02 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/12124/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» (далі також - ТОВ “Волиньліспром», товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі також - митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2025 № UA205050/2025/000213/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство ввезло на митну територію України фанеру клеєну на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) №28/03/2025 від 28.03.2025, укладеного з AEROPARQUET S.L., та подало до митного оформлення електронну митну декларацію №25UA205050032650U5 від 25.08.2025 із визначенням митної вартості за першим методом - за ціною договору, передбаченим статтею 58 Митного кодексу України (далі - МК України, Кодекс).
Позивач зазначає, що разом із митною декларацією подав повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 МК України, включаючи: зовнішньоекономічний контракт, інвойс №AEINV/2025/00312 від 21.08.2025, автотранспортну накладну, транспортні та експедиторські документи, сертифікат походження EUR.1, копію митної декларації країни відправлення, а також додаткові документи, витребувані митницею, серед яких розрахунок ціни, прайс-лист виробника та висновок ДП “Держзовнішінформ» №03/476 від 27.08.2025. На думку позивача, подані документи узгоджено між собою, не містять розбіжностей та повністю підтверджують заявлену митну вартість, що відповідає вимогам статей 53-54 МК України.
Позивач вказує, що висновки митниці про наявність розбіжностей у документах є хибними та не ґрунтуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та МК України. Зокрема, твердження митниці щодо пов'язаності сторін та впливу відносин між ними на ціну товару, на думку позивача, не підтверджені доказами, тоді як частина дванадцята статті 58 МК України прямо визначає, що сам факт пов'язаності не може бути підставою для невизнання ціни операції, а обов'язок доведення впливу такого зв'язку покладено на митний орган. Позивач стверджує, що жодних письмових обґрунтувань, передбачених частиною тринадцятою статті 58 МК України, митниця не надала.
Крім того, позивач наголошує, що митниця неправомірно вимагала банківські документи про оплату товару, хоча відповідно до умов контракту (п. 8.4) оплата здійснюється протягом 90 днів після отримання товару, а отже на дату митного оформлення обов'язок із оплати ще не настав. Відповідно до частини другої статті 53 МК України, банківські документи подаються лише за їх наявності, що кореспондує правовій позиції позивача.
Позивач також спростовує твердження митниці щодо заниження транспортних витрат, вказує на документальне підтвердження вартості перевезення, а також на те, що ненадання заявок до договорів перевезення не впливає на числові значення митної вартості, а є лише внутрішнім документом сторін транспортного договору. За твердженням позивача, усі необхідні транспортні документи, передбачені пунктом 6 частини другої статті 53 МК України, подані у повному обсязі.
На думку позивача, митниця, не маючи підстав для відмови у застосуванні першого методу, незаконно перейшла до резервного методу, визначеного статтею 64 МК України, чим порушила вимоги статей 57, 58, 63 МК України та Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Позивач стверджує, що митниця не встановила об'єктивних підстав для відмови у застосуванні першого методу, а прийняте рішення не містить повного, конкретного і належного обґрунтування.
На підставі наведеного просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Волинська митниця у відзиві на позов заперечує проти його задоволення та зазначає, що під час контролю правильності визначення митної вартості, який здійснюється відповідно до статті 54 МК України, у поданих документах було виявлено розбіжності, відсутність відомостей щодо числових складових, а також дані про можливу пов'язаність сторін, що впливає на ціну товару. Митниця посилається на положення частини третьої статті 53 МК України, згідно з якою у разі наявності розбіжностей митний орган має право вимагати додаткові документи, а у разі їх неподання - відмовити у визнанні заявленої митної вартості. Відповідач наголошує, що декларантом не надано банківських платіжних документів, заявок до договорів перевезення, документів щодо вартості завантажувально-розвантажувальних робіт, а також документів, що підтверджують ринкову вартість подібних товарів, що унеможливило перевірку достовірності заявленої митної вартості.
Крім того, митниця посилається на спрацювання профілів ризику АСАУР, передбачених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 та наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осiб митних органiв з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв при здiйсненнi контролю за правильнiстю визначення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України», що вимагало проведення поглибленої перевірки документів та підтвердження заявленої митної вартості. Відтак, оскільки документи містили невідповідності та не підтверджували числових складових митної вартості, митниця провела консультацію з декларантом, а у зв'язку з неможливістю застосування методів 2а, 2б, 2в та 2г, визначила митну вартість за резервним методом відповідно до статті 64 МК України, використавши інформацію з автоматизованої системи митного оформлення “Інспектор» щодо раніше оформлених ідентичних товарів.
Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості прийняте відповідно до статей 53-55 МК України, а позовні вимоги є необґрунтованими, внаслідок чого просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 04.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
28.03.2025 між ТОВ “Волиньліспром» (покупець) та компанією AEROPARQUET, S.L., Іспанія (продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт №28/03/2025, за умовами якого продавець за цим контрактом зобов'язується поставляти покупцю на умовах FCA - зі складу - Mazurska 1, 14-300 Morag, Poland (спосіб доставки - автотранспорт) “товар», асортимент, кількість, якісні характеристики та вартість узгоджуються обома сторонами у інвойсі. Покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар у порядку та у строки, передбачені цим контрактом. Загальна вартість даного контракту становить 400 000,00 євро. Розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем у безготівковому порядку з 100% оплатою на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару.
На виконання умов вказаного контракту відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №AEINV/2025/00312 від 21.08.2025 компанія AEROPARQUET, S.L. поставила позивачу товар - фанеру клеєну загальною вартістю 22 527,88 євро.
З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 25.08.2025 декларантом позивача в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано митну декларацію (далі - МД) №25UA205050032650U5 з описом товару: “Фанера клеєна, яка складається винятково з листів деревини, кожний лист завтовшки не більш як 6 мм, що має два зовнішні шари з деревини хвойних порід: WGSKIGS-1293-C фанера з сосни товщиною 12 мм, розміром 1250x2500 мм (300 листів) - 11,250 м. куб. WGSKIGS-1293-C фанера з сосни товщиною 12 мм, розміром 1220x2440 мм (750 листів) - 26,791 м. куб. Виробник: PAGED MORAG S. A., PL. Торговельна марка: PAGED».
У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме за ціною товару 22 527,88 євро. З урахуванням витрат, які покупець поніс під час переміщення товару до митного кордону України, а саме 57 261,00 грн, митна вартість становить 23 723,06 євро.
Для підтвердження митної вартості декларантом надано: пакувальний лист №WZ/1359/WGM2/2025 від 21.08.2025; рахунок-фактура (інвойс) №AEINV/2025/00312 від 21.08.2025; автотранспортна накладна б/н від 22.08.2025; сертифікат EUR.1 №PL/MF/AW 0233044 від 22.08.2025; рахунок-фактура за транспортно-експедиційні послуги №398 від 22.08.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №28/03/2025 від 28.03.2025; договір про надання послуг митного брокера №10 від 08.07.2025; договір (контракт) про перевезення №22/05/25 від 22.05.2025; копія митної декларації країни відправлення №25PL371010000TNQB7 від 22.08.2025.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію); 4) договір (угоду,
контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг,
пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) транспортні (перевізні) документи; 9) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності оплати); 10) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 11) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу митниці надано: 1) некласифікований комерційний документ від 21.08.2025 №FEU/25/08/0118; 2) заявку від 19.08.2025 №398; 3) прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 21.08.2025; 4) розрахунок ціни від 22.08.2025; 5) висновок від 27.08.2025 №03/476.
Як зазначає митниця, документ під кодом “Некласифікований комерційний документ» від 21.08.2025 №FEU/25/08/0118 не містить підпису та штампу (за наявності) покупця товару, однак в даному документі реквізити, серед яких є підписи відповідальних осіб є обов'язковими.
Також, для підтвердження здійснення господарської операції купівлі-продажу товару не надано банківські документи щодо здійснення платежів. Також, до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються товару за фактурою від 21.08.2025 №AEINV/2025/00312, умовою оплати якого є негайний переказ.
В розрахунку ціни продавця від 22.08.2025 калькуляція товару складається з таких витрат: закупівельна ціна, митні послуги, прибуток. Будь-які інші зобов'язання, зі сплати яких несе продавець товару в контракті, та в розрахунку ціни не вказано, а отже, з огляду на умови поставки FCA зобов'язання з організації вантажно-розвантажувальних робіт, пакування, страхування тощо лежить на покупцю. При цьому, інформації щодо суми вищезазначених витрат, а також суб'єктів надання даних послуг не подано до митного оформлення, що свідчить про невключення даних витрат до митної вартості товару.
Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 27.08.2025 №03/476 (далі - Висновок) не може бути використано як документ, що підтверджує заявлену митну вартість у зв'язку із наступним.
Відповідно до Національного стандарту №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1140, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані із об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. Експертом зазначено, що джерела інформації, які використовувались для визначення та перевірки ціни є: власні інформаційні ресурси, відповідь виробника продукції, дані EUROSTAT, дані торговельних майданчиків, інформація з мережі Інтернет тощо, однак експертом для перевірки зазначеної інформації не надано жодного з переліченого ресурсу.
Відтак, відповідач дійшов висновку, що переліку запитуваних митницею документів не надано, а листом від 27.08.2025 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.
Внаслідок цього Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2025 №UA205050/2025/000213/2 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000743.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 27.08.2025 №UA205050/2025/000213/2 зазначено, враховуючи вимогу митниці від 25.08.2025, надіслану декларанту шляхом електронного повідомлення о 16:06 в АСМО “Інспектор» (у зв'язку з технічними обмеженнями графи 33 рішення в контексті “допустимої кількості символів»), що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності.
Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 28.03.2025 № 28/03/2025 (далі - Контракт), укладеного між компанією AEROPARQUET S.L. (продавець) та ТОВ “Волиньліспром» (покупець). Відповідно до інформації у відкритих джерелах продавець та покупець є пов'язаними між собою особами, про що декларантом також вказано у графі 9(а) декларації митної вартості, поданої до ЕМД №25UA205050032650U5.
З урахуванням положень частини вісімнадцятої статті 58 МК України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості операцій, які здійснювались одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваним товаром, при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, або митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62 чи 63 Кодексу.
Однак при застосуванні основного методу визначення митної вартості товару за ЕМД № 25UA205050032650U5 декларантом не дотримано вимог частини вісімнадцятої статті 58 Кодексу, хоча відповідно до інформації, наявної в Автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор», вартість оцінюваного товару є суттєво нижчою від вартості товарів зі схожими характеристиками, які імпортувалися на митну територію України за контрактами, укладеними між непов'язаними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, що може свідчити про вплив взаємозв'язку між AEROPARQUET S.L. та ТОВ “Волиньліспром» на заявлену митну вартість товару.
Під кодом документа “4301» декларантом надано договори в кількості 3 (три) штуки. Відповідно до пунктів 2.1 договорів (контрактів) про перевезення від 22.05.2025 №22/05/25, від 08.07.2025 №08-01/07/25, від 19.08.2025 №19-01/08/2025 організація перевезень здійснюється на підставі Заявок, проте Заявки на перевезення не подано до митного оформлення. Для усунення ризику заниження митної вартості товару, а також для перевірки сумарних транспортних витрат за трьома наданими контрактами про перевезення не подано рахунки на оплату, акти виконаних робіт, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг тощо. Неподання вищезазначених документів позбавляє митний орган перевірити чи надавалися дані послуги фактично, чи стосуються дані договори (контракти) до оцінюваної поставки товару, та чи були включені усі витрати посередників, згаданих у процесі перевезення.
3гідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.08.2025 №398 витрати на транспортування по маршруту Morag (Польща) до пункту переходу Ягодин становлять 54761 грн, а також експедиторські послуги в сумі 2500 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 619 км; а отже в перерахунку транспортні витрати становлять 92,5 грн/км (57261/619). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин - смт Ратне (через м. Ковель) становить 15000 гри, відстань даного маршруту орієнтовно 115 км, що становить 130,4 грн/км (15000 /115). Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості, адже незрозуміло, яким критерієм керувалися під час саме такого поділу понесених витрат за транспортно-експедиторські послуги. Вказане може вплинути на числове значення даної складової митної вартості.
В рахунку-фактурі від 21.08.2025 №AEINV/2025/00312 зазначені умови оплати “Plazo de pago: Pago inmediato mediante transferencia al numero de cuenta», що в перекладі означає “Термін оплати: Негайна оплата переказом на номер рахунку», проте для підтвердження заявленої вартості товару не подано банківський платіжний документ, що стосується товару.
Умови поставки товару, вказані в рахунку-фактурі від 21.08.2025 №AEINV/2025/00312 FCA Morag, Польща. Згідно з міжнародними правилами інтерпретації умов поставки FCA - вибір місця постачання впливає на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється не у приміщенні продавця, відповідальність за відвантаження несе покупець. Пунктом 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту ) від 28.03.2025 №28/03/2025 на продавця товару покладені зобов'язання з упакування та маркування товару, жодного переліку інших витрат, які повинні бути понесені продавцем товару в договорі не вказано, а отже з огляду на умови поставки FCA перевізник зобов'язується організувати вантажно-розвантажувальні роботи. При цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості. Продавцем товару відповідно до Контракту є AEROPARQUET S.L. (Іспанія), тоді як завантаження товару за умовами поставки та згідно графи 4 автотранспортної накладної від 22.08.2025 №б/н відбулося в місті Morag (Польща).
3гідно гр. 21 вищезазначеної автотранспортної накладної датою виставлення документа є 22.08.2025, а місце виставлення - Olsztyn. Відстань між Olsztyn та Morag становить орієнтовно 50 км, інформації щодо надавача транспортних послуг, а також суми транспортування між містами Olsztyn та Morag не надано.
У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: - товар 1 - на рівні 1853,4538 євро/м3 за МД від 22.01.2025 №UА205050/2025/002192. Митницею за основу для коригування взято вартість товару “Інша фанера клеєна, яка складається винятково з листів деревини, що має два зовнішні шари з деревини хвойних порід, кожний лист завтовшки не більш як 6 мм», виробник PAGED MORAG S. A., торговельна марка PAGED, країна походження EU, імпорт товару здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, на умовах поставки FCA Morag, митна вартість якого була заявлена декларантом та визнана митницею за резервним методом; коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося.
Додатково зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 Митного кодексу України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або в судовому порядку.
Товар випущено у вільний обіг згідно з МД №25UA205050033190U0 від 28.08.2025 року з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: пакувальний лист №WZ/1359/WGM2/2025 від 21.08.2025; рахунок-фактура (інвойс) №AEINV/2025/00312 від 21.08.2025; автотранспортна накладна б/н від 22.08.2025; сертифікат EUR.1 №PL/MF/AW 0233044 від 22.08.2025; рахунок-фактура за транспортно-експедиційні послуги №398 від 22.08.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №28/03/2025 від 28.03.2025; договір про надання послуг митного брокера №10 від 08.07.2025; договір (контракт) про перевезення №22/05/25 від 22.05.2025; копія митної декларації країни відправлення №25PL371010000TNQB7 від 22.08.2025.
Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу митниці також надано: 1) некласифікований комерційний документ від 21.08.2025 №FEU/25/08/0118; 2) заявку від 19.08.2025 №398; 3) прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 21.08.2025; 4) розрахунок ціни від 22.08.2025; 5) висновок від 27.08.2025 №03/476.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) №AEINV/2025/00312 від 21.08.2025 вартість товару (фанери) становить 22 527,88 євро, що відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205050032650U5 від 25.08.2025 (графа 22).
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником (продавцем) у рахунках-фактурах, які згідно з частиною другою статті 53 МК України є документами, що підтверджують митну вартість товару.
Однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення є те, що сторони угоди є пов'язаними між собою й це, за твердженням митного органу, вплинуло на заявлену митну вартість товару.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
За змістом частини дванадцятої статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Згідно з частинами тринадцятою - п'ятнадцятою статті 58 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (частини шістнадцята та сімнадцята статті 58 МК України).
Згідно з пунктом четвертим статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року для визначення пов'язаності осіб, до якої відсилають положення частини шістнадцятої статті 58 МК України, особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.
Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4 (пункт 5 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №826/2313/16 за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митних органів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на митному органі. У разі якщо митний орган не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі №380/6459/20.
Разом з тим, у відповідь на електронний запит митниці про надання додаткових документів позивач надав висновок Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 27.08.2025 №03/476, відповідно до якого умови постачання (FCA - без транспортних витрат), обсяг партії замовлення (20 000,00 кг-нетто); технічні характеристики продукції; беручи до уваги інформацію у відповіді виробника продукції Paged Morag SA (Польща), свідчить про те, що рівень ціни досліджуваної фанери соснової, що постачається в рамках контракту №28/03/2025 від 28.03.2025 за інвойсом №AEINV/2025/00312 від 21.08.2025, не суперечить вищенаведеним досліджений ціновим статистичним даним щодо експорту з країни походження продукції - Польщі та, враховуючи інформацію у відповіді компанії - виробника Paged Morag SA щодо цін на постачання досліджуваної продукції може складати на листи фанери соснової WGSKIGS-1293-С Pine plywood ext. throught 12,0 Thickply ІІІ/ІІІ розміром 1220х2440 та 1250x2500) - 592,20 євро/ м3 при постачанні на умовах поставки FCA - Morag (Польща) (ІНКОТЕРМС 2000). Вказано, що джерелами інформації, що використовувались для визначення та перевірки ціни були власні інформаційні ресурси Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», відповідь виробника продукції, дані Eurostat (ec.europa.eu/eurostat), дані торговельних майданчиків, інформація з мережі Internet тощо. На думку суду, митниця не може відмовляти у врахуванні експертного висновку через суб'єктивну незгоду з його змістом чи відсутності друкованих джерел до нього. Більш того, такий документ містить опис товару та ринкові значення, і не суперечить іншим документам.
Відхилення митним органом зазначеного документа як такого, що “не може бути використано», є формальним, безпідставним та не має жодного правового значення для оцінки правомірності заявленої митної вартості.
Отже, заявлена декларантом за першим методом фактурна вартість оцінюваного товару, підтверджена поданими до митного оформлення документами, не містить будь-які розбіжності та відповідач не довів у встановленому порядку, що у цьому разі пов'язаність продавця та покупця мала вплив на ціну імпортованого товару.
За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5).
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
У контракті від 28.03.2025 №28/03/2025 та рахунку-фактурі (інвойсі) №AEINV/2025/00312 від 21.08.2025 сторони узгодили умови поставки товару FCA зі складу у місті Моронг, Польща.
Поставка на умовах FCA означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
Базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупцеві. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.
Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару на заявлених умовах поставки до кордону України у сумі 57 261,00 грн.
Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
В оскаржуваному рішенні також зазначено, що під кодом документа “4301» декларантом надано договори в кількості 3 (три) штуки. Відповідно до пунктів 2.1 договорів (контрактів) про перевезення від 22.05.2025 №22/05/25, від 08.07.2025 №08-01/07/25, від 19.08.2025 №19-01/08/2025 організація перевезень здійснюється на підставі Заявок, проте Заявки на перевезення не подано до митного оформлення. Для усунення ризику заниження митної вартості товару, а також для перевірки сумарних транспортних витрат за трьома наданими контрактами про перевезення не подано рахунки на оплату, акти виконаних робіт, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг тощо. Неподання вищезазначених документів позбавляє митний орган перевірити чи надавалися дані послуги фактично, чи стосуються дані договори (контракти) до оцінюваної поставки товару, та чи були включені усі витрати посередників, згаданих у процесі перевезення.
До митного оформлення позивачем було подано лише один чинний договір (контракт) про перевезення від 22.05.2025 №22/05/25, який безпосередньо стосується оцінюваної поставки товару.
Інші договори, зазначені у рішенні (від 08.07.2025 №08-01/07/25 та від 19.08.2025 №19-01/08/2025), не подавалися до митного оформлення і не мають відношення до цієї конкретної поставки, отже, згадка про них у рішенні є помилковою та юридично некоректною.
Згідно з пунктом 2.1 договору (контракту) про перевезення від 22.05.2025 №22/05/25, перевізник-експедитор виконує або організує виконання перевезення на підставі заявок замовника (надалі - “Заявка»). Заявки передаються сторонами шляхом факсимільного або електронного зв'язку (e-mail), завіряються підписами уповноважених осіб та печатками обох сторін, що підтверджує їх дійсність і належність до конкретної поставки.
На виконання умов договору до митного оформлення було подано документ, що підтверджує вартість перевезення товару (заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджує вартість перевезення товару) №398 від 19.08.2025, що містить усі необхідні дані щодо перевезення.
Цей документ є прямим доказом фактичного здійснення перевезення та визначення його вартості. Саме він є документом, передбаченим договором для конкретизації умов кожного перевезення, а тому його подання є достатнім для підтвердження транспортних витрат відповідно до вимог частини 2 статті 53 МК України.
Посилання митного органу на відсутність рахунків на оплату, актів виконаних робіт, банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг як підставу для коригування митної вартості є необґрунтованим.
Подані до митного оформлення документи (договір (контракт) про перевезення №22/05/25 від 22.05.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №398 від 19.08.2025, автотранспортна накладна б/н від 22.08.2025, рахунок на оплату №398 від 22.08.2025) у сукупності чітко підтверджують суму транспортних витрат, маршрут перевезення та факт його здійснення.
Отже, твердження митного органу про нібито неподання документів для перевірки транспортних витрат є безпідставним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам Митного кодексу України.
В оскаржуваному рішенні відповідач також вказує, що згідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.08.2025 №398 витрати на транспортування по маршруту Morag (Польща) до пункту переходу Ягодин становлять 54761 грн, а також експедиторські послуги в сумі 2500 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 619 км; а отже в перерахунку транспортні витрати становлять 92,5 грн/км (57261/619). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин - смт Ратне (через м. Ковель) становить 15000 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 115 км, що становить 130,4 грн/км (15000 /115). Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості, адже незрозуміло, яким критерієм керувалися під час саме такого поділу понесених витрат за транспортно- експедиторські послуги. Вказане може вплинути на числове значення даної складової митної вар тості.
Разом з тим, слід зазначити, що частина перша статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Отже, перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик.
У свою чергу, висновки відповідача в оскаржуваному рішенні щодо заниження витрат на транспортування товару до кордону України є лише суб'єктивними припущеннями митного органу. Суд звертає увагу, що у рахунку на оплату №398 від 22.08.2025 саме перевізником, як надавачем послуг, визначено їх вартість з розподілом по маршрутам Morag (Польща) до пункту переходу Ягодин та від пункту переходу Ягодин до смт. Ратне. Позивач не може володіти інформацією, які саме чинники вплинули на визначення перевізником вартості послуг перевезення у такий спосіб. Поряд з тим в матеріалах справи відсутні докази того, що роблячи висновки про заниження понесених позивачем витрат на транспортне перевезення, відповідачем враховувались такі фактори, що впливають на вартість послуг перевезення, як вартість пального, відрядні витрати, технічний стан доріг, витрачений час у дорозі тощо. Замовник (позивач) оплачує послуги перевізнику, якщо попередньо погодиться на ціну послуг, запропоновану останнім. При цьому митний орган не уповноважений у рішенні про коригування митної вартості товарів перевіряти економічну доцільність визначення вартості перевезення товару до митного кордону України та вартість такого перевезення товару до пункту призначення, оскільки такі складові загальної вартості перевезення товару самостійно визначаються сторонами договору перевезення.
Натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, які підтверджують вартість перевезення.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що в рахунку-фактурі від 21.08.2025 №AEINV/2025/00312 зазначені умови оплати “Plazo de pago: Pago inmediato mediante transferencia al numero de cuenta», що в перекладі означає “Термін оплати: Негайна оплата переказом на номер рахунку», проте для підтвердження заявленої вартості товару не подано банківський платіжний документ, що стосується товару. До митного оформлення не надано банківські платіжні документи що стосуються товару за фактурою віл 21.08.2025 №AEINV/2025/00312, умовою оплати якого є негайний переказ. Для підтвердження здійснення господарської операції купівлі-продажу товару не надано банківські документи щодо здійснення платежів.
Такі твердження митного органу є безпідставними та суперечать вимогам МК України з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина друга статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
Таким чином, закон прямо передбачає, що подання банківських платіжних документів є обов'язковим лише у випадку, якщо рахунок вже сплачено.
Вимога митного органу подати платіжні документи, які на момент митного оформлення об'єктивно не могли існувати, є протиправною.
Посилання відповідача на умову оплати “Plazo de pago: Pago inmediato mediante transferencia al numero de cuenta» є помилковим тлумаченням договірних умов.
Фраза “Pago inmediato» (негайна оплата) визначає порядок розрахунків між сторонами, але не підтверджує факт здійснення платежу на момент митного оформлення.
Це звичайна комерційна умова, яка означає, що оплата повинна бути проведена без затримок після поставки товару, але не визначає конкретну дату або момент її здійснення.
Варто зазначити, що контрактом від 28.03.2025 №28/03/2025, укладеним між ТОВ “Волиньліспром» (покупець) та фірмою AEROPARQUET, S.L (продавець) визначено предмет контракту, кількість та якість товару, термін поставки, відвантаження і транспортування, здача приймання - товару, ціни і порядок розрахунків.
Відповідно до пункту 8.4 контракту розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем у безготівковому порядку 100% оплаті на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару. Комісії банків посередників за переказ коштів оплачує покупець.
На момент митного оформлення строк оплати ще не настав, тому у позивача не було обов'язку подавати документи на підтвердження факту оплати.
Слід зазначити, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. При цьому, ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 21.08.2025 №AEINV/2025/00312 (22 527,88 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205050032650U5 від 25.08.2025. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Отже, відсутність платіжних документів не може бути підставою для коригування митної вартості товарів або сумніву у достовірності заявленої митної вартості.
Ще однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що умови поставки товару, вказані в рахунку-фактурі від 21.08.2025 №AEINV/2025/00312 FCA Morag, Польща. Згідно з міжнародними правилами інтерпретації умов поставки FCA - вибір місця постачання впливає на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється не у приміщенні продавця, відповідальність за відвантаження несе покупець. Пунктом 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28.03.2025 №28/03/2025 на продавця товару покладені зобов'язання з упакування та маркування товару, жодного переліку інших витрат, які повинні бути понесені продавцем товару в договорі не вказано, а отже з огляду на умови поставки FCA перевізник зобов'язується організувати вантажно-розвантажувальні роботи. При цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості. Продавцем товару відповідно до Контракту є AEROPARQUET S.L. (Іспанія), тоді як завантаження товару за умовами поставки та згідно графи 4 автотранспортної накладної від 22.08.2025 №б/н відбулося в місті Morag (Польща). В розрахунку ціни продавця від 22.08.2025 калькуляція товару складається з таких витрат: закупівельна ціна, митні послуги, прибуток. Будь-які інші зобов'язання, зі сплати яких несе Продавець товару в контракті, та в розрахунку ціни не вказано, а отже, з огляну на умови поставки FCA зобов'язання з організації вантажно-розвантажувальних робіт, пакування, страхування тощо лежить на Покупцю. При цьому, інформації щодо суми вищезазначених витрат, а також суб'єктів надання даних послуг не подано до митного оформлення, що свідчить про невключення даних витрат до митної вартості товару.
В спростування таких доводів митного органу слід зазначити, що умови поставки FCA означають, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.
Разом з тим, відповідні доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки із умов зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі продажу товарів №28/03/2025 від 28.03.2025 чітко вбачається, що відповідальності за відвантаження товару несе саме продавець - компанія AEROPARQUET, S.L.
Так, згідно із пунктом 6.4. контракту відвантаження товару здійснюється силами, коштами та за рахунок продавця.
Датою відвантаження товару продавцем вважається дата здачі товару перевізнику, який вказується покупцем.
Місце відвантаження товару повідомляється продавцем покупцю не пізніше ніж за сім календарних днів до початку відвантаження.
Відповідно до пункту 5.1 контракту право власності на товар переходить до покупця на складі продавця.
Нормами пункту 4.1 контракту визначено, що продавець повинен вжити всіх заходів для того, щоб упаковка товару забезпечувала збереження товару під час його транспортування, здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, перевалки в дорозі, під час зберігання, запобігати псуванню товару від атмосферних впливів.
Тому незрозуміло, на чому ґрунтуються сумніви відповідача з приводу можливого не включення до митної вартості витрат на навантаження, як з огляду на міжнародні правила тлумачення комерційних умов поставки (FCA), так і виходячи з умов договору, погоджених сторонами письмово.
З поданих документів, зокрема графи 1 автотранспортної накладної (CMR) б/ н від 22.08.2025, чітко вбачається, що передача товару перевізнику здійснювалася продавцем, який ніс зобов'язання по завантаженню товару. З жодних документів - ні з договору, укладеного між продавцем та покупцем, ні з тих, які видані продавцем та є товарно-супровідними документами, не випливає інше. Тому відсутні підстави вважати, що витрати по завантаженню товару у місці передачі є додатковими витратами позивача, які не включені у митну вартість товару.
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості є необґрунтованим.
При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Також варто зазначити, що розрахунок ціни продавця від 22.08.2025 не повинен містити деталізованих сум пакування чи завантаження, якщо такі витрати вже включені до загальної вартості товару, зазначеної у рахунку-фактурі (інвойсі) №AEINV/2025/00312 від 21.08.2025.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України, рахунок-фактура є документом, що підтверджує митну вартість товару. Закон не вимагає надання окремих калькуляцій чи підтвердження витрат на пакування або завантаження, якщо вони охоплені ціною товару.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
В оскаржуваному рішенні відповідач вказує на те, що згідно гр. 21 автотранспортної накладної б/н від 22.08.2025 датою виставлення документа є 22.08.2025, а місце виставлення - Olsztyn. Відстань між Olsztyn та Morag становить орієнтовно 50 км, інформації щодо надавача транспортних послуг, а також суми транспортування між містами Olsztyn та Morag не надано.
Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), вантажна накладна містить дані про дату і місце складання (графа 21).
Ця графа не визначає місце фактичного завантаження товару і не впливає на географію маршруту транспортування чи формування митної вартості.
Отже, зазначення у графі 21 місця складання накладної - Olsztyn - свідчить лише про те, що документ оформлено перевізником у цьому місті, але не є місцем завантаження товару.
Відповідно до графи 4 автотранспортної накладної б/н від 22.08.2025, місцем завантаження товару зазначено - Morag (PL), що повністю узгоджується з умовами поставки, визначеними у рахунку-фактурі (інвойсі) №AEINV/2025/00312 від 21.08.2025 та у зовнішньоекономічному контракті від 28.03.2025 №28/03/2025 (умови поставки FCA Morag, Польща).
Дані про місце завантаження також підтверджуються заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 19.08.2025 №398, у якій зазначено: час завантаження - 21/ 22.08.2025; адреса завантаження - Mazurska 1, 14-300 Morag, Польща; відправник товару - Paged-Sklejka S.A.
Таким чином, саме м. Morag є місцем фактичного завантаження товару, а не м. Olsztyn, на яке посилається відповідач.
Посилання митного органу на те, що не надано інформації про перевезення між Olsztyn та Morag є формальним і юридично необґрунтованим, оскільки зазначена відстань між цими населеними пунктами (орієнтовно 50 км) не має жодного впливу на митну вартість товару, оскільки місцем завантаження є Morag, транспортна накладна підтверджує єдине перевезення товару з Польщі (Morag) до України, будь-які локальні переміщення всередині Польщі до місця завантаження не є частиною міжнародного перевезення, а отже, не впливають на митну ціну. Заявка від 19.08.2025 №398 містить повну інформацію щодо маршруту перевезення, вантажовідправника, дати завантаження та вартості послу, тобто усі відомості, які вимагає стаття 53 МК України.
Таким чином, згадане твердження митного органу не ґрунтується на нормах законодавства і не стосується формування митної вартості.
З досліджених у справі документів суд дійшов висновку, що ними у сукупності підтверджено як вартість самого товару, так і витрати, пов'язані із транспортуванням товару, й вони були враховані у митну вартість.
Водночас ні з в запиті про надання додаткових документів, ні в спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
В даному випадку у митного органу не було жодних причин для витребування додаткових документів. Більше того, додатково витребувані митним органом документи жодним чином не можуть ні підтвердити, ні спростувати числові значення митної вартості імпортованого товару, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Як вбачається із оскаржуваного рішення позивачу було запропоновано згідно статтями 53 та 54 МК України в 10-ти денний термін надати перелік документів, визначений частинами другою та третьою статті 53 МК України, про що вказано в електронному повідомленні декларанту,
Тобто фактично відповідач витребував у позивача всі можливі документи, як визначені статтею 53 МК України, без встановлення тих обставин, які з них можуть бути наявні в декларанта, а які взагалі не складалися та не могли складатися в межах здійснення спірної поставки товару.
Однак, вимога митного органу про надання інших документів, що підтверджують вартість товару є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Із тексту спірного рішення слідує, що митним органом коригування митної вартості товару було здійснено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 1853,4538 євро/м3 за МД від 22.01.2025 №UА205050/2025/002192, зміст якої перевірити суд позбавлений можливості (суду не надана).
При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Тож формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 27.08.2025 № UA205050/2025/000213/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 5 375,98 грн, сплачений платіжною інструкцією №2163 від 20.10.2025.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат на час прийняття рішення суду не надано.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.08.2025 №UA205050/2025/000213/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» судовий збір у сумі 5 375,98 грн (п'ять тисяч триста сімдесят п'ять гривень 98 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньліспром» (44101, Волинська область, Ковельський район, селище Ратне, вулиця Серпнева, будинок 16, ідентифікаційний код 34122317).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).
Суддя Н. В. Стецик