02 грудня 2025 р. Справа № 120/11385/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
13.08.2025 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненарахування позивачці пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки та щодо ненарахування і невиплати позивачці грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Ухвалою суду від 18.08.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
03.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що 20.06.2025 позивачка звернулася із заявою про перехід з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з чим було здійснено перерахунок її пенсії шляхом переведення із пенсії за вислугою років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Частиною третьою статті 45 цього Закону регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, водночас за замістом даної норми показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, який був на час призначення попереднього виду пенсії. Відтак, на думку відповідача, оскільки позивачка скористалася своїм правом на призначення пенсії за вислугу років, обчисленої відповідно до Закону, позивачка помилково вважає, що пенсія їй призначається вперше.
Також відповідач вважає, що оскільки ОСОБА_1 з 26.12.2014 отримувала пенсію за вислугу років, то, відповідно, немає законних підстав для нарахування та виплати їйі грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що з 26.12.2014 позивачка отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Після досягненню пенсійного віку (02.06.2025) позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перехід інший вид пенсії, а саме із пенсії за вислугу років на пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Здійснивши на підставі вказаної заяви перерахунок пенсії позивачки за віком, відповідач застосував показник середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки.
Позивачка звернулася до пенсійного органу з заявою, в якій просила провести перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, проте листом від 04.07.2025 № 8386-7369/К-02/8-0200/25 відповідач надав відмову.
Позивачка вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування їй пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки та одноразової грошової допомоги, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Буквальний зміст наведених норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону № 1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого Закону, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, проведене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У постановах від 10.04.2019 (справа № 211/1898/17) та 10.07.2018 (справа № 520/6808/17) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як встановлено під час розгляду справи, з 26.12.2014 позивачка отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та у зв'язку з досягненням пенсійного віку за заявою від 20.06.2025 була переведена на пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону № 1058-IV.
Тобто фактично йдеться про призначення позивачці іншого виду пенсії, а саме пенсії за віком, замість раніше призначеної пенсії за вислугу років.
Переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постанові від 23.10.2018 (справа № 334/2653/17) та у постанові від 13.12.2018 (справа № 185/860/17)).
Таким чином, у випадку, коли особі було призначено пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" за вислугу років, у подальшому під час розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
При цьому суд зауважує, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не міг бути підставою для призначення позивачці пенсії за вислугу років із 2017 року, адже цей закон взагалі не передбачав цього виду пенсії. Статтею 9 Закону були передбачені такі види пенсій, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Закон № 1058-ІV застосовувався виключно із метою обчислення розміру призначеної позивачці у 2011 році пенсії, вид якої визначався Законом № 1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17 (провадження № К/9901/19962/18).
Такої ж правової позиції дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд (постанова від 18.03.2021 у справі № 560/4328/20).
Отже, при призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно з частиною другою статті 40 цього Закону.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що при призначенні позивачці пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV відповідач неправомірно застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років, що є підставою для зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачці пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.
Щодо ненарахування і не виплати позивачці грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що особа набуває права на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, у випадку якщо вона:
1) досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV;
2) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
3) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мала страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
4) не отримувала раніше будь-яку пенсію.
При цьому для отримання вказаної грошової допомоги необхідне одночасне дотримання всіх вищезазначених умов.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.
Відповідно пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік № 909).
При цьому, згідно з Переліком № 909 до посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на таких посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Суд враховує, що схожі правовідносини вже неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а суд касаційної інстанції виснував наступне:
"... норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах...".
У постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20 КАС ВС зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічних правових висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 21.02.2024 у справі № 580/2737/23.
Судом встановлено, що з 26.12.2014 позивачка отримувала пенсію за вислугу років, що ніким із сторін не заперечується.
Отже, враховуючи вищезазначені правові позиції Верховного Суду, з огляду на те, що позивачці до призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вже було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 26.12.2014 та позивачка отримувала пенсію, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказане відповідає постанові від 05.03.2025 у справі № 280/5256/22, в якій Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а зазначив, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Водночас законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачці у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково, обравши при цьому правильний спосіб захисту прав позивачки у спірних правовідносинах, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, оскільки позовні вимоги немайнового харектеру задоволено частково, судові витрати позивачки на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн підлягають відшкодуванню в сумі 1211,20 грн, тобто пропорційно розміру задоволених вимог, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 03.06.2025 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до ст. 40 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки, враховуючи раніше виплачені суми пенсії.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) представник позивача: Лукавський Анатолій Вікторович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: вул. Героїв України, 51, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600);
3) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).
Повне рішення суду складено 02.12.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович