02.12.2025
Справа № 720/972/25
Провадження № 2/720/807/25
02 грудня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
за участю секретаря Савка К.Р.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
В квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь суми боргу за договором кредиту, посилаючись на те, що з метою отримання кредитних послуг 20 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою веб-сайту (https://tengo.uа), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір № 4648661, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 8000 гривень строком на 15 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в договорі в розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В порядку, визначеному у п. 2.3.1.1 кредитного договору, дія договору була пролонгована до 60 днів на пільгових умовах. 13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу нового кредитора. В подальшому 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Коллект Центр» уклали договір факторингу №10-03/2023/01, згідно якого позивач отримав право вимоги до відповідача. Протягом дії кредитного договору відповідач систематично не виконував належним чином договірні зобов'язання в частині своєчасного погашення кредиту та допустив прострочену заборгованість по кредиту, яка станом на 24 березня 2025 року становила 32386 гривень, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу - 7600 гривень, заборгованість за відсотками - 23266 гривень та комісія - 1520 гривень. Оскільки, відповідач у добровільному порядку борг не повертає, просив стягнути нього в примусовому порядку кредитну заборгованість та судові витрати по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача подав до суд відзив, в якому позов визнав частково та не заперечував проти стягнення з відповідача тіла кредиту та відсотків за користування кредитом протягом дії кредитного договору строк 15 днів. Щодо пролонгації кредитного договору та стягнення процентів за користування кредитом після спливу 15 днів за стандартною процентною ставкою, зазначив, що фактичної пролонгації дії кредитного договору не було, оскільки стягнення процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою є фактичною санкцією, що суперечить умовам кредитного договору та чинного законодавства. Одночасно, просив стягнути з відповідача судові витрати пропорційно до задоволеної суми позовних вимог.
З метою всебічного, повного, об'єктивного, безпосереднього дослідження доказів та з'ясування всіх обставин справи, суд з власної ініціативи викликав сторони в судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак від нього надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав частково та просив задовольнити позов відповідно до обставинах викладених у відзиві.
Суд, з'ясувавши правові позиції сторін та обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, 20 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою веб-сайту (https://tengo.uа), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір № 4648661, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 8000 гривень (п. 1.2 Договору) строком на 15 днів (п. 1.4 Договору), зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в договорі в розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом( 1.5.2 Договору). Крім того, відповідно до п. 1.5.1 по кредитному договору нарахована комісія в сумі 1520 гривень.
Варто зазначити, що відповідно до п. 6.1 розділу 6 «Порядок надання кредиту», в якості підпису позичальника та кредитодавця використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, який має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 13-01/2022-79 та відповідно до п. 1.1 договору, «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» отримало статус нового кредитора до боржників зазначених в портфелі договору та отримало право вимоги до ОСОБА_1 ..
В подальшому 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Коллект Центр» уклали договір факторингу №10-03/2023/01, згідно якого до останнього перейшло право вимоги до відповідача.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю).
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, на офіційному веб-сайті позичальника у вільному доступі для всіх клієнтів розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.
Факт отримання відповідачем кредиту від позивача підтверджується підписаним договором кредиту, платіжними дорученнями, відповідно до яких було здійснено перерахування кредитних коштів на платіжну банківську карту відповідача. Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Щодо тверджень представника відповідача про те, що пролонгація дії договору не відбулось та позивач неправомірно просить стягнути проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою, то суд зауважує наступне.
За змістом пункту п. 1.3. Кредитного договору кредит надається строком на 15 днів з 20 вересня 2021 (строк кредитування).
Пунктом 1.4. Кредитного договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 05 жовтня 2021 року.
Згідно п. 1.5. Кредитного договору загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 4520 грн. в грошовому виразі та 5,409,714.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 12 520 грн.. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.
Пунктом 1.5.1. Кредитного договору комісія за надання кредиту: 1520 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Пунктами 2.3, 2.3.1. передбачено пролонгацію договору кредиту на пільгових або стандартних) базових умовах.
2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах:
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче: Строк продовження, днів Максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3 - 3.00 %, 7 - 5.00 %, 15 - 10.00 %.
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах:
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Отже, договором передбачено пролонгацію кредиту.
Така пролонгація відбувається за умови сплати позичальником комісії за продовження кредиту та певної частки заборгованості по кредиту (пролонгація на пільгових умовах відповідно до п. 2.3.1.1 договору) або ж збільшення позичальником строку кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами (пролонгація на стандартних (базових) умовах відповідно до п. 2.3.1.2 договору).
При вирішенні даного спору щодо стягнення процентів за кредитним договором, суд враховує умови кредитного договору, в тому числі, з огляду на: презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України); обов'язковість умов договору для сторін (ст. 629 ЦК України); свободу договору (ст. 627 ЦК України), а тому твердження представника відповідача про те, що фактичної пролонгації дії кредитного договору не було, оскільки стягнення процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою є фактичною санкцією, суд вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки сторони погодили між собою саме такий порядок обрахування процентів за користування кредитом після спливу основного строку кредитування в 15 днів.
Аналізом наявного у справі розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» слідує, що після закінчення 15 денного строку кредитування, відбулась пролонгація дії строку кредитування. Така пролонгація віддулась як шляхом збільшення позичальником строку кредитування користуванням кредитними коштами (пролонгація на стандартних (базових) умовах відповідно до п. 2.3.1.2 договору), так і шляхом сплати позичальником комісії за продовження кредиту та певної частки заборгованості по кредиту (пролонгація на пільгових умовах відповідно до п. 2.3.1.1 договору).
Так, протягом 15 днів (строк кредитування) відповідачу були нараховані проценти згідно п. 1.5.2 договору. Починаючи з 16 дня кредитування (тобто 06 жовтня 2021 року) відбувається пролонгація строку кредитування шляхом збільшення позичальником строку кредитування користуванням кредитними коштами - пролонгація на стандартних (базових), тому проценти нараховуються відповідно до п. 2.3.1.2 договору.
09 жовтня 2021 року відбулось сплата відповідачем тіла кредиту в сумі 400 гривень, процентів по кредиту в сумі 1224 гривень та комісії за пролонгацію в сумі 400 гривень, тобто відповідач вчинив дії щодо пролонгації строку кредитування на пільгових умовах.
Тим самим, в наступні 7 днів, починаючи з 10 жовтня 2021 року по 16 жовтня 2021 року включно, ТОВ «Мілоан» нарахувало відповідачу проценти відповідно до п. 2.3.1.1 договору, що відповідає положенню останнього речення п. 2.3.1.2 кредитного договору.
В подальшому після закінчення терміну пільгового кредитування, відповідачу були нараховані проценти на стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.2 кредитного договору), починаючи з 17 жовтня 2021 року по 11 грудня 2021 року, що не перевищує 60 днів, визначених для пролонгації строку кредитування на стандартних (базових) умовах.
Вказаний розрахунок ТОВ «Мілоан» відповідачем не оспорювався та судом будь-яких порушень при визначенні суми кредитної заборгованості саме за цим розрахунком не було встановлено.
Зазначене свідчить, що поряд із пролонгацією строку кредитування на стандартних (базових) умовах, позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв'язку з цим сплачував тіло кредиту, проценти за користування та комісію за продовження кредиту, визначені п. 2.3.1 договору.
Відтак, строк кредитування за кредитним договором тривав з 20 вересня 2021 року до 11 грудня 2021 року, внаслідок чого ТОВ «Мілоан» правомірно нарахувало відповідачу заборгованість у розмірі тіла кредиту - 7600 гривень та заборгованість за відсотками - 7306 гривень.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Із вказаного слідує, що доведення факту повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, є обов'язком відповідача як позичальника, а не позивача, чого зроблено останнім при розгляді даної справи не було.
Оскільки, відповідач 05 жовтня 2021 року кредит в сумі 8000 гривень не повернув, а продовжував користуватися кредитним коштами, то ТОВ «Мілоан» відповідно до умов договору правильно нарахувало проценти за користування кредитом як на пільгових умовах, так і на стандартних (базових) умовах, у зв'язку зі чим заперечення представника відповідача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Окрім цього, суд звертає увагу на наступне.
Із наявного у справі розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» вбачається, що відповідач допустив кредитну заборгованість перед первісним кредитором ТОВ «Мілоан» в сумі 16426 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 7600 гривень, заборгованість за відсотками - 7306 гривень та комісія - 1520 гривень.
Аналогічне слідує із розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал», що на момент укладання договору факторингу № 13-01/2022-79 від 13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та «Фінансова компанія «Вердикт Капітал», відповідач допустив кредитну заборгованість перед первісним кредитором ТОВ «Мілоан» в сумі 16426 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 7600 гривень, заборгованість за відсотками - 7306 гривень та комісія - 1520 гривень.
Саме ця сума кредитної заборгованості в розмірі 16426 гривень перейшла за договором факторингу № 13-01/2022-79 від 13 січня 2022 року від ТОВ «Мілоан» та «Фінансова компанія «Вердикт Капітал».
В той же час, із розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» слідує, що «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» в період часу з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року нарахувала відповідачу проценти за користування кредитом за 41 день із розрахунку 5,0% денної відсоткової ставки на додаткову суму 15960 гривень.
Тим самим, «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» нарахувала відповідачу проценти за користування кредитом після закінчення терміну його дії 11 грудня 2021 року в сумі 15960 гривень.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У даній справі позивач мав нарахувати відповідачу проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, тобто до 11 грудня 2021 року. Можливість нарахування процентів визначених кредитним договором поза межами строку кредитування виключається. Позивач може нарахувати проценти визначені кредитним договором поза межами строку кредитування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.
Таким чином, у стягненні нарахованих відповідачу «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» процентів за користування кредитом за 41 день із розрахунку 5,0% денної відсоткової в період часу з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в сумі 15960 гривень, тобто після закінчення терміну дії строку кредитування, слід відмовити за безпідставністю.
За вказаних обставин, суд вважає доведеним та обґрунтованим наявність у відповідача кредитної заборгованості в розмірі тіла кредиту - 7600 гривень та заборгованості за відсотками - 7306 гривень, яких необхідно стягнути з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.
Вирішуючи питання щодо стягнення комісії суд виходить з наступного.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Позивачем в пункті 1.5.1 кредитного договору встановлено обов'язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 1520 гривень, але вказаний пункт договору порушує статті 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та є грубим порушенням чинного законодавства.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Враховуючи те, що позивачу встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту 1.5.1 кредитного договору, укладеного між ТОВ «Мілоан» та відповідачем щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту, є нікчемним.
Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року за № 496/3134/19, яка є обов'язковою для виконання судами України.
За вказаних обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту слід відмовити за безпідставністю.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
В обґрунтування своєї заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав ордер на надання правничої допомоги, виписаний на підставі договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року; акт № 6 про надання правової допомоги № 6 від 31 березня 2025 року, в якому викладений розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 гривень, яких суд вважає реальними та розумними.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної суми позовних вимог в розмірі 14906 гривень, що становить 1260 гривень із суми сплаченого судового збору в розмірі 2422 гривень 40 копійок та 4698 гривень із суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 гривень.
На підставі ст.ст. 205, 207, 512, 514, 526, 549, 551, 598, 599, 610, 611, 612, 614, 626, 628, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81,137, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму кредитної заборгованості станом на 24 березня 2025 року за кредитним договором № 4648661 від 20 вересня 2021 року в розмірі 14906 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шість), яка складається з тіла кредиту - 7600 гривень та заборгованості за відсотками - 7306 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в розмірі 1260 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4698 гривень
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ляху Г.О.