Суддя Попова В. О.
Справа № 644/641/25
Провадження № 2/644/1774/25
25.11.2025
25 листопада 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Харковав порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач в особі представника - адвоката Маслюженка М.П., який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АЕ № 1310920 від 19.08.2024, звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № 22030000497947 від 11.03.2021 у розмірі 22 230 грн 07 коп. та судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.03.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - клієнт/позичальник/відповідач) уклали кредитний договір №22030000497947, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (далі - УДБО) та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір (далі - Кредитний договір). Клієнт, підписанням Кредитного договору підтвердив, що він акцептував УДБО шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання і згоден з усіма його умовами в повному обсязі (з урахуванням всіх змін та доповнень), такі умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Кредитний договір разом з УДБО та Заявою-згодою складають єдиний договір. Відповідно до п.1.1., 1.2. Кредитного договору банк зобов'язується надати клієнту грошові кошти (Кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 14 880 гривень, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредитом (проценти та
комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання. У п.1.2. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 24 місяці з дня укладення договору, а кінцевою датою повернення кредиту є 10.03.2023. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості погоджена сторонами у відсотках від суми кредиту і її розмір встановлений в певних змінюваних ставках за різні періоди строку
кредитування. Одночасно з укладенням кредитного договору клієнт уклав з ПрАТ "УАСК АСКА-ЖИТТЯ" договір добровільного страхування життя від 11.03.2021 року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 2 880 гривень. Вигодонабувачем за цим договором страхування є Банк. За умовами Кредитного договору, а саме п.1.5., клієнт доручив Банку в дату надання кредиту здійснити договірне списання коштів з рахунку клієнта в сумі страхового платежу на користь страховика, згідно з укладеним договором страхування. Після укладення кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав і зарахував на банківський поточний рахунок клієнта грошові кошти в сумі 14 880 гривень, з яких сплатив на рахунок ПрАТ "УАСК АСКА-ЖИТТЯ" страховий платіж від імені клієнта в сумі 2880 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку клієнта. У подальшому клієнт виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту та оплати нарахованих комісій лише частково. Згідно виписок по рахунку клієнта, за весь строк з моменту укладення кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом, клієнт сплатив Банку лише 9390 гривень. Останній платіж проведено 25.10.2021. У зв'язку з початком війни на підставі самостійного рішення Банку, як кредитора у кредитному зобов'язанні, з 01.03.2022 були запроваджені «кредитні канікули», умови яких
передбачали перенесення строку платежів за кредитом на погашення суми основного боргу (тіла кредиту) на майбутні періоди. Тривалість «кредитних канікул» визначалась Банком індивідуально для кожного клієнта і відображена у виписках по рахунках відповідача. З урахуванням наведеного вище, зазнав фактичних змін графік платежів клієнта з повернення основного боргу (тіла кредиту). У зв'язку із тим, що протягом строку дії «кредитних канікул» клієнт правомірно не сплачував кошти на погашення основного боргу, кінцевий строк виконання зобов'язань клієнта перед Банком з повернення основного боргу продовжився і мав спливати не в дату закінчення строку кредитування, що була встановлена кредитним договором, а пізніше - пропорційно строку тривалості «кредитних канікул», але лише за умови належного виконання клієнтом своїх зобов'язань за кредитним договором. Однак, клієнт ні протягом строку «кредитних канікул», ні після його закінчення належним
чином умови кредитного договору не виконував і не сплачував всі узгоджені платежі на його погашення. У зв'язку з невиконанням клієнтом своїх зобов'язань за кредитним договором, Банк на підставі положень підрозділу Особливості надання та користування Банківською послугою «Кредит готівкою» розділу УМОВИ НАДАННЯ СПОЖИВЧИХ КРЕДИТІВ, що викладені в УДБО, прийняв рішення вимагати дострокового погашення всієї заборгованість за кредитним договором, шляхом відправки текстового повідомлення на основний номер телефону клієнта, як це передбачено УДБО. Клієнт зобов'язаний в строк не пізніше 30 календарних днів з дня отримання зазначеного повідомлення Банку погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. З урахуванням зазначеного, термін виконання зобов'язань клієнта з погашення всієї заборгованість за кредитним договором настав достроково 12.06.2023. Після вказаної дати Банк не здійснював нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту та не нараховував штрафні санкції. У зв'язку із зазначеним, 12.06.2023 сформувалася наступна заборгованість клієнта
перед Банком за кредитним договором: залишок простроченого кредиту в сумі 12 518,35 гривень, залишок прострочених комiсiй в сумі 9 711,72 гривень, що разом становить 22 230,07 гривень. В подальшому сума заборгованості не змінювалась.
11.04.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (Фактор) був укладений договір факторингу №11/04/24. Таким чином Фактор набув право вимоги до боржників за кредитними Договорами, серед яких і право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №220300004979477 від 11.03.2021. Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №22030000497947 від 11.03.2021, сформованої АТ «Банк Кредит Дніпро» станом на 10.04.2024 (дата, що передує дню відступлення права вимоги) заборгованість боржника/відповідача становить: залишок простроченого кредиту в сумі 12 518,35 гривень, залишок прострочених комiсiй в сумі 9 711,72 гривень, що разом складає 22 230,07 гривень. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Санфорд Капітал» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Банк Кредит Дніпро» станом на день відступлення права вимоги - 11.04.2024. ТОВ «Санфорд Капітал» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 січня 2025 року позовна заява прийнята, відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. 27.10.2025 через канцелярію суду від представника позивача - адвоката Маслюженка М.П. надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованою кореспонденцією на адресу за місцем його реєстрації та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Заяв, клопотань тощо до суду від відповідача не надходило.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На момент розгляду справи суду не було надано відповідачем жодних відомостей щодо зміни його місця проживання/перебування.
Зі змісту п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України вбачається, що повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, на підставі вищевикладених приписів ст.ст.128, 130-131 ЦПК України суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За таких обставин, з письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11.03.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22030000497947, згідно умов якого, банк зобов'язується надати клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим договором розмірі і строках та виконати свої зобов'язання за даним договором у повному обсязі.
Відповідно до п.1.2. кредитного договору, сума кредиту становить 14 880 грн 00 коп., строк кредитування 24 місяців; кінцева дата повернення кредиту - 11 березня 2023 року; цільове призначення - на споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 11.03.2021 по 10.10.2021 - 7% від суми кредиту, з 11.10.2021 по 10.04.2022 - 5.5% від суми кредиту, з 11.04.2022 по 10.10.2022 - 4 % від суми кредиту, з 11.10.2022 по 11.03.2023 - 2.25 % від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом- 56.0 % річних.
Пунктом 1.4. кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро»; датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта.
Відповідно до п. 2.1. платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних платежів, далі - обов'язкових платежів.
В розділі 4 кредитного договору викладено графік платежів за договором, яким визначено розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором, дату та розмір внесення обов'язкового платежу, тобто, в ньому чітко визначені щомісячний розмір платежу, процентів, комісії, дату проведення платежу.
Підписавши кредитний договір, сторони договору погодили всі істотні умови договору, зокрема умови кредитування та розмір процентів, комісії, а проставленням клієнтом ОСОБА_1 свого підпису в вищезазначеному договорі свідчить про його згоду з усіма викладеними в ньому умовами.
Крім того, в матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою. Мікро (3-37)» Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 та, містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, та процентів/комісії , зазначені в договорі № 22030000497947 від 11.03.2021.
Одночасно з укладенням Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 уклав з ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» договір добровільного страхування життя від 11.03.2021. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 2 880 грн Вигодонабувачем за цим договором страхування є Банк.
Первісний кредитор - АТ «Банк Кредит Дніпро», свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у неї за кредитним договором № 22030000497947 від 11.03.2021 утворилася заборгованість, яка згідно з наданими представником позивача розрахунком становить станом на 10.04.2024 в загальному розмірі 22 230 грн 30 коп., яка складається з: 12 518 грн 35 коп. - залишок простроченого кредиту; 0 грн 23 коп. - залишок прострочених відсотків; 9 711 грн 72 коп. - залишок прострочених комісій.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.
За приписами частин першої, другої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Щодо укладення договору факторингу судом встановлено.
11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» (Клієнт) та ТОВ «Санфорд Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №11/04//24, відповідно до умов якого, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно Додатку 1.
Відповідно до п.6.2.2. вищезазначеного договору права вимоги переходить до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання акту приймання-передачі прав вимоги (додаток 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Згідно копії акту приймання-передачі прав вимоги за Договором факторингу № 11/04/24 від 11 квітня 2024 року, клієнт - АТ «Банк Кредит Дніпро» в особі заступника Голови Правління з управління проблемними та непрофільними активами ОСОБА_2 та фактор - ТОВ «Санфорд Капітал» в особі директора Маринича Р.Ф., уклали цей акт приймання-передачі прав вимоги про те, що Клієнт передав, а Фактор прийняв права грошових вимог станом на дату підписання сторонами Договору згідно з Реєстром боржників та Додатком 1 до цього Акту на суму: за кредитними договорами в валюті гривні - 90 479 020 грн 28 коп. Сторони підтверджують, що права грошових вимог передані в повному обсязі та відсутність будь-яких взаємних вимог та претензій що до/чи внаслідок передачі чи прийняття прав грошових вимог.
Згідно копії акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 11.04.2024 до Договору факторингу № 11/04/2024 від 11 квітня 2024 року, клієнт - АТ «Банк Кредит Дніпро» в особі заступника Голови Правління з управління проблемними та непрофільними активами ОСОБА_2 та фактор - ТОВ «Санфорд Капітал» в особі директора Маринича Р.Ф., уклали цей акт приймання-передачі Реєстру Боржників про наступне: згідно вимог п.8.2 Договору факторингу № 11/04/2024 від 11 квітня 2024 року, клієнт надав, а фактор прийняв Реєстр Боржників від 11 квітня 2024 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 11/04/2024 від 11 квітня 2024 року, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 22030000497947 від 11.03.2021 в сумі 22 230 грн 30 коп.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Виходячи з викладеного, в судовому засіданні підтверджено факт відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 22030000497947 від 11.03.2021 від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Санфорд Капітал» до боржника ОСОБА_1 .
Так, суд встановив, що дійсно ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов'язання щодо їх повернення.
На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості первинному кредитору або позивачу та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим представником позивача, сума заборгованості за кредитним договором за кредитним договором № 22030000497947 від 11.03.2021 складає 22 230 грн 30 коп., яка складається з: 12 518 грн 35 коп. - залишок простроченого кредиту; 9 711 грн 72 коп. - залишок прострочених комісій.
Одночасно з цим, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту в сумі 9 711 грн 72 коп. є необґрунтованими виходячи з такого.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зі змісту Кредитного договору № 22030000497947 від 11.03.2021, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , неможливо визначити та встановити, за які саме послуги надані банком, встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту.
Так, пунктом 1.2. Кредитного договору № 22030000497947 від 11.03.2021 зазначено, що клієнт сплачує банку щомісячну комісію за обслуговування кредиту: з 11.03.2021 по 10.10.2021 - 7% від суми кредиту, з 11.10.2021 по 10.04.2022 - 5.5% від суми кредиту, з 11.04.2022 по 10.10.2022 - 4 % від суми кредиту, з 11.10.2022 по 11.03.2023 - 2.25 % від суми кредиту. При цьому, Договір не містить перелік послуг з обслуговування кредитної заборгованості.
Враховуючи те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», позивачу встановлено щомісячну плату за послуги з обслуговування кредитної заборгованості, які умовами договору не конкретизовано, а споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
З підстав викладеного, суд дійшов висновку, що положення пункту 1.2. Кредитного договору № 22030000497947 від 11.03.2021, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , в частині обов'язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та у розмірах, визначених графіком платежів, є нікчемними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13липня 2022 року в справі №496/3134/19.
Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачем ОСОБА_1 обов'язків щодо своєчасного повернення кредиту за Кредитним договором № 22030000497947 від 11.03.2021, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Санфорд Капітал» в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості заборгованість по тілу кредиту в сумі 12 518 грн 35 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню. В іншій частині позов не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп., сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає необхідним стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1 364 грн 19 коп. (12 518 грн 35 коп./22 230 грн 07 коп.*2 422 грн 40 коп.), що дорівнює 56,31%.
Крім того, у пред'явленому позові позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200 грн.
Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу по даній справі останнім надано наступні копії документів: Договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» та ТОВ «Санфорд Капітал»; «вартість послуг (прейскурант)» від 01.04.2024; акт прийому-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16.12.2024 на суму 7 200 грн 00 коп.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3332 на Маслюженка М.П.
Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з положень статей 137, 141 ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Таким чином, суд зобов'язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
З позовної заяви вбачається, що вона подана представником позивача - адвокатом Маслюженком М.П. через систему «Електронний суд». Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, заявлених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200 грн 00 коп. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.
Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп.
Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Санфорд Капітал» задоволені частково, розмір витрат на правничу допомогу адвоката підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 689 грн 30 коп. (що дорівнює 56,31 %).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № 22030000497947 від 11.03.2021 у розмірі 12 518 (дванадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн 35 коп. яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судові витрати в загальному розмірі 3 053 (три тисячі п'ятдесят три) грн 49 коп., з яких 1 364 грн 19 коп. зі сплати судового збору та 1 689 грн 30 коп. витрати на професійну правничу (правову) допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01.12.2025.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ЄРДПОУ: 43575686, адреса: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, поверх 5-й, приміщення 68, 69.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Попова