іменем України
26 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/8201/24
Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1383/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В. від 16 червня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Чернігів, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частини квартири в порядку спадкування та у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив: - визнати за ним право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку із втратою правовстановлюючого документу та неможливістю його відновити; - визнати за ним право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що у відповідності до свідоцтва про право власності від 20.05.1999 року, виданого виконавчим комітетом Деснянської районної ради і зареєстрованого в КП »Чернігівське МБТІ» 27.05.1999 року, в книзі №28 за №17724, власниками квартири АДРЕСА_1 є: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , і кожному з них належить по 1/4 частині вищезазначеної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернігові помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина. Вказана спадщина складається із 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . Позивач зазначав, що після смерті ОСОБА_3 . Першою чернігівською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №534/2016 щодо майна померлого. Відповідно до матеріалів спадкової справи, спадкоємцями, які прийняли спадщину є: дружина спадкодавця - ОСОБА_4 , дочка спадкодавця - ОСОБА_2 , син спадкодавця - ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Чернігові померла ОСОБА_4 , матір позивача, яка за життя склала заповіт, у відповідності до якого, все своє майно заповіла своїй дочці - ОСОБА_2 01.03.2024 року державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори О.Підгайною позивачу була видана довідка, в якій роз'яснено, що нотаріус не має змоги видати свідоцтво про право власності на спадкове майно за законом, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу. 28.03.2024 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради була надана відповідь, якою відмовлено позивачу у видачі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №375150838 від 19.04.2024 року), відомості про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 - відсутні. Як наслідок, позивач позбавлений можливості належним чином оформити своє право власності на майно в порядку спадкування, і тому він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.06.2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задоволено. Судом визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/12 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/4 частину квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.06.2025 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.06.2025 року підлягає скасуванню, із ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки судом першої інстанції ухвалено помилкове судове рішення, яке є необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим стороною позивача письмовим доказам, а саме, рішення ухвалено судом із неправильним застосуванням норм матеріального i процесуального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що позивачем в обґрунтування вимог заявленого позову не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перебування позивача у родинних відносинах із померлим спадкодавцем, а також доказів того, що позивач по справі дійсно звертався до відповідача по справі, з метою позасудового врегулювання спору. Апелянт стверджує, що позивач міг звернутися до ЦНАПу разом із відповідачем, яка є співвласником квартири, з метою отримання дубліката свідоцтва про право власності на житло, проте, позивач жодного разу не пропонував відповідачу ОСОБА_2 , як співвласнику квартири, звернутися разом із ним до ЦНАПу, з метою отримання дублікату свідоцтва про право власності. За доводами апелянта, відповідач не була б проти того, щоб у позасудовому порядку звернутися разом із позивачем до ЦНАПу, з метою отримання дубліката свідоцтва про право власності, оскільки у відповідача по справі оригінал такого правовстановлюючого документа також відсутній, а наявні лише фотокопії. Апелянт зазначає, що у матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази, які б дійсно вказували на те, що позивач по справі дійсно звертався до відповідача із пропозицією спільного звернення до ЦНАПу для отримання дубліката свідоцтва про право власності на квартиру. Доводи апеляційної скарги вказують, що дані обставини дають підстави стверджувати про те, що вимога позивача по справі про визнання за ним права власності на 1/4 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку із втратою правовстановлюючого документа, є такою, що заявлена передчасно, оскільки позивачем не вживалися заходи досудового врегулювання спору. За доводами апелянта, після смерті ОСОБА_3 , спадкоємцями, які прийняли спадщину, є: його дружина - ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_2 , син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_6 , яка відмовилася від своєї частки у спадщині на користь відповідача ОСОБА_2 . Таким чином, частка ОСОБА_1 у спадщині після смерті батька складає 1/16, а не 1/12, як вважає позивач, і як помилково визначив у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції.
В судове засідання апеляційного суду сторони даного спору, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (а.с.150, 152, 153) не з'явилися. 26.11.2025 року на адресу апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кравченка В.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача (а.с.157-158).
Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що у відповідності до копії свідоцтва про право власності від 20.05.1999 року, виданого виконавчим комітетом Деснянської районної ради і зареєстрованого в КП »ЧМБТІ» 27.05. 1999 року в книзі №28 за №17724, власниками квартири АДРЕСА_1 є: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , і кожному із них належить по 1/4 частині вищезазначеної квартири (а.с.61).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . При цьому, після смерті ОСОБА_3 . Першою чернігівською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №534/2016 щодо майна померлого. Відповідно до матеріалів спадкової справи, спадкоємцями, які прийняли спадщину є: дружина спадкодавця - ОСОБА_4 , дочка спадкодавця - ОСОБА_2 , син спадкодавця - ОСОБА_1 та дочка спадкодавця - ОСОБА_6 , яка відмовилася від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_2 (а.с.92, зворот).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.13).
01.03.2024 року державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори О.Підгайною в довідці №165/02-14 позивачу було роз'яснено, що нотаріус не має змоги видати свідоцтво про право власності на спадкове майно за законом, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документа (а.с.18).
28.03.2024 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради була надана відповідь ОСОБА_1 , якою позивачу щодо питання видачі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, було роз'яснено, що заяву на видачу дубліката свідоцтва, яка подається до ЦНАПу , підписують усі співвласники житла (а.с.17).
Згідно інформаційної довідки від 05.03.2025 №11168/137, власниками квартири АДРЕСА_1 є: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , і кожному з яких належить по 1/4 частині вищезазначеної квартири (а.с.104).
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 16.05.2025 року, задовольняючи вимоги заявленого позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивач звернувся до нотаріальної контори в установленому законом порядку для прийняття спадщини, проте, отримав відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , через відсутність у нього правовстановлюючого документа на квартиру. Враховуючи наявність доказів, які свідчать про правомірне набуття позивачем права власності на 1/4 частину спірної квартири, що не суперечить загальній презумпції правомірності набуття права власності, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 16.06.2025 року про наявність підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову, не узгоджується із приписами норм Закону, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до приписів ч.1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Відповідно до ч.1 статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
За вимогами статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто, зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2024 року державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори О.Підгайною в довідці №165/02-14 позивачу було роз'яснено, що нотаріус не має змоги видати свідоцтво про право власності на спадкове майно за законом, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документа (а.с.18).
28.03.2024 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради була надана відповідь ОСОБА_1 , якою позивачу щодо питання видачі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, було роз'яснено, що заяву на видачу дубліката свідоцтва, яка подається до ЦНАПу, підписують усі співвласники житла (а.с.17).
В ході розгляду даної справи встановлено, що співвласником спірної квартири є відповідач ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він позбавлений можливості належним чином оформити своє право власності на майно в порядку спадкування, у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів, і тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За правилами статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В доводах апеляційної скарги відповідач ОСОБА_2 зазначає, що позивач по справі міг звернутися до ЦНАПу разом із нею, як співвласники спірної квартири, з метою отримання дубліката свідоцтва про право власності на житло, проте, ОСОБА_1 жодного разу не пропонував відповідачу, як співвласниці квартири, звернутися разом із ним до ЦНАПу, з метою отримання дублікату свідоцтва про право власності. Доводи апеляційної скарги звертають увагу на ту обставину, що відповідач не була б проти того, щоб у позасудовому порядку звернутися разом із позивачем до ЦНАПу, з метою отримання дубліката свідоцтва про право власності, оскільки у відповідача ОСОБА_2 оригінал даного правовстановлюючого документа також відсутній, а наявні лише фотокопії. При цьому, у матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що позивач ОСОБА_1 дійсно звертався до відповідача із пропозицією спільного звернення до ЦНАПу, для отримання дубліката свідоцтва про право власності на спірну квартиру. Доводи апеляційної скарги вказують, що дані обставини дають підстави стверджувати про те, що вимога позивача по справі про визнання за ним права власності на 1/4 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку із втратою правовстановлюючого документа, є такою, що заявлена передчасно, оскільки позивачем не вживалися заходи досудового врегулювання спору.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с.17), на звернення позивача Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 28.03.2024 року була надана відповідь, якою ОСОБА_1 щодо питання видачі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, було роз'яснено, що заяву на видачу дубліката свідоцтва, яка подається до ЦНАПу, підписують усі співвласники житла (а.с.17).
Апеляційний суд враховує, що в доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 , які позивачем у належний спосіб не спростовані, відповідач ОСОБА_2 стверджує, що позивач міг звернутися до ЦНАПу разом із нею, як співвласником спірної квартири, з метою отримання дубліката свідоцтва про право власності на житло, проте, позивач жодного разу не пропонував відповідачу ОСОБА_2 , як співвласнику квартири, звернутися разом із ним до ЦНАПу, з метою отримання дублікату свідоцтва про право власності. За доводами апелянта ОСОБА_2 , вона не була б проти того, щоб у позасудовому порядку звернутися разом із позивачем до ЦНАПу, з метою отримання дубліката свідоцтва про право власності, оскільки у відповідача по справі оригінал такого правовстановлюючого документа також відсутній, а наявні лише фотокопії.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не позбавлений можливості отримати правовстановлюючий документ на спірну квартиру, необхідний для отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на належну йому частину спірної квартири та, відповідно, на спадкове майно, у позасудовому порядку. За даних обставин, відсутні правові підстави, регламентовані вказаними вище приписами Закону, для задоволення передчасно заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частини квартири в порядку спадкування та у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів.
Приймаючи до уваги вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.06.2025 року, підлягає скасуванню. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частини квартири в порядку спадкування та у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів.
Відповідно до приписів ч.1, ч.13 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 230 грн. 19 коп., в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.144).
Керуючись статтями: 141, 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2025 року - скасувати.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частини квартири в порядку спадкування та у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 230 (три тисячі двісті тридцять) грн. 19 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 01.12.2025 року.
Головуючий: Судді: