02.12.25
22-ц/812/2124/25
Провадження №22-ц/812/2124/25
Іменем України
02 грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу №484/1186/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Інгульський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Коваленка Ігоря Володимировича у приміщенні цього суду 29 вересня 2025 року, повне рішення складено того ж дня, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 25 вересня 2023 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» договір про надання кредиту №476199-КС-001, за умовами якого надало відповідачці кредит в розмірі 10000 грн. на умовах, визначених офертою. Договір був укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця https://bizpozyka.com/. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало відповідачці грошові кошти в розмірі 10000 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 . До теперішнього часу ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 08 лютого 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 43436 грн. 38 коп., яка складається із 10000 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту, 31936 грн. 38 коп. прострочених платежів по процентам та 1500 грн. комісії.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки зазначену заборгованість та 2422 грн. 40 коп. судового збору.
Відповідачка ОСОБА_1 правом на подання відзиву на позовну заву не скористалася.
Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29 вересня 2025 року позовні вимоги Товариства задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №476199-КС-001 від 25 вересня 2023 р. в розмірі 41936 грн 38 коп. та судовий збір в сумі 2338 грн 58 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суд мотивував тим, що позивач довів як факт укладання кредитного договору, так і отримання відповідачкою, яка здійснила процедуру ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» в ІТС позивача, грошових коштів на погоджених нею умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також неналежне виконання відповідачкою обов'язку із поверненню кредитних коштів та сплати відсотків, які згідно розрахунку позивача нараховані у межах строку дії кредитного договору.
Щодо стягнення з відповідача комісії суд зазначив, що позивачем не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які була встановлена комісія за видачу кредиту, у зв'язку із чим відповідна умова кредиту є нікчемною згідно до частин першої, другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За такого суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованості, яка складається із 10000 грн. кредиту та 31936 грн 38 коп. заборгованості по процентам, відмовивши в частині вимог щодо стягнення комісії в розмірі 1500 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, й просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, в решті - рішення залишити без змін та закрити провадження у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не долучив до позовної заяви доказів надання кредитних коштів. На підтвердження факту надання відповідачці кредиту позивач надав довідку про успішність операцій, яка не є первинним бухгалтерським документом, вона не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу коштів на картковий рахунок, який належить саме відповідачці. Також в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку здійснювалося перерахування коштів за договором. Також позивачем не надано документів, які містять у собі обов'язкові реквізити, встановлені вищевказаними вказівками, що, у свою чергу унеможливлює встановлення факту отримання саме відповідачем відповідних грошових коштів. Інших доказів на підтвердження викладених у заяві обставин позивачем не надано. Крім того, відповідачка зазначає, що вона є неплатоспроможною. Так, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18 січня 2024 року № 915/1678/2 був введений мораторій на задоволення вимог до неї, відповідно в позивача відсутні підстави для нарахування відсотків в період з 18 січня 2024 року по 11 березня 2024 року. Щодо визнання вимог позивача погашеними та наявність підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, ОСОБА_1 зазначає, що згідно ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року у справі № 915/1678/23 суд ухвалив: затвердити звіт про виконання плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; припинити процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 18 січня 2024 року; звільнити фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими ч.2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства (відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи); вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню; провадження у справі №916/1678/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 - закрити. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Згідно п. 6 ч.1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог. За змістом ст.ст. 120, 134 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав. Господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів. Отже, виходячи зі змісту ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедури банкрутства строк, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що нею при зверненні до суду було подано конкретний список кредиторів, витяг з УБКІ, у яких було зазначено позивача. Так, порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ. Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до положень частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Аналіз норм статей 1, 45, 47 КУзПБ свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Аналогічний правовий висновок викладений у зазначених скаржником постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року, у справі № 910/866/20, від 22 листопада 2022 року у справі №911/2548/20 та від 17 січня 2024 року у справі № 911/2711/22. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №904/1693/19 вказала, що при визначенні статусу кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов'язань боржника. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладених у наведених вище постановах. Також відповідачка звертаю увагу на той факт, що позивач у позовній заяві просив стягнути із неї заборгованість за договором №476199-КС-001 від 25 вересня 2023 року. Отже, кредитне зобов'язання виникло ще 25 вересня 2023 року, в момент надання кредитних коштів, відповідно вказана заборгованість виникла до порушення провадження у справі № 915/1678/23 Господарського суду Миколаївської області про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Також остання зазначила, що станом на дату закриття провадження у справі №915/1678/23 Господарського суду Миколаївської області про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 позивач не скористався своїм правом на пред'явлення вимог до боржника як конкурсній кредитор, а тому його вимоги вважаються погашеними та наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем є погашеною в силу вимог спеціального Закону, а саме статей 45, 90 КУзПБ, що встановлено судовим рішенням - ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року. Відповідно до положень частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Тернопільського апеляційного суду від 18 квітня 2025 року у справі № 601/2071/24, постанові Львівського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у справі № 645/4391/24 та постанові Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у справі №759/4062/24, постанові Черкаського апеляційного суд від . 27 серпня 2025 року у справі №693/278/25, постанові Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року у справі №755/20429/24. Щодо підстав для закриття провадження у справі ОСОБА_1 зазначає, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не скористалося.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням вказаних вимог закону та ціни заявленого у справі позову справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає.
Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Щодо меж апеляційного перегляду.
Згідно змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 просить про перегляд рішення лише в частині задоволених позовних вимог, тому апеляційний суд в іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядає.
Як вбачається з матеріалів справи і таке установив суд першої інстанції, 25 вересня 2023 року ОСОБА_1 прийняла пропозицію (оферту) ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» укласти договір № 476199-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма), в якій пропонувала надати їй кредит в розмірі 10000,00 грн. строком на 24 тижні (останній день повернення кредиту - 11 березня 2024 року) зі сплатою стандартної процентної ставки за кредитом в день 2,00000000, фіксована, та зниженої процентної ставки за кредитом в день 1,15288411, фіксована, і сплатою комісії в розмірі 1500,00 грн. (а.с. 31-40).
25 вересня 2023 між сторонами було укладено договір № 476199-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) на вказаних в оферті умовах (далі - Договір) (а.с. 26-30).
Підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 Договору сторони узгодили графік платежів.
Кредитний договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-7272».
Візуальною формою послідовності дій Клієнта - ОСОБА_1 (дані про яку містять: РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту) позивач підтвердив послідовність дій Товариства та клієнта в ІТС від початку входу ОСОБА_1 шляхом використання мобільного телефону для ідентифікації в ІТС та входження в особистий кабінет, перевірки Товариством статусу клієнта, надання клієнтом необхідної інформації для формування Товариством належної пропозиції клієнту, відправлення клієнту на номер мобільного телефону смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-4708 для підписання паспорту споживчого кредиту, ознайомлення та підписання клієнтом одноразовим ідентифікатором паспорта споживчого кредиту, направлення клієнту оферти, які містить істотні умови договору, направлення в смс-повідомленні на номер клієнта одноразового ідентифікатора UA-7272, ознайомлення клієнта з офертою та підписання договору одноразовим ідентифікатора UA-7272 до відображення документів у особистому кабінеті, що включає розміщення в особистому кабінеті клієнта підписаного договору, Правила кредитування в цілодобовому онлайн доступу.
Згідно анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/) від 18 лютого 2025 року анкета містить відомості про позичальника ОСОБА_1 зокрема, адресу її реєстрації та проживання, РНОКПП НОМЕР_2 , дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження, паспортні дані та інформацію стосовно бажаного кредиту із зазначенням номера банківської картки для перерахування коштів: НОМЕР_3 хх-хххх-9410 (а.с. 42).
Виконання зобов'язань за договором з перерахування відповідачу кредиту позивач підтвердив інформаційною довідкою ТОВ «Профітгід», згідно якої 10000,00 грн. були перераховані 25 вересня 2023 року на номер платіжної картки Monobank 4441-11хх-хххх-9410, призначення переказу - Щіпська К.С. згідно кредитного договору № 476199-КС-001 від 25 вересня 2023 року (а.с. 43).
Таким чином, ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн.
Згідно розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів, станом на 08 лютого 2025 року утворилась заборгованість в розмірі 43436,38 грн., яка складається із 10000,00 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту, 31936,38 грн. прострочених платежів по процентам та 1500,00 грн. комісії.
Договір сторони підписали за допомогою електронних підписів
Тобто сторони Договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, розмір процентів за користування кредитом, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що договір № 476199-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит) від 25 вересня 2023 року був вчинений сторонами в електронній формі.
Тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, а саме, що кредитний договір 25 вересня 2023 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» і таке відповідачем не заперечується, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а також наявності достатніх доказів, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який належить відповідачці, апеляційний суд вважає доведеним факт його укладання. Такого висновку дійшов і суд першої інстанції.
Таке ґрунтується на правових висновках, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 4.2.3 Договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення (терміну) дії Договору.
Позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором не виконала.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, вважав позовні вимоги доведеними в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та відмовити у позові, посилаючись на те, що за наслідками процедури реструктуризації боргів фізичної особи та встановлення її неплатоспроможності господарським судом вона звільнена від боргу перед позивачем.
Так, згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника-фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Як вбачається з відомостей, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18 січня 2024 року у справі № 915/1678/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117202384) відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 на підставі поданої 30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 заяви про неплатоспроможність боржника-фізичної особи.
Відповідно до статті 1 КУзПБ боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 6 КУзПБ відповідно до цього Кодексу щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника.
Стаття 1 КУзПБ встановлює, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Відповідно до частини 1 статті 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Частиною 2 статті 115 КУзПБ визначено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Як встановив господарський суд у згаданій ухвалі, станом на 30 жовтня 2024 року (дата звернення боржниці із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) загальна сума її заборгованості становить 195807,28 грн.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що наразі вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, не працевлаштована. З наданого до суду заявницею (боржницею) списку кредиторів вбачається, що у боржника наявна заборгованість перед низкою кредитних установ, серед яких також є ТОВ «Бізпозика» (код ЄДРПОУ 41084239), тобто позивач у справі, яка переглядається, в сумі 12936,38 грн., яка виникла на підставі кредитного договору від 25 вересня 2023 року №476199-КС-001, тобто заборгованість за тим самим договором, на підставі якого заявлені позовні вимоги у цій справі.
Згідно з частиною 14 статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини 1 статті 120 КУзПБ наслідками відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: 1) пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; 2) арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду; 3) припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника; 4) здійснення корпоративних прав боржника та реалізація майнових прав відбуваються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; 5) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; 6) строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав; 7) будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із частиною 2 статті 121 КУзПБ протягом дії мораторію: - зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; - не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій - не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18 січня 2024 року у справі № 915/1678/23 введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючого реструктуризацією боржника ОСОБА_1 ; оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; зобов'язано конкурсних кредиторів за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Суд також ухвалив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство:
- пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом;
- арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду;
- припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника;
- здійснення корпоративних прав боржника та реалізація майнових прав відбуваються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом;
- строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав;
- будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року у справі № 915/1678/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122760444) затверджений звіт про виконання плану реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 , припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 18 січня 2024 року; звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбачених частиною 2 статті 134 КУзПБ (відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи); вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом, постановлено вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню; провадження у справі №916/1678/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито.
Як вбачається з мотивувальної частини цієї ухвали господарського суду, окрім ГУ ДПС у Миколаївській області інші конкурсні кредитори, зокрема і ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», які зазначені боржником в заяві про відкриття провадження, своїм правом на пред'явлення вимог до ОСОБА_1 після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження про неплатоспроможність не скористалися
В справі, яка розглядається, предметом позову є заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 476199-КС-001 від 25 вересня 2023 року, строк дії якого закінчився 11 березня 2024 року.
Отже, вимоги позивача до ОСОБА_1 існували на час розгляду господарським судом справи 915/1678/23 про неплатоспроможність відповідачки, однак Товариство, вважаючи себе кредитором боржника, будучи повідомленим про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, не реалізувало своє право, передбачене статтями 39, КУзПБ на подання до господарського суду заяви про грошові вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 в межах розгляду Господарським судом Миколаївської області справи № 915/1678/23 про неплатоспроможність боржника.
При цьому відкрите провадження у справі про банкрутство боржника унеможливлює розгляд та задоволення заяви окремого кредитора поза межами провадження у справі про банкрутство такого боржника, оскільки визнання судом вимог кредитора потягне за собою наділення кредитора певним обсягом прав, які можуть бути реалізовані виключно в межах провадження у справі про банкрутство (включення його до реєстру вимог кредиторів, визначення черговості задоволення вимог, отримання інформації від арбітражного керуючого щодо провадження у справі, участь у загальних зборах кредиторів, задоволення вимог кредитора згідно з визначеною черговістю тощо).
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом лише 27 лютого 2025 року, тобто, після постановлення Господарським судом Миколаївської області ухвали від 02 квітня 2024 року, якою звільнено ОСОБА_1 від боргів, в тому числі - і перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у справі № 915/1678/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Враховуючи, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року рок у справі № 915/1678/23 звільнено боржника ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати аліментів, виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи, у неї відсутній обов'язок щодо сплати заборгованості за договором про надання кредиту № 476199-КС-001 від 25 вересня 2023 року, оскільки борг за цим кредитним договором вважається погашеним.
Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом, які нараховані позивачем за період з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18 січня 2024 року у справі № 915/1678/23 по 11 березня 2024 року, то відповідно до положень частини 1 статті 120 КУзПБ з моменту відкриття такого судового провадження припиняється нарахування боржникові, зокрема, відсотків за його зобов'язаннями, а строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав.
Тому нарахування процентів за користування ОСОБА_1 кредитними коштами з 18 січня 2024 року по 11 березня 2024 року суперечить викладеним вимогам закону, а тому є протиправним, а позовні вимоги про їх стягнення не підлягають задоволенню.
У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 715/2316/18 зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні».
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 757/23249/17-ц.
Таким чином, якщо права позивача не порушені, то це є підставою для відмови у задоволенні позову, а не підставою для закриття провадження у справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 476199-КС-001 від 25 вересня 2023 року, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі, про що просить відповідачка в апеляційній скарзі. При цьому апеляційний суд виходить з того, що посилання відповідачки на відсутність предмету спору є хибними, оскільки предметом спору є заборгованість за кредитним договором, яка нарахована позивачем, тобто існує на момент пред'явлення позову.
Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про відсутність у справі доказів отримання відповідачкою кредитних коштів за договором про надання кредиту № 476199-КС-001 від 25 вересня 2023 року.
Так, з викладених відповідачкою доводів убачаються суперечливості своїм же доводам, адже ОСОБА_1 при зверненні до господарського із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у переліку кредиторів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та наявну у неї заборгованість за договором про надання кредиту № 476199-КС-001 від 25 вересня 2023 року. Таке є ознакою недобросовісної процесуальної поведінки.
До того ж будь-яких доказів про те, що зазначена позивачем банківська картка, на яку за твердженням останнього були перераховані кредитні кошти 25 вересня 2023 року, їй не належить відповідачка суду не надала.
За такого суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, тому неправильно застосував положення матеріального закону, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого ухвалив помилкове рішення про часткове задоволення позову, яке в силу положень пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України в частині стягнення з ОСОБА_1 41936 грн. 38 коп. заборгованості необхідно скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у стягнення вказаної суми заборгованості.
Тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Оскільки, рішення суду про часткове задоволення у позові скасовано, ухвалено нове про відмову у цій частині позову, з огляду на положення частин 1, 13 статті 141 ЦПК України наявні підстави для розподілу судових витрат, які в цій справі покладаються на позивача. За такого з останнього на користь відповідачки слід стягнути 3633 грн. 60 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29 вересня 2025 року в частині стягнення із ОСОБА_1 41936 грн. 38 коп. заборгованості скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення 41936 грн. 38 коп. заборгованості за договором про надання кредиту № 476199-КС-001 від 25 вересня 2023 року відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 41084239, адреса: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 3633 грн. 60 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Т.М.Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повна постанова складена 02 грудня 2025 року