Справа № 626/2979/25
Провадження № 2/626/1120/2025
Іменем України
02.12.2025 року м. Берестин
Берестинський районний суд Харківської області
в складі: головуючої - судді Рибальченко І.Г.
за участі секретаря Скачко Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
22.09.2025 року позивач ТОВ "Коллект Центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.
В обгрунтування позову зазначає, що 11.08.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №3741927, за умовами якого відповідач отримав 7000,00 грн строком на 29 календарних днів зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,25 % за кожен день.
Крім того, 23.08 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів"та відповідачем укладено Договір про споживчийкредит № 75143771, за умовами якого відповідач отримав 4000,00 грн. строком на 30 календарних днів зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,99 % за кожен день. На виконання умов укладених договорів позикодавцями перераховано грошові кошти на рахунок позичальника. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вказаного вище договорів шляхом заповнення заяв про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавців, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронних договорів, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцями було перераховано грошові кошти.
15.12.2021 укладено договір №15/12/2021-22 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 3741927.
10.03.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено Договір № 10-03/2023, у відповідності до умов якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 3741927.
Таким чином ТОВ "Коллект Центр" наділене правом вимоги до відповідача за договором № 3741927.
27.01.2022 укладено договір № 27/01/2022 відповідно до якого "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 75143771.
10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено Договір № 10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 75143771.
Таким чином ТОВ "Коллект Центр" наділене правом вимоги до відповідача за договором № 75143771.
Заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів та сплаті процентів за користування кредитом, пені, комісії та інфляційних витрат, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості станом на день підготовки позову, за договором № 3741927 становить 51030,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 6300,00 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 44030,00 грн., заборгованість за комісіями- 700,00 грн.
Загальний розмір заборгованості за договором № 75143771 становить 9483,47 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 3427,83 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 5992,92 грн, інфляційні збитки -54,84 грн, нараховані 3% річних 7,88 грн.
У зв'язку із цим просить стягнути з відповідачки загальний розмір заборгованості становить 60513,47 грн, який складається з заборгованості за тілом кредиту 9727,83 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 50022,92 грн, заборгованість за комісіями - 700,00 грн., інфляційні збитки 54,84 грн, нараховані 3% річних 7,88 грн, а також понесені позивачем судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2422 грн., а також витрат на правову допомогу у розмірі 16000 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, відповідно до поданої заяви просили розглядати справу без їх участі, позов підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечували.
Відповідач в судове засідання не прибув, повідомлений про розгляд справи своєчасно та належним чином.
Так як відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений у встановленому порядку, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, не подавав відзив, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.08.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3741927.
Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далікредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (даліплата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2537,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Вказане підтверджується копією даного договору та паспорту кредиту до нього, довідкою про ідентифікацію позичальника.
За змістом пункту 2.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2 договору строк кредитування може бути продовжено наступним чином:
Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту на певну частку заборгованості по кредиту.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 договору.
Пролонгація на стандартних умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позивальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору.
Відповідно до пункту 2.3.2 договору розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної (их) обставин (и)
Зміни умов договору разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребує будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору та оновленим графіком платежів, застосовуються умови, визначені графіком.
Згідно із пунктом 4.2, 4.3 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.5.3 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбаченихстаттею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ці умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частин 2статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.5.3 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Позикодавець надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується довідкою LiqPay від 11.08.2021.
23.08.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем укладено Договір № 75143771.
Згідно п. 1. Договору позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 2.1. Сума позики становить 4000,00 грн.
Відповідно до п. 2.3. Договору процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 % яка нараховується за кожен день користування позикою. Вказане підтверджується копією даного договору та паспорту кредиту до нього.
Позикодавець надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "Фінекспрес" від 14.08.2025.
15.12.2021 було укладено договір №15/12-2021-22 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3741927. 10.03.2023 укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3741927. Таким чином, ТОВ "Коллект Центр" наділено правом вимоги до відповідача за договором ТОВ "Коллект Центр". Вказане підтверджується копіями даних договорів та додатків до них.
