Справа № 643/15598/24
Провадження № 2/643/1378/25
02.12.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-11» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Охорона - 11» (позивач) з урахуванням наступних уточнень просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) суму заборгованості в розмірі 6655,60 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 262,69 грн., 3 % річних у розмірі 72,76 грн., всього 6991,05 грн., та судові витрати.
Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги
01.11.2021 між відповідачем та позивачем укладений договір № 47811/1А на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи на об'єкт відповідача, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 1.5 Договору, Договір укладається після обладнання «Об'єкта» комплектом засобів сигналізації. В разі потреби, для підключення «Об'єкту» до ПЦС «Замовник» забезпечує допуск фахівця «Виконавця» для встановлення ППК «Лунь», за допомогою якого ведеться спостереження за «Об'єктом» та його охорона. ППК є і залишається власністю «Виконавця» і не переходить у власність «Замовника» протягом всього часу дії Договору. Замовник несе повну матеріальну відповідальність за збереження встановленого «Виконавцем» ППК з настанням наслідків, передбачених п.8.1.4. Договору. Відповідно до п.10.2 Договору за вимогою однієї з Сторін цей Договір може бути припинений або призупинений на певний строк, при цьому Сторона-заявник зобов'язана не пізніше ніж 5 календарних днів листом повідомити про це іншу Сторону, а також провести необхідні взаєморозрахунки та виконати всі зобов'язання з дотриманням умов цього Договору, у тому числі передбачені п.3.13 Договору. Відповідно до пункту 3.13. Договору в разі розірвання цього Договору «Замовник» зобов'язаний провести в 3-х денний строк всі необхідні взаєморозрахунки за цим Договором, а також забезпечити в 3-х денний строк доступ фахівця «Виконавця» на «Об'єкт» для проведення демонтажу встановленого «Виконавцем» ППК. Наслідки неповернення ППК з будь-яких підстав передбачені в п.8.1.4 цього Договору. Відповідно до пункту 8.1.4. Договору в разі пошкодження, знищення, викрадення та/або неповернення за будь-яких обставин встановленого на «Об'єкті» Приладу приймально-контрольного «Лунь-25», «Замовник» в 3-х денний строк в безумовному порядку сплачує на розрахунковий рахунок «Виконавця» його вартість у розмірі, еквівалентному 160,00 доларів США. Оплата проводиться в національній валюті України за курсом, встановленим НБУ на день проведення розрахунку. Згідно даної умови Договору відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження встановленого позивачем ППК, а в разі його пошкодження, знищення, викрадення та/або неповернення за будь-яких обставин у відповідності до пункту 8.1.4. Договору в 3-х денний строк в безумовному порядку сплачує на розрахунковий рахунок Заявника його вартість у розмірі, еквівалентному 160 доларів США, за курсом, встановленим НБУ на день проведення розрахунку. Листом за вих. № 16/1, який згідно відмітки отримано, позивач повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку Договору з 23.07.2024, але відповідачем не було надано позивачу доступ на «Об'єкт» для проведення демонтажу встановленого ППК та не проведено всі необхідні розрахунки з дотриманням умов Договору, у тому числі передбачені пунктами 3.13, 8.1.4. Договору. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором, 07.10.2024 було направлено вимогу адвоката про сплату заборгованості за договором - вартості ППК, яку відповідачем залишено без належного реагування. Відповідно до пункту 3.13. Договору в разі розірвання Договору та не проведення в 3-х денний строк всіх необхідних розрахунків за Договором і не повернення з будь-яких підстав ППК позивачу, для відповідача передбачені наслідки, що зазначені в пункті 8.1.4. щодо зобов'язання оплатити в безумовному порядку вартість ППК в 3-х денний строк після розірвання договору, а саме здійснити оплату до 27.07.2024. Проте після розірвання в односторонньому порядку Договору, відповідач в 3-х денний строк не повернув ППК позивачу та на даний час не здійснив оплату його вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі, еквівалентній 160 доларів США, що на 06.12.2024 року становить 6655,60 грн. Таким чином, відповідачем не виконано по даний час зобов'язання за Договором, оскільки в 3-х денний строк не здійснено всіх необхідних розрахунків за Договором і не сплачено на розрахунковий рахунок позивача вартість ППК.
Основні процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 18.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній цивільній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.04.2025 постановлено провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
В подальшому відповідач у судові засідання також не з'явилась.
Ураховуючи складність справи, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення.
Підстави розгляду справи за відсутності сторін
Представник позивача надав клопотання, згідно якого просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов, заяву про розгляд справи за її відсутності, суду не надала.
Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.
Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.
Оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.
Фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені
01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладений договір № 47811/1-А на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи позивача за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 63, кв. 68.
Для належного надання охоронних послуг на об'єкті відповідача було встановлено прилад приймально-контрольний «Лунь-25ТР» (ППК), що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.11.2021 .
Відповідно до умов зазначеного Договору (п. 1.5), встановлений прилад охорони серії «Лунь» належить позивачу на праві власності та не переходить у власність відповідача протягом всього часу дії договору. При цьому відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження встановленого охоронного приладу, з настанням наслідків, передбачених п.8.1.4 Договору.
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно вносити сплату за послуги охорони протягом перших 5-ти банківських днів поточного місяця. Відповідач за власним бажанням може здійснювати оплату Послуг за цим Договором наперед.
В разі розірвання цього Договору відповідач зобов'язаний провести в 3-х денний строк всі необхідні взаєморозрахунки за цим Договором. А також забезпечити в 3-х денний строк доступ фахівця «Виконавця» на «Об'єкт» для проведення демонтажу встановленого «Виконавцем» ППК. Наслідки неповернення ППК з будь-яких підстав, передбачені п. 8.1.4 цього Договору (п .3.13 Договору).
Пунктом 8.1.4. Договору визначено, що у разі пошкодження, знищення, викрадення та/або неповернення за будь-яких обставин встановленого на «Об'єкті» ППК «Лунь-25ТР» відповідач в 3-денний строк в безумовному порядку сплачує на розрахунковий рахунок позивача його вартість в розмірі, еквівалентному 160,00 доларів США в національній валюті України за курсом, встановленим НБУ на день проведення розрахунку.
16.07.2024 за вих. № 16/1 позивач повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку Договору з 23.07.2024 та необхідність повернення ППК «Лунь» або сплати його вартості.
07.10.2024 позивачу було направлено роз'яснення адвоката щодо необхідності повернути приймально - контрольний прилад «Лунь-25ТР» позивачу або сплатити його вартість у розмірі, еквівалентному 160 доларів США.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція Суду
Щодо позовних вимог
Розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів, суд вважає доведеним, що між сторонами укладений Договір № 47811/1А на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи.
Згідно з Договором позивач встановив на квартирі відповідача ППК «Лунь».
Після закінчення дії Договору відповідач ППК «Лунь» не повернула, в зв'язку з чим у відповідності до умов Договору повинна сплатити його вартість в розмірі, еквівалентному 160,00 доларів США в національній валюті України, що відповідно з позовної заявою дорівнює 6655,60 грн.
Відповідачем не спростовані доводи позовної заяви, надані позивачем докази, а також розмір заборгованості, завлений стороною позивача. За таких обставин, розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача вартості ПКК «Лунь» в розмірі 6655,60 грн. та 3процентів річних від простроченої суми в розмірі 72,76 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За таких обставин суд частково задовольняє позов та стягує з відповідача на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 6728,36 грн.
У стягненні інфляційних витрат в розмірі 262,69 грн. суд відмовляє з огляду на таке.
Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 130/2604/18, офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17. Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).
В даній справі зобов'язання відповідача щодо повернення вартості ПКК «Лунь» виражене в гривнях з визначенням еквіваленту в доларах США. Отже, втрати відповідача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Ураховуючи наведене, відсутні підстави для стягнення інфляційних витрат.
Щодо судових витрат
Позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц висловлено висновки щодо застосування норм права, згідно яких із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства (п. 40). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (п. 44). Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності (п. 47).
Ураховуючи факту тотожність приписів ст. 137 ЦПК України та ст. 126 ГПК України, суд під час вирішення даної справи вважає за можливе також врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, яка звернула увагу на такі особливості розподілу витрат на правничу допомогу: «Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19) (п. 127).
Гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 106).
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним (п. 143).
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис (п. 144).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (п. 145).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147)».
Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 713/1890/21, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 в цивільній справі № 357/8277/19).
Повертаючись до обставин даної справи, суд констатує, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу підтверджується Договором про надання правничої допомоги № 08/08, укладеним між позивачем та адвокатом Матарикіною Світланою Петрівною; Рахунком № 08/10 від 08.10.2024; Актом виконання наданих послуг від 06.01.2025, згідно з якими вартість послуг складає 4000,00 грн. Також зазначена вартість наданих юридичних послуг підтверджується платіжною інструкцією № 2 від 06 січня 2025.
Ураховуючи вказані вище положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, у суду відсутні підстави за власною ініціативою надавати оцінку співмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката та вирішувати питання щодо наявності підстав для їх зменшення.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем пред'явлені позовні вимоги в загальному розмірі 6991,05. Судом позов задоволений в сумі 6728,36 грн.
За таких обставин пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3849,69 грн.
У стягненні витрат на відправлення відповідачу копії роз'яснень про сплату заборгованості в розмірі 46,50 грн. суд відмовляє, оскільки вказані витрати не пов'язані з розглядом справи. При цьому законодавством не передбачене обов'язкове досудове врегулювання спору. Крім того, всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України доказів понесення вказаних витрат та їх розміру (розрахункового документу про оплату тощо) суду не надано.
У стягненні витрат на відправлення відповідачу копії уточненого позову в розмірі 111,80 грн. суд відмовляє, оскільки всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України доказів понесення вказаних витрат та їх розміру (розрахункового документу про оплату тощо) суду не надано.
Згідно з квитанцією, що знаходиться у справі, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2331,37 грн.
Всього суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 6181,06 грн. (2331,37 грн. (витрати зі сплати судового збору) + 3849,69 грн. (витрати на правову допомогу).
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-11» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-11» (місцезнаходження: м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12, ЄДРПОУ 40378848) грошові кошти в розмірі 6728,36 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-11» (місцезнаходження: м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12, ЄДРПОУ 40378848) понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 6181,06 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.А. Крівцов