Справа № 298/1113/25
19.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5 , адвоката - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/664/25 за апеляційними скаргами прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2025 року, задоволено клопотання слідчого слідчого відділення поліції № 2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024071070000236 від 04 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ужгород, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , не одруженого, громадянина України, із неповною середньою освітою, згідно ст.89 КК України раніше не судимого.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , який підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб - до 06 листопада 2025 року (включно).
Визначено підозрюваному ОСОБА_8 заставу в розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Роз'яснено ОСОБА_8 , що відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_8 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покладено певні обов'язки.
Термін дії ухвали до 06 листопада 2025 року.
З матеріалів судового провадження вбачається, що Слідчий СВ відділення поліції № 2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_10 ,08.09.2025 року звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років, з конфіскацією майна.
Слідчий суддя слідчий суддя враховує відомості про особу ОСОБА_8 , який має погашену судимість, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки.
В той же час слідчим суддею встановлено ризики, передбачені п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а тому слідчий суддя вважає, що стосовно підозрюваного ОСОБА_8 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відносно підозрюваного ОСОБА_8 обрати запобіжний захід - тримання під вартою з визначенням застави, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та визначити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або зменшити розмір застави.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, захисника, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, та слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ відділення поліції № 2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071070000236 від 04.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Як встановив слідчий суддя, і це підтверджується матеріалами судового провадження, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Також встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до10 років з конфіскацією майна, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на осіб, які можуть набути статусу свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань для уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, існує ризик того, що ОСОБА_8 , особисто чи через третіх осіб зможе вчиняти інші дії направлені на перешкоджання кримінальному провадженню.
Тому, наведені в апеляційній скарзі стороною захисту доводи, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не існують - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Що стосується питання визначення розміру застави, з яким не погоджується сторона обвинувачення та захисник, то слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, тому визначив заставу у межах 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить -181 680 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку колегії суддів, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Так при визначенні розміру застави стосовно підозрюваного, слідчим суддею було враховано обставини кримінального правопорушення, те що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, також враховано ступінь встановлених процесуальних ризиків, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, та його процесуальну поведінку під час розгляду вищезазначеного клопотання про застосування запобіжного заходу, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийняв рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та правильно визначив розмір застави, який з урахуванням наведених ризиків і особи підозрюваного, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, забезпечити його належну процесуальну поведінку у кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З цих підстав, доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 про те, що визначений судом розмір застави у сумі 181 680,00 грн. є завідомо непомірним, не відповідає майновому стану підозрюваного та фактично прирівнюється до відсутності альтернативи триманню під вартою, апеляційний суд визнає необґрунтованими і такі відхиляються.
Колегія суддів не вбачає, підстав для збільшення розміру застави, як про це просить сторона обвинувачення.
На думку колегії суддів, запропонований прокурором розмір застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави та буде завідомо непомірним для особи, що притягується до кримінальної відповідальності, в той час, як сума застави повинна бути такою, аби забезпечити стримуючий фактор.
Сторона державного обвинувачення зобов'язана належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму (Мангурас проти Іспанії п. п. 78-80).
Також прокурором не надано відомостей про майновий стан підозрюваного та фінансову спроможність останнього внести заставу у розмірі, про який просить прокурор.
Статтею 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі Конвенція) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність, яке може бути обмежене лише у виключних випадках та відповідно до встановленої законом процедури, якими є законні затримання, арешт та ув'язнення.
На думку колегії суддів, тяжкість покарання, не може бути єдиним обґрунтуванням застосування щодо підозрюваного більшого розміру застави аніж визначеного в передбачених законом межах, оскільки в такому випадку нівелюється інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому апеляційний суд доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині відхиляє, як необґрунтовані і не мотивовані.
Слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу слідчого судді першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2025 року якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді