Номер провадження: 11-кп/813/1658/25
Справа № 522/1215/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2025 року в рамках кримінального провадження №12024160000001338, внесеного до ЄРДР 23 жовтня 2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , голови громадської організації «Молодіжне об'єднання Одеси» код згідно ЄДРПОУ 43421438, раніше судимого 23.09.2024 Жовківським районним судом Львівської області, за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, 70 КК України до штрафу в розмірі 350 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 5950 гривень,
-у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369, ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України,-
установив:
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Зазначеним вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369, ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369 КК України у виді штрафу у розмірі 2650 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 45050 (сорок п'ять тисяч п'ятдесят) гривень;
-за ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України у виді штрафу у розмірі 5320 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 90440 (дев'яносто тисяч чотириста сорок) гривень
На підставі ч.1 статті 70 КК України, шляхом повного складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді штрафу у розмірі 7970 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 135 490 (сто тридцять п'ять тисяч 490 чотириста дев'яносто) гривень.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 , обвинувачується у тому, що відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до примітки 1 статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Згідно ст.ст. 6, 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством. На військових посадових осіб поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022, (далі - Положення), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Відповідно до п. 8 Положення завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Згідно з п. 9 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань окрім іншого: здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів на відповідній території; здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; виконують інші функції відповідно до законодавства.
Згідно з п. 9 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань окрім іншого: ведення на відповідній території облік підприємств, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань, а також облік людських і транспортних ресурсів, призначених для задоволення потреб оборони держави.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією проти України, в Україні введено воєнний стан, правовий режим якого неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.
У зв'язку з чим, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію, яка триває по теперішній час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, визначено порядок оформлення, вимоги щодо заповнення форми військово-облікового документа на бланку тощо (далі - Постанова).
Згідно ч.1 Постанови, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Частиною 2 Постанови передбачено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Частиною 2 Постанови, визначено, що відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно ч. 13 Постанови, бланк військово-облікового документа у паперовій формі виготовляється самостійно районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки або їх відділами (відповідними органами СБУ, підрозділами розвідувальних органів) згідно з вимогами, зазначеними у додатку 1.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або їх відділи (відповідні органи СБУ, підрозділи розвідувальних органів) можуть роздруковувати бланк військово-облікового документа, який формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Бланк військово-облікового документа виготовляється з паперу і має розмір 148 х 210 міліметрів (формат А5). Зміст пунктів 1-8 друкується (заповнюється) на лицьовому боці військово-облікового документа, пунктів 9-15 - на його зворотному боці. У верхній лівій частині лицьового боку документа вклеюється кольорова фотокартка його власника розміром 35 х 45 міліметрів, яка засвідчується гербовою мастиковою печаткою районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного органу СБУ, розвідувального органу
Підпис керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, підрозділу розвідувального органу) засвідчується гербовою мастиковою печаткою.
Номер військово-облікового документа на бланку і дата його видачі вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у день видачі.
Частиною 14 Постанови, визначено, що військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках: взяття громадянина на військовий облік як призовника, військовозобов'язаного або резервіста; якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов'язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного; зміни категорії щодо військового обов'язку; відсутності місця для внесення змін; невідповідності відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зазначеним у пункті 3 цього Порядку; втрати (зіпсування); виявлення бажання змінити військово-обліковий документ, який був виданий до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним.
Призовникам військово-обліковий документ на бланку оформляється та видається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом.
Згідно, Розділу ІІ «Вимоги» щодо заповнення форми військово-облікового документа на бланку» а саме, ч.ч 1,2 Постанови визначено, що штрих-код зазначається тільки для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають або були виключені (зняті) з військового обліку Збройних Сил.
Номер військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають або були виключені (зняті) з військового обліку, відповідає окремому номеру запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До впровадження порядку ведення та адміністрування Реєстру, в якому встановлюються процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, розвідувальних органах, номери військово-облікових документів для військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів визначаються рішенням керівника відповідного органу СБУ, підрозділу розвідувального органу.
Окрім того, положеннями Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», (далі Закон) визначено, що згідно ст. 18, від проходження базової військової служби звільняються призовники: які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби; які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах.
Статтею 37 Закону, визначено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України.
Частиною 6 ст. 36 Закону передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; припинили громадянство України; визнані непридатними до військової служби; досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Відповідно до примітки до ст. 369-2 КК України, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.
Згідно підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" особами уповноваженими на виконання функцій держави є посадові та службові особи інших державних органів.
Таким чином, посадові особи РТЦК та СП, яке є центральним органом виконавчої влади, відносяться до категорії осіб уповноважених на виконання функцій держави.
Разом з тим, в порушення вимог зазначених нормативно-правових актів, ОСОБА_8 , усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, став на шлях злочинної діяльності, шляхом одержання неправомірної вигоди, за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідування час та місці, але не пізніше жовтня місяця 2024 року, у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом схиляння пересічних громадян на надання, через нього, нібито для службових осіб, неправомірної вигоди за виготовлення та видачу військово-облікових документів: тимчасового посвідчення військовозобов'язаного з відміткою «не придатний у військовий час».