27.01.2022 було укладено договір №27/01/2022 відповідно до якого ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75143771. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75143771. Таким чином, ТОВ "Коллект Центр" наділено правом вимоги до відповідача за договором №75143771. Вказане підтверджується копіями даних договорів та додатків до них.
Із долучених до матеріалів справи розрахунків слідує, що розмір заборгованості позичальника за кредитним договором № 3741927 від 11.08.2021 року станом на 10.03.2023 року становить 51030,00 грн. з яких: 6300,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 44030,00 грн. заборгованість по відсотках, 700,00 грн.- заборгованість за комісіями; та за кредитним договором № 75143771 від 23.08.2021 року станом на 10.03.2023 року становить 9473,47 грн. з яких: 3427,83 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5992,92 грн. заборгованість по відсотках, 7,88 грн.- 3% річних, 54,84 грн.- інфляційнй збитки.
Доказів погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі відповідач суду не надав.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦПК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ст.509 ЦК України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів справи, договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.
Відповідно до п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч.6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: -надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа; правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 523 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по кредитному договору за яким кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови договору, порушено майнові права ТОВ "Коллект Центр".
Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 700,00 грн., оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою оплатою позичальника.
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: "Так, за змістом частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Крім того, згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно зі ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
З цих підстав слід відмовити у задоволені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 комісії за надання кредиту в розмірі 700,00 грн., оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку.
Що стосується нарахування інфляційних збитків та 3% відсотків річних за кредитним договором №75143771 від 23.08.2021, суд враховує наступне.
За змістом ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що зобов'язань за кредитним договором №75143771 від 23.08.2021 відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3% річних.
Суд погоджується з правильністю здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вони здійснені до запровадження воєнного стану в Україні, а відтак такі вимоги підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 3741927 від 11.08.2021 року в розмірі 50330,00 грн. з яких: 6300,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 44030,00 грн. заборгованість по відсотках; та за кредитним договором № 75143771 - 9473,47 грн. з яких: 3427,83 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5992,92 грн. заборгованість по відсотках, 7,88 грн.- 3% річних, 54,84 грн.- інфляційнй збитки.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано: Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладений між АО "Лігал Ассістанс" та ТОВ "Колект Центр"; прайс-лист АО "Лігал Ассістанс"; заявку про надання юридичної допомоги №1356 від 01.08.2025 року до договору № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, згідно з якою ціна з надання усної консультації з вивчення документів 4000 грн. (2 години вартістю по 2000 грн.), ціна складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12000 грн. (4 годин по 3000 грн.); витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року, згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 16000 грн..
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.
Зокрема, суд звертає увагу на те, що представником позивача завищені години, які об'єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу.
З матеріалів справи вбачається, що АО "Лігал Ассістанс" надає правову допомогу ТОВ "Колект Центр" з 01.07.2024 року, заявка щодо позову до ОСОБА_1 значиться за № 1356. За договором № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року ТОВ "Коллект Центр" набуло права вимоги до 29141 боржника та за договором факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 - 8519..
Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Зокрема суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 60513,47 грн, тобто у справі незначної складності, з огляду на ціну позову, а тому, підготовка документів для звернення до суду не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Враховуючи характер виконаної адвокатами робіт, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем під час подачі позову.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача 2000 грн. понесених витрат на правничу допомогу та 2394,37 грн. судового збору.
На підставі ст.ст. 509,526,527,530,1048,1050,1054 ЦК України,керуючись ст.ст. 12,77,81, 137,141,247, 259,263-268, 280,354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаціний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" суму заборгованості за кредитним договором № 3741927 від 11.08.2021 року в розмірі 50330 (п'ятдесят тисяч триста тридцять) гривень 00 коп. та за кредитним договором № 75143771 від 23.08.2021 року - 9473 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят три) гривні 47 коп., а всього стягнути 59813 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 47 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаціний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" судові витрати по справі, а саме: 2394 (дві тисячі триста дев'яносто чотири) гривні 37 коп. судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу, а всього 4394 (чотири тисячі триста дев'яносто чотири) гривні 37 коп..
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Берестинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя