02 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11067/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2025 №277228-2403-0316-UA07020010000096841.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.03.2025 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №277228-2403-0316-UA07020010000096841, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за період 2025 року в розмірі 12896,01 грн (об'єктом оподаткування - є належна позивачу на праві власності земельна ділянка площею 0,22 га; кадастровий номер: 0720581600:05:001:0394; цільове призначення: для будівництва та обслуговування приміщення комерційного використання; адреса: Волинська область, Володимирський район, село Суходоли).
12.08.2025 на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням надійшла податкова вимога від 09.07.2025 №0007062-1302-0320, якою повідомлено про наявність боргу в розмірі 12870,86 грн.
З оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що податковий орган визначив позивачу податкове зобов'язання з земельного податку щодо належної йому на праві власності земельної ділянки площею 0,22 га, кадастровий номер 0720581600:05:001:0394, розташованої у с. Суходоли Володимирського району Волинської області, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування приміщень комерційного використання.
Позивач, заперечуючи правомірність нарахувань, зазначає, що, будучи платником єдиного податку третьої групи, він звільнений від сплати земельного податку відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки земельна ділянка використовується ним у господарській діяльності.
З цією метою 02.01.2025 між позивачем (Зберігачем) та ПП «НОВА АРКАДА» (Поклажодавцем) укладено договір № 02-01/25 про надання послуг з тимчасового зберігання, місцем надання яких визначено належну позивачу земельну ділянку площею 0,22 га, кадастровий номер 0720581600:05:001:0394.
На думку позивача, земельна ділянка з січня 2025 року використовується позивачем у господарській діяльності, а тому, як платник єдиного податку третьої групи, він звільняється від обов'язку нарахування та сплати земельного податку відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, тоді як контролюючий орган безпідставно застосував загальні правила справляння плати за землю, не врахувавши спеціальний режим оподаткування спрощеної системи та норми пункту 269.2 статті 269 ПК України.
У зв'язку з цим позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення як протиправне та таке, що прийняте з порушенням вимог податкового законодавства.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 22).
В поданих до суду додаткових поясненнях (а.с. 25-27) представник відповідача позовних вимог не визнала та просила відмовити у їх задоволенні повністю, посилаючись на те, що застосування пільги зі сплати земельного податку для платників єдиного податку можливе лише за наявності двох умов: 1) фактичного використання земельної ділянки у господарській діяльності; 2) наявності статусу платника єдиного податку І-ІІІ групи, що також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, наведеними у додаткових поясненнях.
Відповідач зазначає, що спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових обов'язків, установлених пунктом 297.1 статті 297 ПК України, а лише визначає інший механізм їх сплати та передбачає можливість повернення до загальної системи у разі недотримання умов спрощеної системи оподаткування. При цьому платники єдиного податку залишаються платниками земельного податку у випадку надання земельної ділянки чи нерухомості, розташованої на ній, в оренду, найм або позичку.
ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП з 07.12.2007 та перебуває на спрощеній системі оподаткування (3-тя група - з 01.01.2017). Разом з тим, наявність у позивача включеного до переліку видів діяльності КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» не свідчить про те, що він здійснює виключно діяльність, охоплену цим кодом. Відповідно до положень КВЕД-2010, код виду діяльності не створює прав чи обов'язків та не може бути належним доказом провадження конкретного виду діяльності.
Щодо укладеного договору від 02.01.2025 №02-01/25 про надання послуг з тимчасового зберігання з ПП «НОВА АРКАДА», а також на передачу майна на відповідальне зберігання, то відповідач вказує на те, що у позивача відсутні КВЕДи, які охоплюють надання послуг зі зберігання. Крім того, згідно з даними Державного реєстру речових прав, на земельній ділянці кадастровий номер 0720581600:05:001:0394 відсутні будь-які будівлі чи споруди, які могли б використовуватись для здійснення господарської діяльності, зокрема для зберігання бетонних конструкцій чи іншого майна.
Відповідач також звертає увагу, що фактичне надання земельної ділянки або розміщених на ній об'єктів в оренду чи інше платне користування виключає право на застосування пільги зі сплати земельного податку відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, тому надання позивачем послуг з тимчасового зберігання на спірній земельній ділянці свідчить про використання земельної ділянки для здійснення діяльності, яка не відповідає умовам звільнення від сплати земельного податку.
27.11.2025 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він заперечує доводи відповідача та зазначає, що договір зберігання і договір оренди є різними за предметом, а тому твердження про фактичну передачу земельної ділянки в оренду є безпідставним. Земельна ділянка площею 0,22 га в оренду не передавалась, а використовувалась позивачем у власній господарській діяльності для надання послуг зі зберігання відповідно до договору від 02.01.2025 №02-01/25, а тому вимоги підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 ПК України щодо заборони надання в оренду земельних ділянок площею понад 0,2 га до позивача не застосовуються. Посилання відповідача на відсутність відповідних КВЕДів не має правового значення, оскільки згідно з КВЕД-2010 код виду діяльності не створює прав та обов'язків і не є доказом її здійснення, як і закон не містить заборони зберігання майна поза межами будівель (а.с.35-36).
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП з 06.12.2007, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП серії В02 №920896 (а.с. 8), видами діяльності якого є, зокрема, 47.19 - Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 22.23 - Виробництво будівельних виробів із пластмас; 25.11 -Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 43.99 - Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 77.32 - Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 47.52 - Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 - Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 - Надання в оренду вантажних автомобілів; 46.51 - Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.43 - Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 47.41 - Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.54 - Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; 55.10 - Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 55.20 -Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 55.90 - Діяльність інших засобів тимчасового розміщування; 46.69 - Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.73 - Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 9-11).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності у власності ОСОБА_1 (на підставі договору купівлі-продажу, на земельних торгах, серія та номер: 2065, виданий 26.12.2019) перебуває земельна ділянка площею 0,22 га, кадастровий номер: 0720581600:00Я:001:0394 для будівництва та обслуговування приміщення комерційного використання за адресою: Волинська область, Володимирський район, село Суходоли (а.с. 16).
Судом також встановлено, що 02.01.2025 між позивачем ОСОБА_1 (зберігач) та ПП «НОВА АРКАДА» укладено Договір №02-01/25 (а.с. 17-18) надання послуг з тимчасового зберігання, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на тимчасове зберігання сипучі будівельні матеріали (пісок, щебінь, відсів та ін.), бетоноконструкції, а також ґрунт, утворений внаслідок виконання будівельних робіт поклажодавцем. Місцем зберігання речей є належна Зберігачу на праві власності земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,22 га, кадастровий номер - 0720581600:05:001:0394, розташована за адресою: Волинська область, Володимирський район, село Суходоли, урочище Колгоспний сад (пункт 1.2). Передача речей на відповідальне зберігання і зняття речей зі зберігання здійснюється в місці їх зберігання і оформлюється актами приймання-передачі, які є додатками до цього договору (пункт 3.1). Поклажодавець здійснює оплату наданих Зберігачем послуг, не пізніше 30 грудня поточного року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього (пункт 4.3).
На виконання умов вищевказаного договору, ПП «НОВА АРКАДА» передало позивачу на відповідальне зберігання бетонні конструкції в кількості 14 штук та землю в кількості 90 тон, що оформлено актом приймання-передачі від 03.01.2025 (а.с. 19).
27.03.2025 ГУ ДПС у Волинській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІ ПК України сформувало ППР №277228-2403-0316-UA07020010000096841, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2025 рік в сумі 12896,01 грн (а.с. 12).
Крім того, 09.07.2025 ГУ ДПС у Волинській області сформувало вимогу №0007062-1302-0320, у якій повідомило про наявність у позивача станом на 07.07.2025 податкового боргу в сумі 12870,86 грн (а.с. 14).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Крім цього, пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу ХІV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
Відповідно до пункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України в редакції, чинній до 30 червня 2020 року, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, а саме податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» до цієї норми внесено зміни. Ці зміни відповідно до Перехідних положень означеного Закону набрали чинності 1 липня 2020 року
Отже, з цієї дати пункт 4 пункт 297.1 статті 297 ПК України викладений в редакції, відповідно до якої платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва).
У постанові від 21.11.2023 у справі № 813/4324/16 Верховний Суд, аналізуючи положенням ПК в редакції, чинній до 01.07.2020, вказав, що спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № 21-2352а15 (№ 826/14703/13-а), який в подальшому був підтриманий і Верховним Судом у постановах від 15.02.2019 у справі №826/9948/16, від 09.04.2019 у справі №826/12960/16, від 21.05.2020 у справі №826/10983/18 тощо.
Верховний Суд на підставі аналізу норми підпункту 4 пункту 297.1 статті 294 ПК Українив редакції, чинній з 01.07.2020, у постанові від 30.05.2023 у справі №927/135/22 вказав, що умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,22 га із кадастровим номером 40720581600:05:001:0394, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Володимирський район, село Суходоли, цільове призначення - для будівництва та обслуговування приміщень комерційного використання, що видно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 16).
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказує, що використовує вказану земельну ділянку для провадження господарської діяльності, а відтак звільнений від обов'язку сплати та подання звітності із земельного податку на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.
На підтвердження вказаних обставин, позивачем надано укладений 02.01.2025 між ним, як зберігачем та ПП «НОВА АРКАДА», як поклажодавцем Договір №02-01/25 (а.с. 17-18) надання послуг з тимчасового зберігання, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на тимчасове зберігання сипучі будівельні матеріали (пісок, щебінь, відсів та ін.), бетоноконструкції, а також ґрунт, утворений внаслідок виконання будівельних робіт поклажодавцем. Місцем зберігання речей є належна Зберігачу на праві власності земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,22 га, кадастровий номер - 0720581600:05:001:0394, розташована за адресою: Волинська область, Володимирський район, село Суходоли, урочище Колгоспний сад (пункт 1.2). Передача речей на відповідальне зберігання і зняття речей зі зберігання здійснюється в місці їх зберігання і оформлюється актами приймання-передачі, які є додатками до цього договору (пункт 3.1). Поклажодавець здійснює оплату наданих Зберігачем послуг, не пізніше 30 грудня поточного року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього (пункт 4.3).
Крім того, на виконання умов вищевказаного договору, ПП «НОВА АРКАДА» передало позивачу на відповідальне зберігання бетонні конструкції в кількості 14 штук та землю в кількості 90 тон, що оформлено актом приймання-передачі від 03.01.2025 (а.с. 19).
Таким чином, суд приходить до висновку, що Договір тимчасового зберігання від 02.01.2025 №02-01/25 та акт приймання-передачі від 03.01.2025, підписаний на виконання умов договору підтверджують, що належна позивачу земельна ділянка, використовуються ним, як фізичною особою-підприємцем, для здійснення господарської діяльності.
Враховуючи встановлені вище обставини, використання позивачем зазначеної земельних ділянок у власній господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку обумовлює звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Щодо зауважень відповідача про відсутність у позивача відповідного КВЕД для надання послуг зі зберігання, то суд зазначає, що відповідно до положень розділу 1 Сфера застосування вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, КВЕД це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.
Отже, відсутність у позивача окремого КВЕДу, пов'язаного з наданням послуг зі зберігання, не породжує для нього жодних негативних правових наслідків, зокрема не встановлює заборони на здійснення такої діяльності і не може розцінюватися як доказ того, що ці послуги фактично не надавалися.
Суд також вважає безпідставними доводи контролюючого органу про те, що на спірній земельній ділянці відсутні будь-які будівлі, які могли б використовуватись, зокрема для зберігання бетонних конструкцій та землі, оскільки законодавством не встановлено заборону на зберігання бетонних конструкцій чи ґрунту поза межами будівель або складських приміщень, при тому що умовами Договору тимчасового зберігання від 02.01.2025 № 02-01/25 визначено місце зберігання на належній позивачу земельній ділянці площею 0,22 га, кадастровий номер 0720581600:05:001:0394, що не суперечать актам цивільного законодавства.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що ГУ ДПС у Волинській області не довело правомірності винесення податкового повідомлення рішення від 27.03.2025 №277228-2403-0316-UA07020010000096841 в частині донарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання зі сплати земельного податку за 2025 рік у розмірі 12896,01 грн, у зв'язку із чим з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення підлягають до задоволення.
Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.09.2025 №1043 (а.с.4).
За приписами частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01.01.2025 - 3028,00 грн.
Згідно із оскаржуваним податковим повідомлення-рішення від 27.03.2025 №277228-2403-0316-UA07020010000096841 позивачу нараховано податкових зобов'язань на суму 12896,01 грн, відтак 1,5 відсотка ціни позову становить менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та ставка судового збору за подання цього позову становить 1211,20 грн
Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8), що підлягав сплаті за подання цього позову. Питання про повернення судового збору, надміру сплаченого за подання позову в електронній формі, може бути вирішено за окремо поданим клопотанням на підставі статті 7 Закону №3674-VI.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 27.03.2025 №277228-2403-0316-UA07020010000096841.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96грн. (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код ВП 44106679).
Суддя О. О. Андрусенко