27 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 690/499/24
Провадження № 22-ц/820/1990/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Плінська І.П.,
з участю апелянта та його представниці,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, виконавчий комітет Звенигородської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області в складі судді Яцини О.І. від 02 липня 2025 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У серпні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до ОСОБА_2 , вказував, що проживав спільно з відповідачкою у незареєстрованому шлюбі. У цих фактичних шлюбних відносинах ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася дочка ОСОБА_3 . Після народження дитини їх сім'я переїхала на постійне місце проживання в село Гудзівку Звенигородського району Черкаської області, та фактично проживали там до літа 2018 року. Восени 2018 року відповідачка забрала свої особисті речі та переїхала до м. Ватутіне, малолітня дочка залишилася проживати з ним.
ОСОБА_2 дитину не провідувала, не спілкувалася, та взагалі, не проявляла жодного інтересу та своїх батьківських обов'язків, зокрема, обов'язку виховувати та утримувати дочку, не виконує протягом тривалого часу, не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечувала та не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. За час перебування дитини в школі ні на збори, ні на свята не з'являлася, розвитком та вихованням дитини не цікавилася.
Зазначив, що саме він здійснює виховання дочки, піклується про неї, створює всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку, задовольняє гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Позивач звернувся до органів опіки та піклування з заявою про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. Наявні у справі докази підтверджують умисел в діях (бездіяльності) відповідачки щодо невиконання своїх батьківських обов'язків з виховання та утримання дитини. ОСОБА_2 не бере участі в утриманні дочки, не надає коштів, умисно та свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно своєї доньки, не піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток, не готує її до самостійного життя. Поведінку відповідачки на цей час на краще змінити неможливо.
За наведеного ОСОБА_1 просив позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення повноліття дитини.
Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 05 серпня 2024 року справу передано за підсудністю на розгляд до Новоушицького районного суду Хмельницької області.
Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 02 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково.
В позові в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покладено на Орган опіки та піклування Звенигородської міської ради Черкаської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 серпня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . На його думку, суд не надав оцінку поясненням самої відповідачки, яка зазначила, що залишила свою маленьку дочку на нього та виїхала за межі України, а потім народила меншу доньку і по цій причині не спілкувалася з ОСОБА_4 протягом останніх 5 років. За власним бажанням відповідачка не цікавиться життям дочки, не надає їй матеріальної допомоги, не відвідувала її ніколи, не вітала з днем народження, іншими святами, не ініціювала зустрічей для спілкування з дитиною. ОСОБА_2 пояснила, що потрапила в складні життєві умови, власного житла не має, не працює, притягувалася до адміністративної відповідальності за насильство в сім'ї, в зв'язку з чим перебувала на обліку у відповідних служб. Відповідачка не надала жодних доказів, які б свідчили про її намір змінити своє ставлення до дитини. Вихованням та утриманням доньки ОСОБА_5 займається він, ним створені належні умови для виховання та розвитку дитини, вказане підтверджується актами обстеження умов проживання, він купує продукти харчування, різноманітні речі для дочки, слідкує за станом здоров'я.
В засідання апеляційного суду апелянт та його представниця підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зареєстрованим місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 .
Згідно з актом обстеження умов проживання від 01 липня 2025 року за місцем проживання створені належні умови для виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_3 .
Відповідно до акту матеріально-побутових умов проживання від 16 травня 2024 року ОСОБА_1 одноосібно займається вихованням та навчанням своєї доньки без участі матері дитини - ОСОБА_2 , яка до жовтня 2018 року проживала в селі Гудзівка разом з ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_3 (реєстрація шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було але визнано батьківство). В жовтні 2018 року, ОСОБА_2 залишила свою родину, виїхавши із села Гудзівка. З жовтня 2018 року ОСОБА_2 , мати не цікавиться життям своєї дочки ОСОБА_3 і не приймає участі в її вихованні. Місце реєстрації та проживання ОСОБА_2 невідоме.
Згідно з довідкою Гудзівської гімназії від 24 травня 2024 року, ОСОБА_6 з 01 вересня 2019 року по цей час проживає у батька (без матері) і перебуває на повному його утриманні. Він одноосібно займається її навчанням і вихованням. Мати ОСОБА_2 не цікавиться життям своєї дочки ОСОБА_3 і не приймає участі у її вихованні.
ОСОБА_3 з 01 вересня 2019 року по 15 червня 2021 року відвідувала дошкільний підрозділ Гудзівської гімназії, а з 01 вересня 2021 року навчається у початковій школі Гудзівської гімназії Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області.
Власницею домоволодіння в АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 , матір позивача.
Відповідачка ОСОБА_2 проживає разом із дочкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та співмешканцем ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 в селі Капустяни проживає без реєстрації з 2021 року. Веде здоровий спосіб життя. Добросовісно займається вихованням дочки ОСОБА_10 . За свідченнями сусідів, працьовита, товариська і ввічлива. В побуті доброзичлива, чуйна. Підтримує добрі стосунки як у сім'ї, так і в спілкуванні з сусідами. Скарг від жителів села на ОСОБА_2 щодо порушення громадського порядку не надходило.
На обліку в управлінні соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації ОСОБА_2 не перебуває.
Зареєстрованим місцем проживання відповідачки є АДРЕСА_2 .
Згідно довідки Новоушицької селищної ради від 14 січня 2025 року в житловому будинку в АДРЕСА_2 зареєстровані: голова двору ОСОБА_11 , чоловік ОСОБА_12 , дочка ОСОБА_13 , внук ОСОБА_14 , внук ОСОБА_15 , син ОСОБА_9 . ОСОБА_2 проживає без реєстрації місця проживання разом із дочкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З 2021 року і по даний час ОСОБА_2 до служби у справах дітей Звенигородської міської ради по питанню того, що їй чинять перешкоди у спілкуванні з дитиною або (та) з заявою про встановлення днів та часів побачень з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не зверталася.
Постановою Новоушицького районного суду Хмельницької області №680/33/25 від 17 січня 2025 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення домашнього насильства в сім'ї щодо матері свого співмешканця ОСОБА_11 .
Орган опіки та піклування Звенигородської міської ради Черкаської області вважає за доцільне та покладається на розсуд суду щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наведені обставини підтверджується матеріалами справи.
Відмовляючи в позові в частині позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - разом з дитиною не проживає, не спілкується та не виявляє жодної зацікавленості до доньки. Разом з тим, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що таке рішення відповідатиме інтересам дитини і що змінити поведінку та ставлення відповідачки до дитини в кращий бік неможливо.
Задовольняючи позов в частині стягнення аліментів, суд виходив з того, що відповідачка не надає матеріальної допомоги на утримання дочки, хоча за законом зобов'язана брати участь у її утриманні, тому з неї підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_1 на дитину в розмірі частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.08.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині задоволення позову не є предметом оскарження та не переглядається в апеляційному порядку.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
За частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків (стаття 165 СК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції правильно констатував, що позивач ОСОБА_1 самостійно займається вихованням та навчанням своєї доньки ОСОБА_5 без участі її матері ОСОБА_2 , яка в 2018 році залишила свою сім'ю, виїхавши з села Гудзівка. З того часу, як підтвердила в судовому засіданні відповідачка, вона не приймає участі в вихованні дочки, не надає матеріальної допомоги, не приїжджає до неї, не ініціювала жодних зустрічей для спілкування з дитиною, не спілкується з нею по телефону, пояснивши це народженням у неї доньки з іншим чоловіком у 2021 році.
Наведені обставини також підтверджується актом матеріально-побутових умов проживання від 16 травня 2024 року та довідкою Гудзівської гімназії від 24 травня 2024 року.
Зважаючи на викладене, у справі наявні достатні докази, які беззаперечно підтверджують свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов'язками щодо виховання дочки, об'єктивних причин, які б унеможливлювати виконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_4 , не встановлено.
Разом з тим, в суді першої інстанції ОСОБА_2 заперечувала проти позбавлення її батьківських прав та висловлювала намір відновити спілкування з дитиною, що свідчить про її інтерес до дитини.
Малолітня ОСОБА_3 в суді ствердила, що проживає з батьком та бабусею. Нещодавно мала зустріч з матір'ю, остання приходила до неї в школу. При цьому розмовляти з нею по телефону не хоче.
Суд першої інстанції з врахуванням цих обставин правильно констатував, що за змістом наведених норм права позбавлення батьківських прав на підставі п. 2 ч.1 ст. 164 СК України є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків на кращий бік неможливо.
Під час розгляду справи не доведено, що рішення про позбавлення батьківських прав матері відповідатиме найкращим інтересам дитини. Для забезпечення можливості налагодити відносини матері та дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позбавлення батьківських прав буде передчасним заходом.
З врахуванням встановлених обставин справи суд обґрунтовано визнав за необхідне попередити відповідачку ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та зміни ставлення до виховання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційний суд зауважує, що в разі якщо ОСОБА_2 не змінить свого ставлення до виховання дочки в подальшому, зокрема, своїх обов'язків по вихованню, навчанню, фізичного і духовного розвитку дитини, позивач не позбавлений права звернутися в суд з аналогічним позовом про позбавлення її батьківських прав.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 02 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 02 грудня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк