Справа № 183/11898/25
№ 1-кп/183/2549/25
02 грудня 2025 року Дніпропетровська обл.,
м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025042350001242 від 10.10.2025 р. за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Меліоративне, Новомосковського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянина України, не працюючого, із середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого на строк 60 днів.
В обґрунтування клопотання зазначено, що солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на особливий період і проходячи її на посаді солдата резерву 64 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 09 вересня 2024 року самовільно залишив місце розташування підрозділу в районі населеного пункту Сергіївка Донецької області, чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби та продовжував ухилятися до 10 жовтня 2025 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місця знаходження, а саме на території м. Самар Дніпропетровської області, де й був затриманий правоохоронним органом, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Викладені обставини дають підстави обвинувачувати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 грудня 2025 року включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час виникла необхідність у продовженні застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Водночас, у відповідності до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
На цих підставах заявник клопотання просить продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому.
В судовому засіданні обвинувачений не погодився із заявленим клопотанням. Пояснив, що не впливав ні на кого. Ризиків ні яких не існує.
В судовому засіданні захисник заперечував проти заявленого клопотання. Пояснив, що ризики не доведені. Обвинувачений має постійне місце проживання, а тому просив суд застосувати більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, суд доходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05 грудня 2025 року без визначенням розміру застави.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор в судовому засіданні пояснив, що маються ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Щодо наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду суд звертає увагу на наступне.
Судом враховується реальне існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд приймає до уваги, що існує певна ймовірність того, що вона, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Таким чином судом встановлено, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відносно ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості обвинуваченого незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, суд звертає увагу на наступне.
Обвинувачений обізнаний про адреси мешкання свідків, а тому, перебуваючи на волі, може вжити заходів щодо незаконного впливу на вказаних осіб.
У зв'язку з цим судом враховується реальне існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином судом встановлено, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор також посилався на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення.
Судом встановлено, що обвинувачений раніше судимий та знову вчинив дії в яких є ознаки складу злочину.
У зв'язку з цим судом враховується реальне існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином судом встановлено, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішення питання про застосування запобіжного заходу суд оцінює в сукупності обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину; вік та стан здоров'я обвинуваченого, який тяжких захворювань чи інвалідності не має; відомості про особу обвинуваченого.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, однак, з урахуванням встановлених судом обставин, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
При вирішення питання про застосування запобіжного заходу суд враховує положення ч. 8 ст. 176 КПК України відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим тяжкого злочину, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу (відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України), суд вважає можливим продовжити щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема, ст. 407 КК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , а саме, що він, будучи військовослужбовцем, обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти порядку несення служби під час воєнного стану, пов'язаного з самовільним залишенням військової частини в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку про не можливість визначення застави у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене суд вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 314-316, 369-372, 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 314-316, 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд,
Клопотання від 26 листопада 2025 р. прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 30 (включно) січня 2026 р. без визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - протягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1