01 грудня 2025 рокуСправа № 160/30245/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення 1075,70 грн., -
06.10.2025р. (згідно відомостей поштового зв'язку) Військова частина НОМЕР_1 звернулася з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просить:
- стягнути з відповідача на користь позивача суму 1075,70 грн. у вигляді відшкодування заподіяної матеріальної шкоди;
- стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору у сумі 3028 грн.
Ухвалою суду від 13.11.2025р. було відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення пропущеного строку позовної давності у справі №160/30245/25, позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 3028,00 грн. у відповідності до вимог ст.4 Закону України “Про судовий збір», ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
17.11.2025р. через систему "Електронний суд", на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2025р., від позивача до суду надійшла зокрема заява про поновлення строку по даній справі, в якій останній просить, зокрема, визнати поважність причин пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду по справі №160/30245/25 посилаючись на впровадження воєнного стану та те, що військова частина НОМЕР_1 неодноразово приймала участь у бойових дій з відсічі російської агресії, а отже фізичної можливості подачі позовної заяви або за допомогою підсистеми Електронний суд у військової частини НОМЕР_1 не було. Також позивач посилається і на постанову Верховного Суду від 29.09.2022р. у справі №500/1912/22.
У зв'язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 17.11.2025р. по 28.11.2025р. включно у щорічній відпустці, питання щодо можливості відкриття провадження у цій справі вирішується судом 01.12.2025р.
Так, з метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2025р. разом з поданою заявою про поновлення строку, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення строку у цій справі слід відмовити, оскільки вона не містить посилань на жодні поважні причини його пропуску.
Також і відповідних доказів на підтвердження обставин щодо участі військової частини НОМЕР_1 у бойових діях з відсічі рф саме у період з 27.03.2025 по 26.06.2025 включно (строк для подання даного позову) до згаданої заяви не додано.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що саме загальне посилання на участь у бойових діях без конкретизації таких обставин та без надання відповідних доказів , які б підтверджували неможливість подання саме цього позову до суду у згаданий період, не може бути визнано судом як поважні причини.
Також і слід зазначити, що участь у бойових діях приймають бойові підрозділи військової частини, до яких не входять, зокрема, підрозділи з правових питань та фахівці в галузі права виконують свої посадові обов'язки саме у цій галузі, тому посилання позивач на фізичну неможливість подати даний позов за допомогою підсистеми "Електронний суд", з урахуванням того, що даний позов подано поштою тільки 06.10.2025р. (тобто з пропуском3-місячного строку звернення до суду з цим позовом) є неспроможними.
Не заслуговують на увагу і доводи позивача щодо правової позиції Верховного Суду, наведеної у заяві, оскільки вони не є доказами підтвердження неможливості позивача, як суб'єкта владних повноважень, звернутися до суду з цим позовом у період з 27.03.2025 по 26.06.2025 включно.
При цьому, викладені у такій постанові обставини стосувалися певних осіб (військовослужбовців), які проходили військову службу та брали участь у бойових діях, тоді як у даному спорі позивачем є військова частина, яка виступає у даних правовідносинах як суб'єкт владних повноважень та має обов'язок дотримуватися відповідних строків звернення, встановлених законом.
Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Так, у постанові Верховного Суду від 25.05.2023р. у справі №620/3811/22 зроблено наступний висновок, а саме: "...Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо...".
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
За практикою Верховного Суду, зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи.
За викладеного, наведені в заяві про поновлення строку обставини, як підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, тому обґрунтовані підстави для поновлення позивачеві строку звернення до суду з цим позовом у суду відсутні, тому у задоволенні такої заяви позивачеві слід відмовити згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, враховуючи, що підстави, викладені представником позивача у заяві про поновлення строку, визнані судом неповажними, даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку у справі №160/30245/25 - відмовити.
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення 1075,70 грн. - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї документами, надіслати позивачеві.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва