Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 грудня 2025 року Справа№826/14329/15
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (місцезнаходження: Україна, 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок, 1, код ЄДРПОУ 37243279) до Головного управління ДПС у м.Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (місцезнаходження: Україна, 04116, м.Київ, вул.Шолуденко, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №16026552210 від 16.02.2015 року, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позову позивач посилається на неправомірність оскаржуваного рішення, яке прийнято на підставі протиправних необґрунтованих висновків відповідача, сформованих за результатами перевірки. Безпідставними є висновки, податкового органу щодо відсутності реального настання правових наслідків за результатами проведених позивачем з ТОВ "Маркет-Груп" господарських операцій за жовтень 2014 року, оскільки факт реального здійснення таких операцій підтверджено належним чином складеними первинними документами.
Від відповідача до суду надійшов відзив з урахуванням висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 07.07.2022 на позовну заяву, в якому заперечували проти задоволення позову, обгрунтовуючи незгоду тим, що між позивачем та ТОВ "Маркет-Груп" укладено договір згідно якого постачальник зобов'язується, а покупець своєчасно прийняти і в повному обсязі здійснити оплату вартості товару на умовах, передбачених договором.
Вказали, що фактично ТОВ "Маркет-Груп" не могло виконати вищенаведені господарські операції так як на підприємтсві відсутні достатні трудові ресурси, виробниче та автомобільне обладнання.
Також працвниками СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві взято пояснення директора ТОВ "Маркет-Груп" ОСОБА_1 в якому зазначено, що даний громадянин не є директором та засновником підприємства ТОВ "Маркет-Груп" та жодного документу вказана особа не підписувала.
Стосовно посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення дизельного палива та бензину, судами першої та апеляційної інстанції зазначено про те, що у вересні-жовтні 2014 поставка талонів відбувалась тільки у талонах, а тому відсутність товарно транспортних накладних не може свідчити про нереальність господарських операцій. Відповідач вважає, що необхідно перевірити факт наявності у ТОВ "Маркет-Груп" пального, яким мали б бути забезпечені передані позивачу талони, можливість, як таку, його реалізація через АЗС тощо.
Просили відмовити в задоволенні позову.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 №16026552210.
Постановою Верховного Суду від 07.07.2022 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі №826/14329/15 у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2022 року справу № 826/14329/15 розподілено на суддю Погрібніченка І.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2022 прийнято адміністративну справу № 826/14329/15 до провадження.
3 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону № 2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абз. 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.
На підставі п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2025 року справу передано на розгляд судді Аканова О.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року прийнято до провадження справу №826/14329/15 за позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (місцезнаходження: Україна, 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок, 1, код ЄДРПОУ 37243279) до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (місцезнаходження: Україна, 04116, м.Київ, вул.Шолуденко, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №16026552210 від 16.02.2015 року; розгляд справи розпочато спочатку і здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено сторонам строк для подання письмових пояснень та доказів на їх підтвердження, з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 07.07.2022, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення сторін; зобов'язано ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" надати до суду письмові пояснення щодо: чи підписував первинні документи Ворожеєв Ю.В., який значився директором ТОВ «Маркет-Груп» у періоді, що перевірявся від імені ТОВ «Маркет-Груп»; ким підписувались первинні документи від імені ТОВ «Маркет-Груп» які стали підставою для формування податкового обліку позивача; відомості про задекларовані матеріальні та трудові ресурси ТОВ «Маркет-Груп» при здійсненні господарської операції з позивачем; відомості про наявність у ТОВ «Маркет-Груп» пального для здійсненні господарської операції з позивачем.
