Номер провадження: 11-сс/813/2268/25
Справа № 521/8998/25 1-кс/521/3860/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, в рамках кримінального провадження№12025163470000511, внесеного до ЄРДР 29.05.2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотанняслідчого СВ відділення поліції № 3 ОРУП№1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Хаджибейської окружної прокуратури ОСОБА_10 , та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_8 до 30 листопада 2025 року.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій вказують на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, з огляду на наступне:
- сторона обвинувачення не довела існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя обґрунтував продовження існування ризику обставинами, які зводяться до того, що ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, натомість, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою;
- слідчий суддя залишив поза увагою, що на утриманні у підозрюваного перебуває неповнолітня дитина, яка має тяжке захворювання, є особою з інвалідністю та потребує піклування; перебуває у фактичних шлюбних відносинах; позитивні характеристики особи підозрюваного;
- в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя взагалі не обґрунтував неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. На думку сторони захисту, більш м'який запобіжний захід, якого буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваним, можливо застосувати у вигляді застави у розмірі 80 розмірі прожиткового мінімуму.
Посилаючись на викладене захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірі прожиткового мінімуму.
Позиції учасників судового розгляду.
Захисник та прокурор надали заяви про розгляд справи за їх відсутності
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 6 та 7 ст. 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжено слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що: обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч. 3 та 5 ст. 199 КПК України).
В ухвалі про застосування запобіжного заходу, так і в ухвалі про продовження запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає відомості про: кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється особа; обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується (ч. 1 ст. 196 КПК України).
Відповідно до клопотання у провадженні СВ відділення поліції № 3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163470000511 від 29 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 30 травня 2025 року ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні та збуті наркотичного засобу у особливо великому розмірі вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Оскільки в апеляційній скарзі сторони захисту не оспорюється обґрунтованість пред'явленої підозри, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_12 , яка після застосування запобіжного заходу не змінювалась, є обґрунтованою.
Колегія суддів погоджується із висновкам слідчого судді про те, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Так, при оцінці існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя правомірно врахував тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_12 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна
При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя обґрунтовано допустив, що цей ризик є достатньо високим.
Окрім ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_12 , апеляційний суд враховує характер та ступень суспільної небезпеки інкримінованого кримінального правопорушення, а також фактичні обставини справи - здійснення збуту наркотичного засобу великою партією; дані про особу підозрюваного ОСОБА_13 , який уродженець Республіки Молдови, громадянин Молдови, одружений, має малолітню дитину, офіційно на території України непрацевлаштований, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у власності нерухомого або рухомого майна на території України немає.
Ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначив достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими доказами, продовження існування встановленого при застосуванні запобіжного заходу ризику підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, ймовірність настання наведеного ризику не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована. Й сторона захисту не навела фактів, які б вказували, що ймовірність настання ризиків відсутня.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_11 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому, сторона захисту у ході апеляційного перегляду не спростувала.
Тому, колегія суддів відхиляє аргументи щодо недоведеності продовження існування ризику, наявність якого правильно встановив слідчий суддя.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника щодо наявності у підозрюваного родини та перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю, однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлений ризик до маловірогідного чи до його виключення. У свою чергу, родина підозрюваного фактично проживає у Республіці Молдова, що показує неможливість розумної довіри до підозрюваного.
При цьому, оцінюючи фактичні обставини справи, зокрема характер інкримінованого кримінального правопорушення, яке пов'язане з правопорушенням у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, апеляційний суд констатує про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року), оскільки посягають на здоров'я населення. При цьому протягом останніх років спостерігається поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Цi злочини набувають усе більших масштабів i стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей.
Колегія суддів також враховує, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання підозрюваного під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні буде недієвим.
Тому, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що продовження строку дії виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що слідчий суддя безпідставно не визначив розмір застави, то такі апеляційний суд відхиляє, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави також у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Як вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що на теперішній час є вкрай негативним явищем у суспільстві, отже, слідчим суддею обґрунтовано не визначено розмір застави.
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, в рамках кримінального провадження №12025163470000511, внесеного до ЄРДР 29.05.2025 року,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4