02 грудня 2025 р. Справа № 120/11046/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
06.08.2025 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ? відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ? відповідач-2) про:
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 за № 025350007023 від 03.07.2025 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язання відповідача-2 призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням до страхового стажу, який дає право на пенсію, періоду роботи в рф на Нижньовартівській ГРЕС, з 17.06.1988 по 09.08.1995, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1980 та архівної довідки № 250 від 08.02.2018, із зарахуванням у кратному пільговому обчисленні (за один рік роботи один рік і шість місяців стажу) до страхового стажу періоду роботи з 17.06.1988 до 01.01.1991 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, з урахуванням інформації про нараховану заробітну плату, яка міститься в архівній довідці № 251 від 08.02.2018, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 26.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка звернулася до відповідача-2 з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням відповідача-1 за № 025350007023 від 03.07.2025 у призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу. При цьому зі змісту рішення видно, що до страхового стажу не був зарахований період роботи в рф з 17.06.1988 по 09.08.1995, оскільки відсутні документи видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів. Також зазначено, що довідка № 250 від 08.02.2018 долучена не в повному обсязі.
Позивачка з рішенням пенсійного органу не погоджується, вважає його протиправним, а тому за захистом своїх прав звертається до суду.
Ухвалою суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою у відповідача-2 витребувано матеріали пенсійної справи позивачки.
26.08.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 19 років 06 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Водночас до страхового стажу не був зарахований період роботи в рф з 17.06.1988 по 09.08.1995, оскільки відсутні документи видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів. Також зазначено, що довідка № 250 від 08.02.2018 долучена не в повному обсязі.
27.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Разом з відзивом відповідач надав копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що 22.06.2022 позивачка звернулася до Ладижинського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з досягненням пенсійного віку (60 років).
Листом № 0200-0213-8/42875 від 01.07.2022 "Про надання відмови в призначенні пенсії" позивачку було повідомлено про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з недостатністю необхідного страхового стажу. Водночас страховий стаж ОСОБА_1 склав 26 років 05 місяців 25 днів, однак для призначення пенсії у 2022 році у 60-річному віці необхідно мати щонайменше 29 років страхового стажу.
26.06.2025 у віці 63 років позивачка повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та подала всі наявні у неї документи, що підтверджують право на пенсійне забезпечення.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким прийнято рішення № 025350007023 від 03.07.2025 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
Зі змісту рішення видно, що страховий стаж позивачки становить 19 років 06 місяців 20 днів. Водночас до страхового стажу не був зарахований період роботи в рф з 17.06.1988 по 09.08.1995, оскільки відсутні документи видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів. Також зазначено, що довідка № 250 від 08.02.2018 долучена не в повному обсязі.
Наведене спонукало позивачку звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Згідно з пунктом першим частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пункт 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029.
Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Відповідно до пункту "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, а саме зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом третім постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Згідно з пунктом 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
При цьому основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є її трудова книжка. Також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема архівною довідкою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 266/258/16-а.
Крім того, у постановах від 15.01.2021 у справі № 348/2319/16-а, від 10.01.2019 у справі № 352/1612/15а та від 18.06.2020 у справі № 537/1415/17 Верховний Суд зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Відтак суд доходить до висновку про достатність одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
За даними трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 30.07.1980 можливо встановити такі періоди її роботи в Нижньовартівській ГРЕС (Ханти-Мансійський автономний округ рф):
- 17.06.1988 - прийнята в житлово-комунальний відділ прибиральницею службових приміщень;
- 22.06.1988 - переведена в цей же відділ прибиральницею сміттєпроводу;
- 13.02.1991 - переведена в цех централізованого ремонту слюсарем з ремонту обладнання котелень і пилоприготувальних цехів 2 розряду;
- 15.11.1991 - переведена слюсарем 3 розряду з ремонту обладнання котелень і пилоприготувальних цехів;
09.08.1995 - звільнено у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку.
Крім того, в матеріалах справи містяться архівні довідки, зокрема довідка № 250 від 08.02.2018, яка підтверджує факт роботи позивачки в рф, зазначено посади, періоди трудової діяльності та інші необхідні відомості, а також довідка № 251 від 08.02.2018 про нараховану позивачці заробітну плату за відповідний період.
Отже, в період з 17.06.1988 по 09.08.1995 позивачка працювала в районах Крайньої Півночі, що підтверджується трудовою книжкою та відповідним довідками.
Разом з тим відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки (у частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи вже були предметом судового розгляду. При цьому суд зауважує, що відповідачем не заперечується той факт, що позивачка працювала в районах Крайньої Півночі, а доводи пенсійного органу мотивовані лише тим ненадання позивачкою заяви про неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, як обов'язкової умови для розгляду питання щодо призначення пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.
Своєю чергою, у позовній заяві позивачка зазначає, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 28.03.2001 Ладижинським МВМ УМВС України у Вінницькій області, вона є громадянкою України. Згідно з довідкою з реєстру територіальної громади № 23-14-159 від 22.07.2025 підтверджується, що з 29.09.1995 і по теперішній час позивачка постійно зареєстрована та проживає у м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області.
Відтак за наведених обставин позивачка об'єктивно не могла оформити пенсію за віком на території рф, оскільки не є громадянкою російської федерації та не проживає на її території з 29.09.1995.
Також позивачка вказує про те, що вона не подавала заяв про призначення пенсії та не отримувала будь-яких пенсійних виплат з рф. Крім того, після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України 24.02.2022 та розриву дипломатичних відносин між державами будь-яка можливість звернення до відповідних органів рф або отримання від них інформації є повністю виключеною, що підтверджує об'єктивну неможливість отримання позивачкою будь-яких документів з росії.
Таким чином, за відсутності будь-яких належних й допустимих доказів посилання відповідача на ймовірне отримання позивачкою пенсії в рф слід вважати безпідставними та недоведеними.
Щодо довідки № 250 від 08.02.2018, долученої не в повному обсязі (без належної легалізації (апостиля) і засвідченого перекладу), суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10 січня 2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10 січня 2023 року, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
У той же час, російською федерацією 11 червня 2022 року було прийнято закон №175-ФЗ (мовою оригіналу) "О денонсации российской федерацией соглашения о гарантиях прав граждан государств ? участников Содружества Независимых Государств в области пенсионного обеспечения", який відповідно до статті 2 вказаного закону набрав чинності 30 червня 2022 року.
Отже, відповідно до статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року російська федерація з 01 січня 2023 року не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації, з 01 січня 2023 року.
Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13 березня 1992 року припинила дію з 19 червня 2023 року щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди.
Проте, частиною другою статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року було гарантовано, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили.
Судзауважує, що оскільки позивачка набула трудовий стаж у той час, коли вказана Угода діяла, як зі сторони України, так і зі сторони російської федерації, пенсійні права громадян держав-учасників Угоди, що виникли у відповідності до положень даної Угоди, не втрачають своєї сили і в разі його виходу з Угоди держави-учасника, на території якого вони проживають.
Крім того, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Закону України від 01 грудня 2022 року №2783-ІХ "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто, з 23 грудня 2022 року, а положення Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" з 02 грудня 2022 року.
Після зупинення дії Конвенція Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією. Таким чином, документи, видані компетентними органами росії приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостиля.
Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Однак 04.02.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", згідно з пунктом 1 якої під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Архівна довідка № 250 від 08.02.2018 видана архівним відділом Ханти-Мансійського автономного округу рф, підписана начальником відділу та спеціалістом-експертом та скріплена печаткою. Також у ній наявні відомості щодо первинних документів, на підставі яких була видана довідка.
Разом з тим недодержання архівною установою рф встановленої форми довідки або не зазначення в довідці певних відомостей не може слугувати підставою для відмови позивачці у прийнятті такої довідки.
Вимога про переклад документів іноземною мовою встановлена пунктом 2.9 Порядку № 22-1 у загальному порядку, проте не є абсолютною, оскільки застосовується лише у випадку, коли відсутня можливість однозначно встановити зміст документа. Надана архівна довідка містить чітко сформульовані відомості, заповнена стандартними реквізитами та містить загальновживані терміни, що не викликають труднощів для розуміння. Відтак відсутність перекладу не перешкоджає встановленню її змісту та оцінці доказового значення.
З огляду на викладене дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачці до стажу роботи періоди роботи в рф на Нижньовартівській ГРЕС з 17.06.1988 по 09.08.1995, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1980 та архівної довідки № 250 від 08.02.2018, із зарахуванням у кратному пільговому обчисленні (за один рік роботи один рік і шість місяців стажу) до страхового стажу періоду роботи з 17.06.1988 до 01.01.1991 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі суд визнає протиправними.
Водночас у такому разі страховий стаж позивачки є достатнім для призначення пенсії за віком.
Відтак, оскільки під час розгляду справи не встановлено інших перешкод для призначення позивачці пенсії за віком, підлягають також задоволенню позовні вимоги про покладення на відповідача обов'язку призначити позивачці пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV з дати звернення за пенсією 26.06.2025, як просить позивачка у позовній заяві.
Водночас, при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про вирішення питання призначення пенсії позивачці, потрібно враховувати, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі ? Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Так, відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, питання про призначення пенсії за наслідками в тому числі і судового розгляду справи має вирішувати, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у такому призначенні.
Таким чином, питання про зарахування до страхового стажу періоду та питання призначення відповідного виду пенсії позивачки за наслідками розгляду цієї справи має вирішувати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як суб'єкт владних повноважень, що здійснював розгляд заяви позивачки), а не Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як про те просить позивачка.
Вказаний спосіб захисту відповідає правовій позиції КАС ВС, висловленій у постанові від 19.05.2025 у справі № 240/505/24.
Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного поновлення прав позивачки суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити шляхом зобов'язання відповідача-1 зарахувати позивачці до стажу роботи періоди роботи в рф на Нижньовартівській ГРЕС з 17.06.1988 по 09.08.1995, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1980 та архівної довідки № 250 від 08.02.2018, із зарахуванням у кратному пільговому обчисленні (за один рік роботи один рік і шість місяців стажу) до страхового стажу періоду роботи з 17.06.1988 до 01.01.1991 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та призначити позивачці пенсію за віком з 26.06.2025, з урахуванням інформації про нараховану заробітну плату, яка міститься в архівній довідці № 251 від 08.02.2018.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Таким чином, судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При цьому позивачці підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог суд визнав порушення законних прав позивачки внаслідок неправомірних дій суб'єкта владних повноважень. Крім того, спір по суті вирішено в користь позивачки, а прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується виключно зі способом захисту порушених прав позивачки.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за № 025350007023 від 03.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи періоди роботи в рф на Нижньовартівській ГРЕС з 17.06.1988 по 09.08.1995, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1980 та архівної довідки № 250 від 08.02.2018, із зарахуванням у кратному пільговому обчисленні (за один рік роботи один рік та шість місяців стажу) до страхового стажу періоду роботи з 17.06.1988 до 01.01.1991 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та призначити пенсію за віком з 26.06.2025 з урахуванням інформації про нараховану заробітну плату, яка міститься в архівній довідці № 251 від 08.02.2018.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100);
3) відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122 / місцезнаходження: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008).
Повне рішення суду складено 02.12.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович