Справа № 466/11634/24
Провадження № 2/466/911/25
18 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Зими І.Є.
при секретарі Васинчик М.О.
з участю позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
представника відповідачки ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради , як Органу опіки та піклування про усунення перешкод в участі у вихованні онуків та встановлення графіку спілкування та побачення,-
20.11.2024 року, позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати ОСОБА_3 усунити перешкоди в її спілкуванні з онуками , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити : спілкування баби з онуками в телефонному режимі без обмежень; систематичні побачення позивачки з онуками щотижня, у вихідний день - неділю з 14:00 год. до 17:00 год. в місцях, які відповідають вікові дитини або за місцем їх реєстрації в АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що позивачка є бабусею двох онуків, відповідачка є її колишньою невісткою. Після смерті сина позивачки - ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час бойових дій, відповідачка з квітня 2024 року, чинить перешкоди у спілкуванні позивачки з онуками. Зокрема, вона відмовляє у зустрічах з дітьми , у телефонному спілкуванні з ними, без наявних для цього підстав. Проте, між нею та онуками завжди існували теплі, доброзичливі стосунки. Вона піклувалася про них та брала участь у їх вихованні. На її думку, дії відповідачки є такими, що суперечать інтересам дітей та порушують право баби на участь у вихованні онуків. Оскільки спроби досудового врегулювання ситуації не дали результатів, позивачка змушена звернутись до суду.
Ухвалою суду від 25.11.2024 року справу призначено до розгляду в порядку загального провадження.
03.01.2025 року, на адресу суду надійшов відзив . Відповідачка просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивачка, на її думку, завдає психологічної шкоди дітям, звинувачуючи їхню матір у смерті батька. Діти самі не бажають спілкуватися з бабусею , так як у квітні 2024 року був конфлікт за участю позивачки, її доньки, в ході якого останні в присутності малолітніх дітей ображали відповідачку та штовхали її.
23.01.2025 року, позивачка подала відповідь на відзив, у якій заперечила доводи відповідачки та вказала, що її дії спрямовані виключно на підтримання зв'язку з онуками та забезпечення їхнього емоційного добробуту.
Ухвалою суду від 07.05.2025 року, підготовче провадження у справі завершено та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , та її представник, адвокат Балуш М.Б. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Крім того позивачка зазначила, що фактично відносини між нею та колишньою невісткою погіршились тоді, коли остання поставила вимоги майнового характеру щодо розподілу майна, що залишилось після смерті ОСОБА_7 , який загинув на війні. Зокрема, вона зазначала, що надасть можливість бабусі спілкуватись з онуками лише після того, як все майно їх батька буде передано їм на праві власності. Саме з цих підстав відповідачка і перешкоджає позивачці у спілкуванні з онуками, налаштовує їх проти бабусі. Проте, вона має право і бажання приймати участь у їх вихованні, щоб вони пам'ятали свого батька . Не заперечила позивачка тієї обставини, що відразу після смерті сина дійсно один раз сказала в присутності дітей, що відповідачка винна в його смерті. Проте це було виключно із-за того, що вона перебувала в пригніченому емоційному стані, викликаному загибеллю дитини. Вона дуже любить своїх внуків тому просить надати їй можливість спілкувати з ними та приймати участь в їх житті.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник , адвокат Цибак О.В., заперечили щодо задоволення позовної заяви. Відповідачка зазначила, що вона ніколи не перешкоджала позивачці у спілкуванні з дітьми. Натомість негативна поведінка самої позивачки та її доньки ( тітки дітей ) по відношенню до відповідачки і стали причиною того, що діти не бажають спілкуватись з бабцею. Зокрема, при спілкуванні позивачка говорила дітям, що саме їх мати винна в тому, що батько помер. Також в присутності дітей в ході конфлікту, що виник біля навчального закладу , позивачка ображала відповідачку, тітка дітей штовхала її . При цьому, жодним чином майнові питання у даній ситуації не мають значення. Вона, як єдиний опікун дітей, взагалі може відмовитись від будь-якого майна, на яке вони мали право по смерті їх батька. Вона неодноразово просила дітей поговорити з бабусею, проте син категорично не бажає цього. Вони неодноразово зустрічались з позивачкою , коли приходили відвідати могилу батька дітей. Проте діти не бажають навіть привітатись з бабусею, оскільки ображені на неї. Таке спілкування приводить дітей до стресового стану. Вони дуже важко переживають втрату батька , в зв'язку з чим проходять курс занять з психологом. В примусовому порядку вона не може наполягати на спілкуванні дітей з бабусею, так як це буде для них травмуючим фактором. Відтак, просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вона особисто жодних прав позивачки не порушувала.
Представник третьої особи, в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є онуками позивачки , ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с. 7-8).
Батьком дітей є ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час бойових дій, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с. 6). Шлюб між відповідачкою та ОСОБА_7 був розірваний рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2021. ( а.с. 9). На даний час діти проживають з матір'ю та перебувають на її утриманні.
Ухвалою підготовчого засідання від 12.02.25 було витребувано від Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради висновок з приводу можливості забезпечення участі ОСОБА_1 у вихованні онуків : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , , та можливості встановлення графіку спілкування та побачення з ними , про які просить позивач. Оскільки на момент вирішення даного питання діти з відповідачкою проживали за межами України, дане питання не було розглянуто органом опіки та піклування, про що суду було скеровано повідомлення ( а.с. 104) .
В ході проведення судового розгляду було встановлено, що з травня 2025 року відповідачка з дітьми повернулась на територію України , постійно проживає за адресою АДРЕСА_2 . Діти навчаються у Початковій школі № 53 Львівської міської ради.
З психологічного висновку від 03.06.2025 року вбачається, що малолітній ОСОБА_8 має підвищений рівень тривожності, діагностований РДУГ, та демонструє виражене емоційне небажання контактувати з бабусею, пов'язуючи її з попереднім негативним досвідом. Дитина висловила стійке небажання бачитися з позивачкою (а.с.126-131).
Окрім того, ухвалою суду від 16.09.2025 року, судом зобов'язано Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради надати висновок з приводу можливості забезпечення участі ОСОБА_1 у вихованні онуків.
17.11.2025 року на адресу суду надійшов вище вказаний висновок. Згідно якого, судом встановлено, що з метою налагодження комунікації малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з бабою та збереження їхніх стосунків комісією з питань захисту прав дитини рекомендовано сторонам скористатися послугою соціальної медіації, однак з листа КУЗТ «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело“» від 28.10.2025 № 4-260315-61035 вбачається, що під час інформаційно-ознайомчої зустрічі медіатор зі сторонами спору, матір дітей, ОСОБА_3 , відмовилась від подальшої участі у медіації.
Комісія з питань захисту прав дитини встановила, що малолітні проживають разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 26.09.2025, складеного Відділом «Служба у справах дітей» Шевченківського району, для дітей створені належні умови проживання.
Згідно з актом оцінки потреб сім'ї/особи від 26.09.2025, складеного КУЗТ «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело“» щодо матері дітей ОСОБА_3 , складні життєві обставини у сім'ї відсутні.
Згідно з листом КУЗТ «Джерело» від 29.09.2025 № 4-260315-11611 ОСОБА_3 не заперечує щодо зустрічей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з їхньою бабцею - ОСОБА_1 , проте діти самі не виявляють бажання бачитися з нею.
Згідно з актом оцінювання умов проживання від 13.03.2025 та акту оцінки потреб сім'ї/особи від 25.03.2025 умови проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 - умов проживання задовільні. У квартирі чисто, прибрано, наявні необхідні меблі та побутова техніка. Складні життєві обставини відсутні.
З огляду на вищевикладене, виходячи з інтересів малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , враховуючи їх вік, режим дня, наявні в матеріалах справи документи, акти оцінки потреб сім'ї/особи, керуючись Конвенцією ООН про права дитини, ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 19, 159, 257, 263 СК України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (Постанова КМУ № 866 від 24.09.2008), орган опіки та піклування вважає за доцільне встановити способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх онуків, та спілкуванні з ними, встановивши наступний графік побачень баби з онуками: - 1-ша субота місяця з 14 год. по 17 год. ( перші два місяці адаптаційного періоду у присутності матері дітей - ОСОБА_3 ) ;
- 3-тя неділя місяця з 14 год. по 17 год. ( перші два місяці адаптаційного періоду у присутності матері дітей - ОСОБА_3 ) .
За домовленістю з матір'ю дітей - ОСОБА_3 , зустрічі можуть відбуватись і в інші дні впродовж тижня, не порушуючи режиму дня малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Щодо вказаного висновку органу опіки сторони не заперечували.
В ході судового розгляду за клопотанням позивачки було допитано в якості свідка ОСОБА_11 , яка повідомила, що вона є дочкою позивачки та рідною сестрою ОСОБА_7 , який загинув на фронті. Вся їх родина дуже болісно пережила цю втрату. Незважаючи на те, що відповідачка розірвала шлюб з її братом, його діти раніше з радістю спілкувались з бабусею , позивачкою у справі, та з їх родиною. Проте, після загибелі ОСОБА_7 відповідачка почала перешкоджати позивачці у спілкуванні з онуками. При цьому причиною, на думку свідка, були саме майнові питання , пов'язані з прийняттям дітьми спадщини по його смерті. ОСОБА_3 поставила вимогу, що лише після того, як на дітей будуть переоформлені майнові права на належне йому майно, вона надасть можливість спілкуватись їх родині з дітьми . З цих причин і виник конфлікт під навчальним закладом, коли свідок з позивачкою з власної ініціативи чекали дітей під школою та хотіли провести додому. Дійсно, вони завчасно не питали згоди матері на це, проте вони не мали жодного наміру зашкодити дітям.
Допитані в ході судового розгляду в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зазначили, що вони є батьками відповідачки . Вони завжди підтримували дружні та родинні стосунки з сім'єю колишнього зятя, ОСОБА_7 , навіть після розлучення доньки у 2021 році . Онуки без жодних перешкод спілкувались і з батьком, і з його родиною. Проте влітку 2023 року ОСОБА_7 загинув в зоні бойових дій. Це була трагедія для всіх хто його знав. Діти також дуже важко пережили цю втрату. Відповідачка не обмежувала їх спілкування з родиною батька. Проте згодом їх внук ОСОБА_9 відмовився йти до позивачки в гості та повідомив, що вона звинувачує відповідачку в тому, що із-за розлучення їх батько пішов в ЗСУ і тому загинув. Це було важким стресом для дитини, в зв'язку з чим відповідачка змушена була звертатись до дитячих психологів. В подальшому в присутності дітей позивачка вчинила конфлікт під їх навчальним закладом, в ході якого ображала їх матір. Це і призвело до того, що при періодичних зустрічах з позивачкою діти не бажають до неї навіть підходити і вітатись. Жодного тиску при цьому на дітей їх сім'я не чинить, навпаки вони просять дітей, зокрема ОСОБА_9 , підійти до бабусі, поспілкуватись з нею. Проте, негативні спогади про дії та слова позивачки щодо їх матері, спричинили даний конфлікт.
Дослідивши вищевказані докази та пояснення суд робить наступний висновок.
Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів.
Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Частиною 1 статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує.
Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).
Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15 (провадження № 61-14491сво20).
Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв'язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.
Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда по відношенню до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.
У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22) зазначено, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, а тому суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні тау вихованні онуків шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у визначені дні.
У постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 466/3563/19 (провадження№ 61-5280св22) Верховний Суд зазначив, що неприязні відносини між позивачкою та відповідачами не є підставою для обмеження прав позивачки на спілкування з онукою.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20 (провадження № 61-11621св21) зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дід має право спілкуватись зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення способів участі діда у вихованні онука та у спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних побачень. Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини.
У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22) зазначено, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками можливе лише у разі наявності перешкод позивачам з боку відповідача. З урахуванням обставин, встановлених судами та які визнавалися учасниками справи, відсутні підстави вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онуками. Тому суди зробили неправильний висновок про задоволення цієї позовної вимоги. З урахуванням того, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні та у вихованні онуків шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у визначені дні.
Тобто, відмова у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (у випадку не встановлення таких перешкод) не є підставою для відмови судом у визначенні способів і порядку участі баби та діда у вихованні дитини. Інше призводило б до формальних перешкод у реалізації дідом прав, передбачених частиною другою статті159, частиною першою статті 263 СК України, а також могло б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23).
Суд наголошує, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Як встановлено судом, 14.11.2025 року, Орган опіки та піклування, перевіривши умови проживання сторін, оцінивши всю надану їм інформацію, встановили наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх онуків, та спілкуванні з ними, встановивши наступний графік побачень баби з онуками: - 1-ша субота місяця з 14 год. по 17 год. ( перші два місяці адаптаційного періоду у присутності матері дітей - ОСОБА_3 ) ; - 3-тя неділя місяця з 14 год. по 17 год. ( перші два місяці адаптаційного періоду у присутності матері дітей - ОСОБА_3 ). За домовленістю з матір'ю дітей - ОСОБА_3 , зустрічі можуть відбуватись і в інші дні впродовж тижня, не порушуючи режиму дня малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При ухваленні рішення, суд враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, діти тривалий час не спілкувались з бабусею, тому суд виходить із того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, через що має бути визначений спосіб участі позивачки у вихованні онуків, що не суперечить їх інтересам та з урахуванням їхніх бажань. Разом з тим, суд вважає, що спілкування дітей із своєю бабусею не повинні перешкоджати повноцінному спілкуванню дітей всередині родини та бути обтяжливими для самих малолітніх дітей.
Суд наголошує, що законодавством гарантовано право бабусі та дідуся на участь у вихованні онуків.
З огляду на наведене, суд вважає, що висновок органу опіки та піклування від 14 листопада 2025 року № 260001-вих-166335 про розв'язання спору, в якому зазначено про встановлювання графіку спілкування онуків з бабусею, є належним доказом та взято судом до уваги.
Суд, вважає за потрібне зазначити, що сторони, перш за все, в інтересах дітей повинні докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження відносин між собою, що матиме позитивний вплив на дітей та їх виховання.
Крім цього, суд погоджується з висновком органу опіки, що спілкування має відбуватись в присутності матері дітей (адаптаційний період) з урахуванням тих взаємин, які склались між сторонами.
Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що вказаний органом опіки та піклування спосіб участі бабусі у вихованні онуків та спілкуванні з ними у повній мірі відповідає інтересам як позивачки та відповідачки, так і дітей, а також є достатнім для забезпечення участі бабусі у процесі виховання онуків.
Окремо суд вважає за необхідне звернути уваги на те, що матері дітей (відповідачці) та позивачці слід налагодити відносини між собою у питанні досягнення належного спільного виховання дітей та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного рівномірного спілкування.
Отже, суд приходить до переконання, що спілкування позивачки з онуками буде сприяти їх повноцінному вихованню, розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як батьків, так і бабусі, забезпечить їх виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
Враховуючи вищевикладене, а також взявши до уваги закріплене у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України право на спілкування дідуся та бабусі з онуками та участь у їх вихованні, бажання позивачки брати участь у вихованні та спілкуванні з онуками, суд вважає, що наявні підстави для визначення порядку участі позивачки у спілкуванні та вихованні онуків, який запропоновано висновком органу опіки та піклування від 14.11.2025 року, та щодо якого сторони не заперечували.
Керуючись статтями 142,206,223,263-265,273 ЦПК України, суд ,-
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити ОСОБА_1 наступний порядок участі у вихованні та спілкування з малолітніми внуками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- 1-ша субота місяця з 14 год. по 17 год. ( перші два місяці адаптаційного періоду у присутності матері дітей - ОСОБА_3 ) ;
- 3-тя неділя місяця з 14 год. по 17 год. ( перші два місяці адаптаційного періоду у присутності матері дітей - ОСОБА_3 ) .
За домовленістю з матір'ю дітей - ОСОБА_3 , зустрічі можуть відбуватись і в інші дні впродовж тижня, не порушуючи режиму дня малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного його тексту , безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2025 року.
Суддя І. Є. Зима