ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 208/1896/25
№ провадження 2/646/2074/2025
01.12.25 місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючої судді Іщенко О. В.,
за участю секретаря судового засідання Петренко А. О.,
учасники справи:
представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» Дорошенко М. А.,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ'янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі
До Червонозаводського районного суду м. Харкова із Заводського районного суду м. Дніпродзержинська за підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» в особі представника Дорошенко М. А. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року у сумі 24 058,99 гривень, судовий збір у сумі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22038000526564.
Відповідно до кредитного договору, який складається із публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у Акціонерному товаристві «Банк Кредит Дніпро», розміщений на офіційному веб-сайті банку: https://creditpnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір, що разом становлять єдиний кредитний договір, банк зобов'язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому договором.
Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з рахунку, платежі з рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватись з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконав, що, на переконання позивача, є грубим порушенням статтей 526, 527 Цивільного кодексу України.
28 березня 2024 року за договором факторингу № 28/03/24 Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» відступив право вимоги за кредитним договором № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс».
Згідно із договором факторингу сума боргу відповідача перед новим кредитором становила 24 058,99 гривень, із яких: 11 844,77 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 0,22 гривень - заборгованість по відсотках та 12 214,00 гривень - заборгованість по комісії.
Отже, за таких підстав у зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, на переконання позивача, відповідач має заборгованість за кредитним договором 22038000526564 від 10 серпня 2021 року у розмірі 24 058,99 гривень, яку, позивач, просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на свою користь з ОСОБА_1 судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні на 30 травня 2025 року.
Представник позивача у судове засідання 30 травня 2025 року не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином; у позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення по справі.
Оскільки відповідач у судове засідання не з'явився, інформація про його належне повідомлення про дату та час судового розгляду була відсутня, суд, керуючись принципами забезпечення доступу сторін та учасників справи до правосуддя, рівності сторін у процесі, відклав судове засідання на 10 вересня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 10 вересня 2025 року, відповідач не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, заяв/клопотань від нього на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.
Ураховуючи те, що суду не була відома правова позиція відповідача, розгляд справи було відкладено на 13 листопада 2025 року.
Відповідач у судове засідання 13 листопада 2025 року не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, заяв/клопотань від нього не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.
За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у зв'язку із неодноразовою неявкою відповідача у судові засідання та не повідомлення ним про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі, ухвалою від 13 листопада 2025 року постановив розглядати справу за відсутності відповідача у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв'язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
10 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22038000526564, відповідно до умов якого вказаний кредитний договір складається з публічної частини, якою є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у Акціонерному товаристві «Банк Кредит Дніпро» із змінами та доповненнями, затверджений банком та розміщений на офіційному сайті банку www.creditdnepr.com.ua та індивідуальної частини, якою є цей договір.
Розділом 1. Кредитного договору № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року встановлено, що банк зобов'язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому договором.
Кредит надається на таких умовах: сума кредиту - 12 400,00 гривень. Строк кредитування - 24 місяці. Кінцева дата повернення кредиту - 12 400,00 гривень. Цільове призначення - на споживчі потреби. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 0,001 % річних. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 10.08.2021 по 09.03.2022 - 7 % від суми кредиту, з 10.03.2022 по 09.09.2022 - 5,5 % від суми кредиту, з 10.09.2022 по 09.03.2023 - 4 % від суми кредиту, 10.03.2023 по 10.08.2023 - 2,25 % від суми кредиту. У разі неповернення суми кредиту у терміни, встановлені договором, клієнт зобов'язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов'язання в розмірі 56,00 % процентів річних від простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості.
У розділі 4. Кредитного договору № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року наведено графік платежів/розрахунок орієнтовної загальної вартості кредиту для клієнта та орієнтовної реальної річної процентної ставки за цим договором.
Судом встановлено, що кредитний договір № 22038000526564 підписано відповідачем 10 серпня 2021 року власноручно.
На підтвердження перерахування первісним кредитором Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» кредитних коштів у розмірі 12 400,00 гривень на рахунок відповідача відповідно до умов кредитного договору № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року, позивач надав суду виписку по особовому рахунку за період з 10 серпня 2021 року по 27 березня 2024 року.
Як встановлено із розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 станом на 27 березня 2024 року має заборгованість за кредитним договором № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року на загальну суму 24 058,98 гривень, яка складається з: залишку простроченого кредиту у сумі 11 844,77 гривень, залишку прострочених відсотків у сумі 0,21 гривня та залишку прострочених комісій у сумі 12 214,00 гривень.
28 березня 2024 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу № 28/03/24.
Відповідно до положень пункту 1. Договору факторингу на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до глави 73 Цивільного кодексу Українии, Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» передає грошові кошти у розпорядження Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» за плату, а Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» відступає Товариству з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників згідно із додатком 1.
Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заміняє Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань.
Як зазначено у пункті 6.2. договору факторингу, перехід права вимоги відбувається шляхом підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) сторін акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до додатку № 3 до даного договору в день підписання договору та набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 6.3. з моменту переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» прав вимоги відповідно до пункту 6.2. цього договору воно заміняє Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) за цими кредитними договорами.
28 березня 2024 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» підписали та скріпили печатками Акт приймання-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року.
На підтвердження факту проведення розрахунку за укладеним договором факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року позивачем долучено платіжну інструкцію № 6041 від 28 березня 2024 року, що відображає суму, дату та реквізити здійсненого платежу, а також підтверджує належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» своїх договірних зобов'язань.
Як встановлено із витягу з реєстру боржників, який є додатком № 1 до Договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року, Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року у загальному розмірі 24 058,99 гривень, що складається із: заборгованості по тілу кредиту у сумі 11 844,77 гривень, заборгованості по відсотках у сумі 0,22 гривень та заборгованості по комісії у сумі 12 214,00 гривень.
Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», яке набуло право вимоги у Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.
Згідно із договором № 43453613 про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року та додатковою угодою № 22038000526564 до договору № 43453613 про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року адвокат Дорошенко М. А., здійснює представництво інтересів товариства у даних спірних правовідносинах.
Згідно із актом 22038000526564 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 27 січня 2025 року, загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом становить 6 000,00 гривень.
Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються учасниками цивільної справи.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Судом встановлено, що між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» 28 березня 2024 року було укладено договір факторингу № 28/03/24, відповідно до умов якого первісний кредитор Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» права грошової вимоги.
Перехід прав вимоги підтверджується підписаним 28 березня 2024 року сторонами Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 28 березня 2024 року до Договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року.
Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року підтверджується факт переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року.
Окрім того, платіжна інструкція № 6041 від 28 березня 2024 року підтверджує здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» оплати за відступлені права вимоги.
Отже, суд уважає доведеним факт набуття позивачем права вимоги до боржників, до переліку яких входить і відповідач ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно із приписами частин першої, четвертої, п'ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування тамісцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (занаявності), прізвище, ім'я, по батькові та місцепроживання споживача(позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.
У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Позивач, пред'являючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року у розмірі 24058,99 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між первісним кредитором Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Судом встановлено, що відповідачем власноручно підписано кредитний договір № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року.
На підтвердження факту належного виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо надання грошових коштів відповідачу у розмірі 12 400,00 гривень позивач долучив до позовної заяви виписку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 , за період з 10 серпня 2021 року по 27 березня 2024 року.
Відповідно до виписки 10 серпня 2021 року Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» на рахунок відповідача було зараховано кредитні кошти у сумі 12 400,00 гривень, згідно із умовами кредитного договору № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року.
Відповідач активно користувався кредитними коштами, знімав готівку, вносив грошові кошти у рахунок погашення заборгованості.
Зокрема, 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 було внесено у рахунок погашення простроченої заборгованості грошові кошти у розмірі 231,87 гривень, а 20 жовтня 2021 року - 161,75 гривень.
Згідно із абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Ураховуючи наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують факт перерахування на рахунок відповідача, зазначений ним у пункті 1.3. Кредитного договору № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року, кредитних коштів у розмірі 12 400,00 гривень, а також з огляду на те, що відповідач здійснював внесення грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку, що відповідач фактично отримав кредитні кошти у зазначеному розмірі.
Стосовно заборгованості відповідача за відсотками суд зазначає таке.
З матеріалів справи встановлено, що первісний кредитор Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 у пункті 1.2. кредитного договору № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року погодили тип та розмір процентної ставки, яка є фіксованою та складає 0,001 % річних.
Як встановлено із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 22038000526564 від 27 березня 2024 року, станом на 27 березня 2024 року останній має заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у сумі 0,23 гривні.
Суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року, не може уважатись достатнім доказом на підтвердження правильності нарахування заборгованості за відсотками, оскільки не містить відомостей про періоди нарахування відсотків, розмір процентної ставки, залишку основного боргу, з якого здійснювалося нарахування, формули або способу обчислення сум відсотків тощо.
Ураховуючи відсутність у матеріалах справи належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували розмір та обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд не убачає правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Стосовно заборгованості ОСОБА_1 за комісією у зазначеному позивачем розмірі суд зазначає таке.
Пунктом 1.2. кредитного договору № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості: з 10.08.2021 по 09.03.2022 - 7 % від суми кредиту, з 10.03.2022 по 09.09.2022 - 5,5 % від суми кредиту, з 10.09.2022 по 09.03.2023 - 4 % від суми кредиту, з 10.03.2023 по 10.08.2023 - 2,25 % від суми кредиту.
З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року убачається, що заборгованість ОСОБА_1 по комісії становить 13 950,00 гривень. За період з 10 серпня 2021 року по 27 березня 2024 року ОСОБА_1 було погашено комісії на суму 1 736,00 гривень.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до пункту 4) частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4) частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно із пунктом 8 Правил про споживчий кредит банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.
Згідно із додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.
Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 359/12165/14-ц, провадження 61-13417св21.
Суд зазначає, що у кредитному договорі № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року, укладеному між первісним кредитором та ОСОБА_1 , не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому, положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У зв'язку з викладеним вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 нарахованої позивачем заборгованості по комісіям за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року.
Як убачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року, позивачем в рахунок заборгованості по комісії було зараховано грошові кошти у сумі 1 736,00 гривень.
За відсутності доказів щодо наявності переліку послуг комісії і погодження їх із споживачем, вчинення банком додаткових дій з обслуговування кредитної заборгованості, вказану суму коштів слід зарахувати як сплачену кредитну заборгованість, і, відповідно, зменшити зазначену у розрахунку позивача заборгованість за кредитом на 1 736,00 гривень.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, надавши їм належну оцінку у їх сукупності та взаємозв'язку, перевіривши доводи позовної заяви, а також з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням встановлених фактичних обставин, суд уважає доведеним факт наявності у відповідача непогашеної заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами, в частині основного боргу у розмірі 10 108,77 гривень, тому, у цій частині позов підлягає задоволенню в зазначеному обсязі.
Водночас, у решті позовних вимог, що стосуються стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованості по процентам у сумі 0,22 гривень та заборгованості зі сплати комісій у сумі 12 214,00 гривень, суд дійшов висновку про їх недоведеність та необґрунтованість, у зв'язку із чим у цій частині позовна заява задоволенню не підлягає.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
В обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень позивачем надано договір № 43453613 про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року, додаткову угоду № 22038000526564 до договору № 43453613 про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року від 27 січня 2025 року, акт 22038000526564 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 27 січня 2025 року та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Дорошенко М. А., необхідних для надання правничої (правової допомоги) за позовом ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 27 січня 2025 року.
З акту 22038000526564 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 27 січня 2025 року встановлено, що сторони підтверджують, що адвокат Дорошенко М. А. надав, а клієнт Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6 000,00 гривень.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
У частині першій статті 60 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Пунктом 12) частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, пункту 1) частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Відповідно до пункту 3) частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд доходить висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат позивача на оплату правничої допомоги підлягає задоволенню у розмірі, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог - 2 520,60 гривень.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що за результатами розгляду справи позовна заява підлягає частковому задоволенню, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, уважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 017,65 гривень, як частина судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви.
Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22038000526564 від 10 серпня 2021 року у сумі 10 108 (десять тисяч сто вісім) гривень 77 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір у сумі 1 017 (одна тисяча сімнадцять) гривень 65 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 520 (дві тисячі п'ятсот двадцять) гривень 60 копійок.
В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складено 01 грудня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», ЄДРПОУ: 43453613, місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, 04112; номер телефона: +380673737699, email: ccl.fn@i.ua;
Представник позивача: Дорошенко Марина Анатоліївна, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, 04112; номер телефона: НОМЕР_3 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О. В. Іщенко