Справа № 639/7009/25
Провадження № 2/638/8402/25
(ЗАОЧНЕ)
02.12.2025 м. Харків Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді Штих Т. В.,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А. П.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
встановив:
17.10.2025 до Шевченківського районного суду міста Харкова за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у якій позивач просить розірвати шлюб укладений між ним та відповідачем 05.06.2015 Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 260.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач зазначає, що протягом останнього часу у подружжя відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя та відсутнє взаєморозуміння, спільним побутом не пов'язані, шлюб носить лише формальний характер. За вказаних обставин, вважає збереження шлюбу неможливим та таким, що суперечитиме його інтересам.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно.
Відповідачка повідомлялася про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно.
У зв'язку з тим, що судом вживалися заходи щодо виклику відповідачки, однак остання в судове засідання не з'явилася, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, також відповідачка не скористалася своїм правом та не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідачки.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 05.06.2015 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 260, що знаходить своє підтвердження в копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 05.06.2015.
Під час державної реєстрації відповідачка не змінювала прізвище.
За час шлюбу подружжя неповнолітніх дітей не має.
За час спільного проживання між сторонами втрачено взаєморозуміння, шлюбно-сімейні відносини між ними припинені, бажання їх поновити в подружжя відсутнє, спільне господарство вони не ведуть.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Правилами ч. 3, 4 ст. 56 СК України унормовано право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
За правилами ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбно-сімейних стосунків. Відповідачкою не наведено будь-яких переконливих доводів того, що сторонами вчиняються дії, спрямовані на збереження сім'ї.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить її інтересам, та, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору з у розмірі 1211,20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 12,81,247,259, 263-265 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05.06.2015 Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 260 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1211, 20 грн. (Одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 02 грудня 2025 року.
Суддя: Т. В. ШТИХ