Так, в жовтні 2024 року ОСОБА_10 зустрівся з раніше знайомим йому ОСОБА_8 , де в ході особистої розмови останній запропонував ОСОБА_10 виготовити для нього, шляхом впливу на посадових осіб РТЦК та СП, військово-обліковий документи, а саме, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відміткою «не придатний у військовий час», на що останній згодився.
Під час розмови ОСОБА_8 , запевнив, що дійсно може допомогти в оформленні та виготовленні такого документу, попросив надати копії особистих документів та фотокартки ОСОБА_10 , а також зазначив орієнтовну суму грошових коштів, яку необхідно йому надати за вирішення ним цього питання в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.10.2024 року ОСОБА_8 за допомогою соціальної мережі «Instagram» здійснив дзвінок ОСОБА_10 , де в ході розмови визначив останньому час та місце зустрічі. У подальшому, ОСОБА_11 , прибув на обумовлене місце, в району Приморського бульвару у м. Одесі, де зустрівся з ОСОБА_8 .
На виконання свого вказаного злочинного плану, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, схилив громадянина ОСОБА_10 , до надання, через нього, нібито для службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , неправомірної вигоди у розмірі 2500 доларів США за вчинення вказаними службовими особами в інтересах ОСОБА_10 , дій з використанням наданого їм службового становища, а саме: за виготовлення та видачу військово-облікових документів: тимчасового посвідчення військовозобов'язаного з відміткою «не придатний у військовий час»,
У цей же час, в ході розмови ОСОБА_10 , запитав у ОСОБА_8 , про можливість виготовлення аналогічного документу для його знайомого ОСОБА_12 , на що останній згодився та наголосив про необхідність надання йому грошових коштів у сумі 2500 доларів США та копій особистих документів з фотокарткою ОСОБА_12
24.10.2024 року в ході особистої зустрічі з ОСОБА_10 , ОСОБА_8 передав останньому тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 13.10.2024 видане на ім'я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , нібито ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому виказав необхідність надання йому грошових коштів у сумі 2500 доларів США.
В подальшому, 25.10.2024 року ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, за допомогою соціальної мережі «Instagram» здійснив дзвінок ОСОБА_10 , де в ході розмови повідомив останньому, що документи ОСОБА_12 готові, та схилив останнього до надання, через нього, нібито для службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2500 доларів США, дій з використанням наданого їм службового становища, а саме, виготовлення вказаного документу та запитав в ОСОБА_10 коли він віддасть йому раніше обумовлену ним решту грошових коштів.
28.10.2024 року близько 14:20 год., ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на незаконне збагачення, попередньо визначивши з ОСОБА_10 за допомогою соціальної мережі «Instagram» місце зустрічі, знаходячись поблизу входу до Стамбульського парку (зі сторони вул. Приморського бульвару) у м. Одесі, особисто віддав ОСОБА_12 , в присутності ОСОБА_10 , тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 20.10.2024 видане на ім'я ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 , нібито ІНФОРМАЦІЯ_4 , та одержав неправомірну вигоду для себе у сумі 5000 доларів США (що відповідно до даних НБУ станом на 28.10.2024 складало 206 567,5 гривень) від ОСОБА_10 за вчинення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , дій з використанням наданого їм службового становища, а саме: за виготовлення та видачу військово-облікових документів: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 13.10.2024 на ім'я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 20.10.2024 на ім'я ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після цього ОСОБА_8 затримано працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України, а його злочинну діяльність припинено.
Разом з тим, ОСОБА_8 , на виконання свого злочинного умислу, направленого на незаконне збагачення шляхом обману та схиляння пересічних громадян на надання, через нього, нібито для службових осіб, неправомірної вигоди за виготовлення та видачу військово-облікових документів: тимчасового посвідчення військовозобов'язаного з відміткою «не придатний у військовий час», у невстановлений досудовим розслідування час та місці, але не пізніше жовтня місяця 2024 року, підшукав раніше знайомого йому ОСОБА_10 , задля вчинення вказаних дій.
Так, 22.10.2024 року на виконання свого вказаного злочинного плану, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_11 про необхідність надання йому грошових коштів у сумі 2500 доларів США, які з його слів необхідні були для подальшої передачі нібито службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , за виготовлення та видачу останніми військово-облікових документів, а саме: тимчасового посвідчення військовозобов'язаного з відміткою «непридатний у військовий час» та же час, в ході розмови ОСОБА_10 , запитав у ОСОБА_8 , про можливість виготовлення аналогічного документу для його знайомого ОСОБА_12 , на що останній згодився та наголосив про необхідність надання йому грошових коштів у сумі 2500 доларів США для подальшої передачі, нібито службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , та копій особистих документів з фотокарткою ОСОБА_12 , у зв'язку з чим, ОСОБА_10 , будучи введеним ОСОБА_8 в оману, погодився передати останньому вказані грошові кошти.
У подальшому, 28.10.2024 року ОСОБА_10 , будучи залученим до проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, близько 14:20 год., знаходячись поблизу входу до Стамбульського парку (зі сторони вул. Приморського бульвару) у м. Одесі, передав ОСОБА_8 , під виглядом неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США (серед яких 48 банкнот номіналом 100 доларів США є спеціальні імітаційні засоби (імітаційні грошові кошти в зазначеному еквіваленті), що на момент передачі, відповідно до даних НБУ станом на 28.10.2024 складало 206 567,5 гривень, що більше в 150 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є значною шкодою, та які, нібито призначалися для передачі службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 за вчинення в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , дій з використанням наданого їм службового становища, а саме: за виготовлення та видачу військово-облікових документів: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 13.10.2024 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 20.10.2024 на ім'я ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після отримання ОСОБА_8 спеціальних імітаційних засобів, які він сприймав як кошти, в сумі 5000 доларів США, він виконав усі дії, які вважав необхідними для заволодіння грошима потерпілих, проте злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, оскільки їх дії були викриті співробітниками правоохоронних органів.
Вимоги апеляційної скарги.
В апеляційній скарзіпрокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, вказує на те, що вирок суду підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 основне покарання у виді штрафу у меншому за розмір, отриманої ним неправомірної вигоди, що суперечить приписами ч. 2 ст. 53 КК України.
На підставі викладеного прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання та ухвалити у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання у виді штрафу у розмірі 12 152 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 206 584 гривень.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі, водночас, обвинувачений та його захисник заперечували проти її задоволення, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, але положеннями ч. 2 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
За результатами апеляційного перегляду вироку районного суду апеляційним судом встановлені істотні порушення вимог КПК України, які у відповідності до положень ст. 412 КПК України тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в районному суді, з огляду на таке.
Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, у разі визнання особи винуватою зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшують або обтяжують покарання; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Зазначених вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду і постановленні вироку відносно ОСОБА_8 суд першої інстанції не дотримався, що у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України тягне за собою скасування вироку.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягають у тому, що суд не сформулював обвинувачення стосовно ОСОБА_8 , яке визнане районним судом доведеним та за яким суд визнав обвинуваченого винним.
Положеннями ч. 1 ст. 91 КК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Як свідчить зміст оскаржуваного вироку, за результатами судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024160000001338, внесеному до ЄРДР 23 жовтня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 ,суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність кваліфікувати дії обвинуваченого за ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369, як підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища; ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.
Разом з цим, всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, в мотивувальній частині вироку суд не сформулював обвинувачення, яке було визнано судом доведеним за результатами судового розгляду, а зазначив виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, визначену органом досудового слідства, а не встановлену судом за результатами судового розгляду, що фактично унеможливлює розуміння того, які обставини були встановлені саме судом за результатами розгляду кримінального провадження.
Апеляційний суд звертає увагу, що правова позиція щодо неприпустимості спрощення формулювання обвинувачення та відсутності у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, неодноразово висловлювалась в рішеннях суду касаційної інстанції, зокрема: в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року по справі №466/9158/14-к (провадження №51-645 км18); в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року по справі №521/11693/16-к (провадження №51-380 км17).
Апеляційний суд вважає, що відсутність формулювання обвинувачення, яке визнано районним судом доведеним за результатами судового розгляду в оскаржуваному вироку, є порушенням прав обвинуваченого, які регламентовані ст. 42 КПК України, що в силу положень ст. 412 КПК України також визнається апеляційним судом істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що встановлені порушення, які були допущені судом першої інстанції при ухвалені вироку, з урахуванням положень ст. 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК України, є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
При цьому апеляційний суд враховує положення ч. 1 ст. 412 КПК України, відповідно до яких істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Водночас згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційною інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другою статті 412 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.
Відповідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому апеляційний суд також виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.
В той же час, у відповідності до положень ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи були порушені загальні засади кримінального провадження, а саме законність, то вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, скасовуючи вирок та призначаючи новий судовий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду, суду першої інстанції, неухильно дотримуючись вимог КПК України, необхідно звернути увагу на встановлені під час апеляційного розгляду та зазначені в ухвалі суду факти порушення вимог кримінального процесуального закону, провести судове провадження у відповідності до вимог КПК України та прийняти за його результатами законне і обґрунтоване рішення, яке буде відповідати вимогам закону, та забезпечить неухильне виконання положень ст. 2, 7 КПК України.
Керуючись 376,404,405,407,409,419,424,532, 615 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргупрокурора Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2025 року в рамках кримінального провадження №12024160000001338, внесеного до ЄРДР 23 жовтня 2024 року, за обвинуваченням: ОСОБА_8 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтями ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369, ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, - скасувати.
Призначити новий судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024160000001338, внесеному до ЄРДР 23 жовтня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , -у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтями ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369, ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, у суді першої інстанції в іншому складі суду зі стадії підготовчого провадження.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3