Ухвалою суду від 18 серпня 2025 року зобов'язано Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; Головне управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України надати до суду з огляду на тривалість судового провадження у цій справі до її передачі Донецькому окружному адміністративному суду письмові пояснення та/або відповідні заяви у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у спірних правовідносинах, врегулювання спору між сторонами, а також письмові пояснення щодо актуальності цього спору на даний момент; зобов'язано Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; Головне управлінню ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України надати до суду письмові поясненння та докази на їх підтвердження, з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 07.07.2022 року; зобов'язано ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" надати до суду письмові пояснення щодо: чи підписував первинні документи ОСОБА_1 , який значився директором ТОВ “Маркет-Груп» у періоді, що перевірявся від імені ТОВ “Маркет-Груп»; ким підписувались первинні документи від імені ТОВ “Маркет-Груп» які стали підставою для формування податкового обліку позивача; відомості про задекларовані матеріальні та трудові ресурси ТОВ “Маркет-Груп» при здійсненні господарської операції з позивачем; відомості про наявність у ТОВ “Маркет-Груп» пального для здійсненні господарської операції з позивачем.
Ухвалою суду від 02.12.2025 року в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про зупинення провадження по справі №826/14329/15 - відмовлено.
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 №3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого 2024 № 3564-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08 травня 2024 № 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23 липня 2024 № 3892-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29 жовтня 2024 № 4024-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 січня 2025 № 4220-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16 квітня 2025 № 4356-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 липня 2025 № 4524-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 жовтня 2025 № 4643-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Акціонерне товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (місцезнаходження: Україна, 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок, 1) код ЄДРПОУ 37243279 є юридичною особою.
Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" (код за ЄДРПОУ 34185162) за жовтень 2014 року.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 29 січня 2015 року №81/26-55-22- 10/37243279, згідно висновків якого встановлено порушення ПАТ "ДПЗКУ" п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині завищення значення р. 20.2 декларації з ПДВ за жовтень 2014 року "Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду" до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму - 5008209,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №16026552210 від 16.02.2015 року, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2015 року у розмірі 5008209,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження висновки акту перевірки та прийняте на їх підставі оскаржуване рішення залишено без змін.
Згідно акту перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на відомостях про неможливість здійснення контрагентом позивача - ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" господарських операцій у вересні 2014 року.
На цій підставі податковий орган стверджує, що операції даного підприємства та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.
Суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими у зв'язку з наступним.
Між ПАТ "ДПЗКУ" (покупець) і ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" (постачальник) укладено договір від 08 вересня 2014 року №509 (далі - договір) (т. 2, а.с. 236 - 240).
Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується у період з 15 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року поставити покупцю дизельне паливо та бензин автомобільний (далі - товар), а покупець своєчасно прийняти і в повному обсязі здійснити оплату вартості товару на умовах передбачених договором.
Пунктом 3.1 договору, передбачено, що оплата покупцем проводиться на умовах 100 % передоплати на кожну конкретну партію товару, на підставі отриманого рахунку-фактури та оформлених належним чином первинних документів на поставку товару, а саме податкової накладної на товар.
Так, у перевіряємий період сторонами підписано специфікацію №1/1 від 10 вересня 2014 року.
На виконання вимог договору, ПАТ "ДПЗКУ" перераховано на поточний рахунок ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" 45172199,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №1001024514 від 11 вересня 2014 року на суму 30049255,60 грн. (т. 1, а.с. 69), №117634 від 19 листопада 2014 року на суму 15122944,00 грн. (т. 1, а.с. 70).
Пунктом 3.5 договору встановлено, що датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.
Згідно з п. 4.5 Договору, транспортування товару проводиться постачальником автомобільним транспортом до місця зберігання товару покупцем згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України". Поставка та передача товару здійснюється узгодженими партіями (частинами), у відповідності до специфікацій. Кількість партій Товару, асортимент та ціна зазначаються в ТТН та/або видаткових накладних та/або актах приймання-передачі товару.
За наслідком виконання умов договору ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" у жовтні 2014 року виписано на користь позивача видаткові накладні (т. 1, а.с 73 - 119), та податкову накладну від 12 вересня 2014 року №1 на суму 30049255,60 грн., у т.ч. ПДВ - 5008209,27 грн.
Суму податку на додану вартість сплачену в ціні товару включено позивачем до складу податкового кредиту у декларації за жовтень 2014 року.
Також позивачем у жовтні 2014 року подано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників податкової звітності в частині зміни номенклатури та кількості обсягів товарів, які не вплинули на загальний обсяг задекларованих зобов'язань (т. 1, а.с. 15).
Суд, дослідивши перелічені документи, оформлені сторонами вказаного правочину, дійшов висновку, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88).
Разом з тим, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.
Те, що вказані господарські операції належним чином відображені у податковій звітності позивача, не заперечувалось податковим органом та підтверджується відомостями Акту перевірки і доказами наявними в матеріалах справи.
Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Згідно пп. "а" п. 198.1, п. 198.2, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.
З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. У свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону №996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення №88, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.
Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які повинні мати всі необхідні реквізити, передбачені законодавчими вимогами.
Правочини, що відображають здійснення фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентами, належним чином задокументовано і оформлено з дотриманням вимог бухгалтерського законодавства, та відображено у податковій звітності позивача.
У той же час суд звертає увагу на те, що податковим органом у акті перевірки не вказано жодного об'єктивного та документально підтвердженого доказу недійсності первинних документів, складених між позивачем і його контрагентом на виконання правочину, а саме - відповідного судового рішення, висновків судово-почеркознавчої експертизи, призначеної та проведеної у встановленому законом порядку, тощо.
Також відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій між позивачем та контрагентом, які покладено в основу оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем надано документи, що підтверджують факт придбання товарів у вказаного підприємства.
При прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується те, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів і їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вказані правочини між позивачем та його контрагентом є реальним, товарними, взаємними, оплатними, такими, що відбувались та потягнули за собою реальні зміни у майновому стані його учасників.
Отже, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" здійснені в межах їх господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Враховуючи викладене, позивачем виконано передбачені законом вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаним контрагентом.
Натомість, зі змісту акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог законодавства по вказаних вище операціях ґрунтуються виключно на обставинах, встановлених щодо діяльності його контрагента.
Відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Оскільки правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, є за визначенням ЦК України оспорюваним, факт його укладення сторонами з таким наміром повинен бути встановлений виключно судом.
Такий висновок узгоджується з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9, згідно якої питання встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду виключно у судовому порядку у разі наявності відповідної суперечки.
Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Оскільки жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, позивач вважає, що посилання в акті перевірки на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Крім того, суд звертає увагу на те, що законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Відповідно до ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
На підставі викладеного суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.
При розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, актах виконаних робіт, банківських виписках, звітах достовірні.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України").
Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.
Вищий адміністративний суд України у своєму роз'ясненні від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 наголошує на тому, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Також зазначено, що якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Згідно мотивувальної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі №К/9991/50772/12 головною підставою для висновку про нікчемність правочину являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.
Отже, отримання податковим органом відомостей про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій вказаними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.
Первинні документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог КАС України не виявлено.
Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.
Згідно ст. 2 Закону №996-XIV, цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
У ч. 2 ст. 3 Закону №996-XIV, зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Вимоги до первинного документу встановлені у ст. 9 Закону №996-XIV, де визначено, що: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, первинними документами є договори, платіжні документи, відповідні акти виконаних робіт та прибуткові накладні, податкові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Наслідки в податковому обліку створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника податку. Не може не визнаватися право на витрати в тому випадку, якщо відповідні товари реально були придбані платником податків або витрати на таке придбання реально були понесені.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що всі господарські операції позивача підтверджені первинними документами згідно вимог ст. 9 Закону №996-XIV, а тому є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Також, суд враховує вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно якої відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Як встановлено судом та не заперечувалось податковим органом в ході перевірки, на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа, мав право укладати правочини та виписувати податкові накладні.
Крім того, як пояснив позивач, ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" своє зобов'язання перед ПАТ "ДПЗКУ" виконано частково, а саме на суму 625380,00 грн.
Так, поставлено товар передбачений умовами договору №509 від 08 вересня 2014 року:
- згідно видаткової накладної №101 від 16 вересня 2014 - бензин А-92 в талонах на загальну суму 17914,00 гри.;
- згідно видаткової накладної №102 від 17 вересня 2014 - бензин А-92 в талонах на загальну суму 428415,00 гри.;
- згідно видаткової накладної №103 від 25 вересня 2015 - бензин А-92 в талонах на загальну суму 15379,00 грн.;
- згідно видаткової накладної №104 від 26 вересня 2015 - бензин А-92 PERFEKT в талонах на загальну суму 7267,00 грн.;
- згідно видаткової накладної №105 від 15 жовтня 2014 - дизельне паливо та бензин А-95 в талонах на загальну суму 69500,00 грн.;
- згідно видаткової накладної №106 від 16 жовтня 2014 - бензин А-95, А-92 в талонах на загальну суму 13390,00 грн.;
- згідно видаткової накладної №107 від 22 жовтня 2014 - бензин А-92 в талонах на загальну суму 73 515,00 грн.;
Щодо передачі придбаного товару, позивач пояснив, що товар отримувався фахівцем супроводу конкурсних торгів управління постачання Рудомотькіним М.С., на що останньому видано відповідні довіреності, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 2, а.с. 195 - 200).
Також, сторонами договору складено відповідні акти приймання-передачі товару.
У подальшому Товар був розподілений на філії ПАТ "ДПЗКУ", а саме:
- бензин А-92, отриманий на загальну 17914,00 грн. згідно видаткової накладної №101 від 16 вересня 2014 року - па потреби філій ПАТ "ДПЗКУ" "Солідарненський елеватор ", "Кальчицький елеватор", "Хлібна база №83".
- бензин А-92, отриманий на загальну суму 428415,00 грн., згідно видаткової накладної №102 від 17 вересня 2014 - на потреби філій ПАТ "ДПЗКУ" "Легендарненський елеватор", "Кіровоградський КХП №1", "Сумський КХП", "Шполянський елеватор", "Новоукраїнський КХП", "Савинський елеватор", "Пирятинський КХП", "Брилівський елеватор", "Великолепетиський елеватор", "Бровківське КХП", "Стрийський КХП №2", "Кролевецький КХП", "Роївський елеватор", "Кремидівське ХПП", "Сахновіцинський елеватор", "Уманський елеватор", "Білокриницький КХП", "Старокостянтинівський елеватор", "Лубенський насіннєобробний завод", "Буринський елеватор", "Харківський КХП №2", "Ічнянське ХПП";
- бензин А-92, отриманий на загальну суму 15379,00 грн. згідно видаткової накладної №103 від 25 вересня 2015 року - на потреби філії ПАТ "ДПЗКУ" "Білоколодязький елеватор";
- бензин А-92 PERFEKT, отриманий на загальну сум 7267,00 грн., згідно видаткової накладної №104 від 26 вересня 2015 року - на потреби філії ПАТ "ДПЗКУ" "Дубенський КХП", "Голопристанський елеватор" "Гребінківський елеватор";
- дизельне паливо та бензин А-95, отриманий на загальну суму 69500,00 грн., згідно видаткової накладної №105 від 15 жовтня 2014 року - на потреби філії ПАТ "ДПЗКУ" "Ізюмський КХП";
- бензин А-95, А-92, отриманий на загальну суму 13390,00 грн. згідно видаткової накладної №106 від 16 жовтня 2014 року - на потреби філій ПАТ "ДПЗКУ" "Ізюмський КХП" та "Гребінківський елеватор";
- бензин А-92, отриманий на загальну суму 73515,00 грн. згідно видаткової накладної №107 від 22 жовтня 2014 року - на потреби філій ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база №78", "Хлібна база №86".
Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями, фотокопіями накладних на внутрішнє переміщення (т. 2, а.с. 2 - 193).
Щодо доводів податкового органу на не встановлення факту передачі товару у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, суд зазначає наступне.
Зі змісту п. 4.5 договору слідує, що обов'язок перевезення товару покладено на постачальника, тобто ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП".
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних вище правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, належне враховуючи оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагента товару, відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій між позивачем і ТОВ «Маркет-Груп».
Від позивача на виконання рішення суду надані додаткові пояснення, в яких вважають, що господарські операції між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «МАРКЕТ-ГРУП» здійснені в межах їх господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
На думку позивача, доводи відповідача, які наведені в акті перевірки та відзиві, є безпідставними та необґрунтованими.
Стосовно висновків акту перевірки щодо не підтвердження здійснення господарської операції у зв'язку з відсутністю легального походження товару, необхідних матеріальних та трудових ресурсів, позивач зауважив, що контролюючим органом не було зроблено жодних зауважень до первинних документів, складених по операціях між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «МАРКЕТ ГРУП», тобто всі первинні документи складені по вищезазначених операціях відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Контролюючим органом не було зроблено жодних зауважень до первинних документів, складених по операціях між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «МАРКЕТ ГРУП», тобто всі первинні документи складені по вищезазначених операціях відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Стосовно передачі придбаного товару, повідомили, що товар отримано фахівцем супроводу конкурсних торгів управління постачання Рудомотькіним М.С. Сторонами договору складено відповідні акти приймання-передачі товару, в матеріалах справи наявні оборотно-сальдові відомості, копії накладних на внутрішнє переміщення, які підтверджують, що товар в подальшому був розподілений на відповідні філії АТ «ДПЗКУ» для використання у власній господарській діяльності. Отже, позивачем в повній мірі надано первинні документи, які підтверджують факт реальності проведеної господарської операції згідно договору №509.
Звернули увагу, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Позивач вважає, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій АТ «ДПЗКУ» із ТОВ «МАРКЕТ-ГРУП» не відповідають дійсності, не доведені належними засобами доказування, є хибними та спростовуються наявними первинними документами.
До додаткових пояснень позивачем додано Постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 справа №160/3364/19.
Суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої укладений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Таким чином, вирок щодо посадової особи контрагента не може створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такий вирок суду за результатом розгляду кримінального провадження має оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Верховний Суд визнає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.
Порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для такого контрагента. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, сплатив за виконані товари і послуги, і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Суд звертає увагу, що у рішенні від 5 липня 2016 року по справі № 211793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво»).
Листом ВАСУ від 14.11.2012р. за № 2379/12/13-12 преюдицівність вищевказаної норми права конкретизовано:
1. Судам варто враховувати, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб».
2. Адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Більше того, ВАСУ в рішенні від 26.08.2015 р. по справі К/800/60969/14 вказує наступне: «Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду».
Верховний суд України в рішенні від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985a15 вказав, що господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, а сам договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Більше того, суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов. (ВСУ, справа № 2а-4201/11/2670 від 26.04.2016 р.).
Відтак, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2017р. по справі №757/5959/17-к, відповідно до якої звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 205 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито не може бути належним доказом того, що директор Ворожеєв Юрій Володимирович не підписував первинні документи від імені ТОВ «Маркет-Груп», оскільки не має спірних поставок Товару.
Судове рішення про фіктивне підприємництво чи будь яке інше порушення законодавства з боку директора ТОВ «МАРКЕТ-ГРУП» податковим органом також не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн. згідно платіжного доручення №88872 від 14 липня 2015.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в розмірі 487,20 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (місцезнаходження: Україна, 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок, 1, код ЄДРПОУ 37243279) до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (місцезнаходження: Україна, 04116, м.Київ, вул.Шолуденко, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №16026552210 від 16.02.2015 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 лютого 2015 року №16026552210.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (місцезнаходження: Україна, 04116, м.Київ, вул.Шолуденко, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (місцезнаходження: Україна, 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок, 1, код ЄДРПОУ 37243279) судовий збір в розмірі 487,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Аканов