Справа № 199/6362/25
(2-о/199/221/25)
Іменем України
18.09.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра
у складі: головуючого судді - Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Куземі О.Г.,
за участю: заявника - ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
07 травня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернулась заявник із вищевказаною заявою окремого провадження, в якій просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з жовтня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування своєї заяви заявник послалась на те, що ОСОБА_3 проходив військову службу у частині НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, отримавши травму в результаті нещасного випадку (вибуху), що не пов'язано з проходженням військової служби. Для отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, як дружині померлого військовослужбовця, заявнику необхідно встановити заявлений факт, що має юридичне значення, дійсність якого, на переконання заявника, підтверджується як долученими до заяви письмовими доказами, так і показами заявлених до виклику і допиту свідків.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 01 липня 2025 року заяву окремого провадження прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку призначеного до розгляду по суті в судове засідання.
В судовому засіданні заявник вимог своєї заяви підтримала, наполягала на задоволенні заяви в повному обсязі з викладених у ній підстав та обставин.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги заяви підтримала, підтвердивши, що заявник дійсно мешкала разом з її сином ОСОБА_3 тривалий час до смерті останнього однією сім'єю як чоловік та жінка, однак без реєстрації шлюбу.
Інші заінтересовані особи в судове засіданні не з'явились, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.
За таких обставин суд у відповідності до ст.ст.10, 211, 223, 294 ЦПК України вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи.
Вислухавши заявника, заінтересовану особу, допитавши свідків, а також дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені на ступні фактичні та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Причиною смерті стала травма, одержана в результаті нещасного випадку (вибух), і вказана причина смерті пов'язана із проходженням військової служби. Викладене підтверджується копією паспорту громадянина України, свідоцтва про смерть, копією витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол №99 від 11 січня 2024 року), копіями фотокарток.
Як слідує зі змісту показів допитаних в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , копії паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_3 , копіями довідок Центру надання адміністративних послуг виконкому Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, копії довідки виконкому Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області померлий ОСОБА_3 за життя з кінця 2004 року мешкав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . При цьому весь цей час разом із ним до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 без реєстрації мешкала і заявник. І таке спільне проживання ОСОБА_3 та заявника носило характер подружніх відносин без реєстрації шлюбу, оскільки сторони мешкали в одній кімнаті будинку, ставились один до одного як чоловік та жінка, мали спільний бюджет, вели спільний побут та господарство, в ході якого спільно придбавали продукти харчування, готували їжу, спільно харчувались, прали, прасували, підтримували житло у належному для проживання стані, оплачували житлово-комунальні послуги, у спілкуванні зі знайомими та сусідами поводили себе як подружжя, спільно відпочивали, проводили вихідні та свята. ОСОБА_3 під час проходження військової служби мав можливість мешкати вдома із заявником. Дані обставини підтвердила в судовому засіданні і заінтересована особа ОСОБА_2 як матір померлого. Крім того наведені вище фактичні обставини підтверджуються копією виписки з карткового рахунку заявника, де зафіксовано перекази коштів від ОСОБА_3 на користь заявника, копіями фотокарток, а також змістом письмових пояснень заявника, які остання надавала за фактом загибелі ОСОБА_3 від травми (вибуху), що сталось за місцем мешкання заявника та загиблого.
Матеріали справи не містять доказів перебування заявника та/або ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі.
Правовідносини, які виникли між учасниками справи, врегульовані нормами Конституції України, СК України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ЦПК України.
Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
За змістом ст.ст.293, 315 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений ст.315 ч.1 ЦПК України.
Пунктом 5 ч.1 ст.315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Нормою ст.17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктами 1-3 п.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
За змістом ч.ч.1, 4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. Такими особами, в тому числі є жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
За змістом ст.ст.76, 89, 95, 294 ЦПК України при розгляді судом цивільної справи доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази як кожен окремо, так і в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до на наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Однак не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Наведена правова позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року по справі №320/948/18, Верховного Суду у постановах від 17 листопада 2021 року по справі №759/3119/16-ц, від 26 листопада 2021 року по справі №263/877/21, від 08 грудня 2021 року по справі №543/271/20, 23 грудня 2021 року по справі №554/1618/21, від 24 грудня 2021 року по справі №935/1386/20, від 26 січня 2022 року по справі №568/310/21, від 26 січня 2022 року по справі №282/976/20, листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. У постанові від 03 липня 2019 року по справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст.ст.3, 74 СК України).
Факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року (після набрання чинності СК України), оскільки КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі №163/754/17).
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин. Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, покази свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі №461/8250/20, від 19 грудня 2024 року по справі №211/5222/23.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок жінки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між жінкою та чоловіком склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20, від 25 грудня 2024 року у справі №501/4442/21).
Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою перебування їх у фактичних шлюбних відносинах. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише на підставі показань свідків та наявності спільних фотографій за відсутності інших доказів (постанови Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі №543/563/22, від 06 лютого 2025 року у справі №758/16153/19).
Тривале проживання чоловіка та жінки окремо у зв'язку з особливостями їх професійної діяльності не може свідчити про припинення фактичних шлюбних відносин та про їх відсутність (постанови Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі №354/693/17-ц, від 18 грудня 2019 року по справі №761/3325/17).
Проходження чоловіком військової служби, реєстрація та постійне проживання у військовій частині не можуть свідчити про те, що сторони не перебували у фактичних сімейних відносинах, оскільки вказують лише на виконання ним військового обов'язку (постанова Верховного Суду від 23 вересня 2019 року по справі №279/2014/15-ц).
Перебування в зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2018 року по справі №244/4801/13-ц).
Проживання чоловіка і жінки за однією адресою, що пов'язане з поділом майна після розірвання шлюбу та відсутністю іншого місця проживання, не свідчить про сімейні відносини між ними (постанова Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року по справі №748/897/18).
Стосовно обставин правовідносин учасників даної цивільної справи, то спираючись на наведені вище норми законодавства та правові висновки судів касаційної інстанції, а також враховуючи, що в ході розгляду справи сукупністю досліджених доказів підтверджено факт спільного проживання заявника та ОСОБА_3 в період з кінця 2004 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 , ведення ними у вказаний період спільного побуту, бюджету та господарства, виникнення у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, неперебування заявника та ОСОБА_3 у будь-якому зареєстрованому шлюбі, враховуючи, що встановлення заявленого факту необхідно заявнику для подальшої реалізації права на отримання передбаченої законом одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, а також приймаючи до уваги відсутність спору між учасниками справи щодо права на отримання такої допомоги та її розміру або іншого спору, зумовленого фактом смерті ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність вимог даної заяви окремого провадження, що зумовлює необхідність її задоволення.
У відповідності до ст.294 ч.7 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.17, 46, 124 Конституції України, ст.ст.3, 21, СК України, ст.ст.16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст.2, 4, 7, 19, 23, 76-81, 89, 95, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Заяву окремого провадження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересовані особи - Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022; адреса місцезнаходження: 03049, м. Київ, пр. повітряних Сил, 6), Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ), про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період часу з кінця 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко