Справа № 591/3180/25
Провадження № 2-а/591/191/25
02 грудня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Огорілка Юрія Миколайовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
27 березня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Огорілка Ю.М. звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з вказаним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та обґрунтовує його тим, що 04 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно позивача винесено постанову № Х 01/25-631 про притягнення його до відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з описовою частиною спірної постанови визначено, що «04.02.2025 о 15 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 . ... в частині неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці (розпорядженню) звернення в поліцію для уточнення персональних даних, звірки даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Сдиного державного реєстру призовників, військовозобов 'язаних та резервістів, проходження BJ1K та визначення призначення без поважних причин... Зазначене є порушенням абз. 1 ч. 1 та абз. 2 ч.З ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ...
Однак:
а) постанова не містить фактичних обставин правопорушення (дані документа, яким викликався до ТЦК (номер, дата, вид), яким документом викликався (повістка, розпорядження чи звернення в поліцію), коли виник обов'язок явки і коли мав з'явитись, не визначено мету виклику (перелічено усі можливі варіанти) коли мав пройти огляд, за яких обставин), а лише посилання на нормативні акти.
б) до постанови не долучено жодних доказів, не здійснено жодних посилань на докази, і у самій постанові відсутні будь-які докази (конкретні повістки, розпорядження ВЛК чи ІНФОРМАЦІЯ_4 тощо), що підтверджують вину ОСОБА_1 у порушенні, що визначене спірною постановою.
Також у порушення процедури накладення адміністративного стягнення, у спірній ситуації відсутній протокол про адміністративне правопорушення позивача.
Посилаючись на зазначене, просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № Х 01/25-631 від 04 лютого 2025 рокупро притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 07 квітня 2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду з вказаним позовом, відкрито провадження у справі за цим адміністративним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
21 квітня 2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що оскаржуваною постановою позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Постанова винесена за результатом повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановленої законом процедури, на підставі наявних доказів, керуючись законом та правосвідомістю.
Прийняттю цього рішення передувало складання протоколу про адміністративне правопорушення № X 01/25-623 від 21 січня 2025 року, який повністю відповідає вимогам, формі та змісту, встановленими положеннями ст. 256 КУпАП.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно позивача відбувався за відсутності особи, яка притягається до адміністративної- відповідальності, тому копію оскаржуваної постанови 06 лютого 2025 року за вих. № 08/186-5 було направлено ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу за місцем проживання позивача: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв'язку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 було вжито усіх передбачених законом заходів для повідомлення позивача про прийняте рішення.
Посилання позивача на обізнаність із наявністю оскаржуваної постанови з моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження лише 26 березня 2025 року, зважаючи на наявність відкритого провадження у справі про адміністративне правопорушення і призначений розгляд справи, не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли той почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про накладення адміністративного стягнення і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Позивачем не обґрунтовано і не надано доказів на підтвердження неможливості отримання копії оскаржуваної постанови раніше, не зазначено про дії, які ним вживалися для її отримання до 26 березня 2025 року, зважаючи на обізнаність про наявність провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього.
Відтак, наведені підстави пропуску процесуального строку не обумовлені об'єктивно непереборними обставинами і не являються такими, що пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.
Дії ОСОБА_1 щодо оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04 лютого 2025 року № X 01/25-631, в частині виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку звернення до суду, були вчинені з порушенням вимоги «не зволікаючи та без невиправданих затримок».
Таким чином, станом на час звернення (27 березня 2025 року) до Зарічного районного суду м. Суми із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення від 04.02.2025 № X 01/25-631 сплинув встановлений законодавством процесуальний строк (строк позовної давності), що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Позивачем умисно не вживалось заходів щодо ознайомлення з матеріалами адміністративного провадження та прийнятим рішенням відносно нього керівником територіального центру комплектування та соціальним.
Легковажне розраховування на відвернення наслідків є одним із проявів бездіяльності та зловживання процесуальними правами.
Також представник відповідача зазначає, що 31 жовтня 2025 року позивачу було направлено повістку сформовану за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів через поштові засоби зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим потовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, де було зазначено про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 09 листопада 2025 року о 14 год. 00 хв. з метою уточнення облікових даних.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610202246543 АТ «Укрпошта» конверт із повісткою було повернуто до відправника у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Посилаючись на вказані обставини, зазначає, що оскаржувана постанова винесена за результатами повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановленої законом процедури, на підставі наявних доказів, керуючись законом та правосвідомістю.
Просить суд залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення без розгляду у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду; у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.18-25).
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Щодо доводів представника ІНФОРМАЦІЯ_3 про недотримання позивачем строків звернення до суду з вказаним позовом, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.
Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З системного аналізу зазначеної норми видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У відповідності до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно положень ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 04 лютого 2025 року, яке обґрунтовує тим, що позивач дізнався про винесення оскаржуваної постанови 26 березня 2025 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження за спірною постановою, на підтвердження чого надано копію заяви на адресу Зарічного відділу ДВС у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25 березня 2025 року (а.с. 9).
При цьому достовірних відомостей про вручення позивачу копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 04 лютого 2025 року раніше ніж 26 березня 2025 року суду не надано.
За таких обставин, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладеного в ухвалі Зарічного районного суду м. Суми від 07 квітня 2025 року висновку про поновлення позивачу строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, відсутні підстави стверджувати про доведеність наявності факту пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, який виявлено після відкриття провадження.
А тому клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_3 про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Що стосується заявлених позовних вимог, суд приходить до таких висновків.
Під час судового розгляду встановлено, що постановою від 04 лютого 2025 року № Х 01/25-631 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп.
Зі змісту постанови вбачається, що 04 лютого 2025 року о 15 год 00 хв, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 під час особливого періоду під час дії правового режиму воєнного стану законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині неявки до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці (розпорядженню) звернення в поліцію для уточнення персональних даних, звірки даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення без поважних причин, визначених Переліком поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673, Зазначених вище є порушенням абзацу першого частини першої та абзацу другого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та кваліфікується як вчинення правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с.5).
З протоколу про адміністративне правопорушення від 27 січня 2025 року, на підставі якого була винесена постанова вбачається, що факт порушення громадянином ОСОБА_1 було встановлено 27 січня 2025 року о 14 год. 58 хв. у приміщенні Сумської міської клінічної лікарні № 5 за адресою: м. Суми вул. Марко Вовчок, буд. 2 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 порушив в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану правил військового обліку в частині неявки до ІНФОРМАЦІЯ_1 за викликом по повістці (розпорядженню) 09 листопада 2024 року для уточнення персональних даних, звірки даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення без поважних причин, визначених Переліком поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673,чим вчинив правопорушення передбаченеч. 3ст.210-1КУпАП.
Згідно протоколу, ОСОБА_3 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 20 хв. 04 лютого 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.27).
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону,
за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.
Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Згідно з абзацом 3 частини 9 статті 29 Закону № 2232-XII поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673, поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).
З аналізу наведених норм слідує, що громадянин повинен прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити про поважність причин не прибуття за повісткою.
Під час судового розгляду встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі оскаржуваної постанови № Х01/25-631 від 04 лютого 2025 року слугував складений 27 січня 2025 року протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого суть адміністративного правопорушення полягала у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 за викликом по повістці (розпорядження) для уточнення облікових даних без поважних причин, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с.27).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затвердженийпостановою (далі Порядок), передбачено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п.23 зазначеного Порядку визначені підстави для такого неприбуття, а саме: поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Згідно п. 28Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання)повістки(додаток 1).
У п.41 Порядку зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу (п. 41-1, 41-2 Порядку).
Тобто, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).
Таким чином, після набрання чинності змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затвердженийПостановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов'язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відповідну відмітку: «відмова отримати поштове відправлення» чи «відсутність адресата за адресою».
З приєднаних до відзиву представника відповідача доказів встановлено, що 31 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я позивача сформовано повстку № 915926 про необхідність з'явитися 09 листопада 2024 року о 14 год. 00 хв. для уточнення даних (а.с. 29 зворот).
Як видно з матеріалів справи, повістку за номером поштового відправлення №0610202246543 надіслано 02 листопада 2024 року позивачу за адресою: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку та повернуто відправнику оператором поштового зв'язку 09 листопада 2024 року з зазначенням «одержувач відсутній за вказаною адресою», що підтверджується наданим відповідачем трекінгом відстеження поштового відправлення (а.с. 30, 31 зворот).
В той же час постанова, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, не містить зазначення часу та дати, в які позивача зобов'язано з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, а тому відсутні підстави вважати, що саме за повісткою № 915926 від 31 жовтня 2024 року у позивача виник обов'язок явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
За встановлених у справі обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено обставин отримання позивачем повістки, та відповідно не доведено факту повідомлення його в установлений законом спосіб про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки дата та час таких не зазначено в постанові, що слугувало підставою для винесення спірної постанови.
З урахуванням вищенаведеного, вина позивача не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а тому позовні вимог про скасування оскаржуваної постанови підлягають задоволенню.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн., сплачений при зверненні до суду із вказаною позовною заявою.
Керуючись ст.ст.5,8,14,22,72-79,136,139, 211, 220,241-246,250,271,286 КАС України,
Відмовити в задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Огорілка Юрія Миколайовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Огорілка Юрія Миколайовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення № Х 01/25-631 від 04 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя А.П.Сидоренко