м. Вінниця
01 грудня 2025 р. Справа № 120/12842/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, письмовому порядку заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 12.05.2025 позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з урахуванням довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 № ХЛ 64227 від 19.04.2024, станом на 01.01.2021 № ХЛ 64227 від 27.11.2024, станом на 01.01.2022 № ХЛ64227 від 19.04.2024 та станом на 01.01.2023 № ХЛ64227 від 07.02.2025, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 807,46 грн. (вісімсот сім гривень сорок шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
12.11.2025 позивачем до суду подано заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), за змістом якої позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача - Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного виконання рішення суду від 12.05.2025.
Обґрунтовуючи свою заяву позивач зазначив, що боржник не належно виконує зобов'язальну частину рішення суду в частині повернення суми судового збору в сумі 807,46 грн.
Ухвалою від 19.11.2025, заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для надання пояснень.
24.11.2025 представником відповідача до суду подано письмові пояснення, у яких зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Головного управління формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: - виплату пенсій, передбачених цим Законом; - надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; - фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Головного управління.
Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Головного управління на цілі, не передбачені цим Законом.
Натомість, п. 7 Розділу І Порядку 21-2, передбачено можливість проведення Головним управління фінансування заборгованості за судовими рішеннями за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - рішення суду), плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.
Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Як зауважує представник ГУ ПФУ у Вінницькій області, зазначене підтверджує доводи управління, що власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При тому, що ст. 73 Закону № 1058 встановлено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим законом, а тому Головне управління не може їх використати на виплату погашення сплати судового збору заявника.
Розглянувши в письмовому порядку відповідну заяву позивача, подану в порядку ст. 383 КАС України, суд виходив з такого.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Із зазначеного вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановлені судовим рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
У заяві про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Самойлов М.М. зазначає, що вона подається на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі № 120/12842/24 щодо стягнення судового збору у розмірі 807,46 грн.
Враховуючи зазначене, суд акцентує увагу, що гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України від 02.06.2016 № 1404 "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання визначені Законом України від 05.06.2012 № 4901 "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади , що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Згідно п. 3 зазначеного Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону №1404 передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Отже, всі виконавчі документи про стягнення коштів з державного органу підлягають виконанню Державною казначейською службою України.
Таким чином, виконання судового рішення про стягнення коштів з державного органу, у тому числі судового збору, здійснюється не самим органом, щодо якого ухвалено рішення, а виключно Державною казначейською службою України. Таке виконання проводиться у порядку черговості надходження виконавчих документів, у межах наявних бюджетних призначень або за рахунок коштів, передбачених спеціальною бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень.
Крім того, листом від 30.10.2025 Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області проінформувало ОСОБА_1 про те, що заборгованість за виконавчим документом відноситься до третьої черги.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на поточний рік за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачено 100000,00 тис. гривень.
Відповідно до вимог п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Державною казначейською службою України.
Станом на 30.10.2025 виконавчий документ знаходиться в черзі на виплату коштів під номером 256853. Та зауважено, що виконання виконавчого документа буде здійснено Державною казначейською службою України згідно з черговістю його надходження та у межах відповідних бюджетних призначень.
Відповідно до частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Отже, суд приходить до висновку про залишення без задоволення заяви позивача в порядку ст. 383 КАС України.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 383 КАС України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду №120/12842/24 - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна