Дата документу 13.11.2025 Справа № 331/336/25
Єдиний унікальний № 331/336/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/984/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
13 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 2 жовтня 2025 року, якою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, не працюючого, маючого вищу освіту, який перебуває у фактично шлюбних відносинах, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 листопада 2025 року включно, -
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 2 жовтня 2025 року було продовжено застосування у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 листопада 2025 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які у сукупності виправдовують перебування ОСОБА_6 під вартою та більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
В обґрунтування скарги вказує на те, що повідомлення про підозру є необґрунтованим та не підтверджується доказами, доданими до клопотання про продовження строку запобіжного заходу, стороною обвинувачення не доведено взагалі участі ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, матеріали справи не містять жодного прямого чи опосередкованого доказу його вини.
Звертає увагу на те, що в ході огляду місця події від 11 червня 2024 року органом досудового розслідування не було виявлено та вилучено жодного доказу причетності ОСОБА_6 до вчинення злочину, покази свідків не є інформативними, жодна з камер відеоспостереження не зафіксувала знаходження ОСОБА_6 поблизу місця вчинення кримінального правопорушення, а також судом безпідставно зазначено про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, до моменту затримання перебував за місцем проживання, не переховувався та не намагався перетнути кордон, вів звичайний образ життя.
Крім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали.
Виходячи зі змісту клопотання, як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції посилається на те, що повний текст оскаржуваної ухвали отримано лише 8 жовтня 2025 року, тобто вже після закінчення строку її оскарження в апеляційному порядку.
Заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали підлягає задоволенню, оскільки матеріали провадження не містять доказів про отримання стороною захисту копії повного тексту оскаржуваної ухвали.
У судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що вже неодноразово прожувався щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, проте, ризики у даному кримінальному провадженні відсутні, обвинувачений ОСОБА_6 мав можливість переховуватися, однак цього не зробив. Просив щодо ОСОБА_6 визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Повідомлений належним чином обвинувачений ОСОБА_6 (шляхом повідомлення через адміністрацію ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4») із клопотанням про забезпечення його участі у судовому засіданні не звернувся.
Прокурор також, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, до судового засідання апеляційного суду не з'явився, із клопотанням про відкладення розгляду не звертався.
Ураховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_6 та прокурором не заявлені клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю, які б узгоджувалися з наведеними положеннями ч. 4 ст. 422-1 КПК України, а також з огляду на зазначення захисником про можливість розгляду поданої ним апеляційної скарги у відсутність обвинуваченого, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги може здійснюватися без участі ОСОБА_6 та прокурора.
Заслухавши доповідь судді, захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та вказав про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ризик переховування від суду наразі є актуальним, не зменшився та обумовлений, серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання, оскільки злочин, передбачений п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_6 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі.
Крім того, судовою колегією не здобуто відомостей про стійкі соціальні зв'язки обвинуваченого ОСОБА_6 , які були б для нього засобом превенції від можливої подальшої негативної та девіантної поведінки та ухилення від явки до суду.
На переконання колегії суддів, і ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України також наразі є актуальним та характеризується тим, що зі змісту обвинувального акту слідує, що досудовим розслідуванням так і не було встановлено певні обставини, які мають істотне значення для даного кримінального провадження, не встановлено особу на замовлення якої було вчинено умисне вбивство ОСОБА_8 , не виявлені та не вилучені усі об'єкти та речі, зокрема, не встановлено місцезнаходження знаряддя злочину та одягу, який використовувався злочинцями, у зв'язку із чим, володіючи інформацією про не встановлені обставини вчинення злочину, ОСОБА_6 може спотворити або знищити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, апеляційний суд бере до уваги той факт, що зі змісту обвинувального акту ОСОБА_6 достовірно обізнаний про місце проживання потерпілої у даному кримінальному провадженні, яка є дружиною ОСОБА_8 щодо якого вчинено умисне вбивство, що може спонукати обвинуваченого на дії, направлені на незаконний вплив на потерпілу.
Також колегія суддів враховує і той факт, що у зв'язку із тим, що матеріали кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України були відкриті сторонам, в тому числі обвинуваченому, то ОСОБА_6 обізнаний про анкетні дані свідків у даному кримінальному провадженні, а тому наділений потенційною можливістю як самостійно, так і через інших осіб, які в тому числі ще невстановлені органом досудового розслідування, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві та послідовні показання.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про продовження ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З приводу доводів апеляційної скарги, які фактично зводяться до невинуватості обвинуваченого ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину, то слід зазначити, що апеляційний суд на даному етапі провадження не вправі розглядати ті питання, які суд повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Крім того, ст. 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених від час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Із аналізу ст. 422-1 КПК України випливає, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду першої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення.
Таким чином, доводи щодо необґрунтованості обвинувачення та недопустимості зібраних доказів у даному кримінального провадженні, не можуть бути предметом розгляду апеляційним судом під час перевірки ухвали про продовження застосування запобіжного заходу.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_6 раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, на даний час не свідчать про можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Також, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави при продовженні строків тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Поновити захиснику обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 2 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 2 жовтня 2025 року, якою у відношенні ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 листопада 2025 року включно, залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4