28 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/5918/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) у фіксованій величині 4 427,82 грн в місяць; зобов'язання нарахувати та виплати за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 у фіксованій величині 4 427,82 грн в місяць, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією при цьому сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44);
визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та одноразової винагороди за 2018-2020 роки, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року включно, а також сум грошової допомоги на оздоровлення за 2020 -2022 роки та сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 -2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704); зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року включно, а також сум грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки та сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією при цьому сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проходив військову службу з березня 2000 року по 10 листопада 2023 року на посадах оперативного та керівного складу в підрозділах військової контррозвідки Служби безпеки України та наказом Служби безпеки України від 02 листопада 2023 року №1401-ОС/ДСК звільнений з військової служби. Позивач вважає, що при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року 18 липня 2022 року відповідач не врахував вимоги пункту 5 Порядку №1078 щодо обчислення індексації, яка розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та протиправно не здійснив її виплату.
Крім того позивач вважає, що відповідач з порушенням норм законодавства здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення (постійних та одноразових видів), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Між тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Оскільки з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, а в законах про Державний бюджет на 2020, 2021, 2022 роки відсутні застереження щодо застосування розрахункової величини для визначення грошового забезпечення - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, то на переконання позивача, у період проходження військової служби відповідач мав нараховувати та виплачувати йому грошове забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт.
При цьому позивач просив зобов'язати відповідача при перерахунку та виплаті грошового забезпечення та при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення компенсувати йому суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
З метою захисту порушених прав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та у задоволенні позову просив відмовити (а.с.39-44). Зазначається, що у межах фінансового ресурсу виплатити індексацію грошового забезпечення до березня 2018 року у Служби безпеки України не було. Індексації підлягають грошові доходити громадян, одержані в гривнях на територія України, які не мають разового характеру, у разі перевищення індексу інфляції більше ніж 103%, тому підстав індексувати одноразові види грошового забезпечення. Крім того, зазначається, що постановою Кабінету Міністрів від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанова Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2018 року №704» постановлено внести зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2018 року №704 виклавши абзац перший в такій редакції “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховується виходячи з розміру 1762 гривні та визначається шляхом множення та відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюється в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів. Отже, з метою усунення розбіжностей та упорядкування питання соціального захисту військовослужбовців урядом встановлено сталий розмір з якого обраховується грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
У відповіді на відзив (а.с.78-87) позивач підтримав доводи позову.
Інші зави по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу в Службі безпеки України, що не заперечується відповідачем.
Як видно з особистих карток грошового забезпечення (а.с.31-39), ОСОБА_1 у лютому 2018 року на підставі Постанови №704 встановлено посадовий оклад у сумі 1600,00 грн, оклад за військовим званням - 135,00 грн, надбавка за вислугу років - 694,00 грн, надбавка військовослужбовця, які провадять оперативно-розшукову чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення - 800,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 320,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби - 2429,00 грн, доплата військовослужбовцям, які постійно співробітничають з особами на конфіденційній основі - 320,00 грн, надбавка військовослужбовця, які безпосередньо займаються виконанням спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки - 1120,00 грн, преміювання - 18411,82 грн; а з березня 2018 року посадовий оклад у сумі 7750,00 грн, оклад за військовим званням - 1480,00 грн, надбавка за вислугу років - 4615,00, надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 1550,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби - 5122,65 грн, доплата військовослужбовцям, які постійно співробітничають з особами на конфіденційній основі - 775,00 грн, преміювання - 4572,50 грн.
ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога для оздоровлення у вересні 2018, липні 2019 року, вересні 2020 року, травні 2021 року, травні 2022 року. Крім того, в серпні 2018 року, липні 2019 року, вересні 2020 року, травні 2021 року, травні 2022 року була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Також, у серпні та грудні 2019 року, у жовтні та грудні 2020 року, виплачувалась одноразова винагорода на заохочення. Із вказаних карток грошового забезпечення також слідує, що позивачу була виплачена лише поточна індексація.
Служба безпеки України листом від 25 лютого 2025 року №21/3/1-488 у відповідь на звернення позивача повідомила, що величина індексу споживчих цін у березні-вересні 2018 року не перевищувала поріг індексації, то відповідно індексація грошових доходів населення за вказаний період не нараховувалось та не виплачувалась. Оскільки величина індексу споживчих цін з жовтня 2018 року перевищувала поріг індексації, починаючи з грудня 2018 року було проведено індексацію грошових доходів виходячи з наявного грошового забезпечення (а.с.24-25).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 2001 року №1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Механізм індексації має універсальний характер, адже індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).
З 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.
01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
З огляду на те, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадового окладу ОСОБА_1 , то березень 2018 року став місяцем підвищення доходів, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Вирішуючи позов в частині позовних вимог, які стосуються перерахунку і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, суд зазначає, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної» та “індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Право на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п'ятий пункт 4 Порядку №1078).
Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року і був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року. Як можна зрозуміти з матеріалів справи, у грудні 2018 року відповідач розпочав виплату поточної індексації (а.с.38). Щодо поточної індексації позов не містить доводів про неправильність її нарахування та виплати.
Поряд з тим спірним є питання застосування відповідачем абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
З 01 грудня 2015 року в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци третій - п'ятий пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15 березня 2018 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац четвертий). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно: визначити розмір підвищення грошового доходу особи у місяці підвищення (А); визначити суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу (Б); порівняти розмір підвищення грошового доходу (А) з сумою індексації у місяці його підвищення (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п'ятого пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Указані висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21, а тому враховуються при вирішенні цієї справи.
У зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача (з 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців) відповідачу належало вирішити питання, чи має ОСОБА_1 право на отримання індексації-різниці з 01 березня 2018 року, а якщо так, то у якому розмірі.
З картки особового рахунку за 2018 рік (а.с.31,38) встановлено, що розмір місячного грошового забезпечення (грошовий дохід) ОСОБА_1 з урахуванням постійних складових, які не мають разового характеру, становив: за лютий 2018 року - 25829,82 грн; за березень 2018 року (місяць підвищення посадового окладу відповідно до Постанови №704) - 25865,15 грн. Отже, підвищення грошового доходу позивача (А) становило 35,33 грн (різниця між розміром грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року, тобто 25865,15 грн - 25829,82 грн).
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року (Б) розраховується так: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн).
Наведене відповідає висновку у постановах Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 23 травня 2024 року у справі №160/15411/23.
Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (35,33 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), що вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці (становитиме 4427,82 грн) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Встановивши фактичну та юридичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку про те, що взаємопов'язані позовні вимоги в цій частині належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року та зобов'язання відповідача відповідно до вимог абзаців четвертого, шостого Порядку №1078 нарахувати та виплатити позивачу за вказаний період індексацію, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (становить 4427,82 грн в місяць).
Стосовно вимог про здійснення перерахунку та виплати одноразових видів грошового забезпечення (а саме: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової винагороди) з урахуванням в складі при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, то суд зазначає таке.
За приписами пункту 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (пункт 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Як було зазначено судом вище, ОСОБА_1 виплачувалися такі види грошового забезпечення.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення у період 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року підлягала виплаті позивачу щомісячно (повинна була мати щомісячний характер) та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її неврахування при обрахунку допомоги на оздоровлення у 2018-2020 роках; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018-2020 роках; одноразової винагороди у 2019-2020 роках.
З наведених правових підстав позов в цій частині вимог щодо нарахування та виплати одноразових видів грошового забезпечення, належить задовольнити у спосіб прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності Служби безпеки України щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки та одноразової винагороди за 2019-2020 роки без врахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки та одноразової винагороди за 2019-2020 роки з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо нарахування та виплати позивачу одноразової винагороди за 2018 рік.
Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704, суд зазначає таке.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пункт 4 Постанови №704 в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
На момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Крім того, пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Отже, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Необхідно зазначити, що пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення» Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Однак Закон України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, не містить, як і Закон України від 15 грудня 2020 року №1082-ХІ “Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон №1082-ХІ).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Отже, з 29 січня 2020 року (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанови №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд виснував, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік) дійшов таких же висновків.
У постановах від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 (щодо обчислення та виплати грошового забезпечення у 2020 - 2022 роках) Верховний Суд від зазначених вище висновків не відступав.
У цій справі судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що з 29 січня 2020 року ОСОБА_1 продовжено виплату грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб, - 1762,00 грн.
Натомість статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює - 2102,00 грн, статтею 7 Закону України 02 грудня 2021 року №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня - 2481,00 грн (працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні).
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, що призвело до виплати грошового забезпечення у спірний період у меншому розмірі, ніж належить.
З карток особового рахунку ОСОБА_1 встановлено, що позивачу крім посадового окладу та окладу за військовим званням виплачувалися надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (а.с.34-37).
Суд зазначає, що за змістом приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197), військовослужбовцям щомісячно виплачується: надбавка за вислугу років на військовій службі у відповідних відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (пункт 1 розділу ІV); надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків (пункт 1 розділу VI); щомісячна премія (не менше 10 відсотків посадового окладу), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (пункти 1, 2 розділу XVI); у разі набуття права на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIII); один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIV).
Отже, виплата надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, премії - від розміру посадового окладу, грошової допомоги для оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань - від місячного грошового забезпечення.
З огляду на наведені вище положення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, правові висновки Верховного Суду (у подібних правовідносинах) суд у цій справі дійшов висновку, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідач у спірний період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством.
Таким чином, оцінивши докази у справі, взаємопов'язані позовні вимоги у заявлених межах належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення позивачу з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року; зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2018 року (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року їх виплати.
При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 2 Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З аналізу наведених норм вбачається, що належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок №44.
Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Отже, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення має бути проведено відповідачем із з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Документально підтверджені судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у цій справі відсутні, тож питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, 33, ідентифікаційний код юридичної особи 36414116) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року.
Зобов'язати Службу безпеки України відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (становить 4427,82 грн в місяць) та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки та одноразової винагороди за 2019-2020 роки без врахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Службу безпеки України здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки та одноразової винагороди за 2019-2020 роки з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо обчислення ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Службу безпеку України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року їх виплати та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк