Справа № 638/12043/25
Провадження № 2/638/5637/25
02 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Дудка Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
25.06.2025 позивач -ТОВ «Діджи фінанс» звернулось до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 11.04.2024 між ТОВ «Авентус Україна», правонаступником якого є ТОВ «Діджи фінанс», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №7778298. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 8000 грн, в свою чергу ОСОБА_1 зобов'язався повернути кошти, проте не виконав взяті на себе зобов'язання. На підставі укладеного договору факторингу до ТОВ «Авентус Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у сумі 36240 грн, з яких 8000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 21120 грн - відсотки та 7120 грн - пеня. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір - 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.
26.06.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, призначено судове засідання. Вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній формі (паперовій та електронній).
Представник позивача до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.
Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 11.04.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №7778298 про надання споживчого кредиту.
За умовами вказаного договору ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 8000 грн (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору - строк кредиту становить 360 днів, періодичність зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Згідно з п. 1.5 договору - тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процента ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах стоку кредиту, вказаного у п. 1.4 цього договору (п. 1.5.1 договору).
П. 1.5.2 договору передбачено, що знижена процента ставка 1,65% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 11.05.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач отримує від Товариства індивідуальну знижку на стандартну проценту ставку, у зв'язку з чим розмір процентів, буде нараховуватися за зниженою процентною ставкою.
Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Договір про надання споживчого кредиту та таблицю обчислення вартості кредиту підписано електронним підписом Спілкою С.С. одноразовим ідентифікатором А7718.
Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» - між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Пейтек» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №190122-1 від 19.01.2022. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна» 11.04.2024 на суму 8000 грн. Зарахування було здійснено на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Згідно з п. 2.1 договору - кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .
Тобто, при укладенні договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 зазначив номер картки, на яку необхідно здійснити перерахування грошових коштів у сумі 8000 грн.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором, суд зазначає.
Наявний договір факторингу, витяг з додатку до договору факторингу зберігаються з у матеріалах справи тільки в електронній формі.
27.11.2024 між ТОВ «Ділджи фінанс» та ТОВ «Авентус Україна» укладено Договір факторингу №27.11/24-Ф.
П. 1.1 догвору факторингу передбачено, що Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №27.11/24-Ф від 27.11.2024 - ТОВ «Авентус Україна» передало право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту 7778298 на суму 36240 грн, з яких тіло кредиту - 8000 грн, відсотки 21120 грн, пеня 7120 грн.
27.11.2024 ТОВ «Діджи фінанс» перерахувало ТОВ «Авентус Україна» 1730342.80 грн у якості оплати, згідно Договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, право вимоги за договором про надання споживчого кредиту, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Діджи фінанс».
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміну кредитора за кредитним договором, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 ЗУ « Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
ч. 1 ст.1048 та ч. 1ст.1054 ЦК України передбачають, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Діджи фінанс» надано розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 8000 грн, за відсотками - 21120 грн, пеня - 7120 грн.
При цьому, як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, відсотки були нараховані первісним кредитом ТОВ «Авентус Україна» за період з 11.04.2024 по 09.08.2024. Відсотки нараховані по 176 грн за кожен день, тобто за відсоткової ставкою 2,2%, яка була погоджена між сторонами при укладенні договору.
Вирішуючи питання про стягнення відсотків, суд виходить з наступного.
ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.
Тобто, розмір денної процентної ставки поетапно зменшувався.
За таких обставин, суд, реалізуючи свій процесуальний обов'язок уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за відсотками за кредитним договором № 7778298 за період з 11.04.2024 по 09.08.2024, тобто період за який було здійснено нарахування відсотків первісним кредитором.
Виходячи з норм ЗУ «Про споживче кредитування» кредитором не правомірно застосовано відсоткову ставку у розмірі 2,2% за період з 23.04.2024 по 09.08.2024, оскільки на момент укладення кредитного договору діяли норми, які передбачають іншу денну проценту ставку.
Отже, процента ставка за період з 23.04.2024 по 09.08.2024 становить- 1,50% день.
При цьому, процента ставка за період з 11.04.2024 по 22.04.2024 застосовується 2,2% (як передбачено у договорів), оскільки не суперечить норма ЗУ «Про споживче кредитування»
Судом проведено власний розрахунок відсотків: за період з 11.04.2024 по 22.04.2024 минуло 12 днів, відсотки становлять 2112 грн (8000 грн*2,2%*12 днів).
За період з 23.04.2024 по 09.08.2024 (останній день коли первісним кредитором здійснювалося нарахування відсотків) минуло 109 днів, відсотки становлять 13080 грн (8000 грн*1,5%*109 днів).
Тобто, загальний розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 15192 грн.
Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 7120 грн..
17.03.2022 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновідомим є факт того, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що пеню нараховано у період дії в Україні воєнного стану, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 7120 грн не підлягають задоволенню.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, саме тіло кредиту 8000 грн + відсотки 15192 грн, а всього 23 192 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог. Позовні вимоги заявлено на суму 36240 грн (100%), судом задоволено на суму 23192 грн (64%). При звернені до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (100%), оскільки позов задоволено на 64%, судовий збір підлягає стягненню у розмірі 1550,30 грн (2422,40 грн*64%).
При звернені до суду позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
На підставі п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України).
Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «Діджи фінанс» в суді представляв адвокат Білецький Б.М. на підставі договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025, додаткової угоди до договору від 02.04.2025.
П. 1.1 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Деталі предмету договору встановлюються додаткової угодою.
П. 1 додаткової угоди роширено розділ «1.Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту: «1.2. Адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 . Адвокат зобов'язується надати інші види професійної правничої допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій з повноваженнями представляти інтереси Клієнта в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій згідно підсудності та судоустрою, встановлених процесуальними законами та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» під час здійснення судочинства та може вчиняти від імені Клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти позивач, відповідач, третя особа, стягувач, суб'єкту оскарження в процесі, для чого адвокату надається право підписувати та подавати від імені Клієнта позовні заяви, змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, брати участь у судових засіданнях, отримувати копії судових рішень, розписуватись та вчиняти інші процесуальні дії. Повноваження адвоката в суді не обмежені цим договором».
П. 2 додаткової угоди доповнено розділ «4. Порядок здійснення розрахунків» договору новим пунктом такого змісту: «4.9..За здійснення представництва та захист інтересів Клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, Клієнт виплачує Адвокату гонорар, у порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатом».
З детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "Діджи фінанс" щодо стягнення кредитної заборгованості вбачається, що адвокатом зроблено правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ "Діджи фінанс" , загальна вартість робіт 3750 грн; Складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач, загальна вартість робіт 3750 грн; Формування додатків до позовної заяви (письмові докази), загальна вартість робіт 750 грн; Консультація щодо документів та доказів - надання юридичних консультацій щодо правильності оформлення і подачі документів, оцінка їх сили у судовому процесі, загальна вартість 750 грн.
При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 36240 грн. Адвокатом складено один процесуальний документ - позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін, а також позов задоволено частково.
Отже, враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з Спілки С.С. на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за кредитом 8000 грн, заборгованість за відсотками - 15192 грн, сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог - 1550,30 грн, витрати на правову допомогу - 3000 грн, а всього 27 742 (двадцять сім тисяч сімсот сорок дві) грн 30 коп.
В іншій частині у задоволені позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач - ТОВ «Діджи фінанс», ЄДРПОУ 42649746, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, 04112.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Суддя: І.В. Семіряд