Справа № 638/14952/25
Провадження № 2-а/638/456/25
02 грудня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Яковлевої В.М.
за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення
До Шевченківського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовна заява мотивована тим, що 23.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №454 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Позивач вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена безпідставно та з істотним порушенням прав, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. Вказує на факт винесення постанови з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить закрити дану справу.
Також стверджує, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем повістки у встановленому порядку. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, просить скасувати постанову серія №454 від 23 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова Яковлевої В.М. від 06 серпня 2025 року по справі відкрито спрощене позовне провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, в якій також просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Крім того, в установлений законом строк подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в позові в повному обсязі. В обгрунтування відзиву вказав, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відбувалася з дотриманням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим доводи позивача про безпідставне притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є безпідставними.
В обгрунтування відзиву вказує, що 25.05.2025 року засобами поштового зв'язку гр. ОСОБА_1 за адресою мешкання була направлена повістка №3595239, з вимогою прибуття на 05.06.2025 о 14:00 годині для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до інформації Укрпошти повістка не отримана за відсутності адресата за вказаною адресою, та повернута за місцем обслуговування.
В свою чергу, 23.06.2025 стосовно ОСОБА_1 була винесена постанова №454 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною дев'ятою статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
23.06.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на ОСОБА_1 було складено постанову №454 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Як вбачається з тексту зазначеної постанови 05.06.2025 о 14 год ОСОБА_1 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце, зазначені в повістці.
При цьому з наданих відповідачем доказів вбачається, що 25.05.2025 року засобами поштового зв'язку гр. ОСОБА_1 за адресою мешканн була направлена повістка №3595239, з вимогою прибуття на 05.06.2025 о 14:00 годині для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до інформації Укрпошти повістка не отримана за відсутності адресата за вказаною адресою, та повернута за місцем обслуговування.
В свою чергу, позивач не погоджується з оскаржуваною постанову та вважає її незаконною та безпідставною.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів
Відповідно до положень ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Статтею 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Отже, військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Частиною 8 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період
Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Так, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Абзацом 2 п. 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема
- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП виражається у порушенні Правил військового обліку, зокрема, щодо встановленого обов'язку прибувати до територіальних центрів комплектування та явки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце, значених в повістці про виклик.
Обґрунтовуючи законність притягнення до адміністративної відповідальності, відповідач зазначав, що ОСОБА_1 не з'явився в установлений час та не надав доказів наявності поважних причин неявки до ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаний час.
Однак спірним питанням у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до відповідача.
Так процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пунктом 40 Порядку № 560 передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (п. 24 Порядку № 560).
З аналізу наведених норм убачається, що повернення поштового відправлення із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.
Разом з цим відповідно до абзацу 2 та 4 пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 року № 1071) (далі - Правила № 270) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
В силу пункту 6.12.3 Регламенту внутрішньої поштової кореспонденції, затвердженого Наказом АТ «Укрпошта» від 28.12.2023 № 6668 (у редакції наказу АТ «Укрпошта» (далі - Регламент №6668) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище.
Згідно з пунктом 6.12.4 Регламенту №6668 у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК». В аркуші ф. 8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.
Відповідно до пункту 6.16 Регламенту №6668 інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.
Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку по повістці до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Так дійсно матеріали справи містять повістку № 3595239 на ім'я ОСОБА_1 , якою останньому запропоновано прибути 05.06.2025 о 14:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому дана повістка не була вручена у зв'язку з відсутності адресата за вказаною адресою та повернута за місцем обслуговування.
23.06.2025 за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, стосовно позивача винесено оскаржувану постанову № 454 від 23.06.2025.
Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 , що підтверджується матеріалами справи.
Доказів повідомлення відповідача про іншу адресу проживання, зокрема, шляхом оновлення персональних даних через електронний кабінет з використанням мобільного додатку «Резерв+» або шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг, позивачем суду не надано.
При цьому дана повістка не була вручена у зв'язку з відсутності адресата за вказаною адресою (що не заперечується самим позивачем) та повернута за місцем обслуговування.
Як було зазначено вище, 23.06.2025 за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, стосовно позивача винесено оскаржувану постанову № 454.
Відповідно до Довідки про причини повернення за формою Ф20, складеною відповідальним працівником АТ «УКРПОШТА», Повістка не була вручена адресату з причини: адресат відсутній за вказаною адресою, та повернута за місцем обслуговування.
Вищезазначені обставини не заперечуються самим позивачем, однак останній вказує на недобросовісне виконання працівниками АТ «Укрпошта» своїх службових обов'язків, що позбавило його можливості вчасно отримати зазначену повістку.
Так, Регламентом №6668 визначено обов'язок працівника ОПЗ поінформувати адресата (одержувача) про надходження поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК» за наявним номером телефону та/або вкласти до його абонентської поштової скриньки повідомлення ф.22а про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». У випадку невручення поштового відправлення працівник ОПЗ має зазначити дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки на зворотному боці відправлення.
При цьому матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про надходження поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК» за наявним номером телефону (оскільки останній не був зазначений відповідальною особою РТЦК та СП). В свою чергу, з відмітки на зворотному боці відправлення неможливо однозначно ідентифікувати дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки позивача у зв'язку з низькою якістю наявного зображення.
При цьому сам позивач наголошує на тому, що жодних сповіщень від працівників пошти про необхідність отримання зазначеного листа не отримував.
Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
За відсутності в матеріалах справи належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивача належним чином повідомлено про виклик до ТЦК та СП, суд дійшов висновку, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст. 268, 278 КУпАП.
З огляду на необґрунтованість оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення така є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, суд виходить з того, що судові витрати, які були понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 605,60 грн.
Враховуючи, що за наслідками розгляду справи позов задоволено, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 77, 132, 139, 205, 242 - 244, 246, 250, 255, 286, 292- 293, 295, 297 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову №454 від 23.06.2025 по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП - скасувати.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб - адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному веб - порталі судової влади України.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Суддя В. М. Яковлева