Справа № 199/7139/25
(2-а/199/119/25)
Іменем України
01.12.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді - Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
22 травня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернувся позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 12 травня 2025 року відповідачем винесено спірну постанову №567, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. Постанова мотивована тим, що позивач в порушення вимог абз.4 пп.1 п.2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом (тобто у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно) не уточнив свої персональні дані. Вказану постанову позивач вважає неправомірною, просить її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, посилаючись на відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення, неодноразову явку позивача до відповідача з серпня 2024 року з метою проходження ВЛК, що передбачає надання позивачем відповідачу всіх необхідних персональних даних, проведення розгляду справи без присутності позивача, притягнення його до адміністративної відповідальності вже після спливу 10 місяців начебто після вчинення адміністративного правопорушення і після отримання остаточного рішення ВЛК про непридатність позивача до військової служби. Послався позивач і на положення примітки до ст.210 КУпАП.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 27 травня 2025 року позовну заяву прийнято о розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
29 серпня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що при ухваленні спірної постанови були дотримані всі вимоги законодавства, а позивачем не було виконано вчасно встановлений законом обов'язок щодо оновлення своїх персональних даних, оскільки позивач уточнив свої персональні дані лише 04 січня 2025 року. При цьому позивач не вказує на поважні причини неможливості виконання ним означеного встановленого законом обов'язку вчасно. Проходження ВЛК та уточнення персональних даних є самостійними обставинами, не підмінюють одна одну.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені на ступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач був військовозобов'язаним на момент виникнення спірних правовідносин сторін, що підтверджується роздруківкою електронного військово-облікового документу позивача.
Позивач отримував від відповідача повістки для явки на 03 лютого 2025 року та 03квітня 2025 року для звірки військово-облікових даних та проходження ВЛК, що підтверджується копіями означених повісток.
Згідно роздруківки електронного військово-облікового документу позивача останній уточнив свої персональні дані 24 квітня 2025 року.
07 травня 2025 року посадовою особою відповідача відносно позивача складено протоколу про адміністративне правопорушення за ст.210-1 ч.3 КУпАП, в якому зазначено, що позивач в порушення вимог абз.4 пп.1 п.2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом (тобто у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно) не уточнив свої персональні дані. Викладене підтверджується копією протоколу.
12 травня 2025 року на підставі вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою відповідача відносно позивача складено спірну постанову №567 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою позивач притягнуто до адміністративної відповідальності за вказаною нормою КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. Суть інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення полягає в тому, що він в порушення вимог абз.4 пп.1 п.2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом (тобто у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно) не уточнив свої персональні дані.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, КАС України, КУпАП, Закону України «Про оборону України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX, Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Так, положеннями ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року, №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року, №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року, №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року, №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року , №№58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2023 року, №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року, №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року, №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року, №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року, №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 травня 2024 року, №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року, №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28 жовтня 2024 року, №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2025 року, №235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 квітня 2025 року, №478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 липня 2025 року, №793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20 жовтня 2025 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні - останній раз з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Указом Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва - протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указами Президента України №342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 17 травня 2022 року, №574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 12 серпня 2022 року, №758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 07 листопада 2022 року, №59/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 06 лютого 2023 року, №255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 01 травня 2023 року, №255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 27 липня 2023 року, №255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 27 липня 2023 року, №735/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 06 листопада 2023 року, №50/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 05 лютого 2024 року, №272/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 06 травня 2024 року, №470/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 23 липня 2024 року, №741/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 28 жовтня 2024 року, №27/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 14 січня 2025 року, №236/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 15 квітня 2025 року, №479/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 14 липня 2025 року, №794/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 20 жовтня 2025 року продовжено строк проведення загальної мобілізації - останній раз з 05 листопада 2025 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX, абзацом 4 пп.1 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року №2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
В той же час, примітною до ст.210 КУпАП, чинною на момент винесення спірної постанови, передбачено, що положення ст.ст.210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
За змістом ст.ст.1, 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Одним із основних завдань реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Частиною 8 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами адміністрування реєстру в межах своїх повноважень є і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Статтею 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних реєстру такі відомості персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі відсутності окремих відомостей до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність.
Положеннями ст.13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачено, що для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік (приписці до призовних дільниць) відповідно до статті 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», віком до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Нормою ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
За змістом ст.ст.235, 254, 258, 283 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.210-1 КУпАП, розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Нормою ст.288 ч.1 п.3 КУпАП передбачена можливість оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 ч.3 КУпАП, в тому числі в районний в місті суд, в порядку визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Положеннями ст.286 ч.2 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ст.20 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За змістом ст.4 КАС України суб'єктами владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст.279-1-279-4 КУпАП.
Нормою ст.286 ч.3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених положень законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, за змістом ст.ст.9-12, 210-1, 245, 251, 280 КУпАП необхідною і обов'язковою умовою для визнання особи винною у вчиненні певного адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП, а отже і притягнення такої особи до адміністративної відповідальності із накладенням відповідного адміністративного стягнення, є встановлення події інкримінованого адміністративного правопорушення, а при її наявності - всіх обов'язкових ознак його складу. Останнє означає доведення належними, допустимими, достовірними, дійсними та достатніми доказами наявності в діянні цієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всіх обов'язкових ознак складу саме даного адміністративного правопорушення, до яких належить об'єкт правопорушення, об'єктивна та суб'єктивна сторони, а також суб'єкт правопорушення. Якщо відсутня хоча б одна з ознак складу правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі №204/8036/16-а.
При цьому, розглядаючи дану категорію адміністративних справ необхідно враховувати і положення примітки до ст.210 КУпАП.
В силу презумпції невинуватості, яка встановлена нормою ст.62 Конституції України та підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події та складу правопорушення, зокрема винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія, вина особи та/або інші обов'язкові ознаки складу інкримінованого адміністративного правопорушення мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. На означеній обставині наголосив у своїх правових висновках Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі №463/1352/16-а.
Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній адміністративній справі, то в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач дійсно самостійно оновив свої персональні дані після спливу строку, визначеного абз.4 пп.1 п.2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року. Однак, у відповідності до примітки до ст.210 КУпАП вказана обставина може бути поставлена у вину позивачу та його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП лише у випадку неможливості отримання відповідачем, як держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Натомість матеріали справи, зокрема відзиву, не містять жодних доказів неможливості отримання відповідачем персональних даних позивача станом на день вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення. Відтак, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і необхідність задоволення позову.
Разом з тим, заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, викладені у відзиві, суд оцінює критично та не приймає їх до уваги, оскільки останні не спростовують наведених вище висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 210-1, 235, 245, 251, 254, 258, 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст.2, 4, 7, 9, 19, 20, 72-78, 94, 132, 134, 139, 194, 205, 229, 241-246, 250, 255, 257, 268, 271, 272, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову №567 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 12 травня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 ч.3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.М. Авраменко