управління головної інспекції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 22 липня 2025 року № 1634/55/01-2025 та ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року у справі № 234/7968/20, проте позивач не був ознайомлений із зазначеною доповідною запискою ані до підготовки наказу № 352, ані під час ознайомлення із ним та отримання його копії; не надано копії доповідної записки представнику позивача і на момент звернення до суду із даним позовом.
Копія ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року не містить жодних застережень щодо службової невідповідності позивача або заборони проходження ним служби у поліції.
Відповідно до ст. 72 Закону України “Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину. Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
Згідно зі ст. 87 зазначеного Закону України адміністративний акт, що суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта, є протиправним.
Звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII по суті є звільненням у порядку дисциплінарної відповідальності поліцейського за порушення службової дисципліни, проте відповідно до ст. 21 Дисциплі-нарного статуту Національної поліції дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Службове розслідування за фактом можливого вчинення позивачем дисциплінарного проступку не проводилось.
Також позивач зазначив, що наказ № 352 не містить посилання на п. 4 ч. 2 ст. 61 Закону № 580-VІІІ і що вказана норма стосується кандидатів на службу в поліцію, а позивач був діючим поліцейським, якого було звільнено.
Зауважує також, що ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року у справі № 234/7968/20 набрала законної сили 24 квітня 2024 року, як наслідок, позивач не міг бути притягнутий до відповідальності у вигляді звільнення зі служби у поліції після 24 жовтня 2024 року (після спливу шестимісячного строку).
Наголошує, що діюче законодавство не містить визначення поняття “нереабілітуючі підстави припинення кримінального провадження», як наслідок, відсутні норми, за якими наявність судового рішення про закриття кримінального провадження стосовно особи є підставою для висновку про її службову невідповідність.
Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 1-6).
У відзиві на позов відповідач зазначає про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтовуючи це наступне.
22 липня 2025 року до Головного управління Національної поліції в Донецькій області надійшла доповідна записка начальника управління головної інспекції ГУНП в області полковника поліції Р.Торбіна, відповідно до якої під час аналізу відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, було виявлено інформацію стосовно інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Згідно з ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року, яка набрала законної сили 23 травня 2024 року, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України - у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 6202005000000000304 від 14 лютого 2020 року, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.
29 липня 2025 року з урахуванням викладених обставин, наказом № 352 о/с ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію», а саме - у зв'язку із службовою невідповідністю.
Частиною 1 ст. 18 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII “Про Національну поліцію» (Закон № 580-VIII) встановлено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; […] 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Проте, позивач не проінформував безпосереднього керівника про такі обставини, а саме: про наявність ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року у справі № 234/7968/20 - зазначена ухвала була виявлена шляхом здійснення аналізу інформації стосовно поліцейських підрозділів поліції ГУНП в Донецькій області, які раніше порушили службову дисципліну та за участі яких трапились надзвичайні події, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у зв'язку із чим притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача відбулось саме у липні 2025 року.
Згідно із ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а від кримінальної відповідальності за вчинення нетяжкого злочину позивача звільнено у зв'язку із закінченням трьох років з дня вчинення ним кримінального правопорушення.
Тобто, зазначеною ухвалою не встановлено обставин, які реабілітують позивача, а навпаки, констатований факт, що останній вчинив злочин.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 61 Закону № 580-VIII не може бути поліцейським особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав.
Таким чином, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито з нереабілітуючих підстав.
Оскільки звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, що передбачено ст. 49 Кримінального кодексу України, належить до нереабілітуючих підстав для закриття кримінального провадження, така обставина унеможливлює подальше проходження служби в поліції в силу норм п. 4 ч. 2 ст. 61 Закону України “Про Національну поліцію».
Пунктом 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
При цьому припинення кримінального провадження з нереабілітуючих підстав є самостійною та достатньою підставою для припинення служби в поліції, без проведення службового розслідування.
З огляду на зазначене, наказ про звільнення позивача зі служби в поліції є правомірним.
Також відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача у частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 30 липня 2025 року по день можливого поновлення на службі є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, так як рішення про його поновлення на службі станом на час звернення із даним позовом до суду не прийнято.
Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.21-23).
У відповіді на відзив позивач знов наводить аргументи, які містяться у позовній заяві; наголошує, що на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Донецькій області він проходив службу з липня 2024 року і під час призначення на вказану посаду всі кандидати проходили перевірку на предмет відповідності вимогам ст.ст. 49, 61 Закону України “Про Національну поліцію».
Закон не містить вимог щодо порядку інформування безпосереднього керівника про наявність судових рішень, ухвалених стосовно поліцейського, тому ОСОБА_1 повідомив свого керівника про ухвалу в усній формі і що письмової доповіді щодо цього у нього ніхто не вимагав.
Доказів на спростування зазначеного відповідач не надав.
На переконання позивача, і його безпосередньому керівнику, і поліцейській комісії, яка проводила перевірку на предмет його відповідності вимогам ст.ст. 49, 61 Закону України “Про Національну поліцію», було достеменно відомо про наявність кримінального провадження № 620200500000000304 від 14 лютого 2020 року і про ухвалене у ньому судове рішення, так як стан досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні був на обліку у підрозділі кадрового забезпечення.
Крім цього, зазначена ухвала перебувала у вільному доступі (у Єдиному державному реєстрі судових рішень), що не перешкоджало управлінню головної інспекції ГУНП в Донецькій області надати оцінку факту ухвалення судового рішення відразу після набрання ним законної сили у квітні 2024 року.
Наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 32-34).
У запереченні на відповідь на відзив відповідач знов наголошує, що згідно із ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний, зокрема, інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді і що позивач не проінформував безпосереднього керівника про наявність ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 у справі № 234/7968/20, а також що зазначена ухвала була виявлена шляхом здійснення аналізу інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень стосовно поліцейських підрозділів поліції ГУНП в Донецькій області, які раніше порушили службову дисципліну та за участі яких трапились надзвичайні події.
Стаття 284 КПК України містить вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження, які, в свою чергу, поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин, нереабілітуючими - ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину.
При цьому до реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.
Всі інші підстави є нереабілітуючими.
У постанові від 1 лютого 2024 року у справі № 930/497/23 Верховний Суд зазначив, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається; що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження свідчать про наявність достатніх доказів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, що, у свою чергу, унеможливлює подальше проходження служби в поліції відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 61 Закону України “Про Національну поліцію».
КПК України передбачає обов'язкову згоду особи на закриття кримінального провадження щодо неї з підстави звільнення від кримінальної відповідальностіі зі змісту ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року вбачається, що позивач не заперечував проти такого закриття.
Припинення кримінального провадження з нереабілітуючих підстав є самостійною та достатньою підставою для припинення служби в поліції без проведення службового розслідування.
Аргументи позивача щодо обмеження дії п. 4 ч. 2 ст. 61 Закону № 580-VIII виключно на кандидатів на службу в поліції є безпідставними: відповідно до ч. 2 ст. 61 Закону № 580-VIII перелік осіб, які не можуть бути поліцейськими, встановлений без розмежування статусу таких осіб - особи, які претендують на службу, чи особи, які вже перебувають на службі.
Відповідач наголошує, що служба в поліції передбачає бездоганну репутацію, відсутність обставин, що дискредитують звання поліцейського і відповідність морально-діловим вимогам служби.
Наполягає на правомірності оскаржуваного позивачем наказу (а.с. 37-39).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (далів - позивач, ОСОБА_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 від 7 серпня 2019 року; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 8-10).
Відповідач, Головне управління Національної поліції України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ НП в Донецькій області), код ЄДРПОУ 40109058; зареєстроване місцезнаходження: пр.-т. Нахімова, буд. 86, м. Маріуполь, Донецька область, 87517; є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 25-27).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивач з 2013 року працював в органах Національної поліції України, з липня 2024 року - на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Донецькій області (а.с. 1, 14, 28-29).
У липні 2024 року начальник УГІ ГУНП в Донецькій області, полковник поліції Р.Торбіна звернувся до начальника ГУНП в Донецькій області, генерала поліції третього рангу Р.Осипенка, із доповідною запискою (вх. № 4700 від 22 липня 2025 року), в якій зазначено наступне.
Управління головної інспекції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (Управління) є структурним підрозділом ГУНП в області, яке здійснює контроль за службовою діяльністю структурних підрозділів апарату ГУНП в області та підпорядкованих територіальних підрозділів поліції, сприяє вдосконаленню їх службової діяльності та зміцненню службової дисципліни.
Відповідно до пп. 16, 18 п. і розділу III Положення про управління головної інспекції ГУНП в Донецькій області (Положення), затвердженого наказом ГУНП в області від 16 серпня 2021 року № 1644, для вирішення покладених на Управління завдань, його працівники забезпечують ведення обліків порушень службової дисципліни і надзвичайних подій за участю працівників підрозділів поліції ГУНП в області, аналізують та узагальнюють таку інформацію, готують пропозицій керівництву ГУНП в області щодо вжиття відповідних профілактичних заходів, за дорученням керівництва ГУНП в області в межах повноважень за результатами аналізу службової діяльності та проходження служби надають пропозиції щодо доцільності призначення кандидатів на посади в підрозділах поліції ГУНП в області.
Відповідно до п. 6 розділу IV Положення, працівники Управління мають право користуватися відповідними базами даних МВС, НПУ та інших органів державної влади.
Одним з джерел наповнення баз даних органів державної влади є Єдиний державний реєстр судових рішень щодо наслідків судового розгляду кримінальних проваджень, доступ до якого наявний в Управлінні.
Під час здійснення аналізу інформації стосовно поліцейських підрозділів поліції ГУНП в області, які раніше порушили службову дисципліну та за участю яких трапилися надзвичайні події, в Єдиному державному реєстрі судових рішень було виявлено відомості стосовно інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (01125914), ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно якого 16 квітня 2024 Індустріальним районний судом м. Дніпропетровська винесено ухвалу, відповідно до якої ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 620200500000000304 від 14 лютого 2020 року, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності).
Статтею 284 КПК України передбачено вичерпаний перелік підстав для закриття кримінального провадження, які при цьому класифікуються за декількома критеріями та поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі: реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин; нереабілітуючі - ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину.
До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.
Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 61 Закону України “Про Національну поліцію» встановлено, що не може бути поліцейським особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав (а.с. 30).
Згідно із відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року по справ № 234/7968/20, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності; кримінальне провадження № 620200500000000304 від 14 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України - закрито.
Як вбачається зі змісту зазначеної ухвали, відповідно до Журналу видачі бланків протоколів про адміністративні правопорушення, бланків постанов по справах про адміністративне затримання Краматорського відділу поліції ГУНІІ в Донецькій області № 824 ОСОБА_1 , займаючи посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Краматорського відділу поліції ГУНІ в Донецькій області, 5 вересня 2019 року отримав бланки постанов у кількості двадцяти штук, у тому числі бланки постанов серії ГАА № 421286, серії ГАА № 421290 та серії ГАА № 421291.
ОСОБА_2 , діючи умисно та протиправно, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків внаслідок вчинення своїх дій, маючи на меті штучне створення показників своєї службової діяльності шляхом підроблення офіційних документів - постанов по справі про адміністративні правопорушення, які до примітки ст. 358 КК України є офіційними документами, порушуючи функціональні обов'язки та діючи всупереч інтересам служби, вчинив службове підроблення при наступних обставинах.
У період з 26 січня 2020 року по 29 січня 2020 року ОСОБА_1 , під час виконання службових обов'язків, перебуваючи у місті Краматорську Донецької області, використовуючи бланк постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 421286, достовірно знаючи про відсутність факту вчинення гр. *** будь-якого адміністративного правопорушення та взагалі про відсутність перебування вказаного громадянина на місці вказаному у постанові, як місце вчинення адміністративного правопорушення, склав завідомо неправдивий офіційний документ - постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно ***, щодо вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 178 КУпАП, зокрема власноручно вніс до вказаного офіційного документу рукописні записи: в графі “установив» власноруч написав, що о 10 год 00 хв 26 січня 2020 року гр. ***, знаходячись на залізничній станції у м. Краматорську по вул. Залізничній, розпивав пиво “Чернігівське» у громадському місці, та підписав вказану постанову, чим надав постанові статусу офіційного документа.
Також ОСОБА_2 , продовжуючи свій злочинний намір, діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на штучне створення показників своєї службової діяльності, у період з 26 січня 2020 року по 29 січня 2020 року, перебуваючи у м. Краматорську Донецької області, під час виконання службових обов'язків, використовуючи бланк постанови по справі про адміністративне правопорушення ГАА № 421290, достовірно знаючи про відсутність факту вчинення гр. *** будь-якого адміністративного правопорушення та взагалі про відсутність перебування вказаного громадянина на місці вказаному у постанові, як місце вчинення адміністративного правопорушення, склав завідомо неправдивий офіційний документ - постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно ***, щодо вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КУпАП, зокрема власноручно вніс до вказаного офіційного документу рукописні записи: в графі “установив» власноруч написав, що о 10 год 00 хв 26 січня 2020 року гр. ***, знаходячись на залізничній станції у м. Краматорську по вул. Залізнична, палив у публічному місці цигарку “Прима», та підписав вказану постанову, чим надав постанові статусу офіційного документа.
Також, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний намір, діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на штучне створення показників своєї службової діяльності, у період з 26 січня 2020 року по 29 січня 2020 року, перебуваючи у м. Краматорську Донецької області, під час виконання службових обов'язків, використовуючи бланк постанови по справі про адміністративне правопорушення ГАА № 421291, достовірно знаючи про відсутність факту вчинення громадянином *** будь-якого адміністративного правопорушення та взагалі про відсутність перебування вказаного громадянина на місці вказаному у постанові, як місце вчинення адміністративного правопорушення, склав завідомо неправдивий офіційний документ - постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно *** щодо вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КУпАП, зокрема власноручно вніс до вказаного офіційного документу рукописні записи: в графі “установив» власноруч написав, що о 23 год 00 хв 27 січня 2020 року гр. ***, знаходячись біля ТОВ “АТБ» по вул. Сіверська, буд. 335 у м. Краматорську гучно співав пісні, та підписав вказану постанову, чим надав постанові статусу офіційного документа.
29 січня 2020 року ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочин, діючи з єдиними умислом та метою штучного створення показників своєї службової діяльності, видав зазначені вище підроблені офіційні документи - постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно *** у відділ превенції Краматорського ВП, які зареєстровано у Журналі обліку справ про адміністративні правопорушення та протоколів про адміністративні затримання Краматорського ВП ГУНІ в Донецькій області (журнал № 951 від 14 грудня 2019 року) за № 332 від 29 січня 2020 року (постанова серії ГАА № 421290 від 26 січня 2020 року), № 335 від 29 січня 2020 року (постанова серії ГАА № 421291 від 27 січня 2020 року) та № 340 від 29 січня 2020 року (постанова серії ГАА № 421286 від 26 січня 2020).
Також в ухвалі вказано, дії ОСОБА_1 кваліфіковано як складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.
Зазначено, що обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.
З огляду на те, що ОСОБА_1 інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, яке вчинене у січні 2020 року та відноситься до нетяжких злочинів і з дня його вчинення минуло більше трьох років, суд дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Ухвала прийнята із посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288, ч. 3 ст. 314 КПК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118404230).
Наказом ГУ НП в Донецькій області від 29 липня 2025 року № 352 о/с (м. Покровськ) “По особовому складу» із посиланням на розділ VІІ Закону України “Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0125914), інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Донецькій області, звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність) з 29 липня 2025 року, встановивши йому у липні 2025 року премію у розмірі 265,540%. Вислуга років на 29 липня 2025 року складає: у календарному обчисленні - 11 років 6 місяців 22 дні. Вважати невикористаними відпустки: за 2018 рік - у кількості 25 діб, за 2020 рік - у кількості 6 діб, за 2022 рік - у кількості 9 діб, за 2023 рік - у кількості 24 діб, за 2024 рік - у кількості 35 діб, за фактично відпрацьований час 2025 року - у кількості 18 діб. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 5 807,30 грн. […] Підстава: доповідна записка управління головної інспекції ГУ НП в Донецькій області від 22 липня 2025 року № 1634/55/01-2025, ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року у справі № 234/7968/20 (а.с. 11).
4 серпня 2025 року представник позивача, адвокат Трофімчук В.В., звернувся до начальника ГУ НП в Донецькій області Осипенка Р.І. із адвокатським запитом (вих. № 421), у якому просив надати інформацію стосовно наступного:
- чи призначалось протягом періоду квітень 2024 року - липень 2025 року службове розслідування стосовно ОСОБА_1 за обставин, наведених в ухвалі суду від 16 квітня 2024 року № 324/7968/20 та які результати та висновки службового розслідування?
- чи видавався наказ (розпорядження) за результатами цього службового розслідування (у випадку його проведення)?
- на яких підставах виданий наказ від 29 липня 2025 року № 352 о/с “По особовому складу»?
Також у запиті містилось прохання додати належним чином завірені копії: доповідної записки управління головної інспекції Головного управління НП в Донецькій області від 22 липня 2025 року № 1634/55/01-2025 та висновку службового розслідування (у випадку проведення) (а.с. 12).
Листом від 11 серпня 2025 року (вих. № 87оу/26/02-2025) управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Донецькій області на запит адвоката В.Трофімчука (вх. № ГУНП 510 аз/еп від 5 серпня 2025 року) направило останньому довідку від 11 серпня 2025 року (вих. № 463) про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , встановлений на день звільнення (за відпрацьований час липня 2025 року) (а.с. 13-14).
Як вбачається з довідки відповідача від 11 серпня 2025 року (вих. № 463) про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , встановлений на день його звільнення, копія якої направлялась відповідачем представнику позивача:
посадовий оклад за посадою “інспектор» батальйону поліції особливого призначення встановлено у розмірі 2400,00 грн; за фактично відпрацьований час - 2245,16;
оклад за спеціальне звання “старший лейтенант поліції» - 1600,00 грн; за фактично відпрацьований час - 1496,77 грн;
надбавка за стаж служби (25%) - 1000,00 грн; за фактично відпрацьований час - 935,48 грн;
надбавка за специфічні умови проходження служби (40%) - 2000,00 грн; за фактично відпрацьований час - 1870,97 грн;
премія (262,540%) - 18377,80 грн; за фактично відпрацьований час - 17192,14 грн;
всього: 25377,80 грн; за фактично відпрацьований час - 23865,46 грн;
Одноденний розмір грошового забезпечення на день звільнення складає 845,93 грн (із розрахунку: 25377,80 грн/30 діб) (а.с. 14).
Будучи не згодним з наказом начальника ГУНП в Донецькій області від 29 липня 2025 року № 352 о/с “По особовому складу», яким його звільнено зі служби в поліції, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно зі ст. 3 Закон № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону № 580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно із ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Частиною 1 ст. 18 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
[…]
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
Питання щодо службової невідповідності розкрито у ч. 2 ст. 61 Закону № 580-VIII, згідно із якою не може бути поліцейським:
1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою;
2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку;
3) особа, яка має непогашену або незняту судимість за вчинення кримінального правопорушення, крім реабілітованої;
4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав;
5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією;
6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск;
7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства;
9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
Отже, у випадку, якщо стосовно поліцейського було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав - має місце службова невідповідність зазначеного поліцейського займаній посаді, що у свою чергу має своїм наслідком звільнення зі служби в поліції.
Як встановлено судом, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року по справ № 234/7968/20 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності; кримінальне провадження № 620200500000000304 від 14 лютого 2020 року стосовно позивача, яке було відкрито за ч. 1 ст. 366 КК України, - закрито.
Ухвала прийнята із посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288, ч. 3 ст. 314 КПК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118404230).
Суд зазначає, що чинне законодавство не містить визначення поняття «нереабілітуючі підстави припинення кримінального провадження».
У постанові Верховного Суду від 1 лютого 2024 року у справі № № 930/497/23 зазначено, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається
Вказаний висновок неодноразово було підтримано Верховним Судом і в інших постановах.
Так, у постанові від 16 жовтня 2025 року у справі № 352/515/25 Верховний Суд зазначив наступне:
“ 28. Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. До нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить, зокрема, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
29. Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається (див. постанову Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі № № 930/497/23 (провадження № 51-4798км23).
30. У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 398/571/15-ц (провадження № 61-1059св20) висловлено правову позицію, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
31. У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини шкоду.
32. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 367/6377/17 (провадження № 61-975св23).».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, закриття/припинення кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності - є закриттям/припиненням кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
Як наслідок, наявність набувшей законної сили ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності є достатньою підставою для звільнення поліцейського зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII.
Щодо посилань позивача на не дотримання відповідачем Закону України “Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX при прийнятті спірного наказу, зокрема стосовно форми та змісту наказу (який на переконання позивача є адміністративним актом у розумінні приписів вказаного закону), суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 2 вказаного закону його дія не поширюється на відносини, що виникають під час служби в поліції, а також іншої публічної служби.
Щодо посилань позивача на те, що висновок про службову невідповідність поліцейського може бути зроблений лише за наслідком проведення службового розслідування, що передбачено, зокрема, Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно зі ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
При цьому пунктами 5 та 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:
- через службову невідповідність;
- у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
З аналізу наведених приписів слідує, що звільнення поліцейського зі служби в поліції через службову невідповідність (п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII) і звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту (п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII) - є окремими правовими підставами для звільнення поліцейського зі служби в поліції.
Тобто, для прийняття рішення про звільнення поліцейського зі служби в поліції через службову невідповідність не передбачено попередньо проведення службового розслідування (так як відсутня необхідність дослідження певного кола обставин для встановлення факту вчинення поліцейським дисциплінарного проступку).
Щодо посилань позивача на те, що ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року по справ № 234/7968/20 набрала законної сили 24 квітня 2024 року, як наслідок, позивач не міг бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби у поліції після спливу шестимісячного строку, суд знов наголошує, що звільнення позивача зі служби в поліції у липні 2025 року мало місце не у зв'язку із встановленням службовим розслідуванням в порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом, факту скоєння останнім дисциплінарного проступку, а у зв'язку із застосуванням приписів п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII.
Таким чином, наведені вище обґрунтування позивача судом відхиляються.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги наведенні вище нормативно-правові приписи, суд доходить висновку про доведеність відповідачем правомірності та обґрунтованості наказу ГУНП в Донецькій області від 29 липня 2025 року № 352 о/с “По особовому складу».
Як наслідок, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів та поновлення на службі.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна