Справа № 183/12156/25
№ 1-кс/183/2022/25
28 листопада 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Слідчого відділу Відділення поліції № 2 Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2025року за№ 12025044080000189відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Видвиженець Новомосковського району Дніпропетровської області, з середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину 2018р.н., військовослужбовця військової служби за мобілізацію, який перебуває на посаді стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
27 листопада 2025 року слідчий Слідчого відділу Відділення поліції № 2 Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2025 року за № 12025044080000189відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом Відділення поліції № 2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025044080000189, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування
у формі процесуального керівництва здійснює Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
Так, солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на особливий період і проходячи її на посаді стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 21 лютого 2023 року самовільно, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, залишив розташування лікувального закладу - Військово-медичний клінічний центр східного регіону військової частини НОМЕР_3 в АДРЕСА_1 та в розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся, чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та убув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби до 27 листопада 2025 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження за вказаною адресою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 за викладених вище обставин обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
27.11.2025 року о 09.10 год. підозрюваного ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
27.11.2025 року у відповідності до ст.ст. 276 - 278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
27.11.2025 року о 10.20 год. підозрюваному ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується: протоколами допиту свідків, актом службового розслідування та документацією доданою до нього.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Згідно із вимогами ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається із відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п'яти до десяти років, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 ,з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній не має офіційного джерела доходу, що може сприяти нез'явленню ОСОБА_5 за викликом слідчого, прокурора та суду;
-незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків за провадженням, оскільки останні проходять військову службу в одному підрозділі з підозрюваними, інших свідків за провадженням. При цьому, враховуючи, що на разі під час здійснення досудового розслідування не допитані та не встановлені інші особи, тобто свідки, яким можуть бути відомі обставини та відомості вчинення ОСОБА_5 зазначеного кримінального правопорушення, а тому він може впливати на даних осіб для зміни їх показів з метою уникнення кримінальної відповідальності;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи, що ОСОБА_5 не мав реального наміру повернутися до військової частини раніше, так як його було затримано працівниками сектору кримінальної поліції ВП № 2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровської області. Вказані обставини свідчать про існування ризику вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень у разі перебування його на волі.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 відповідає суспільному інтересу.
Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.
Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний при застосуванні більш м'якого запобіжного заході ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду та незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню.
В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий звертає увагу на наступні обставини, які в силу ст. 178 КПК України, мають враховуватись судом при обранні запобіжного заходу:
1.Вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України з огляду на наявні докази, що перелічені вище у мотивувальній частині вказаного клопотання.
2. Тяжкість покарання.
Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під вартою ОСОБА_5 .
У зв'язку з наведеним, слідчий просив суд:
-застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилався на підстави звернення до суду, викладені у клопотанні, просив суд обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням останнього на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник, кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання та просили застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Розглянувши клопотання, заслухавши учасників, дослідивши надані до клопотання матеріали, приходжу до нижченаведеного.
Встановлено, що 19.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено за №12025044080000189 відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
-правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 5 ст. 407 КК України;
-короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: в ході оперативно-розшукових заходів будо встановлено гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на теперішній час перебуває в активному розшуку військовою частиною НОМЕР_1 та рахується таким, який самовільно залишив військову частину, переховується в АДРЕСА_1 , що знаходиться на території обслуговування ВП № 2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській об ласті (ЖЄО № 4361 від 19.11.2025 року);
-орган досудового розслідування:Відділення поліції № 2 Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
27.11.2025 року о 09.10 год. підозрюваного ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
27.11.2025 року у відповідності до ст.ст. 276 - 278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
27.11.2025 року о 10.20 год. підозрюваному ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується, зокрема: Витягом з ЄРДР від 19.11.2025 року; протоколами допиту свідків, актом службового розслідування та іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
У відповідності до ст. 131 КПК України, з аходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 9 частини 2 статті 131 КПК України визначено, що заходами забезпечення кримінального провадження є: запобіжні заходи.
На підставі ст. 176 КПК України,
1. Запобіжними заходами є:
1) особисте зобов'язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.
2. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
3. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
4. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
У відповідності до ч. 8 ст. 176 КПК України, Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Згідно вимог ст. 177 КПК України,
1. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України визначено, що
1. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
На підставі ст. 183 КПК України,
1. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
2. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
7) до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.
3. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
4. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Приходжу до висновку, що прокурором надано вагомість наявних доказів, які свідчать про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами, долученими до клопотання.
Слідчим суддею встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що солдат ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Про наявність ризику, передбаченого п. ч. 3 ст. 177 КПК України свідчить те, що, що підозрюваний ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків за провадженням, оскільки останні проходять військову службу в одному підрозділі з підозрюваними, інших свідків за провадження. При цьому, враховуючи, що на разі під час здійснення досудового розслідування не допитані та не встановлені інші особи, тобто свідки, яким можуть бути відомі обставини та відомості вчинення ОСОБА_5 зазначеного кримінального правопорушення, а тому він може впливати на даних осіб для зміни їх показів з метою уникнення кримінальної відповідальності. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
В той же час, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування не доведеного ризику, передбаченого п. 5 ч. ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, запобіжні заходи відносно нього раніше не застосовувалися.
При вирішенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , суд враховує:
-вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення - підтверджується матеріалами, долученими до клопотання;
-тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні,
-вік та стан здоров'я підозрюваного - має хронічні захворювання гепатит С та ВІЧ;
-міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього малолітньої дитини;
-наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання - підозрюваний є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , має постійне місце проживання та реєстрації;
-репутацію підозрюваного - за місцем служби характеризується негативно;
-майновий стан підозрюваного - не має офіційного джерела доходу;
-наявність судимостей у підозрюваного - раніше не судимий;
-дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше - запобіжні заходи відносно підозрюваного раніше не застосовувалися;
-наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення - відсутні підозри у вчиненні інших кримінальних правопорушень;
-розмір майнової шкоди - майнова шкода не завдана;
-ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї - не встановлено.
Слідчий суддя приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім того, як зазначалося вище, у відповідності до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Враховуючи наведене, відносно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави (ч. 4 ст. 183 КПК України)..
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Згідно до ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
У зв'язку з вищенаведеним, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 187, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання слідчого Слідчого відділу Відділення поліції № 2 Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2025 року за № 12025044080000189відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 строком до 23 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала діє по 23 січня 2026 року включно.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 13:30 годині 01 грудня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1