01 грудня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/18697/25
Провадження № 22-ц/820/2377/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2025 року (суддя Колієв С.А.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У липні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. В обґрунтування позову зазначалось, що 26.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 26.12.2019. Шляхом підписання анкети-заяви відповідачка підтвердила, що ознайомилася з Умовами і правилами, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Тарифами, які складають договір про надання банківських послуг.
Вказувалось, що банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено у розділі І умов та правил та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 100000 грн, що зазначено у довідці про розмір встановленого кредитного ліміту. Однак у порушення умов договору свої зобов'язання відповідачка не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 101743,07 грн.
За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість за тілом кредиту, а також судові витрати по справі.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» б/н від 26.12.2019 у сумі 58345,07 гривень.
В решті у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у сумі 1736,42 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
На думку скаржниці, сума коштів отримана ОСОБА_1 є недоведеною.
Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку в частині розрахунку суми стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 26.12.2019 у сумі 58 345,07 грн (175 358,13 грн (загальна сума витрат за період користування рахунком) - 72212,67 грн (загальна сума зарахувань по рахунку) - 41772,39 грн (сума нарахованих та списаних банком відсотків) - 3 028,00 грн (сума нарахованих судових витрат) з огляду на таке.
Згідно позовної заяви, додатків до позовної заяви, на підставі укладеного Договору відповідачка отримала кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 100000 грн. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором б/н від 26.12.2019, судом першої інстанції, окрім іншого, встановлено: сума погашення за наданим кредитом - 72212,67 грн (загальна сума зарахувань по рахунку), 41 772,39 грн (сума нарахованих та списаних банком відсотків).
А тому, вважає, що суму заборгованості за договором б/н від 26.12.2019 слід визначити з такого розрахунку: 100000 грн (встановлений кредитний ліміт) - 72212,67 грн (загальна сума зарахувань по рахунку) - 41772,39 грн (сума нарахованих та списаних банком відсотків) - 3028 грн (сума нарахованих судових витрат) = - 17013,06 грн.
Відзив на апеляційну скаргу від АТ «Універсал Банк» до апеляційного суду не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 26.12.2019 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви, в якій остання просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Пунктом 2 анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови (а.с.20).
В пункті 6 анкети-заяви зазначено, що відповідач просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення дій згідно з договором; також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях; підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором №б/н від 26.12.2019 за відповідачкою станом на 03.03.2025 значиться заборгованість за кредитом коштів у розмірі 101743 грн (а.с. 12-18).
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в сумі 58345,07 грн в добровільному порядку не повернуті банку, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. При цьому, суд також виходив з відсутності підстав вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за кредитом (тілом), посилаючись, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, на витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, витяг з тарифів за карткою monobank, Паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, як невід'ємну частину укладеного договору.
Вказаними документами, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.
Однак, вказані документи не підписані електронним цифровим підписом ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Отже, відсутні підстави вважати, що саме цей витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.
З огляду на викладене, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг, надані банком витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Мonobank, витяг тарифів за карткою monobank і паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вказані документи достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що із представленого банком розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідачки за період з 27.12.2019 по 22.04.2025 встановлено, що до складу заборгованості по тілу кредиту за весь період користування відповідним рахунком, банком нараховувалися та списувалися відсотки за користування кредитними коштами у загальній сумі 41772,39 грн. Крім того до суми заборгованості банком було зараховано 3028 грн судових витрат.
Зважаючи на недоведеність правомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами, судом першої інстанції дійшов правильного висновоку про те, що такі суми не можуть включатися до загальної суми заборгованості яка підлягає стягненню. Також не може включатися до суми боргу у нараховані банком судові витрати у сумі 3028,00 грн. З огляду на вищевказані обставини (безпідставність нарахування відсотків за користування кредитними коштами) сплачена відповідачем сума таких відсотків повинна бути зарахована в якості погашення заборгованості за тілом кредиту, а нарахована сума судових витрат виключена із суми боргу.
Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що здійснений судом першої інстанції розрахунок не відповідає дійсності є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилом статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з приписами статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За правилами частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем до суду першої інстанції надано деталізовану виписку про рух коштів по картці ОСОБА_3 , відповідно до якої ОСОБА_3 використовувала кредитні кошти, а також здійснювала їх погашення. Сума витрат становить 175358,13 грн, загальна сума зарахувань - 72212,67 грн, сума нарахованих та списаних банком відсотків - 41772,39 грн та сума нарахованих судових витрат - 3028,00 грн.
З врахуванням викладеного, судом першої інстанції здійснено правильний розрахунок заборгованості за кредитом.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що правильною сумою заборгованості за кредитним договором слід вважати суму розраховану виходячи з кредитного ліміту в розмірі 100000 грн, з огляду на те, що сума фактично отриманих коштів і кредитний ліміт є різними поняттями. Оскільки, кредитний ліміт це максимальна сума коштів, яку банк готовий надати в борг на його кредитну картку, а фактично отримані кошти - це сума грошей, яку позичальник реально отримав на картку і скористався ними.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2025 року в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай