Дата документу 13.11.2025 Справа № 336/9751/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/1010/25 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №336/9751/25Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 (з доповненнями) на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.436-2, ч.ч.1, 2 ст.110 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 07.12.2025 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Разом з тим, апелянт просив розглянути можливість заміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на проходження військової служби в порядку ст.616 КПК. Свої вимоги мотивував тим, що прокурором не доведено мету застосування найбільш суворого запобіжного заходу. Існування передбачених ст.177 КПК ризиків відносно ОСОБА_7 не підтверджено. Останній є релігійною людиною, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався. ОСОБА_7 не має намірів переховуватися від суду. Посилається на відсутність доказів його винуватості. Зазначає, що досудове розслідування завершено, усі зібрані докази зберігаються на носіях інформації, їх знищення або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином унеможливлено. Інші співучасники та свідки відсутні. Відтак, вплив на них виключається. Між тим, на переконання апелянта, в силу положень ст.615 КПК тривалість продовження запобіжного заходу щодо нього не може перевищувати один місяць.
Прокурор у кримінальному провадженні про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю не надходило. Тому колегія суддів, з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з'ясувавши позицію обвинуваченого та захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні передбачених ч.3 ст.436-2, ч.ч.1, 2 ст.110 КК кримінальних правопорушень.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду, знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а також вчинення іншого кримінального правопорушення об'єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 .
На підтвердження існування передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів різного роду тяжкості, крім іншого, тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку та особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за вчинення яких передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої.
Наведені обставини, на переконання судової колегії, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено, у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 у інкримінованій йому протиправній діяльності використовував електронну інформаційну систему - месенджер, а також Всесвітню мережу «Інтернет». Відтак, існують достатні підстави вважати, що обвинувачений, будучи обізнаним про особливості доступу до вказаних систем та мережі, опинившись на волі, потенційно може вчинити дії, що охоплюються змістом передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК ризику.
Згідно матеріалів провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, тобто законного та стабільного джерела доходу він не має.
Крім того, відомості про міцні соціальні зв'язки матеріали провадження не містять та апеляційному суду не надано.
Враховуючи викладене, а також конкретні обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та кількість епізодів злочинної діяльності, з огляду на відсутність у обвинуваченого стримуючих факторів належної процесуальної поведінки та джерел доходу, судова колегія дійшла висновку, що обвинувачений, опинившись на волі, потенційно може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо відсутності існування ризиків незаконного впливу на інших співучасників, свідків, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки заявлені ризики відносно обвинуваченого районним судом встановлено не було.
Відтак, з урахуванням всіх обставин даного кримінального провадження, колегія суддів, усупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Гарантувати запобігання встановленим ризикам та дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки без застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на переконання апеляційного суду, не вбачається можливим.
З огляду на наведене, колегія суддів констатує, що вказані апелянтом відомості, які позитивно характеризують його особу, у тому числі відсутність судимостей та релігійна приналежність, не можуть бути єдиними та беззаперечними підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду за відсутності інших достатніх та вагомих підстав для прийняття такого рішення.
Апеляційний суд зауважує, що судом першої інстанції дотримано вимог ч.6 ст.176 КПК, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених зокрема ст.110 КК, за наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті КПК, тобто тримання під вартою.
Таким чином, колегія суддів відхиляє вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 щодо застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
Разом з тим, судова колегія зважає й на те, що відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи передбачені ст.ст.177, 178 КПК підстави та обставини, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо, зокрема, і передбаченого ст.110 КК злочину.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із твердженнями районного суду, який під час продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 врахував передбачені ст.ст.177, 178 КПК підстави і обставини, характер і ступінь ризиків. Відповідно суд реалізував зазначену регламентовану кримінальним процесуальним законом міру можливої поведінки (право) та обґрунтовано не визначив обвинуваченому розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Судова колегія критично ставиться до посилання ОСОБА_7 щодо недоведеності пред'явленого йому обвинувачення, оскільки такі твердження є передчасними. Вказані питання безпосередньо стосуються доказування винуватості чи невинуватості особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що наведені обставини підлягають оцінці під час розгляду місцевим судом кримінального провадження по суті пред'явленого цій особі обвинувачення.
Що стосується вимог апелянта про заміну запобіжного заходу в порядку ст.616 КПК, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст.616 КПК у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України обвинувачений, який під час судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.152-156-1, 258-258-6, ч.4 ст.286-1, ст.348 КК, а також обвинувачений, який згідно з п.п.1 п.3 примітки до ст.368 КК на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абз.1 цієї частини ст.616 КПК, прокурор має право звернутися до суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
Отже, встановлену ст.616 КПК процедуру обвинуваченим не дотримано. Більш того, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України.
На переконання судової колегії, рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою відповідає характеру і тяжкості інкримінованих діянь, даним про особу обвинуваченого та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому тривалість продовженого відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу не перевищує встановлений законом строк у два місяці, що передбачено положеннями ст.331 КПК, а не ст.615 КПК, як помилково зазначав обвинувачений у апеляційній скарзі.
Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали провадження не містять.
Отже, судова колегія, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 (з доповненнями) залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4