Справа № 635/7173/24
Провадження № 2/635/526/2025
02 грудня 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Омельник М.М.,
при секретарі судового засідання Сліпченко К.С.,
за участю представника відповідача Івахненка А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа Начальник Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області Горбачов Олександр Васильович про відшкодування моральної шкоди завданої порушенням прав гарантованих ст. 28, ст. 32 Конституцією України шляхом незаконного втручання в особисте життя та розповсюдження недостовірної інформації про особисте життя,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа Начальник Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Горбачов Олександр Васильович, в якому просить стягнути з Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 000 гривень, завдану начальником ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області порушенням прав гарантованих ОСОБА_2 ст. 28, ст. 32 Конституцією України, а саме оформлення ним листа у яких ОСОБА_2 «виставлено» сварливим жебраком, який бігає за дармовим харчами і свариться за їх неотримання.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 31.05.2024 року, поштою, ОСОБА_1 отримано лист від ОСОБА_3 . У листі ОСОБА_4 повідомляє його про те, що ВП З ХРУП № 1 ГУ НП В Харківській області, його повторну заяву, стосовно порушення чинного законодавства України, під час видачі гуманітарної допомоги було зареєстровано в ІТС ІПНІ № 4034 від 09.05.2024 року та була проведена перевірка. Під час розгляду заяви порушень чинного законодавства виявлено не було. В разі встановлення нових фактів буде прийнято відповідне рішення та додатково його повідомлено. ОСОБА_4 роз'яснює ОСОБА_1 право оскарження прийнятого ним рішення у тому числі у Полтавському районному суді на підставі 303 КПК України. Річ у тому, що позивач жодного разу не звертався щодо отримання гуманітарної допомоги, тому у нього не виникало будь яких конфліктів з цього приводу. Він жодного разу не був у Полтавському районі Полтавської області з будь яких питань. Тому йому не зрозуміло підстави направлення його вказаного листа ОСОБА_5 , але у позивача є враження, що у ОСОБА_3 на посаді є багато вільного часу і він щоб розважитись знайшов собі об'єкт у вигляді ОСОБА_1 ОСОБА_4 перекручує зміст його звернень, потім призначає перевірку цього звернення і пише йому відповідь, яка жодного відношення до змісту його звернення не має, з хибним порядком оскарження його дій, по розгляду цього звернення. Це така форма знущання з нього обрана ОСОБА_5 , на відчутті його повної безкарності. Такі дії ОСОБА_3 порушують його права гарантовані ст. 28, ст. 32 Конституції України стосовно втручання в його особисте життя та розповсюдження відносно нього недостовірної інформації. Щодо продуктів харчування виділених йому за постановою Кабінету Міністрів України № 328 від 20.03.2022 року, то це піклування держави відносно нього. Тому їх прийняття це таке ж прийняття як ним пенсії, яку призначено йому державою. І якщо ці продукти харчування не отримав то їх би привласнив нечистий на руку чиновник. Тому він і пішов ці продукти отримувати. Але виявилось марно, їх вже почали привласнювати розподільники продуктів. Тому це жодним чином не має відношення про надання гуманітарної допомоги. Визначаючи розмір завдання йому моральної шкоди, необхідно урахувати і те що він людина похилого віку (пенсіонер з 18.03.2010 року) та має хронічні захворювання, які загострюються від його негативного емоційного стану. За вказаних обставин позивач в порядку реалізації свого права на відшкодування йому моральної шкоди звернувся до суду.
Рух справи.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа Начальник Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області Горбачов Олександр Васильович про відшкодування моральної шкоди завданої порушенням прав гарантованих ст. 28, ст. 32 Конституцією України шляхом незаконного втручання в особисте життя та розповсюдження недостовірної інформації про особисте життя, за правилами загального позовного провадження. Призначено дату проведення підготовчого судового засідання.
26 серпня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_6 , до суду надійшов відзив на позов, в якому вона прохала відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
04 вересня 2024 року від позивача ОСОБА_1 , до суду надійшла відповідь на відзив.
04 вересня 2024 року від позивача ОСОБА_1 , до суду надійшла заява щодо постановлення окремої ухвали стосовно вчиненням ОСОБА_7 дій які мають ознаки злочину передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України і направити їх на розгляд до ДБР України.
04 вересня 2024 року від позивача ОСОБА_1 , до суду надійшла заява щодо надання додаткових доказів.
18 листопада 2024 року від позивача ОСОБА_1 , до суду надійшла заява про відвід судді.
21 листопада 2024 року ухвалою Харківського районного суду Харківської області суддею Омельник М.М., визнано заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід головуючого судді необґрунтованим. Передано заяву про відвід головуючого у справі для її вирішення у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 ЦПК України.
04 грудня 2024 року ухвалою Харківського районного суду Харківської області суддею Пілюгіною О.М.,у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Харківського районного суду Харківської області Омельник Марини Миколаївни по цивільній справі 635/7173/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування моральної шкоди завданої порушенням прав гарантованих ст. ст. 28, 32 Конституції України шляхом незаконного втручання в особисте життя та розповсюдження недостовірної інформації про особисте життя, третя особа: начальник Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області Горбачов Олександр Васильович відмовлено.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду по суті.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи по суті за його відсутності на підставі його позовних вимог та отриманих судом доказів.
Представник відповідача - Івахненко А.І. в судовому засідання прохав відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі, підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву, надав суду для огляду оригінал матеріалу за № 1984 від 09 травня 2024 року, копія якого була направлена з відзивом на позовну заяву.
Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно із п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Аналізуючи норми статей 11 та 23 ЦК України, за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Як роз'яснено в п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.
Відповідно до частини 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. У частині 1 статті 1167 визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено законодавцем у статті 23 ЦК України. Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Як роз'яснено в п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статті 1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та чим це підтверджується, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Судом встановлено, що листом від 23 травня 2024 року за вих № 6796/119-90/01/20-2024 за підписом начальника О. Горбачова, ОСОБА_1 повідомлено, що ВП №3 РУП №1 ГУНП в Харківський області його повторну заяву стосовно порушення чинного законодавства України під час видачі гуманітарної допомоги було зареєстровано в ІТС ІГНІ № 4034 від 09.05.2024 року та була проведена перевірка. Під час розгляду заяви в межах наділених повноважень та діючого законодавства України, порушень чинного законодавства виявлено не було. В разі встановлення нових фактів за заявою - буде прийнято відповідне рішення згідно чинного законодавства України та додатково повідомлено. Також здійснювались заходи на встановлення очевидців даної події або осіб, які можуть володіти інформацією за вказаною подією, проте таких осіб в межах наділених повноважень встановлено не було. Та роз'яснено, що у разі не згоди з прийнятим рішенням має право оскаржити його в порядку ст. 16 Закону України "Про звернення громадян". Також роз'яснено, що вказане рішення може бути оскаржене у Полтавському районному суді на підставі ст. 303 КПК України.
Твердження позивача щодо завдання йому моральної шкоди не підтверджується об'єктивними даними, а саме: - відсутня протиправна поведінка відповідача та третьої особи, лише факт наявності не згоди заявника з прийнятим рішенням не свідчить про протиправну поведінку з боку Головного управління Національної поліції в Харківській області та начальника Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області Горбачова Олександра Васильовича; - відсутній причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди (відповідача та третьої особи) та шкодою, завданою ОСОБА_1 в даному випадку дії відповідача та третьої особи не можуть бути визнані протиправними, бо останніми не вчинено жодних дій, які спричинили негативні наслідки для позивача, з настанням яких останній звернувся з відповідною заявою до органів поліції. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди); - відсутній факт завдання моральної шкоди позивачу- посадовими особами ГУНП в Харківській області не вчинялось жодних дій, спрямованих на завдання шкоди ОСОБА_1 (існування якої позивачем не доведено відповідними доказами, долученими до позову), бо відповідно до статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї; - в діях ОСОБА_8 відсутня вина, так як ним були виконані всі дії, направлені на перевірку відомостей, зазначених у заяві. А прийняття ним рішення, відмінне від того, на яке розраховував заявник, не свідчить про вину посадових осіб.
В своїй позовній заяві позивач фактично не погоджується з результатами розгляду його звернення. Не згода заявника з прийнятим рішенням не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Належних і допустимих доказів спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди та розміру такої шкоди позивачем не доведена.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо клопотання позивача ОСОБА_9 , від 03 вересня 2024 року, яке одержано судом 04 вересня 2024 року, про постановлення окремої ухвали стосовно вчинення ОСОБА_7 дій які мають ознаки злочину передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України і направити на розгляд до ДБР України, суд зазначає, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального закону; встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
За наявності цих двох правових підстав у сукупності суд має право постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню виявлених порушень.
Окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року у справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком.
Враховуючи вимоги ст. 262 ЦПК України, які передбачають виключний перелік питань які процесуально можуть були врегульовані в порядку винесення окремої ухвали, оскільки при розгляді справи не встановлено порушення матеріального або процесуального закону зі сторони ОСОБА_7 , а також те, що постановлення окремої ухвали на підставі ст. 262 ЦПК України, є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Тоді як позивач має право самостійно, в порядку, визначеному КПК України, звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою, якщо вважає, що в діях конкретних осіб є ознаки кримінального правопорушення.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст.12,81,200, 206, 247,263-265 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа Начальник Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області Горбачов Олександр Васильович про відшкодування моральної шкоди завданої порушенням прав гарантованих ст. 28, ст. 32 Конституцією України шляхом незаконного втручання в особисте життя та розповсюдження недостовірної інформації про особисте життя - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості, що не проголошуються:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Держава України в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ: 40108599, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5;
третя особа: Начальник Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Горбачов Олександр Васильович, РНОКПП: невідомий, місцезнаходження: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 211.
Повний текст рішення складено та підписано 02 грудня 2025 року.
Суддя М.М.Омельник