Справа638/23200/25
Провадження № 1-кп/638/2276/25
01 грудня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221200001473 від 06 серпня 2025 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючиго за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України
06.08.2025 приблизно о 16 год 30 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , у додатку «Telegram» свого мобільного телефона отримав повідомлення від невстановленої особи, яка представилась як співробітник СБУ України ОСОБА_7 (далі - невстановлена особа), в якому містилась пропозиція виконати завдання за грошову винагороду в сумі 500 доларів США.
В ході листування невстановлена особа запропонувала ОСОБА_6 здійснити підпал вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , пояснюючи, що у вказаній квартирі мешкає особа, яка підтримує повномасштабне вторгнення на територію Україну зі сторони рф. При цьому, обов'язковою умовою, відповідно до завдання, повинна була проводитись відео фіксація вчинюваного злочину для подальшого підтвердження виконання замовлення в обмін на винагороду, на що ОСОБА_6 погодився.
Після цього, 06.08.2025 у вечірній час доби, точний час не встановлено, ОСОБА_6 прибув до під'їзду №1, будинку АДРЕСА_4 та піднявшись на 3 поверх загального коридору будинку, став очікувати сприятливого часу для вчинення підпалу вхідних дверей №7.
Так, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, діючи умисно, з метою пошкодження чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою сірників та легкозаймистої речовини «Розпалювач для багаття та камінів», які він попередньо придбав, вчинив підпал вхідних дверей до квартири АДРЕСА_5 . Після чого, ОСОБА_6 з місця вчинення злочину втік.
У результаті протиправних дій ОСОБА_6 пошкоджено вхідні двері квартири АДРЕСА_5 , чим потерпілій ОСОБА_4 згідно висновку експерта № 12619 від 12.09.2025 спричинено матеріальну шкоду у розмірі 1667 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України та надав наступні свідчення, а саме, що 06.08.2025 у вечірній час доби, він прибув до під'їзду №1, будинку АДРЕСА_4 та піднявшись на 3 поверх загального коридору будинку за допомогою сірників та легкозаймистої речовини «Розпалювач для багаття та камінів» здійснив підпалення вхідних дверей № 7.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 вказала про те, що 06.08.2025 їй зателефонувала сусідка та повідомила про те, що в неї пожежа. Вона приїхала до будинку, там вже працювали ДСНС. Цивільний позов просить залишити без розгляду, у зв?язку з повним добровільним відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди. Будь яких претензій до обвинуваченого не має та просила суд призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та потерпілої, та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 194 КК України а саме умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, характеризується діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди увеликих розмірах і причинно-наслідковим зв'язком між вказаними діями інаслідками.
Знищення або пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб. При цьому умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК України.
Так, зазначена норма передбачає відповідальність за «те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки».
Словосполучення «те саме діяння», вжите в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК України, вказує на те, що до діяння, передбаченого цією статтею, слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для ч. 1 ст. 194 КК України, і не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті. При кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст.194 КК України) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення.
При цьому обов'язковою характеристикою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, є не наслідки (шкода у великих розмірах), а саме діяння (спосіб вчинення), оскільки воно в цьому випадку має більшу суспільну небезпеку порівняно зі шкодою у великих розмірах.
Наведене узгоджується із судовою практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року (провадження № 51-1581км18), постановою Верховного Суду Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 05.11.2020 року справа № 536/621/16-к (провадження № 51-3166 км 20).
З допиту обвинуваченого вбачається, що діяння вчинено шляхом підпалу.
При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Обставиною, яка згідно зі ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування шкоди.
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання не встановлено.
Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив тяжкий злочин.
Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченому, його щире каяття, добровільне відшкодування шкоди та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Проаналізувавши зазначені обставини, з метою досягнення цілей покарання, визначених ст. 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статі закону, що передбачає відповідальність за скоєний ним злочин у виді обмеження волі та звільнити від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, з покладанням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.. Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.
Заявлений цивільний позов потерпіла під час судового розгляду не підтримала та просила залишити без розгляду, у зв?язку з відшкодування їй шкоди.
Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.
Витрати на залучення експерта стягнути з обвинуваченого.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-376 КПК України суд, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього в силу ст.76 КК України обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_4 - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати:
за проведення судової експертизи №12619 від 12.09.2025 у розмірі 3392.64 грн.;
за проведення судової експертизи №12388/12389 від 31.10.2025 у розмірі 50889.60 грн.
Скасувати арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду м.Харкова від 12 серпня 2025 року на вилучений у ОСОБА_6 під час складання протоколу огляду від 07.08.2025 за адресою: м. Харків, вул. Володимира Пасічника, 103, мобільний телефон торгової марки «Apple» модель «Iphone 11», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який було вилучено до сейф-пакету № ICR0132075 та мобільний телефон торгової марки «Huawei» модель «Y6, JAT-L41», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , який було вилучено до сейф-пакету № NPU 5032797
Речові докази:
-пластикову пляшку «Розпалювач для багаття та камінів» та пластикову кришку білого кольору, - які передані на зберігання до камери схову Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області - знищити;
-1 пара взуття, синього кольору, 46 розміру, шорти темно-зеленого кольору, футболка темно-зеленого кольору, які передані на відповідальне зберігання власнику - вважати повернутими.
- мобільний телефон торгової марки «Apple» модель «Iphone 11», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який було вилучено до сейф-пакету № ICR0132075 та мобільний телефон торгової марки «Huawei» модель «Y6, JAT-L41», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , які передані на зберігання до камери схову Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області - повернути власнику ОСОБА_6 ;
- DVD-R диски з відеозаписами- залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору негайно вручити копію вироку.
Суддя ОСОБА_1