01 грудня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/25535/25
Провадження № 33/820/743/25
Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Ткачука Б.М., розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року,
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 29 вересня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , військовослужбовця,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.174 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень, з конфіскацією знаряддя вчинення правопорушення, а саме: пневматичного пістолета марки Форт-17Р, кал. 9 мм. (дозвіл серії НОМЕР_1 , дійсний до 22.08.2028).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
За постановою суду, ОСОБА_1 23.08.2025 року о 15:44 години, перебуваючи поблизу автодороги Н03 Житомир-Чернівці 115 км в напрямку с. Стуфчинці, здійснив три постріли з належного йому травматичного пістолету Форт 17Р 9 мм (дозвіл серії НОМЕР_1 , дійсний до 22.08.2028).
Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.174 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, та скасувати її, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги аргументує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми права, що вплинуло на обґрунтованість і законність оскаржуваного рішення.
Вказує, що першочерговий розгляд справи призначено на 15 вересня 2025 року, ним 15.09.2025 року та 29.09.2025 року через систему «Електронний суд» подано клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях. Проте, суд першої інстанції, проігнорувавши наведені обставини, розглянув справу за відсутності як самої особи, що притягається до відповідальності, так і захисника.
Вважає, що це є грубим порушенням вимог ст.268 КУпАП, що, у свою чергу, прямо порушує право особи на справедливий розгляд справи в розумні строки.
Стверджує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.174 КУпАП, оскільки належних, допустимих, достовірних, достатніх і переконливих доказів на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню, матеріали справи не містять, а встановлені обставини свідчать про недоведеність інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, вважає, що пропустив його з поважних причин, оскільки з оскаржуваною постановою ознайомився 09 жовтня 2025 року в Єдиному реєстрі судових рішень, а копію постанови на дату подання апеляційної скарги так і не отримав.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню в силу наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою) правомочним розглядати скаргу.
З врахуванням того, що з копією оскаржуваної постанови апелянт ознайомився 09 жовтня 2025 року, а апеляційну скаргу подав 15 жовтня 2025 року, апеляційний суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року та вважає за необхідне його поновити.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
На думку апеляційного суду, приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.174 КУпАП, місцевий суд в повній мірі цих вимог дотримався.
Доводи сторони захисту про відсутність доказів факту здійснення ОСОБА_1 в лісосмузі пострілів з належного йому травматичного пістолету не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Суд зазначає, що доведеність тих чи інших обставин правопорушення не завжди ґрунтується на прямих доказах і висновок щодо обставин справи може випливати з аналізу сукупності непрямих доказів.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Це положення передбачає, що обставини, які утворюють елементи складу правопорушення, можуть встановлюватися на основі сукупності непрямих доказів, якщо логічний аналіз їх взаємозв'язку підтверджує відповідні обставини.
Доказування часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі всіх доказів, які вказують на характер дій, спосіб вчинення суспільно діяння, обстановку, в якій діяла особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність або недоведеність винуватості особи поза розумним сумнівом.
Саме таким принципом і керувався суд першої інстанції, проаналізувавши надані докази у справі і навівши розгорнуті аргументи, чому вони у сукупності доводять факт здійснення пострілів з травматичного пістолету саме ОСОБА_1 .
Так, присутність ОСОБА_1 23.08.2025 року на території лісосмуги, з якої було чути постріли, що і стало підставою для звернення на службу «102» та виклику працівників поліції, виявлення при огляді відстріляних гільз та банок з під пива, розміщених в якості мішеней, а також знаходження у ОСОБА_1 на момент огляду травматичного пістолету, унеможливлюють будь-яке інше розуміння мети перебування ОСОБА_1 у вказаному місці.
Апеляційний суд вважає, що наведені фактичні обставини є достатніми для висновку, що саме ОСОБА_1 здійснював стрільбу в зазначеній лісосмузі.
Сукупність установлених обставин, таких як час та місце події, характер виявлених предметів, їх розташування, а також наявність у ОСОБА_1 зброї, з якої за своїми технічними характеристиками можливо здійснювати постріли по виявлених мішенях, утворює логічно послідовний ланцюг доказів, який спростовує доводи сторони захисту про іншу мету перебування ОСОБА_1 на місці події.
Відсутність будь-яких альтернативних пояснень у сторони захисту щодо походження відстріляних гільз та встановлених мішеней, а також поведінка ОСОБА_1 під час огляду місця події спростовує його непричетність до інкримінованого адміністративного правопорушення.
Щодо пояснень свідка ОСОБА_2 про відпочинок у лісосмузі та не причетність до стрільби ОСОБА_1 , то апеляційний суд їх не враховує з огляду на дружні відносини свідка з правопорушником, що свідчить про зацікавленість свідка у наданні показань, спрямованих на пом'якшення або спотворення фактичних обставин події.
При цьому апеляційний суд зазначає, що під час оцінки доказів враховується не лише зміст пояснень, наданих свідком, але й потенційна упередженість чи заінтересованість особи, яка їх надає.
У зв'язку з наведеним, пояснення вказаного свідка не можуть бути покладені в основу висновків у даному провадженні, оскільки вони не узгоджуються з іншими зібраними доказами.
Стосовно доводів сторони захисту про розгляд справи місцевим судом у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, апеляційний суд зазначає, що участь сторони провадження у справі є її правом, на суд лише покладається обов'язок забезпечити це право.
У даному провадженні місцевий суд свій обов'язок виконав, належним чином повідомляв учасників провадження про час, місце та дату судових засідань.
В той же час, відсутність сторони захисту в судових засіданнях була зумовлена виключно їхнім власним волевиявленням, а не перешкоджанням з боку суду чи порушенням процесуальних прав та гарантій.
Так, в матеріалах провадження міститься два клопотання захисника про відкладення судового розгляду з причин зайнятості в інших судових провадженнях, разом з тим, ні в першому, ані в другому (останньому за часом) клопотанні захисник не надає документів (повісток, повідомлень, телефонограм тощо), які б підтверджували зайнятість захисника та неможливість прибути до суду у даному провадженні.
Така поведінка захисника обґрунтовано розцінена судом як зловживання своїми процесуальними правами, а тому правомірно не стала підставою для чергового відкладення судового розгляду.
Апеляційний суд враховує і те, що відповідно до положень КУпАП, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або її захисника, за умови їх належного повідомлення, не є підставою для відкладення розгляду справи, якщо суд не визнає їхню участь обов'язковою.
У даному провадженні місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами, що відповідає принципам оперативності та ефективності адміністративного провадження.
Таким чином, доводи сторони захисту щодо порушення права на захист не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного провадження.
Отже, істотних порушень норм процесуального та матеріального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст.293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду І.В. Вітюк